Постановление суда № 139548870, 08.09.2026, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/901/26

Провадження №2-во/701/31/26

У Х В А Л А

про виправлення описки

08 вересня 2026 року Маньківський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді - Маренюка В.Л.

за участю секретаря - Філіпчак Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Маньківка заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Маньківського районного суду Черкаської області від 09.07.2026 року по цивільній справі №701/901/26, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернулася до суду із заявою про виправлення описки.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 09.07.2026 року Маньківським районним судом Черкаської області винесено рішення за позовом ОСОБА_1 до Маньківської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

При виготовленні даного рішення була допущена технічна описка, а саме: у мотивувальній частині рішення вказано фактичні обставини які не стосуються даної справи.

Згідно ч. 2 ст. 269 ЦПК України питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в судовому рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Згідно пункту 19 Постанови Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року №14 вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Вбачається, що описка дійсно мала місце і виправлення зазначених описок не зачіпає суті рішення, а лише усуває неточності.

Відтак слід виправити описку у рішенні Маньківського районного суду Черкаської області №701/901/26 від 09.07.2026 року допущену в тексті рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Виправити описку, допущену при виготовлені тексту рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 липня 2026 року по справі №701/901/26 виклавши мотивувальну частину рішення в наступній редакції:

"Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області померла рідна баба позивача по батькові ОСОБА_2 .

Зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 на день смерті було в селі Дзензелівка, Маньківського (в даний час Уманського) району, Черкаської області в житловому будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією згідно витягу з погосподарської книги Дзензелівського старостинського округу виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 20.03.2026 № 86. Також згідно вказаної інформації підтверджується, що разом з ОСОБА_2 був зареєстрований її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дядько позивача).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області.

Батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області.

Після смерті баби позивача - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Довідкою витягом з погосподарської книги Дзензелівського старостинського округу виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 20.03.2026 № 83 інформується, що згідно погосподарської книги №9, об`єкт погосподарського обліку № 020854-3, сторінка №53, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 рахується за покійною ОСОБА_2 .

Тобто, після уточнення адреси погосподарського обліку встановлено нумерацію житлового будинку, на який попередньо взагалі була відсутня нумерація згідно даних погосподарського обліку за інформацією згідно витягів з погосподарської книги Дзензелівського старостинського округу виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 20.03.2026 № 86, № 87.

При цьому, на вказане спадкове майно житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами відсутній правовстановлюючий документ, у зв`язку з чим в процесі оформлення спадщини виявилось, що у позивача немає можливості оформити у спадщину в нотаріальному порядку вказане спадкове майно.

Згідно листа за вих. № 255/02-31 від 09.04.2026 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.04.2026 року. Даною постановою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який належав бабі ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане належне покійній бабі майно мотивована тим, що заявник не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не подавала заяву про прийняття спадщини а також тим, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що у свою чергу виключає можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

У видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, одночасно надано інформацію про те, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., була відкрита спадкова справа № 40 за 2026 рік. За даними Спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, заповіти, спадкові договори та спадкові справи на ім`я та від імені ОСОБА_2 були відсутні.

За наявними обставинами справи, позивач фактично є такою, що прийняла спадщину і має право на її оформлення, в тому числі в порядку оформлення прийнятої та не переоформленої спадщини після смерті баби, дядька та свого батька, що підтверджується наступним.

ОСОБА_2 (баба позивача) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 (дядько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто дані правовідносини виникли в період дії ЦК УРСР від 18.07.1963р., який підлягає до застосування даних правовідносин.

Після смерті ОСОБА_2 , її син ОСОБА_3 , який був зареєстрований та проживав разом з покійною, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та продовжував проживати у даному домоволодінні до самої своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час смерті ОСОБА_3 з ним разом постійно проживав його рідний брат (син покійної ОСОБА_2 ) ОСОБА_4 , який після смерті брата продовжував постійно проживати у вказану будинку, утримував будинок та всю присадибну земельну ділянку, та проживав там аж до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_4 у володіння та в управління спадковим майном відразу після його смерті фактично вступила його дочка (онука покійної ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка здійснила в травні-червні місяці 2003 року впорядкування присадибної земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_1 , взяла під охорону та під опіку все майно.

Факт вчинення дій щодо вступу в управління та володіння спадковим майном підтверджується письмовими заявами жителів села Дзензелівка Уманського району Черкаської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , справжність підписів на заявах засвідчено нотаріально уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування. Даним підтверджується, що заявникам відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дзензелівка Маньківського району Черкаської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка була жителькою АДРЕСА_1 (нумерація вказана за відомою заявникам на той час інформацією). Також підтверджується, що фактично з ОСОБА_2 постійно проживав її син ОСОБА_3 , який після смерті матері продовжував проживати в даному будинку по АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час смерті ОСОБА_3 з ним разом постійно проживав його рідний брат (син покійної ОСОБА_2 ) ОСОБА_4 , який після смерті брата продовжував постійно проживати у вказану будинку, утримував будинок та всю присадибну земельну ділянку, та проживав там аж до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_4 у володіння та в управління спадковим майном відразу після його смерті фактично вступила його дочка (онука покійної ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка здійснила в травні-червні місяці 2003 року впорядкування присадибної земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_1 , взяла під охорону та під опіку все майно.

Тобто, за сукупністю даних фактів повністю підтверджується юридичний факт прийняття спадщини спадкоємцем за законом у відповідності до вимог закону шляхом вступу в управління спадковим майном.

За сукупності наявної викладеної інформації, вбачається, що єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , є її внучка ОСОБА_1 , позивач по справі. У зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, у позивача-спадкоємця немає можливості оформити право власності на спадкове майно у іншому порядку, ніж шляхом звернення з даним позовом до суду про визнання права власності на майно в порядку спадкування, оскільки іншої можливості оформити право власності на спадкове майно немає.

На замовлення позивача приватним підприємством Уманський центр технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт з проведенням технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_2 .

Згідно даних технічної інвентаризації житловий будинок збудовано у 1967 році, інші будівлі збудовано у 1960-1990 роках.

На звернення позивача, відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Маньківської селищної ради надано лист за № 97/06-09 від 17.06.2026 з інформацією про відповідність забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 вимогам містобудівної документації, державних будівельних норм і правил.

Згідно вказаної інформації, розглянувши дані технічної інвентаризації, врахувавши довідку-витяг з погосподарської книги виконавчого комітету Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області від 20.03.2026 року № 83 року та генеральний план села Дзензелівка Уманського району Черкаської області, встановлено, що забудова земельної ділянки по АДРЕСА_3 здійснена у період з 1967 по 1990 роки, земельна ділянка знаходиться в зоні житлової забудови, забудова відповідає містобудівній документації, не порушує права інших осіб і використовувати сусідні земельні ділянки відповідно до цільового призначення.

Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Згідно даних технічної інвентаризації встановлено, що житловий будинок збудовано у 1967 році. На той час році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Тобто, право власності на будинок виникало із завершенням будівництва.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.

Відповідно до п.40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Позивач не може скористатись даним Порядком та зареєструвати право власності, оскільки будинок рахується за покійною особою та нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, склалась ситуація, що для оформлення прав власності на вказане майно в порядку спадкування необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину, попередньо зареєструвавши майно. Зареєструвати ж право власності немає можливості, тому що власник помер, нотаріусом відмовлено у оформленні спадкових прав, у зв`язку з чим можливо лише в судовому порядку визнати право власності на спадкове майно.

Таким чином, за наявних обставин у позивача як спадкоємця, немає можливості оформити право власності на майно в іншому порядку, ніж шляхом звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1218 ЦКУ, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За ч. 2 ст. 1220 ЦКУ, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦКУ, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ч. 2 ст. 1223 ЦКУ, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦКУ.

За ч. 3 ст. 1223 ЦКУ, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ч. 5 ст. 1268 ЦКУ, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1268 ЦКУ, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ч. 5 ст. 1268 ЦКУ, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права.

Частина 4 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

За ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У даному випадку, як спадкоємець позивач є власником майна (спадкових майнових прав), має місце відсутність правовстановлюючого документа та оспорювання (невизнання) права власності, що підтверджено постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин вимушений звертатись до суду з даним позовом з визначених правових підстав.

В даному випадку, спадщина належить позивачу-спадкоємцю з часу відкриття спадщини в порядку спадкування, що зобов`язує утримувати майно, здійснити його державну реєстрацію, проте відсутня можливість здійснювати ці обов`язки у зв`язку з відсутністю документа, який засвідчує право власності, тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 322, 328, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1268 ЦК України, суд, -".

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути поданою до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд впродовж 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.Л. Маренюк