Решение № 139543537, 08.09.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/937/26

Провадження № 2/455/680/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Івасенко С.М.,

секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,

за участі:

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (далі - позивач, кредитор, кредитодавець) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1621-6811 продукту «MiniCredos» від 04.11.2025 року (надалі - кредитний договір) у розмірі 70750,00 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач уклали кредитний договір. Позивач надав кредит, а відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами не виконав, що є підставою для стягнення заборгованості.

18 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку спрощеного позовного провадження. За клопотанням відповідача витребував від позивача документи щодо укладення кредитного договору. 13.07.2026 та 15.07.2026 року позивач виконав вимогу суду та надав детальні пояснення щодо технології укладення кредитного договору в електронній формі, долучив копії моніторингу дій користувача (відповідача) в Інформаційно-телекомунікаційній та оригінал кредитного договору на USB-носію Wibrand 4 GB.

18 травня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву. З позовними вимогами не погодився. Звернув увагу, що заявлена до стягнення 70750 грн майже утричі перевищує суму фактично отриманого кредиту у розмірі 25000 грн, вважав такі нарахування неспівмірними, несправедливими та такими, що порушують принципи добросовісності, розумності та справедливості, передбачені цивільним законодавством України. Заявлений позивачем розрахунок заборгованості потребує додаткової перевірки на предмет правильності, співмірності та відповідності вимогам законодавства. Договір споживчого кредиту не може розглядатися у відриві від порядку його укладення, законності дій кредитодавця, перевірки кредитоспроможності споживача, добросовісності поведінки сторін та реального волевиявлення відповідача. Спір про повернення споживчого кредиту не може бути штучно відокремлений від того чи законно, добросовісно та з дотриманням обов`язкових процедур такий кредит було надано. Заперечує проти позову, зокрема з підстав неналежної перевірки кредитоспроможності, фінансової вразливості, повторного кредитування протягом короткого періоду та неврахування повідомлення про наявність у нього ігрової залежності. Повторюваність кредитування протягом короткого періоду могла свідчити про підвищене кредитне навантаження, фінансову вразливість, ризикову фінансову поведінку та потребу в особливо уважній оцінці кредитоспроможності відповідача. Поставив під сумнів надані позивачем в електронній формі копії доказів.

В судовому засіданні не визнав позовних вимог, повідомив, що не пам`ятає чи укладав кредитний договір та отримував кредитні кошти, оскільки перебував у важкому психічному стані у зв`язку з ігровою залежністю, було багато кредитів і надходило багато коштів. Не може сказати, що банківська картка належить йому. Позивач не довів про скерування йому одноразового ідентифікатора А0185 для підписання кредитного договору та отримання ним електронного примірника договору. Апелював, що ще у 2024 році за його заявою був внесений у Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участі в азартних іграх. Звернув увагу, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України під час дії воєнного стану.

Судові засідання неодноразово відкладалися у зв`язку з розглядом клопотань відповідача та витребуванням доказів. В судовому засіданні 20.08.2026 року було оголошено перерву до 07.09.2026 рік у зв`язку з технічними проблемами ВКЗ відповідача.

В судове засідання, призначене на 07 вересня 2026 рік, з`явився відповідач.

Позивач повідомлений про місце, дату та час судового засідання через електронний суд.

В розділі ХІ позовної заяви та в заяві від 04.05.2026 року міститься повідомлення, що позивач не заперечує проти розгляду справи без його участі.

Заслухавши пояснення, доводи та аргументи відповідача, дослідивши докази та здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

04.11.2025 року кредитор та відповідач уклали кредитний договір.

