Решение № 139550814, 04.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026Справа № 910/6498/26Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 9-А, офіс 35, ідентифікаційний код юридичної особи 38290763) до проПриватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» (60421, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, село Йорданешти, ВУЛИЦЯ КОРНЕЦ, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 34864103) стягнення заборгованості у розмірі 1 288 067 грн. 56 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 288 067 грн. 56 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором №060226 від 06 лютого 2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» до Приватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» про стягнення заборгованості у розмірі 1 288 067 грн. 56 коп. залишено без руху.

08.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 року відкрито провадження у справі №910/6498/26, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

15.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» про забезпечення позову і додані до неї документи повернуто Заявнику.

17.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

23.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 року у задоволенні клопотання Приватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» про розгляд справи №910/6498/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

30.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

02.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

06.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення.

07.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

15.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.06.2026 року була направлена до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Сторін.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» про зменшення розміру позовних вимог від 07.07.2026 року, зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» про зменшення розміру позовних вимог від 07.07.2026 року до розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

06.02.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» (Покупець) та Приватним підприємством «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» (Продавець) було укладено Договір №060226, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався поставити Замовнику товари, зазначені в п. 1.2 Договору, а Замовник - прийняти і оплатити цей товар, а саме Дизельний генератор CATARPILAR DE200GC в шумоізоляційному корпусі, новий 2024-2025р виробництва. (а.с.27-28)

Відповідно до п.3.1 Договору вартість договору визначається відповідно до умов цінової пропозиції та становить 2 188 860,00 грн. (два мільйони сто вісімдесят тисяч вісімсот шість десять гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ: 364 810,00 грн. Вартість договору включає вартість доставки товару на виробничу адресу.

Згідно з п.4.1 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника після підписання договору на підставі рахунку у вигляді передоплати 50% від вартості та 50% по факту доставки генератора не більше 30 календарних днів.

Термін поставки товару: з дати підписання договору до 09.03.2026 року. (п.5.1 Договору)

Поставка товару здійснюється Продавцем 1 партією за заявкою замовника протягом 3-х робочих днів з моменту заявки. Місце поставки: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 9А. (п.п.5.2, 5.3 Договору)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов?язань при закупівлі товару за бюджетні кошти "Продавець" сплачує "Замовнику" пеню у розмірі 0,1 % вартості договору за кожний день прострочення, починаючи з дати з якої допущено прострочення виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, яка розраховується від суми основного боргу за весь період прострочення платежів починаючи з дня наступного за днем коли зобов`язання мало бути виконано до дати повного розрахунку Замовником за отриманий ним товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №060226 від 06.02.2026 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у розмірі 1 188 860 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №64 від 10.02.2026 року. (а.с.30)

22.04.2026 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №28 про розірвання договору та повернення суми попередньої оплати, що підтверджується копією фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта», роздруківкою з електронної пошти Позивача. (а.с.31-34)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати за Договором. Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.07.2026 року, яка прийнята Судом до розгляду, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» становить 1 088 860 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» пеню у розмірі 97 057 грн. 84 коп. та 3% річних у розмірі 2 149 грн. 72 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що ним добровільно частково виконано його зобов`язання з повернення суми попередньої оплати. Крім того, просив суд зменшити розмір пені до 19 411 грн. 57 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 100 000 грн. 00 коп., інші позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору№060226 від 06.02.2026 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №060226 від 06.02.2026 року Позивач перерахував на користь Відповідача попередню оплату у розмірі 1 188 860 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №64 від 10.02.2026 року. (а.с.30)

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість договору визначається відповідно до умов цінової пропозиції та становить 2 188 860,00 грн. (два мільйони сто вісімдесят тисяч вісімсот шість десять гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ: 364 810,00 грн. Вартість договору включає вартість доставки товару на виробничу адресу.

Термін поставки товару: з дати підписання договору до 09.03.2026 року. (п.5.1 Договору)

Поставка товару здійснюється Продавцем 1 партією за заявкою замовника протягом 3-х робочих днів з моменту заявки. Місце поставки: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 9А. (п.п.5.2, 5.3 Договору)

Проте, матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження передачі Відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» товару на загальну суму в розмірі 2 188 860,00 грн. у строк по 09.03.2026 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено Судом, Відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України не був поставлений Позивачу товар на суму в розмірі 2 188 860,00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Суд зазначає, що Відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку Позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у Договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 1 088 860 грн. 00 коп. починаючи з 11.03.2026 року, оскільки обов`язок з повернення вказаної суми виник 10.03.2026 року.

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» за Договором №060226 від 06.02.2026 року становить 1 088 860 грн. 00 коп.

В той же час, Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі №910/6498/26 Приватним підприємством «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» було сплачено на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №КІ1833 від 14.07.2026 року із зазначенням призначення платежу: «повернення оплати за електрогенераторну установку».

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи те, що грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп. були перераховані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» після відкриття провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №910/6498/26 в частині стягнення 100 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» за Договором №060226 від 06.02.2026 року становить 988 860 грн. 00 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» в розмірі 988 860 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 988 860 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 10.03.2026 року по 27.05.2026 року у розмірі 97 057 грн. 84 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов?язань при закупівлі товару за бюджетні кошти "Продавець" сплачує "Замовнику" пеню у розмірі 0,1 % вартості договору за кожний день прострочення, починаючи з дати з якої допущено прострочення виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, яка розраховується від суми основного боргу за весь період прострочення платежів починаючи з дня наступного за днем коли зобов`язання мало бути виконано до дати повного розрахунку Замовником за отриманий ним товар.

За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 ЦК України встановлено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За правилами ст. 208 Цивільного кодексу України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового або негрошового зобов`язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Суд, проаналізувавши зміст пункту 7.2 Договору №060226 від 06.02.2026 року, приходить до висновку, що Сторони у вказаному пункті передбачили відповідальність Продавця за порушення строків здійснення розрахунку, тобто саме за порушення грошового зобов`язання, яке може виникнути у Продавця. В той же час, умови Договору №060226 від 06.02.2026 року не містять випадків, розміру та порядку застосування штрафних санкцій за порушення негрошового зобов`язання Відповідачем, зокрема, у випадку нездійснення поставки товару у визначений договором строк, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до Відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення пені за порушення зобов`язань, Позивачем не вказаний.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» в частині стягнення пені за порушення негрошового зобов`язання за загальний період прострочення з 10.03.2026 року по 20.04.2026 року у розмірі 75 560 грн. 65 коп. задоволенню не підлягають.

Що стосується періоду прострочення Відповідача з повернення суми попередньої оплати, Судом встановлено з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 1 188 860 грн. 00 коп. починаючи з 11.03.2026 року, оскільки обов`язок з повернення вказаної суми виник 10.03.2026 року.

В той же час, під час здійснення розрахунку пені та 3% річних Позивачем у позовній заяві самостійно визначено загальний період прострочення Відповідача з повернення суми попередньої оплати саме з 06.05.2026 року. Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. За таких підстав, під час здійснення розрахунку пені та 3% річних Судом приймається до уваги саме період, визначений Позивачем у позовній заяві.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 06.05.2026 року по 27.05.2026 року у розмірі 21 497 грн. 19 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 06.05.2026 р. по 27.05.2026 р. у розмірі 2 149 грн. 72 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення суми попередньої оплати за загальний період прострочки з 06.05.2026 р. по 27.05.2026 р. у розмірі 2 149 грн. 72 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

В той же час, Відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до 19 411 грн. 57 коп.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. ст. 86, 236-238 ГПК).

В обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України Відповідач зазначав, що відповідач звертає увагу суду на те, що після отримання претензії та копії позовної заяви він не ухилився від виконання своїх зобов`язань, не заперечував наявності основної заборгованості та розпочав її добровільне погашення. За таких обставин стягнення штрафних санкцій у повному заявленому позивачем розмірі не відповідатиме принципам справедливості та співмірності цивільно-правової відповідальності.

Проте, Суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з Приватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 988 860 грн. 00 коп., пеня у розмірі 21 497 грн. 19 коп. та 3% річних у розмірі 2 149 грн. 72 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується клопотання Позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, Суд зазначає.

Частиною першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки Судом прийнято до розгляду Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» про зменшення розміру позовних вимог від 07.07.2026 року, а також закрито провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами, надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню Позивачу, а тому Суд доходить висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» про повернення судового збору в розмірі 2 400 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Закрити провадження у справі №910/6498/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» до Приватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» в частині стягнення заборгованості у розмірі 100 000 грн. 00 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» - задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ВІКТОР-КОМ ІМПЕКС» (60421, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, село Йорданешти, ВУЛИЦЯ КОРНЕЦ, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 34864103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 9-А, офіс 35, ідентифікаційний код юридичної особи 38290763) заборгованість у розмірі 988 860 (дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 21 497 (двадцять одна тисяча чотириста дев`яносто сім) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 2 149 (дві тисячі сто сорок дев`ять) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 12 150 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 08 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕК 9А» (01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 9-А, офіс 35, ідентифікаційний код юридичної особи 38290763) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції №216 від 27.05.2026 року.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин