Решение № 139564039, 12.08.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/5890/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Гомонюк Д., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Станишівської територіальної громади в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа Віктор Віталійович, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання права власності на земельні ділянки (паї) у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, у якій просила з урахування уточненої позовної заяви (а.с. 90-92), визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_2 право на: земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 1822085900:01:000:0540, площею 1,3083 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області; земельну ділянку (пай) з кадастровим номером 1822085900:01:000:0541, площею 1,2668 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 ; за життя мати позивачки заповіт не складала, спадковий договір чи договір довічного утримання не укладала.

Зазначила, що після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Доброльожи В.В. із заявою про прийняття спадщини після померлої. Із довідки приватного нотаріуса позивачка є єдиною спадкоємицею щодо майна померлої. Позивачкою була подана приватному нотаріусу нотаріального округу Доброльожі В.В. заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки (пай).

04.10.2024 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожі В.В. видана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), у зв`язку із тим, що позивачкою не подано відомостей/інформації та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

В інший спосіб, як звернутись із зазначеним позовом до суду, ОСОБА_1 оформити спадкових прав не може, просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 21.03.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження (а.с. 43).

Ухвалою суду від 17.04.2025 задоволено клопотання представника позивача та витребувано спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_2 (а.с. 53).

На виконання вимог ухвали суду 13.05.2025 надійшла спадкова справа №80/2024 щодо майна померлої ОСОБА_2 (а.с. 58-74).

Ухвалою суду від 11.12.2025 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с. 100).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Козлов А.І. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожи В.В. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 50-51).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Яроповець Т.А. у судовому засіданні пояснила, що до матеріалів справи долучені представником позивача відомості з реєстру речових прав про відсутність будь-яких зареєстрованих відомостей щодо речових прав на земельні ділянки; згідно з відомостей ДЗК на праві власності одну земельну ділянку віднесено до архівного шару і вона не може бути зареєстрованою; про другу ділянку з ДЗК містяться відомості про право власності. Також зазначила, що до 2013 року в книгах записів реєстрації державних актів відомості такі відсутні, тобто державні акти на спірні земельні ділянки особі не видавались.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно статей 4, 12, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , зазначено батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом ЗАГС м. Каунас Литовської РСР, зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано, після чого ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 8).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину на земельні ділянки, виданим на ім`я ОСОБА_2 , остання є спадкоємицею майна після смерті ОСОБА_6 , до складу якого входить право на земельну частку (пай) розміром 1,75 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належить померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0035973, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 15.06.1998 року №386 та право на частку (пай) розміром 1,75 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належить померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0259197, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 23.11.1999 року №406 (а.с. 11).

Відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0259197 та серії ЖИ №0035973, виданих на ім`я ОСОБА_6 , право на земельну ділянку (пай) передано ОСОБА_2 (а.с. 12-13).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09.04.2024 №76540327 у спадковому реєстрі містяться відомості про реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Із довідки, виданої приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожою В.В., вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 . Інформація щодо інших спадкоємців померлої у спадковій справі №80/2024 відсутня (а.с. 15).

Приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожою В.В. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.10.2024 у зв`язку із ненаданням відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (правовстановлюючі документи щодо належності майна спадкодавцеві), а інформація із ДРРП, що була отримана нотаріусом відповідно до вимог ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» шляхом безпосереднього доступу, не містить відомостей про зареєстроване право на успадковані земельні ділянки (а.с. 16).

З листа Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 24.04.2024 року вбачається, що згідно діючого законодавства про отримання прав на спадкове майно померлої ОСОБА_2 , відповідно до відкритого провадження у спадковій справі на належне їй на праві власності майно, зокрема: земельні частки (паї) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Мануїльського, виділялись у натурі (на місцевості) земельні частки (паї) відповідно до сертифікатів ЖТ №0035973 та ЖТ №0259197 на право на земельну частку (пай) (а.с. 17).

З матеріалів спадкової справи встановлено, що позивач є єдиною спадкоємицею за законом майна померлої ОСОБА_2 , як наслідок, до позивача переходять всі майнові та окремі особисті немайнові права та обов`язки спадкодавця, при цьому у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено (а.с. 59-74).

З листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.04.2024 № 296/02-14 вбачається наступне. Відповідно до Книг записів реєстрації державних актів встановлено відсутність станом до 01.01.2013 відомостей щодо реєстрації та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822085900:01:000:0540 та 1822085900:01:000:0541 на ім`я ОСОБА_2 . У Відділі №1 відсутні примірники зазначених державних актів. Разом із тим щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822085900:01:000:0540 повідомлено про відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі, тоді як відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1822085900:01:000:0541 у Державному земельному кадастрі наявні. Також Відділ №1 повідомив про відсутність інформації щодо протоколу виправлення помилки стосовно зміни кадастрового номера, площі, цільового призначення, місця розташування тощо (зворот а.с. 69-70).

Оцінюючи зазначений доказ, суд враховує, що він підтверджує відсутність у Відділі №1 відповідних реєстраційних записів та примірників державних актів на ім`я ОСОБА_2 , однак сам по собі не свідчить про відсутність у неї права власності на спірні земельні ділянки. Питання належності права власності підлягає вирішенню судом на підставі оцінки всіх доказів у їх сукупності.

При цьому суд враховує, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1822085900:01:000:0541 наявні у Державному земельному кадастрі, тоді як щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822085900:01:000:0540 такі відомості відсутні.

З листа Станишівської сільської ради від 16.12.2025 року вбачається, що передача у власність ОСОБА_2 земельних часток (паїв) взамін сертифікатів серії ЖТ №0035973 та ЖТ №0259197 здійснювались на підставі розпорядження голови Житомирської районної адміністрації №240 від 04.03.2009 року. Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації від 04.03.2009 року №240 затверджено додаток №10 до протоколу зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Мануїльського Пісківської сільської ради по розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Згідно списку громадян, які взяли участь у розподілі земельних часток (паїв), ОСОБА_2 зазначена у вказаному списку як власник земельних часток (паїв), із визначенням за нею відповідних земельних ділянок, яким присвоєні кадастрові номери № 1822085900:01:000:0540 та №1822085900:01:000:0541 (а.с. 107-109).

У ч. 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У силу ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).

Тобто, з урахуванням змін, внесених Законом України від 10 липня 2018 року №2498-VIII, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, перейшли до комунальної власності територіальних громад, у зв`язку з чим вирішення питань щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) належить до повноважень відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

За таких обставин паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Суд звертає увагу на те, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) або сертифікат було втрачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує таке право.

Відповідно до пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, державна реєстрація земельної ділянки підлягає скасуванню, зокрема, у разі коли протягом одного року з дня її державної реєстрації речове право на неї не зареєстроване з вини заявника.

Водночас, відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором, а за результатами такої реєстрації земельній ділянці присвоюється кадастровий номер.

З огляду на наведене, суд виходить із того, що наявність кадастрового номера свідчить про проведення державної реєстрації відповідної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, однак сама по собі не є тотожною державній реєстрації речового права на таку земельну ділянку.

Оцінивши встановлені у справі обставини та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо двох земельних об`єктів не можуть бути вирішені однаковим способом, оскільки правовий статус та обсяг документально підтверджених прав спадкодавця щодо них є різними.

При цьому суд враховує, що наявність кадастрового номера сама по собі не свідчить про наявність у спадкодавця зареєстрованого права власності на відповідну земельну ділянку. Кадастровий номер індивідуалізує земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, однак питання належності речового права на таку земельну ділянку потребує окремого підтвердження відповідними правовстановлюючими документами.

Щодо першого земельного об`єкта судом встановлено, що наданими доказами підтверджується належність спадкодавцю права на земельну частку (пай), а не зареєстрованого права власності на конкретну земельну ділянку. Тому, незважаючи на наявність відомостей про відповідну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, суд виходить із фактичного змісту права, яке належало спадкодавцю, та вважає належним способом захисту визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

Щодо другого земельного об`єкта судом встановлено, що земельна ділянка має кадастровий номер 1822085900:01:000:0541, її площа, місцезнаходження та інші індивідуальні характеристики визначені, а сукупність наданих доказів дає можливість ототожнити відповідне спадкове майно з конкретною земельною ділянкою. За таких обставин суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на земельну ділянку (частку, пай) як на конкретно визначений об`єкт.

Отже, різний спосіб задоволення позовних вимог зумовлений не лише наявністю кадастрових номерів, а насамперед тим, яке саме право належало спадкодавцю та підтверджене матеріалами справи щодо кожного з об`єктів.

При цьому суд виходить із того, що кадастрова реєстрація земельної ділянки та державна реєстрація речового права на неї є різними за своїм правовим значенням процедурами. Саме державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні, а кадастровий номер присвоюється земельній ділянці під час такої реєстрації.

За таких обставин суд вважає, що щодо першого об`єкта позивач має бути захищений шляхом визнання права на земельну частку (пай), оскільки саме таке право підтверджене за спадкодавцем, тоді як щодо другого об`єкта наявні достатні підстави для визнання права власності на конкретно визначену земельну ділянку (частку, пай).

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб, який відповідає фактичному змісту та обсягу спадкових прав щодо кожного із земельних об`єктів.

З цих підстав, керуючись статтею 392 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 1216-1218, 1268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Станишівської територіальної громади в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа Віктор Віталійович, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання права власності на земельні ділянки (паї) в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площею 1,3083 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства із земель реформованого КСП ім. Мануїльського, розташованих на території Станишівської сільської ради (колишня Пісківська сільська рада) Житомирського району Житомирської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 право на земельну ділянку (частку, пай) з кадастровим номером 1822085900:01:000:0541, площею 1,2668 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства із земель реформованого КСП ім. Мануїльського, розташованих на території Станишівської сільської ради (колишня Пісківська сільська рада) Житомирського району Житомирської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст підписано та складено 08.09.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Станишівська територіальна громада в особі Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, адреса місцезнаходження: Житомирський район, Житомирська область, с. Станишівка, вул. Кооперативна, буд. 3, ЄДРПОУ: 04348444.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Доброльожа Віктор Віталійович, адресі місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, буд. № 50.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, адреса місцезнаходження: м. Житомир, вул. Довженка, буд. 45, ЄДРПОУ: 39765513.

Суддя О. М. Дубовік