Решение № 139560927, 08.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Рівне№460/13023/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі Відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі Відповідач 2), в якому Позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02 червня 2026 року № 172750005508, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 26 травня 2026 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 12 липня 1995 року по 31 грудня 2009 року;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 12 липня 1995 року по 31 грудня 2009 року.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило у призначенні пенсії за віком за Списком №2 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та не зарахував періоди підприємницької діяльності з 12.07.1995 по 31.12.2009. Позивач не погоджується з такими діями Відповідача 2 та вважає їх протиправними. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стислий виклад заперечень Відповідача 1.

Відповідач 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вимога нарахувати та виплатити позивачу пенсію є передчасною і право позивача щодо нарахування та виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ще порушене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не було, бо здійснення пенсійним органом такого нарахування та виплати відповідно до вищенаведених приписів абз. 1 п. 4.10 Порядку №22-1 може здійснюватися лише після призначення пенсії, тобто після призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області пенсії позивачу. Тому просить відмовити у позовних вимогах повністю.

Ухвалою суду від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву Позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області та 02.06.2026 прийнято рішення №172575005508 про відмову у призначенні пенсії.

Підставою для відмови в призначенні пільгової пенсії вказано відсутність необхідного страхового стажу. Зазначено, що страховий стаж становить 25 років 7 місяців 20 днів. Пільговий стаж за Списком №2 6 років 3 місяці 6 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 23.08.1985 по 10.10.1985, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, що не відповідає пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, та не зараховано періоди підприємницької діяльності з 12 липня 1995 року по 31 грудня 2009 року.

Не погодившись з відмовою Відповідача у призначенні пенсії, Позивач звернувся до суду.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII було передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2: чоловіків після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Цією ж нормою встановлено, що працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Стаття 12 Закону №1788-XII визначала загальний пенсійний вік для чоловіків у 60 років за наявності не менше 25 років стажу роботи.

Законом №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, умови призначення пенсій на пільгових умовах було змінено, зокрема для чоловіків збільшено необхідний загальний стаж до 30 років.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII Закон №1058-IV доповнено статтею 114 Пунктом 2 частини другої цієї статті передбачено призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини такого пільгового стажу, пенсійний вік зменшується пропорційно тривалості відповідної роботи за умови наявності необхідного страхового стажу.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення визначено, що для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у відповідних нормах, застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (провадження №11-209заі21) дійшла висновку, що за наявності колізії між Законом №1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 та Законом №1058-IV при вирішенні питання про призначення пенсії особі, на яку поширюється дія Рішення №1-р/2020, підлягає застосуванню правове регулювання, яке є найбільш сприятливим для особи, а саме положення Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

З матеріалів справи та змісту спірного рішення вбачається, що Відповідач 2 визнав за Позивачем пільговий стаж за Списком №2 тривалістю 6 років 3 місяці 6 днів. Пенсійний орган не заперечує самого факту набуття Позивачем пільгового стажу за Списком №2 та його тривалості. Трудова книжка містить записи про трудову діяльність Позивача, що передувала 01.04.2015, а матеріали справи не містять даних про формування визнаного пільгового стажу виключно після цієї дати.

Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції, відновленій Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020.

Половина повного пільгового стажу за Списком №2, передбаченого для чоловіків пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII, становить 6 років 3 місяці. Визнаний Відповідачем 2 пільговий стаж Позивача 6 років 3 місяці 6 днів перевищує цей мінімум.

За кожні повні 2 роки 6 місяців роботи за Списком №2 пенсійний вік чоловіка зменшується на один рік. У пільговому стажі Позивача містяться два повні періоди по 2 роки 6 місяців, а тому його пенсійний вік зменшується на два роки з 60 до 58 років.

Щодо не зарахування до страхового стажу Позивача періоду роботи з 23.08.1985 по 10.10.1985, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, що не відповідає пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 №162, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки, що стосується спірного періоду трудової діяльності Позивача з 23.08.1985 по 10.10.1985, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до п. 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Постанова №656) та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Постанови №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної Постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 Постанови №656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, на Позивача не може покладатись тягар відповідальності у вигляді позбавлення права на пенсію за неправильне ведення його трудової книжки.

Так, згідно записів №№1-2 трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 22.08.1985) в період з 23.08.1985 по 10.10.1985 працював шофером 3-го класу. Записи містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працювала Позивач, та відбиток печатки установи. Записи про зазначений період роботи не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень.

Той факт, що відповідальним працівником не внесено назви організації при прийнятті на роботу, не може бути підставою для неврахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки трудовим законодавством не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, Позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки. Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Також Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

За таких обставин висновок Відповідача 2 про відсутність у Позивача права на пільгову пенсію внаслідок відсутності 30 років страхового стажу ґрунтується на застосуванні менш сприятливого правового регулювання і суперечить Рішенню Конституційного Суду України №1-р/2020 та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №360/3611/20.

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 02.06.2026 №172750005508 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 12.07.1995 по 31.12.2009 суд зазначає таке.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, установлено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, у тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців за умови належного підтвердження такого статусу та відповідної системи оподаткування.

З 01.01.2004 по 31.12.2017 такі періоди за бажанням особи зараховуються за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Пункт 3-1 розділу XV Закону №1058-IV, на який послався Відповідач 2 у спірному рішенні, містить спеціальні правила зарахування підприємницьких періодів для визначення права на пенсію за віком відповідно до статті 26 цього Закону.

Водночас наведене положення не усуває необхідності застосування пункту 4 Порядку №637 при підтвердженні трудового стажу за періоди до 01.01.2004 та не дає підстав ігнорувати документи, якими безпосередньо підтверджується застосування фіксованого податку.

Свідоцтвом про державну реєстрацію підтверджено, що Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 12.07.1995. Разом з тим сам по собі факт державної реєстрації не підтверджує наявність усіх передбачених законом умов для зарахування до стажу всього безперервного періоду з 12.07.1995 по 31.12.2009.

Листом Головного управління ДПС у Рівненській області від 25.11.2022 підтверджено, що Позивач сплачував фіксований податок у такі періоди: з 13.04.1998 по 03.01.1999, з 03.01.1999 по 03.04.1999, з 01.01.2000 по 31.05.2000, з 01.09.2000 по 31.12.2000, з 05.01.2001 по 31.12.2001, з 04.01.2002 по 31.12.2002 та з 21.01.2003 по 31.12.2003.

Отже матеріалами справи підтверджено не лише державну реєстрацію Позивача, а й конкретні періоди застосування фіксованого податку у 1998 2003 роках. Тому відмова у зарахуванні цих підтверджених періодів виключно з мотиву того, що правила пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV стосуються статті 26 цього Закону, не враховує положення пункту 4 Порядку №637 та є протиправною у відповідній частині.

Водночас щодо періоду з 12.07.1995 до 12.04.1998 та проміжків, які не охоплені наведеними відомостями податкового органу, матеріали справи не містять достатніх доказів сплати страхових внесків або застосування такого режиму оподаткування, який давав би підстави для їх безумовного зарахування до стажу.

Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2026 підтверджує надходження у 2004 2009 роках окремих сум частини фіксованого податку в рахунок страхових внесків. Однак наведений у листі перелік містить окремі платіжні документи та не встановлює, за які саме календарні місяці страхового стажу має бути зарахований кожний із платежів. Крім того, акт перевірки та припис від 06.04.2026 фіксують відсутність персоніфікованих відомостей за частину періоду та необхідність їх подання; доказів виконання припису і внесення повних індивідуальних відомостей до реєстру застрахованих осіб матеріали справи не містять.

За таких обставин достатні підстави для зарахування підтверджених періодів застосування фіксованого податку: з 13.04.1998 по 03.04.1999, з 01.01.2000 по 31.05.2000, з 01.09.2000 по 31.12.2000, з 05.01.2001 по 31.12.2001, з 04.01.2002 по 31.12.2002 та з 21.01.2003 по 31.12.2003.

Стосовно позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управліннями Пенсійного фонду України в Київській області, який прийняв спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що останнім розглянув заяву Позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Київській області.

З метою ефективного захисту прав Позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу Позивача періоду роботи з 23.08.1985 по 10.10.1985, та періоди здійснення підприємницької діяльності з 13 квітня 1998 року по 03 квітня 1999 року, з 01 січня 2000 року по 31 травня 2000 року, з 01 вересня 2000 року по 31 грудня 2000 року, з 05 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року, з 04 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року та з 21 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року та повторно розглянути подану заяву про призначення пенсії за віком від 26.05.2026.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачами не доведено правомірності оскаржуваних рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог частково.

На користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 665 грн 60 коп, сплачена відповідно до квитанції від 14.07.2026, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 2, який прийняв спірне рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02 червня 2026 року № 172750005508, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.08.1985 по 10.10.1985, та періоди здійснення підприємницької діяльності з 13 квітня 1998 року по 03 квітня 1999 року, з 01 січня 2000 року по 31 травня 2000 року, з 01 вересня 2000 року по 31 грудня 2000 року, з 05 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року, з 04 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року та з 21 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, та повторно розглянути подану заяву про призначення пенсії за віком від 26.05.2026, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 08 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Варшавська, 3Б,смт. Макарів,Бучанський р-н, Київська обл.,08001, ЄДРПОУ/РНОКПП 22933548)

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області ( вул. Варшавська, 3Б, селище Макарів, Київська обл, 08001; ЄДРПОУ 22933548).

Суддя К.М. Недашківська