Решение № 139543982, 08.09.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1938/26

№ провадження 2/738/874/2026

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08 вересня 2026 року Менський районний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАHОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

У серпні 2026 року за підсудністю до Менського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , подана через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 22 жовтня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 1896412, відповідно до якого ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 20.11.2024. 20 травня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір факторингу № 2005-25, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги до боржників ТОВ «Слон Кредит». Відповідач порушила умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 26 887,50 грн. Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1896412 від 22 жовтня 2024 року в розмірі 26 887,50 грн; понесені судові витрати у сумі 2 662,40 грн. сплаченого судового збору та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

2.Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

Представник позивача просив розглянути справу без його участі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомляла.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 17 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі, при цьому роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов та заперечення, а позивачу, у разі подання відповідачем відзиву, право подати відповідь на відзив, а також визначено необхідні для вчинення вказаних дій строки.

У зв`язку з тим, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у судове засідання не з`явилася, відзиву на позов та заяви про розгляд справи без її участі не подала, беручи до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

4.Фактичні обставини справи, встановлені судом.

22 жовтня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1896412 (далі «договір»), відповідно до якого ОСОБА_1 наданий кредит у сумі 5 000,00 грн на строк 360 днів (а.с. 16-26).

З Довідки про ідентифікацію слідує, що ТОВ «Слон Кредит» ідентифіковано позичальника як ОСОБА_1 (зворот а.с.27).

Умовами договору було передбачено підвищену процентну ставку, що становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит). Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 20.11.2024 року включно.

Згідно із пунктом 2.1 Договору кредит надається в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно повідомлення ТОВ «ПЕЙТЕК» відповідно до Договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022, 22.10.2024 о 07:14:49 було успішно переховано грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 (а.с. 28).

З повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260825/59686-БТ від 28.08.2026 слідує, що ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 22 жовтня 2024 року зараховано грошові кошти в сумі 5 000 грн.

Таким чином, фактично кредитні кошти відповідачем отримані.

Уклавши з первісним кредитором договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач ОСОБА_1 порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1896412 від 22.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 26 887,5 грн та складається з: 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 11 887, 5 грн заборгованість за відсотками, 10 000,00 грн заборгованість за штрафом (зворот а.с.28).

20.05.2025 року ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №2005-25 (а.с. 29-35).

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Слон Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1896412 від 22.10.2024 року.

07 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» надіслало на адресу ОСОБА_1 претензію про виконання зобов`язання (зворот а.с. 36).

5.Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що 22 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» був укладений кредитний договір № 1896412 в електронній формі, шляхом надсилання позикодавцем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

У договорі сторони погодили істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки.

Договір про надання кредиту є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

З розрахунку заборгованості, складеного кредитором вбачається, що він складений відповідно до умов кредитного договору щодо розміру відсотків та періоду їх нарахування, а тому з врахуванням викладеного, а також ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості, доказів оплати заборгованості, суд вважає зазначений в ньому розмір процентів таким, що відповідає умовам договору, а тому підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач в частині надання кредиту відповідачу та стягнення з останньої боргу за кредитом та процентів підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час стороною відповідача не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.

Разом з тим, суд не погоджується з аргументами позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Так, згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме 22.10.2024 року.

Разом з цим, в позовній заяві представником позивача зазначений розмір штрафу в сумі 10 000,00 грн, у розрахунку заборгованості зазначена сума штрафу у розмірі 10 000, 00 грн.

Враховуючи, що штраф, який передбачений кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, він підлягає списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача штрафу задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд вважає за необхідне заявлені вимоги позивача задовольнити частково та стягнути на його користь з відповідача заборгованість на загальну суму 16 887,50 грн., яка складається з основного боргу в розмірі 5 000,00 грн. та відсотків в розмірі 11 887,50 грн.

У стягненні штрафу суд вважає за необхідне відмовити, оскільки нарахування та стягнення штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану суперечить вимогам закону.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Усенко М. І. на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордеру на надання правничої допомоги від 20 жовтня 2025 року (а.с. 39-40).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано акт № 482 наданих послуг від 07 серпня 2026 року, детальний опис наданих послуг від 07 серпня 2026 року.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу: пропорційно до задоволених вимог, що становить 5 024 грн. 80 коп. (8000,00х62,81%/100), який є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені судом на 62,81%, суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1672 грн. 25 коп. (2662,40х62,81%/100).

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236 IBAN: НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 16 887 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок заборгованості за Кредитним договором № 1896412 від 22.10.2024.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236 IBAN: НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 1 672 (одна тисяча шістсот сімдесят дві) гривні 25 копійок сплаченого судового збору, 5 024 (п`ять тисяч двадцять чотири) гривні 80 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко