Решение № 139549054, 08.09.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5225/26

2/705/3868/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.08.2022 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 98714123000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 46733,83 грн. За умовами кредитного договору відповідачу надано ліміт кредитування зі сплатою відсотків за його користування. 20.06.2023 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №245, за яким АТ «Укрсиббанк» передав ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняла належні АТ «Укрсиббанк» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача. Відповідачем не здійснювалась сплата заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 53743,93 грн., яка складається з наступного: 46733,83 грн - заборгованості за тілом кредиту, 0 грн заборгованості за відсотками, 7010,1 грн - заборгованості за комісією. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 53743,93 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 06.08.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому у відповідності до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).

Станом на день винесення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.08.2022 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 98714123000 про надання споживчого кредиту (надалі Договір) з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до умов якого останній отримав у кредит грошові кошти у розмірі 46733,83 грн.

Згідно Витягу з систем Банку щодо підтвердження фату підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ «Укрсиббанк» договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою коду підтвердження ОТР.

Згідно п. 2.1 договору про надання споживчого кредиту № 98714123000 банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

Згідно п. 3.1, п. 3.3 договору про надання споживчого кредиту № 98714123000сума кредиту за договором становить 46733.83 грншляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок Банку.

У п.3.5, 3.6, 3.7. 3.8, 3.9Договору про надання споживчого кредиту № 98714123000позичальник зобов`язувалася повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 25.08.2026. Розмір ануїтетного платежу становить 1675 гривень. Ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 25 числа (включно) кожного місяця. Процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0.00001 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

Згідно п. 3.11 договору про надання споживчого кредиту № 98714123000позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є невід`ємною частиною.

Згідно Додатку №1 до договору № 98714123000, розмір комісії становить 1,5% щомісячно від суми наданого кредиту. Комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу становить 500 грн.

20.06.2023 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №245, за яким АТ «Укрсиббанк» передає ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні АТ «Укрсиббанк» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 53743,93 грн., яка складається з: 46733,83 грн. заборгованості за кредитом, та 7010,1 грн. заборгованості за комісією.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином права вимоги за договором кредиту № 98714123000від 25.08.2022, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Укрсиббанк», перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Суд встановив, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та комісії за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 53743,93 грн.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 2 ст. 638 ЦК України передбачає, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність кредитного договору, відповідач не надав, у тому числі ним не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості.

Отже, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в установлені строки, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кошти, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому з відповідача на користь позивача потрібно стягнути заборгованість за вказаним договором, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 46733,83 грн.

Разом з тим, щодо нарахованої позивачем комісії суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Умовами кредитного договору передбачено можливість сплати відповідачем комісії відповідно до умов Договору та додатків до нього.

Разом з тим, зі змісту наданого розрахунку вбачається, що спірна комісія нараховувалася щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості.

Суд враховує, що сама по собі назва платежу як «комісія» не визначає правову природу відповідної послуги та не є достатньою підставою для її стягнення зі споживача. Для вирішення питання про правомірність такої плати необхідно встановити, чи є відповідна послуга самостійною послугою, яка фактично надається споживачу в його інтересах, або ж вона фактично пов`язана із здійсненням кредитодавцем власної діяльності щодо супроводження та обслуговування виданого ним кредиту.

Наведена комісійна винагорода, виходячи зі змісту умов кредитування, є платою за обслуговування зобов`язання та супроводження кредитної заборгованості.

Такі дії за своєю природою здійснюються кредитодавцем насамперед у межах виконання власної господарської діяльності та контролю за належним виконанням позичальником кредитного зобов`язання, а тому не можуть розглядатися як окрема самостійна послуга, за надання якої зі споживача може стягуватися додаткова плата.

Відповідні умови створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу, оскільки фактично покладають на нього обов`язок сплачувати додаткову плату за здійснення кредитодавцем дій, пов`язаних з обслуговуванням виданого ним кредиту.

Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду щодо недопустимості стягнення зі споживача плати за послуги, які фактично здійснюються кредитодавцем у власних інтересах та не є самостійними послугами, що надаються споживачу, зокрема викладеними у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 522/18855/16 та від 19 лютого 2020 року у справі № 756/8840/17-ц.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 7010,1 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46733,83 грн. та відмови у задоволенні вимог у частині стягнення комісії у розмірі 7010,1 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2315,12 грн.

Відповідно до положень ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акт наданих послуг № 392 від 10.07.2026 року та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

За змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову і значенням справи для сторони.

Враховуючи відсутність заперечень зі сторони відповідача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, з врахування часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі ст. 526, 527, 530, 599, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: 79029 місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 98714123000 від 25.08.2022, в розмірі 46733,83 грн (сорок шість тисяч сімсот тридцять три гривні вісімдесят три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: 79029 місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 2315,12 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Л. Гудзенко