Укладення кредитного договору відбулося в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Кредитор мав відкрити для позичальника лінію на умовах, визначених цим договором (п. 2.1.). Загальний розмір кредиту - 25000,00 гривень (п. 4.1.). Дата надання/видачі кредиту: 04.11.2025 року. (п.4.2.). Мета отримання кредиту - для задоволення особистих потреб (п. 2.3.). Строк кредитування - 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 03.11.2026 року. (п.4.14). Базовий період складав 30 календарних днів (п. 4.8.). Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний був здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду (п.4.9.). Нарахування процентів за користування кредитом мало здійснюватися на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування, починаючи з дати його видачі до дати фактичного повернення всієї суми, за стандартною процентною ставкою: 1,00% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього кредитного договору та 0,74% за кожен день користування кредитом у період починаючи з 181 календарного дня дії кредитного договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше (п.4.10). Комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснювалося на суму виданого за кредитним договором кредиту у день видачі кредиту (п. 4.11). У разі прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором було передбачено сплату 401500 % річних відповідно до ст.625 ЦК України ( п. 8.2.). У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць, кредитор мав право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування до настання дати повернення кредиту, що встановлена п.4.14 цього Договору. ( п. 8.3.).

Позичальник підтвердив, що інформація (дані, документи, відомості) особистого кабінету є його контактними даними, які були зазначені ним під час укладення кредитного договору та дають можливість позичальнику отримувати інформацію та повідомлення від кредитодавця, копіювати, завантажувати таку інформацію та/або документи на свій персональний комп`ютер або інший пристрій, створювати копії документів (в т.ч. паперові) та обрав наступні канали комунікації, взаємодії та інформування: телефонний (інформування за номерами телефонів в тому числі з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо); електронний (з використанням адреси електронної пошти та/або Особистого кабінету); поштовий (за місцем проживання/перебування/реєстрації), усі зазначені канали є рівноцінними та не визначаються позичальником як пріоритетні ( п. 9.2.).

Усі зміни та доповнення до кредитногодоговору мали укладатися виключно за взаємною згодою сторін. Кредитодавець мав право ініціювати процес внесення змін чи доповнень до кредитного договору шляхом надсилання повідомлення про це позичальнику узгодженим каналом комунікації. Сторони мали укладати відповідну додаткову угоду до кредитного договору або договір про внесення змін до кредитного договору шляхом підписання договору в паперовій формі або в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (п. 12.2).

Невід`ємною частиною кредитного договору були додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України ( п. 12.22.)

Кошти кредиту мали надаватися шляхом безготівкового переказу кредиту на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.6.). Номер особистого електронного платіжного засобу позичальника - НОМЕР_1 ( розділ 13).

Сторони узгодили, що кредитодавець надсилає (повторно надсилає) позичальнику підписаний кредитний договір в особистий кабінет позичальника та на його електронну адресу fifikonew@gmail.com (п. 3.12.)

Кредитний договір містить і інші умови, пов`язані з його укладенням та виконанням.

04.11.2025 року відповідач електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором A0942) підтвердив ознайомлення з Паспортом споживчого кредитування та цього ж дня ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniCredos», що підтверджується електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором A0185).

Позивач підписав кредитний договір КЕП 14:53:43 04.11.2025, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису Відповідач підписав договір електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором A0185) 04.11.2025 року 14:53:43 . Одноразовий пароль A0185 кредитор направив на номер телефону позичальника у ІТС кредитора. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу комісії.

В ІТС позивача зафіксовано весь перелік дій, здійснений відповідачем з метою укладення кредитного договору та отримання кредиту, від входу 04.11.2023 року в 14:48:56 до отримання коштів 04.11.2026 року в 14:56:57, що підтверджується моніторингом дій користувача в ІТЗ позивача.

На виконання п. 4.1.,4.2.,4.6. кредитного договору 04.11.2025 року позивач перерахував кошти відповідачу в розмірі 25000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 через систему платежів EasyPay, з призначенням платежу: "Видача кредитних коштів за договором 1621-6811, 2025-11-04, Стах М. Б., НОМЕР_3 , ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_3 ", що підтверджується копією довідки ТОВ « ФК «Контрактовий Дім» від 17.03.2026 № 198578-1703323582-17032026.

23.03.2026 року позивач скерував на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту, що підтверджується копією вимоги вих. №1621-6811 та копією списком поштових відправлень №21098-01-113-129. Вимагав від позичальника сплатити заборгованість за кредитом протягом 30 календавних днів з дати отримання вимоги на банківські реквізити кредитора, зазначені в кредитному договорі. Попередив, що у разі невиконання буде змушений звернутися до суда з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості. Доказів отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту позивач не надав.

Заборгованість за кредитним договором, яка розрахована позивачем, станом на 02.03.2026 рік становила 70750,00 грн, з яких заборгованість по основному боргу - 25000,00 грн, по процентам за користування кредитом- 29500,00 грн, по комісії - 3750,00 грн та по відсотках за ст. 625 ЦК України - 12500,00 грн. Проценти нараховані до 01.03.2026 року ( включно). Відповідач жодних погашень не здійснював.

07 жовтня 2025 року відповідач звертався до позивача із заявою про безстрокове блокування нових позик, оскільки не має постійного стабільного доходу та має хвору матір. Ця заява була скерована з електронної пошти відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09 жовтня 2025 року позивач у відповідь попросив надати скановану заяву у довільній формі із обґрунтуванням та запропонував звернутися на гарячу лінію за телефоном 0800200221. 20 жовтня 2025 відповідач скерував на електронну адресу позивача скановану заяву з проханням заблокувати особистий кабінету в ІКС позивача, внести його в чорний список у зв`язку з витрачанням коштів на азартні ігри без можливості розблокувати. Відповідач мав комунікацію з психотерапевтом щодо наявних у нього проблем з ігровою залежністю.

Дані про відповідача містяться в Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх. Відомості до Реєстру були внесені 24.06.2024 року на підставі заяви відповідача про самообмеження. Строк обмеження - по 23.06.2027 рік включно. Ці дані підтверджуються копією листа Державного агентства України ПЛЕЙСІТІ від 24.08.2026 року №7-12/4917.

Це повідомлення не містить даних про внесення в Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участі в азартних іграх інформації, про використання відповідачем кредитних коштів для внесення ставок.

Відповідач станом на 27.04.2026 року уклав 474 кредитних договорів, з яких 464 вже закриті, з них 319 достроково. Поточна прострочена заборгованість за кредитами становить 119 222,55 грн, що підтверджується звітом Бюро кредитних історій станом на 27.04.2026 рік.

Під номером 5 містить інформація про кредитний договір, стягнення заборгованості по якому є предметом спору у цій справі.

Позивач здійснював моніторинг відповідача в Бюро кредитних історій з 22.09.2025 року до 25.12.2025 року, що підтверджується ID моніторингу M4DEA4ED693BF0501.

Звіт Бюро кредитних історій не містить відомостей про наявність у Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участі в азартних іграх, інформації про використання відповідачем кредитних коштів для внесення ставок.

Відповідач визнав, що номер телефону із закінченням 674 був його актуальним номером на момент подій 04.11.2025 року, тоді як номер телефону із закінченням 223 використовувався ним значно раніше та на момент оформлення спірного договору вже тривалий час не був актуальним ( пояснення і заперечення від 17.08.2026 року).

Позивач зареєстрований як юридична особа, основним видом діяльності якої є кредитування, що підтверджується копіями виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Свідоцтвом № ІК №116 від 01.08.2013 підтверджується, що позивач зареєстрований як фінансова установа.

Із встановлених обставин вбачається, що спір виник щодо заборгованості, яка утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, укладеного в електронній формі. Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі споживчого кредиту, що врегульовано статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК), Законами України »Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію».

Обміркувавши встановлені обставини, їх правове регулювання, доводи, аргументи та заперечення сторін, суд вважав що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Щодо підтвердження виникнення зобов`язальних правовідносини на основі кредитного договору.

Укладення кредитного договору відбулося в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Відповідач не заперечив, що уклав кредитний договір, а стверджував, що не пам`ятає про його укладення. Для укладення цього договору відповідач ідентифікувався в системі, зазначив свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, номер картки платника податків, місце проживання, номер телефону, електронну адресу, а також номер банківської картки, на який перераховуватимуться грошові кошти. Номер телефону та адреса електронної пошти за допомогою яких проходила комунікація відповідача з позивачем щодо укладення кредитного договору, в тому числі і скерування одноразового ідентифікатора для підписання договору відповідає номеру телефону та електронній адресі, які зазначає відповідач у своїх процесуальних документах, скерованих до суду.

Натомість відповідач побудував своє заперечення на недоведеності позовних вимог, не навівши доказів в обґрунтування своєї позиції і не спростувавши докази, надані позивачем. Суд відхиляє ці доводи, адже моніторинг дій відповідача в ІТС позивача підтверджує, що відповідач підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором, який отримав на свій номер телефону, тим самим підтвердивши що погодився на запропоновані умови кредитування. Претензії відповідача в основному ґрунтуються на твердженні, що позивач неналежно провів переддоговірну роботу, не врахував його фінансове становище. Не дивлячись на його звернення про наявність ігрової залежності та проблем, пов`язаних з контролем фінансової поведінки, продовжив кредитувати та надавати фінансові послуги без належної оцінки ризиків та можливих проблем. Зазначаючи, що відповідач не виконав вимогу суду та не надав відомості, отримані через сервіс BankID під час ідентифікації ОСОБА_1 , відповідач не спростував, що ті персональні дані, які зазначені в кредитному договорі не належать йому. Позивач в заяві про виконання ухвали суду від 13.07.2026 року пояснив, що введенням позичальником логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується і які відомі виключно йому) та здійсненням його верифікації, тим самим передав позивачу персональні дані з метою укладення договору ( паспортні дані, адреса місця проживання, РНОКПП тощо). Відповідач визнав, що номер телефону НОМЕР_4 був актуальним на час укладення кредитного договору і саме цей номер телефону зазначений у моніторингу дій користувача. Дійсно, є певна суперечність в номерах телефонів відповідача, які відповідач визнав як належні йому, однак дані моніторингу свідчать, що документи скеровувались на електронну адресу відповідача, яка відповідає електронній адресі, зазначеній відповідачем в процесуальних документації у цій справі і жодних заперечень з 04.11.2025 року відповідач не висував. Відповідач не спростував, що 04.11.2025 року на свою електронну адресу не отримав електронного примірника кредитного договору.

Відомостей, що позивач звертався до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним, відповідач не надав. У цій справі відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним.

Дійсно, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України »Про споживче кредитування» забороняється укладати договір про споживчий кредит з особами, включеними до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, якщо у зазначеному Реєстрі міститься інформація про використання такими особами кредитних коштів для внесення ставок.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» уповноважений орган вносить відомості про особу до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх : 1) за заявою особи, поданою організатору азартних ігор або Уповноваженому органу (заява про самообмеження); 2) за обґрунтованою заявою членів сім`ї першого ступеня споріднення або законних представників (заява про обмеження) на строк до шести місяців у порядку, визначеному цією статтею; 3) за рішенням суду.

Відповідач, стверджуючи що має ігрову залежність, не надав доказів, що до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, було внесено інформацію про використання ним кредитних коштів для внесення ставок, а позивач, укладаючи кредитний договір, порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України »Про споживче кредитування». Більше того, відповідач сам надав відомості з Бюро кредитних історій щодо своєї кредитної історії і які не містить даних, що відповідач використовував чи використовує кредитні кошти для внесення ставок, бо саме через Бюро кредитних історій кредитор має перевіряти таку інформацію відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України »Про споживче кредитування» та ст. 7 Закону України» Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Закон України «Про споживче кредитування» пов`язує заборону укладати кредитні договори за наявності одночасного існування двох умов:

-наявності відомостей про особу в Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участі в азартних іграх;

-наявності в Реєстрі осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участі в азартних іграх інформації, що така особа використовує отримані ним кредитні кошти для внесення ставок.

Тому суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у зв`язку з ігровою залежністю (лудоманією), оскільки законодавством забороняється укладати договір про споживчий кредит з особами, включеними до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участі в азартних іграх, якщо у зазначеному Реєстрі міститься інформація про використання такими особами кредитних коштів для внесення ставок.

Відповідач підписав кредитний договір за допомогою електронного підпису, що відповідає положенням та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Також 04.11.2025 року відповідач електронним цифровим підписом підтвердив, що ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniCredos», паспортом споживчого кредиту та графіком платежів за кредитним договором.

На виконання ухвали суду від 02 липня 2026 року, позивач надав примірник кредитного договору на матеріальному носії - USB-носію Wibrand 4 GB, який відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України» «Про електронні документи та електронний документообіг» вважається оригіналом.

За допомогою сайту Центрального засвідчувального органу ( https://czo.gov.ua/verify) суд пересвідчився, що позивач підписав кредитний договір одночасно з відповідачем 14:53:43 04.11.2025 року. Перевірка КЕП позивача підтверджує, що підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено, що свідчить, що після 14:53:43 04.11.2025 року змін до електронного документу не вносилося. Відповідач не клопотав про залучення спеціаліста або призначення відповідної судової комп`ютерно-технічної експертизи на підтвердження своїх доводів про порушення цілісності даних кредитного договору (статті 74, 103 ЦПК України).

Відповідно до ч.1,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази.

Суд вважає, що позивач надав достатньо доказів, які відповідають критерію належності, достовірності та допустимості, на підтвердження факту укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем та відхиляє аргументи відповідача про протилежне, оскільки такі не підкріплені доказами, переконливість яких переважала б переконливість доказів позивача.

Щодо підтвердження надання кредиту.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів від позивача підтверджується копією довідки ТОВ « ФК «Контрактовий Дім» від 17.03.2026 № 198578-1703323582-17032026 про перерахування кошти в розмірі 25000,00 грн на платіжну картку на платіжну картку НОМЕР_1 через систему платежів EasyPay.

Удовідці міститься інформація про номер транзакції - 1703323582, cума та валюта операції - 25000,00 грн: дата та час операції - 04.11.2025 14:53; призначення платежу - Видача кредитних коштів за договором 1621-6811, 2025-11-04, Стах М. Б., НОМЕР_3 , ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_3 ; номер платіжної картки - НОМЕР_1 , платник - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС".

Номер платіжної картки - НОМЕР_1 відповідає номеру платіжної картки, яку зазначив відповідач в кредитному договору.

Суд вважав цю довідку достатньою для підтвердження факту перерахування кредиту кредитором. Натомість відповідач не спростував, що платіжна картка НОМЕР_1 йому не належить і що 04.11.2025 року на неї не було зараховано коштів в сумі 25000,00 грн.

Щодо заборгованості за кредитом

Необхідність виконання належним чином взятих на себе зобов`язань, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530 , 610, 611 ЦК.

У порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22), яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК.

Позивач просив стягнути з відповідача 25000 грн заборгованості по тілу кредиту. Однак, згідно графіку платежів (додаток №2) та п.4.14. тіло кредиту відповідач мав повернути лише 03.11.2026 року. Доказів дотримання процедури дострокового стягнення кредиту, передбаченої п. 8.3. кредитного договору, вимоги про дострокове повернення кредиту від 23.03.2026 року та абз. 2,3 ч. 4 ст. 16 Закону України »Про споживче кредитування», позивач не надав.

В п. 8.3. кредитного договору сторони узгодили право кредитора вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Порядок дострокового повернення кредиту унормовано в абз. 2,3 ч. 4 ст. 16 Закону України »Про споживче кредитування»:

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Позивач лише частково дотримався цієї процедури. Скерував вимогу, у якій зазначив, що відповідач має тридцять днів з дати її отримання на усунення порушень взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, однак не надав підтвердження отримання відповідачем цієї вимоги. А тому суд виснує, що позивач не набув право на дострокове повернення кредиту ( тіла кредиту), строк повернення якого настане 03.11.2026 року.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц ( постанова від 26 травня 2020 року) про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. І хоча у цій справі суд виснував про застосування частини 10 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, однак і ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" вимагає дотримання певної процедури для набуття права на дострокове повернення кредиту у разі порушення його умов позичальником.

У постанові по справі № 539/402/24 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

У постанові по справі № 766/2926/23 від 22 жовтня 2025 року Верховний Суд зазначив, що починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. У позичальника ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банк завчасно направив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав.

Суд вважає, що позивач не довів, що набув право на дострокове стягнення тіла кредиту, строк сплати якого настане 03.11.2026 (п. 4.14.), оскільки не надав доказів отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту та передчасно заявив вимогу про його стягнення, а тому у стягненні заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в сумі 25000,00 грн слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту (тіла кредиту) у разі належного дотримання процедури дострокового стягнення кредиту або про стягнення кредиту ( тіла кредиту) після настання строку його сплати відповідно до умов кредитного договору.

Суд перевірив розрахунок заборгованості та погоджується із розрахованою процентів, які нараховані відповідно до п.4.10 кредитного договору в межах строку кредитування - з 04.11.2025 року до 01.03.2026 року (118 днів). Відсотки нараховувалися в розмірі 1% за кожен день користування кредитом, що відповідає умовам п. 4.10. кредитного договору.

Відповідач був проінформований про розмір плати за користування кредитом та погодився з такими умовами, що підтверджується паспортом споживчого кредиту з яким він ознайомився до прийняття умов надання кредиту. Денна процентна ставка за кредитом становить 0,918 % в день (п.4.17.), що відповідає ч.5 ст. 8 Закону України »Про споживче кредитування». Такий розмір денної процентної ставки за кредитом (загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту) закододавець визнав справедливим та пропорційним, прийнявши Закон України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Крім того, відповідач мав змогу скористатися своїм правом, передбаченим ст. 15 Закону України »Про споживче кредитування» та визначеним у п.6.9. кредитного договору на відмову від договору протягом 14 календарних днів, з дня укладення договору без пояснення причин або ініціювати перед позивачем чи судом зміну умов плати за користування кредитом відповідно до ст. 652 ЦК України. Проте, таких дій не вчинив. Натомість поставив питання про несправедливість та непропорційність плати за користування кредитом лише після звернення кредитора про стягнення заборгованості.

Суд погоджується з аргументами відповідача про відсутність у позивача права стягувати проценти по ст. 625 ЦК України та вважає, що вони не підлягали стягненню з відповідача з таких підстав.

Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту:

" У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) ".

А тому суд вважає, що відсотки як відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за кредитним договором, нараховані з 04.12.2025 до 28.12.2025 року підлягали списанню кредитором відповідно до п. 18 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Як вже встановлено судом, комісія за надання кредиту становила 3750,00 грн (п. 4.11.). У паспорті споживчого кредиту зазначено, що до загальних витрат включено комісію.

У кредитному договорі зазначено, що до загальних витрат включено комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансових установ встановлювати у кредитному договорі комісію за видачу кредиту.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно послідовності дій при укладення кредитного договору позивач вчиняв дії щодо підготовки та оброблення документів, а тому позивач має право на отримання комісії з позичальника за ініціювання кредиту. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 756/6038/20 від 12 квітня 2022 року. А тому вимоги в частині стягнення несплаченої комісії за видачу кредиту в розмірі 3750,00 грн є підставними та підлягають до задоволення.

Враховуючи вищенаведене суд виснує, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 33250 грн, з яких заборгованість по процентам - 29500,00 грн та по комісії - 3750,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 2662,40 грн. судового збору.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 33250,00 грн, що становить 47 % (33250,00 х 100 %/70750,00), а тому судовий збір у пропорційному розмірі 1251,33 грн потрібно покласти на відповідача.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1621-6811 продукту «MiniCredos» від 04.11.2025 року в розмірі 33250,00 гривень, з яких:

-заборгованість за нарахованими процентами - 29500,00 гривень;

-заборгованість по комісії - 3750,00 гривень.

В стягненні заборгованості за тілом кредиту та відсотків згідно ст. 625 ЦК України відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" судові витрати, що становлять 1251 грн. 33 коп. (одну тисячу двісті п`ятдесят одну гривню 33 копійки) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 08 вересня 2026 року.

Учасники справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", електронна пошта esud@creditkasa.ua, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код юридичної особи в ЄДР 38548598, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_5 UAH.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя С.М. Івасенко