Решение № 139547306, 08.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1406/26

Номер провадження 2/289/1391/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 08.07.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10537682 від 07.08.2025 у розмірі 10414,80 грн., судові витрати в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 00-10537682 на суму 6000,00 грн.

На виконання умов кредитного договору, первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку 4441-11XX-XXXX-1516 відповідача.

16.02.2026 між первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 16022026-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача, за яким відповідно до реєстру боржників №б/н від 16.02.2026 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 12814,80 грн., з яких 7200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 3214,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2400,00 грн. штрафні санкції, водночас вимоги про стягнення штрафних санкцій не заявляються, загальний розмір грошової вимоги до відповідача 10414,80 грн.

Позивач зазначає, що не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договорам.

Ухвалою від 15.07.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.09.2026 з викликом сторін, визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення, а також задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с.68-69).

24.07.2026 до суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла витребувана судом інформація (а.с.75,77-78).

04.08.2026 від відповідача надійшов відзив разом із заявою про поновлення процесуального строку на подання відзиву, яку суд протокольно задовольнив враховуючи зазначені відповідачем обставини пропуску строку. У відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначає, що із заявленими позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, недоведеними належними і допустимими доказами, позовна заява містить істотні суперечності щодо підстав виниклої заборгованості, її розміру, позивачем не доведено настання підстав для дострокового стягнення всієї суми кредитної заборгованості, а також не довів правильність розміру заявленої до стягнення суми, тому просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, а питання щодо розподілу судових витрат просить вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України з урахуванням результатів розгляду справи.

Позивачу відзив доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС 04.08.2026 (а.с.86), відповідь на відзив до суду стороною позивача не надано.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, позивач в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності (а.с.5), від відповідача клопотань про відкладення судового розгляду, чи інших заяв не надходило.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.08.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-10537682 (а.с.8-12).

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 16313.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Макс Кредит», ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 00-10537682 від 07.08.2025, ідентифікований ТОВ «Макс Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Одноразовий ідентифікатор: 16313. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 07.08.2025 21:27, номер телефону, на який відправлено ідентифікатор НОМЕР_1 (а.с.21).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.6. Договору, кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6000.00 гривень. Тип Кредиту кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 02.08.2026 згідно умов пункту 3.6 цього Договору. Розрахунковий платіжний період за цим Договором становить 25 днів. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процента ставка складає 0,94% від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору. Кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 1200.00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.

Згідно з п. 2.10. Договору, кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: 07.08.2025. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6000.00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Сторонами узгоджено та підписано Графік платежів, який є Додатком №1 до Кредитного договору №00-10537682 від 07.08.2025 (а.с.13).

Факт перерахування грошових коштів в розмірі 6000,00 грн. за кредитним договором, підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 07.08.2025 грошові кошти в сумі 6000,00 грн. успішно перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с.22-25).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано інформацію від 23.07.2026, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку в період з 07.08.2025 по 12.08.2025 було зараховано платіж у сумі 6000,00 грн. (а.с.75). Також надано виписку по рахунку за період з 07.08.2025 по 12.08.2025, з якої вбачається зарахування грошових коштів 07.08.2025 в сумі 6000,00 грн. (а.с.77-78).

Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором № 00-10537682 від 07.08.2025.

З наявного у справі розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» вбачається, що позичальником за період з 07.08.2025 по дату продажу кредиту 16.02.2026 не здійснено жодної оплати на погашення кредиту, нарахована позичальником заборгованість відповідача становить 10414,80 грн., до якої входить сума заборгованості за основним боргом становить 6000,00 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами 3214,80 грн., та сума заборгованості за нарахованими комісіями 1200,00 грн. (а.с.46).

Відтак судом встановлено, що позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого позичальник ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання з повернення кредиту, однак, отримавши кредитні кошті, він їх не виконав, тобто не здійснював своєчасні погашення заборгованості згідно умов укладеного договору.

16.02.2026 між первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 16022026-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором (а.с.26-36).

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 16.02.2026 до Договору Факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 10414,80 грн., до якої входить сума заборгованості за основним боргом становить 7200,00 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами 3214,80 грн. (а.с.33-34).

Надані копії договору та витяг з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Макс Кредит» кредитним договором.

У виписці з особового рахунку за Договором кредитної лінії № 00-10537682 від 07.08.2025 зазначено, що заборгованість відповідача станом на 01.05.2026 становить 12814,80 грн., яка складається з: 7200,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3214,80 грн. прострочена заборгованість за процентами; 2400,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (а.с.47).

