Решение № 139560570, 08.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 08 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/9283/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ( ЄДПРОУ: 21366538, юридична адреса: 18008, м.Черкаси, вул. Вернигори, 17 ) від 05.05.2026 № 163850010594 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області ( ЄДПРОУ: 21366538, юридична адреса: 18008, м.Черкаси, вул. Вернигори, 17 ) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за віком з 28.04.2026, зарахувавши до страхового стажу такі періоди роботи: період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1983, згідно атестату НОМЕР_11 від 20.07.1983; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 від 11.08.1985, період догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 від 14.08.1990, періоди роботи в колгоспі "Перемога", згідно архівної довідки № М-01-25/94 від 17.03.2026 з 09.01.1984 по 30.06.2006 року ; період роботи з 02.08.1983 по 23.12.1983, згідно трудової книжки від 03.09.1983 НОМЕР_4 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач протиправно не зарахував до стразового стажу спірні періоди. Вказувала на те, що наведені аргументи відповідача у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 05.05.2026 № 163850010594 спростовуються наявними в позивача документами. Крім того, звертає увагу, на те, що експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/642-m від 24.04.2026 встановлено, що особові імена ОСОБА_2 (паспорт, карта платника податків, записи ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 довідка з трудового архіву Кобеляцької міської ради, запис ОСОБА_1 ) , ОСОБА_10 (архівна довідка з трудового архіву Кобеляцької міської ради, запис ОСОБА_4 ), а також рос. ОСОБА_6 ( трудова книжка, запис російською мовою ОСОБА_5 ) попри розбіжності у документах, наданих для експертизи, а також документах зазначеної особи є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах варіантів особового імені ОСОБА_6/ розм.ОСОБА_2/ розм.ОСОБА_10. Відтак вважає, що наявні всі правові підстави для зарахування спірних періодів до стразового стажу позивача та відповідно призначення останній пенсії за віком.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 15.07.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 15.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Проте, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву, відповідач не надав.

Згідно положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

28.04.2026 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення останній пенсії за віком.

Відповідна заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.05.2026 № 163850010594 відмолено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано:

- період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1983, згідно атестату НОМЕР_11 від 20.07.1983, оскільки ім`я зазначене в документі « ОСОБА_6 », не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 »;

- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 від 11.08.1985, оскільки ім`я матері зазначене в документі « ОСОБА_6 », що не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 »;

- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 від 14.08.1990, оскільки ім`я матері зазначене в документі « ОСОБА_6 », що не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 »;

- періоди роботи в колгоспі «Перемога», згідно архівної довідки « М-01-25/94 від 17.03.2026 року, оскільки ім`я зазначене в документі « ОСОБА_6 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 »;

- період роботи з 02.08.1983 по 23.12.1983, згідно трудової книжки від 03.09.1983 НОМЕР_4 , оскільки ім`я зазначене на титульній сторінці документу « ОСОБА_6», згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 05.08.1984, не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 ».

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду її навчання з 01.09.1981 по 20.07.1983 згідно з атестатом № НОМЕР_12 від 20.07.1983 у зв`язку з невідповідністю написання імені позивачки у зазначеному документі паспортним даним, суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до атестата № НОМЕР_12, виданого Технічним училищем № 8 м. Кременчука Полтавської області 20.07.1983, ОСОБА_5 01.09.1981 вступила до Технічного училища № 8 м. Кременчука Полтавської області та 20.07.1983 закінчила повний курс за програмою ГПТУ зі строком навчання два роки за професією «повар».

Разом з тим, зазначений період навчання не було зараховано відповідачем до страхового стажу позивачки з огляду на те, що в атестаті її ім`я зазначено як « ОСОБА_6 », тоді як відповідно до паспортних даних ім`я позивачки зазначено як « ОСОБА_7 ».

Водночас судом встановлено, що згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 на першій сторінці зазначено прізвище, ім`я, по батькові позивачки - ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - село Красне Кобеляцького району Полтавської області. На другій сторінці паспорта прізвище, ім`я та по батькові позивачки російською мовою зазначено як « ОСОБА_1 ».

При цьому атестат № НОМЕР_12 від 20.07.1983 заповнений українською та російською мовами. Прізвище, ім`я та по батькові особи, на ім`я якої видано атестат, у російськомовній частині документа зазначено як « ОСОБА_5 ».

Отже, написання імені « ОСОБА_8 », зазначене в атестаті та на другій сторінці паспорта позивачки, є ідентичним. Відмінність у написанні імені « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 » зумовлена різним відображенням особового імені українською та російською мовами та сама по собі не свідчить про те, що зазначені документи належать різним особам.

Зазначена обставина також підтверджується експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/642-m від 24.04.2026, відповідно до якого особові імена « ОСОБА_2 », зазначене у паспорті, картці платника податків та записах « ОСОБА_1 », « ОСОБА_9 », зазначене в архівній довідці з Трудового архіву Кобеляцької міської ради у записі « ОСОБА_1 », « ОСОБА_10 », зазначене в архівній довідці з Трудового архіву Кобеляцької міської ради у записі « ОСОБА_4 », а також російськомовне « ОСОБА_9 », зазначене у трудовій книжці у записі « ОСОБА_5 », попри наявні розбіжності у написанні, є ідентичними особовими іменами однієї особи.

Експертним висновком встановлено, що виявлені розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах різних варіантів особового імені - «ОСОБА_6», розмовного «ОСОБА_2» та розмовного «ОСОБА_10», а також їх російськомовного варіанта «ОСОБА_6».

Крім того, суд враховує, що період навчання позивачки з 01.09.1981 по 30.07.1983 у Професійному училищі № 8 м. Кременчука Полтавської області відображений у її трудовій книжці серії НОМЕР_4 , дата заповнення якої - 03.09.1983.

Таким чином, відомості, зазначені в атестаті № НОМЕР_12 від 20.07.1983, узгоджуються з даними трудової книжки позивачки щодо періоду її навчання у Професійному (Технічному) училищі № 8 м. Кременчука, а розбіжність у написанні імені «ОСОБА_6» та «ОСОБА_2» не спростовує належності зазначеного атестата саме позивачці.

У сукупності наведені докази підтверджують факт навчання позивачки у Технічному училищі № 8 м. Кременчука Полтавської області у період з 01.09.1981 по 20.07.1983 та належність їй атестата № НОМЕР_12 від 20.07.1983.

За таких обставин суд доходить висновку, що відсутність повної відповідності у написанні імені позивачки в атестаті її паспортним даним не може бути підставою для неврахування спірного періоду навчання до її страхового стажу, оскільки сукупністю наданих доказів підтверджується тотожність особи, зазначеної в атестаті, позивачці у цій справі.

Щодо позовної вимоги позивача про зарахування до страхового стажу позивача періоду по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 від 11.08.1985, оскільки ім`я матері зазначене в документі « ОСОБА_6 », що не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 » та згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 від 14.08.1990, оскільки ім`я матері зазначене в документі « ОСОБА_6 », що не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 », суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-ІV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Так, до 01.01.2004 року до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв`язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 року включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

При цьому, достатнім є надання свідоцтва про народження дитини. Чинне законодавство не містить обов`язкової умови наявності у свідоцтві відмітки про отримання дитиною паспорту.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.08.1985, виданого виконавчим комітетом Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, актовий запис № 11, у графі «мати» зазначено прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_1 ».

Також відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 14.08.1990, виданого виконавчим комітетом Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, актовий запис № 11, у графі «мати» зазначено прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_1 ».

Крім того, згідно з довідкою Красненського старостинського округу виконавчого комітету Кобеляцької міської ради № 14.9.1-08/142 від 25.05.2026, « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ». У зазначеній довідці також підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно народила та здійснювала догляд до досягнення дітьми трирічного віку за двома дітьми, а саме: сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, наведені документи у своїй сукупності підтверджують факт народження позивачкою ОСОБА_1 дітей - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також факт здійснення нею догляду за вказаними дітьми до досягнення ними трирічного віку.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для неврахування до страхового стажу позивачки періодів догляду за дітьми - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи встановлені обставини та надані докази, суд вважає, що періоди догляду позивачки за дітьми ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ними трирічного віку підлягають зарахуванню до її страхового стажу у встановленому законом порядку.

Щодо незарахування періодів роботи в колгоспі «Перемога», згідно архівної довідки « М-01-25/94 від 17.03.2026 року, оскільки ім`я зазначене в документі « ОСОБА_6 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 » та періоду роботи з 02.08.1983 по 23.12.1983, згідно трудової книжки від 03.09.1983 НОМЕР_4 , оскільки ім`я зазначене на титульній сторінці документу « ОСОБА_6», згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 05.08.1984, не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_7 », суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з абзацом другим пункту 1 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, законодавство передбачає можливість підтвердження стажу не лише на підставі трудової книжки, а й іншими належними документами у випадках, передбачених Порядком № 637.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках - іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу виключно через неналежне виконання роботодавцем обов`язків щодо ведення, оформлення та зберігання документів, що підтверджують трудову діяльність працівника.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки й іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.

При цьому суд звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність додаткового підтвердження трудового стажу з випадками відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також із випадками, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи щодо певних періодів роботи.

Отже, сам факт наявності у трудовій книжці певних недоліків, неточностей чи розбіжностей у записах не є безумовною підставою для неврахування відповідного періоду трудової діяльності до стажу. У кожному конкретному випадку підлягає встановленню факт належності відповідного документа особі, достовірність відомостей про її трудову діяльність та можливість підтвердження спірного періоду іншими належними документами.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, вирішуючи питання про зарахування спірного періоду до страхового стажу, суд має виходити не лише з формальної наявності чи відсутності певного запису у трудовій книжці, а з оцінки всіх наданих у справі доказів у їх сукупності та встановлення фактичного здійснення позивачем відповідної трудової діяльності.

З огляду на наведені положення законодавства, недоліки або неточності в оформленні документів, які виникли не з вини працівника, самі по собі не можуть бути достатньою та обґрунтованою підставою для позбавлення особи права на зарахування підтвердженого періоду трудової діяльності до страхового стажу та, відповідно, реалізації гарантованого Конституцією України права на соціальний захист.

Як убачається з матеріалів справи, копією трудової книжки серії НОМЕР_4 , дата заповнення 03.09.1983, виданої на ім`я « ОСОБА_5 », підтверджуються періоди трудової діяльності позивачки. Зокрема, у трудовій книжці містяться записи про навчання у ТУ № 8 м. Кременчука Полтавської області з 01.09.1981 по 20.06.1983, роботу в районі «Дніпро» на посаді повара, а також подальшу трудову діяльність у Красненській 8-річній школі.

Крім того, відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_8 , дата заповнення 01.02.1985, на ім`я « ОСОБА_5 », позивачка перебувала у трудових відносинах із колгоспом «Перемога», а в подальшому - КСП «Перемога» та СТОВ «Перемога». На титульній сторінці цієї трудової книжки наявне виправлення прізвища з « ОСОБА_16 » на « ОСОБА_17 », імені та по батькові з « ОСОБА_18 » на « ОСОБА_19 », а також дати народження на ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням, що виправлення здійснено згідно з паспортом.

Вказані відомості узгоджуються з даними архівної довідки Трудового архіву Кобеляцької міської ради № М-01-25/94 від 17.03.2026, відповідно до якої у відомостях про нарахування заробітної плати колгоспникам колгоспу «Перемога» (КСП «Перемога») за 1984- 2000 роки містяться записи щодо особи з іменем та прізвищем, які мають різні варіанти написання, зокрема « ОСОБА_4 », « ОСОБА_20 », « ОСОБА_20 », « ОСОБА_1 ». При цьому архівною довідкою підтверджено відповідні відомості про відпрацьовані трудодні за 1984- 1988 та 1995- 2000 роки.

Факт роботи позивачки у колгоспі «Перемога» також підтверджується архівними витягами № 07-01-Ко/142, № 07-01-Ко/143 та № 07-01-Ко/144 від 03.03.2026, якими, зокрема, підтверджено прийняття ОСОБА_5 у члени колгоспу «Перемога» та призначення її на посаду повара. Водночас архівними документами підтверджено реорганізацію колгоспу «Перемога» у КСП «Перемога», а КСП «Перемога» - у СТОВ «Перемога», яке є його правонаступником.

При цьому суд враховує, що СТОВ «Перемога», яке здійснювало оформлення трудових відносин позивачки, ведення відповідної документації та нарахування заробітної плати, ліквідоване, що підтверджується ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.02.2014 у справі № 7/37 та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.07.2026.

Водночас ключове значення для оцінки наведених розбіжностей має експертний висновок Українського бюро лінгвістичних експертиз № 056/642-m від 24.04.2026.

Так, за результатами експертного дослідження встановлено, що особові імена « ОСОБА_2 », зазначене у паспорті, картці платника податків та документах на ім`я ОСОБА_1 , « ОСОБА_9 », зазначене в архівних документах як ОСОБА_1 , «ОСОБА_10», зазначене в архівних документах як ОСОБА_4 , а також російськомовний варіант « ОСОБА_9 », зазначений у трудовій книжці як « ОСОБА_5 », попри відмінності у написанні, є ідентичними особовими іменами.

Експертним висновком також встановлено, що зазначені розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах різних варіантів особового імені - «ОСОБА_6», розмовного «ОСОБА_2» та розмовного «ОСОБА_10», а також російськомовного варіанта імені «ОСОБА_6».

Таким чином, висновком спеціаліста у відповідній галузі знань безпосередньо підтверджено, що різне написання імені у трудовій книжці, архівних документах та документах, що посвідчують особу позивачки, не свідчить про належність цих документів різним особам, а зумовлене використанням різних мовних та іменних варіантів одного й того самого особового імені.

Крім того, належність зазначених документів саме позивачці узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 , свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_10 від 05.08.1984, трудовою книжкою колгоспника № НОМЕР_8 , довідкою ОЗ «Кобеляцький ліцей № 1 Кобеляцької міської ради Полтавської області» № 02-06/40 від 27.02.2026 та іншими документами, поданими до суду.

Отже, оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що трудова книжка серії НОМЕР_4 та документи, що містять різні варіанти написання прізвища, імені та по батькові, стосуються саме позивачки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, наявні у зазначених документах розбіжності у написанні імені не можуть бути підставою для неврахування підтверджених ними періодів трудової діяльності позивачки під час обчислення її страхового стажу.

Отже враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.05.2026 №163850010594 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1983, згідно атестату НОМЕР_11 від 20.07.1983; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 від 11.08.1985, період догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 від 14.08.1990, періоди роботи в колгоспі "Перемога",згідно архівної довідки № М-01-25/94 від 17.03.2026 з 09.01.1984 по 30.06.2006 року; період роботи з 02.08.1983 по 23.12.1983, згідно трудової книжки від 03.09.1983 НОМЕР_4 .

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком з 28.04.2026, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у зарахуванні до стажу позивача період його навчання, роботи, а також рішенню, ухваленому відповідачем за результатами розгляду звернення позивача за призначенням пенсії за віком відповідно в межах мотивів, наведених відповідачем у такому рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення пенсії за віком.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідачів призначити позивачу пенсію за віком відповідно з 28.04.2026, задоволенню не підлягає.

Водночас, для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2026 про призначення їй пенсії за віком із врахуванням висновків суду.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення, а позивачем надано достатні, достовірні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, що свідчать про те, що зазначений орган Пенсійного фонду у спірних правовідносинах мав діяти в інший спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки спірне рішення було прийнято саме цим органом.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262, 263 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Вернигори, 17, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.05.2026 №163850010594 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 20.07.1983, згідно атестату № НОМЕР_12 від 20.07.1983; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_2 від 11.08.1985, період догляду за дитиною до досягнення нею 3- річного віку, згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 від 14.08.1990, періоди роботи в колгоспі "Перемога", згідно архівної довідки № М-01-25/94 від 17.03.2026 з 09.01.1984 по 30.06.2006 року; період роботи з 02.08.1983 по 23.12.1983, згідно трудової книжки від 03.09.1983 НОМЕР_4 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.04.2026 з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Вернигори, 17, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова