Решение № 139563242, 07.09.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1217/26

Провадження № 2/195/646/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Колодіної Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Левкович Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом «МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ», в інтересах якого діє представник адвокат Огнев`юк Ярослав Вікторович, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

позивач «МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ» (далі МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з регламентною виплатою у розмірі 41337,43 грн, а також вартість послуг з проведення огляду пошкодженого транспортного засобу у розмірі 1890,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 11.08.2025 року о 16:40 годині на а/ш Т0420 75 км., відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та транспортного засобу «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу потерпілої була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується полісом серії АТ 5733122 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування на момент ДТП діяв.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Своїми діями відповідач порушила вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до настання ДТП.

Постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року вина відповідача була повністю доведена. Відповідач свою провину визнала.

Оскільки, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог ст. 32, ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 15.01.2026 року потерпіла звернулася до позивача з відповідною заявою про регламентну виплату.

Водночас 21.11.2025 року ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом під час ДТП», звернувся до позивача з відповідною заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди. За результатом звернення потерпілої та розгляду її заяви позивачем було відкрито регресну справу №132886.

Отже в силу настання передбачених законом підстав у позивача виник обов`язок відшкодувати потерпілій заподіяну відповідачем шкоду.

Проведення огляду пошкодженого транспортного засобу позивач доручив ТОВ «СОС Сервіс Україна».

17.12.2025 року за результатом огляду пошкодженого транспортного засобу «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , оцінювачем ОСОБА_4 було складено акт огляду КТЗ.

Витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (регламентна виплата), відшкодовуються МТСБУ у розмірі вартості відновлювального ремонту , що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

04.01.2026 року позивачем було складено ремонтну калькуляцію №132886. Відповідно до означеної ремонтної калькуляції вартість ремонту транспортного засобу потерпілої складає 49604,92 грн. з урахуванням ПДВ.

16.02.2026 року позивачем та потерпілою погоджено здійснення регламентної виплати у розмірі 41337,43 грн.

Позивач на підставі довідки №1 від 13.02.2026 року і наказу №3.1/3764 від 18.02.2026 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди потерпілій в загальному розмірі 41337, 43 грн.

Розрахунок та сплата регламентної виплати проводилося на основі акту огляду КТЗ від 17.12.2025, ремонтної калькуляції №132886 від 04.01.2026 року, а також наказу про відшкодування шкоди, відповідно до якого МСТБУ здійснило регламентну виплату.

Також, позивачем були понесені додаткові витрати на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу у розмірі 1890,00 грн. Позивачем була повністю відшкодована шкода потерпілій, задана відповідачем. Загальний розмір витрат МТСБУ з урахування витрат на проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, які підлягають відшкодуванню позивачу складає 43227,43 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача адвокат Огнев`юк Я.В., який діє на підставі довіреності від 25.12.2025 року, у своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу за своєї відсутності у судовому засіданні, про що підтримує позовні вимоги та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи відповідно до ст.ст. 128-130 ЦПК України, від якого не надійшло до суду відзиву щодо позову або заяви про розгляд справи за своєї відсутності, або заяви про визнання позову. Поштовий конверт з судовою повісткою та копіями матеріалів справи повернувся до суду без вручення.

Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом опублікування відомостей про дату та час судового засідання на сайті Томаківського районного суду Дніпропетровської області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в мережі Інтернет.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

З урахуванням того, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних на те причин, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів згідно ст.ст. 280, 281 ЦПК України, оскільки представник позивача у своїй письмовій заяві не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 11 серпня 2025 року о 16 годині 40 хвилин на а/ш Т0420 75 км гр-ка ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_1 , перед початком руху з польової дороги Т0420, не переконалась, що не буде безпечно та скоїла зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр-на ОСОБА_2 , який рухався у напрямку зі сторони с. Виводове Нікопольського району в бік с. Запорізьке. В результаті ДТП постраждалих осіб немає, транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Водій порушив вимоги п. 10.1 ПДР, за передбачена відповідальністю ст. 124 КУпАП.

Зазначені обставини встановлені постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року у справі № 195/1349/25, яка набрала законної сили та якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В силу вимог частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_1 » не була застрахована.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , виданого 28.05.2010 року транспортний засіб марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить громадянці ОСОБА_3 .

Згідно полісу серії НОМЕР_4 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

15.01.2026 року гр-ка ОСОБА_3 звернулася до МТСБУ з заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.08.2025 року о 13:41 годині за участю ТЗ марки ВАЗ з реєстраційними номером НОМЕР_2 .

21.11.2025 року гр-н ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування завданої матеріальної шкоди його транспортному засобу.

Згідно доручення на виконання робіт по справі №132886 проведення огляду пошкодженого транспортного засобу доручено ТОВ «СОС Сервіс Україна».

17.12.2025 року за результатом огляду пошкодженого транспортного засобу «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , оцінювачем ОСОБА_4 було складено акт огляду КТЗ.

04.01.2026 року позивачем було складено ремонтну калькуляцію №132886. Відповідно до означеної ремонтної калькуляції, вартість ремонту транспортного засобу потерпілої складає 49604,92 грн. з урахуванням ПДВ.

16.02.2026 року позивачем та потерпілою погоджено здійснення регламентної виплати у розмірі 41337,43 грн.

Позивач на підставі довідки №1 від 13.02.2026 року і наказу №3.1/3764 від 18.02.2026 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди потерпілій в загальному розмірі 41337, 43 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Отже, власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу або особа, яка має речове право на таке майно, має право на відшкодування у повному обсязі завданої майнової шкоди.

При цьому якщо розміру страхового відшкодування або регламентної виплати не достатньо для повного відшкодування завданої майнової шкоди, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в загальному порядку.

Згідно з пунктом 2.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

В пункті 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Відповідно до пункту 8.6. Методики величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2019 року в справ № 359/2309/17.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 5-7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування(частина 2 статті 78 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Стосовно позовних вимог до МТСБУ, то суд враховує, що відповідно до пункту 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Оскільки відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 3328 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовні вимоги «МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ», в інтересах якого діє представник адвокат Огнев`юк Ярослав Вікторович, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України», код ЄДРПОУ 21647131, на р/р IBAN НОМЕР_6 , відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з регламентною виплатою у розмірі 41337 (сорок одна тисяча триста тридцять сім) 43 копійки, а також вартість послуг з проведення огляду пошкодженого транспортного засобу у розмірі 1890 (одна тисяча вісімсот дев`яносто) гривень.

Стягнути з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , на користь «Моторного (транспортного) страхового бюро України», код ЄДРПОУ 21647131, на р/р IBAN НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділ у XIII Перехідні положення ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

В порядку п. 4. ч. 5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи.

Позивач: «МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.

Відповідач: громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Колодіна