Відповідачу було надіслано письмову Вимогу про дострокове повернення кредиту за вих. №25771539379 від 27.04.2026 на адресу вказану ним в кредитному договорі, у відповідності до якої ставилася вимога сплатити заборгованість за протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги (а.с.43,44).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору, який укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту (ч. 7 ст. 11).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11).

З договору про споживчий кредит №00-10537682 від 07.08.2025 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Отже, відповідачем укладено електронний договір підписавши такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені Верховним Судом у постановах 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 та ін.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

У справі, що розглядається, право вимоги до відповідача підтверджується Договором факторингу № 16022026-МК/ЮнітКапітал та долучені до нього Акт прийому-передачі документації, Реєстр боржників, Акт прийому-передачі Реєстру боржників, які засвідчені належним чином, а також платіжною інструкцією про плату згідно договору факторингу, вказані документи є належними доказами переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу та реєстру боржників, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за Договором кредитної лінії №00-10537682 від 07.08.2025, укладеним між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд зауважує, що кредитний договір №00-10537682 містить чітко визначені умови щодо: суми кредиту, строку користування, стандартної та зниженої процентної ставки, комісії за надання кредиту. Вказані умови не були визнані недійсними, не оскаржені відповідачем у встановленому законом порядку та є обов`язковими для виконання сторонами відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, а виходячи з аналізу вимог пункту четвертого частини першої статті 1, частини другої статті 8, частини першої статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Позивач у позовній заяві зазначив, що стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 10414,80 грн.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази як укладення електронного кредитного договору, так і фактичного зарахування кредитних коштів на платіжну картку, що належить відповідачу, а також порушення позичальником свого зобов`язання з повернення кредитних коштів. Посилання відповідача на те, що у виписці щодо заборгованості позивач вказує основну суму боргу (тіла кредиту) у сумі 7200,00 грн. фактично включивши до нього суму комісії, не спростовує факту не виконання позичальником свого обов`язку з повернення кредиту та наявності заявленої позивачем заборгованості.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували визначений розмір заборгованості за кредитом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 6000,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем ТОВ «МАКС КРЕДИТ» переуступлено ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Щодо виникнення у позивача права на дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості до закінчення строку кредитування суд зазначає наступне.

Як слідує із пунктів 1.3, 7.2 кредитного договору строк користування кредитом сторонами визначено з 07.08.2025 по 02.08.2026 (360 календарних днів).

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як вбачається зі змісту пункту 4.2.6 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі, сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за надання кредиту. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в договорі. Після отримання вищезазначеної вимоги, позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту протягом 30 календарних днів, з дня отримання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога товариства втрачає чинність, а платежі за договором нараховуються та сплачуються згідно з умов цього договору.

У зв`язку із невиконанням позичальником умов договору, 27.04.2026 на зазначену в договорі адресу ОСОБА_1 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відповідно до пункту 4.2.6 договору, частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», направило вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів.

Тобто, позивач скористався своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, надіславши позичальнику вимогу про повернення усієї суми кредиту з нарахованими процентами та комісії за надання кредиту протягом 30 днів.

Використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором позивач змінив строк виконання зобов`язання з 02.08.2026 на 27.05.2026.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.03.2018 (справа № 14-10цс18) та від 04.07.2018 (справа № 14-154цс18).

Разом з тим суд зазначає, що станом на день розгляду справи в суді закінчився визначений в договорі строк кредитування (узгоджена сторонами дата 02.08.2026), однак відповідачем не надано доказів виконання свого обов`язку з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісію.

Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7000,00 грн., які складаються з таких сум: вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000,00 грн.; складання позовної заяви: 2 год. - 5000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту: 1 год. - 500,00 грн.; підготовка та подача клопотань : 1 год. - 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав копії : Договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26-02 (а.с.48-49); протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги (а.с.49 на звороті); Додаткової Угоди №25771539379 від 20.04.2026 до Договору (а.с.50); Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, згідно з яким адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 7 000 грн. (а.с.51), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.52), довіреності (а.с.53).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням категорії, складності справи, змісту заявлених позовних вимог, ціни позову, обсягу робіт, виконаних адвокатом, беручи до уваги висновок суду про задоволення позову, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. є явно завищеним та неспівмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт. Відтак, суд вважає, що обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та обсягом проведеної адвокатом роботою, а також пропорційними за результатами розгляду справи в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді в сумі 2662,40 грн. (а.с.63), а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 00-10537682 від 07.08.2025 в розмірі 10414,80 грн., а також судові витрати 2662,40 грн. сума сплаченого судового збору, 3000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, а всього 16077,20 грн. (шістнадцять тисяч сімдесят сім грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО