Постановление суда № 139543353, 04.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6284/26

Провадження №: 2/336/4558/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29.10.2025 між ТОВ Фінансова компанія Кредіплюс та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №207027, за умовами якого відповідач отримав кредит в безготівковій формі в сумі 20000,00 грн. на платіжну картку: 5168-74ХХ-ХХХХ-7779. 10.10.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №10102025, згідно з яким до позивача перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 . Відповідач заборгованість за кредитним договором не сплатив ані первісному кредитору, ані позивачу. Загальний розмір заборгованості за договором №207027 від 29.10.2025 становить 18983,55 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 17778,52 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам у сумі 4,03 грн., заборгованості за комісією у сумі 401,00 грн., заборгованості за штрафними санкціями в сумі 800,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини просить позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 18183,55 грн., тобто без заборгованості за штрафними санкціями, а також судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у АТ КБ «Приват Банк» докази у справі.

22.07.2026 з АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання. Заяви та клопотання до початку розгляду справи від відповідача не надходили.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.10.2025 між ТОВ Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №207027 у формі електронного документу та підписано за допомогою введення одноразового ідентифікатора abd14bd8.

Відповідно до умов договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором. Відповідно до п.2.2.1 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 16990,48 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №191202 від 09.07.2025, укладеним з кредитодавцем, у розмірі 9,52 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у розмірі 3000,00 грн. шляхом погашення заборгованості за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п.2.3. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних, тип процентної стави фіксована. Проценти нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначеного у п.2.6 договору.

Відповідно до п.2.4. договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф складає 200,00 грн.

Відповідно до п.2.5. Договору комісія за надання кредиту складає 3000,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника, або за рахунок кредиту.

Загальний строк кредитування за договором складає 272 днів з 29.10.2025 до 28.07.2026.

Судом досліджені паспорт споживчого кредиту в якому викладені умови кредитування аналогічні до закріплених у договорі, який підписаний сторонами електронними підписами.

На підтвердження виконання ТОВ «ФК Кредіплюс» зобов`язань за договором №207027, суду надано довідку, згідно з якою ОСОБА_1 перераховано на її картковий рахунок № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 9,52 грн. Факт належності вказаного карткового рахунку ОСОБА_1 , як і факт зарахування на нього грошових коштів в сумі 9,52 грн. також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду, а також банківською випискою за період з 25.10.2025 по 03.11.2025

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

10.10.2025 між ТОВ "ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №10102025, згідно з яким до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах. Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №6 від 04.03.2026 ТОВ "Юніт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором №207027 від 29.10.2025 до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 18983,55 грн.

Згідно з карткою обліку виконання договору №207027 від 29.10.2025, ОСОБА_1 частково сплачувала заборгованість за договором, а саме: 29.11.2025 погасила заборгованість на суму 2224,48 грн. Станом на 04.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача склав 18983,55 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 17778,52 грн., заборгованість за відсотками 4,03 грн., заборгованість за пенею 800,00 грн, заборгованість за комісією 401,00 грн.

При вирішенні питання про задоволення позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив дій на погашення існуючої заборгованості.

За змістом ст. 208 ЦК України за загальним правилом у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною і юридичною особою, а договір між сторонами не становить виключення з цього правила.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір, яким є і договір між сторонами, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, дійшов висновку відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При ухваленні рішення суд враховує, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не надав, жодним чином позовні вимоги не спростував.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором первісний кредитор виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі. Позивачем доведено та документально підтверджено ланцюг переходів права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду за захистом свої порушених прав.

Однак, як встановлено з умов договору №207027 від 29.10.2025, кредит, наданий ОСОБА_1 в сумі 20000,00 грн. фактично складається із тіла кредиту в сумі 17000,00 грн., та комісії за надання кредиту 3000,00 грн. Тому, в картці обліку виконання договору помилково зазначено, що тіло кредиту становить 20000,00 грн. Враховуючи, що 29.11.2025 відповідач здійснила платіж в рахунок погашення заборгованості за договором в сумі 2224,15 грн., тіло кредиту зменшилось на 2221,48 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» обґрунтованими в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №207027 від 29.10.2025 в розмірі 14782,55 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14778,52 грн. (17000,00 грн. 2221,48 грн.) та заборгованості за відсотками в сумі 4,03 грн.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 3000,00 грн. та комісії за обслуговування кредиту в сумі 401,00 грн, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії за надання кредиту не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір 2662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2163,73 грн. (2662,40 грн.*81,27%).

Також, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на надані послуги адвокатом розмірі 7000,00 грн.

До позову додано: довіреність, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду №25771556629 від 20.04.2026, акт прийому передачі наданих послуг від 05.05.2026 на загальну суму 7000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на надання правничої допомоги в розмірі 5688,90 грн. (7000,00 грн.*81,27%).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 206, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №207027 від 29.10.2025 в сумі 14782 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 55 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 14778 гривень 52 копійки та заборгованості за несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 4 гривні 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) гривні 73 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5688 гривень 90 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: м.Київ, Бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя О.А.Савеленко