Постановление суда № 139540289, 04.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/1192/19

1-кп/465/855/26

У Х В А Л А

судового засідання

04.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Львові питання про прийняття до розгляду цивільного позову обвинуваченого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12018140000000426 від 21.07.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карл Марк - Штадт, Німеччина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, доцента Львівського медичного університету ім. Данила Галицького, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львів, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, безробітного, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

До Франківського районного суду м. Львова через підсистему «Електронний суд» надійшов цивільний позов обвинуваченого ОСОБА_3 до іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (вх. № 24569/26 від 28.07.2026).

У судовому засіданні, яке відбулось 04.09.2026 ОСОБА_3 та його захисник, адвокат ОСОБА_8 просили визнати ОСОБА_3 в якості цивільного позивача та стягнути завдану моральну та матеріальну шкоду, а за наявності недоліків позовної заяви вирішити питання про залишення її без руху.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав позицію ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_7 висловилися проти. Вказали, що подання такого позову є виявом зловживання процесуальними правами, що у випадку прийняття цивільного позову до спільного розгляду, вони у строк подання відзиву також звернуться із зустрічним позовом. У зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, у виникненні якої вони обвинувачуються, також завдано шкоди майну ОСОБА_4 , і заподіяно шкоди його здоров`ю.

Прокурор також висловилася проти, акцентуючи увагу на тому, що судовий розгляд проводиться як щодо ОСОБА_4 , так і щодо ОСОБА_9 , яким висунуто обвинувачення, щодо порушення правил безпеки дорожнього руху, відтак вони є обвинуваченими. Будучи обвинуваченим ОСОБА_9 , не може поєднати свій процесуальний статус з іншими статусами.

Суд, заслухавши учасників судового провадження дійшов висновку про відмову у прийнятті цивільного позову до спільного розгляду із кримінальним провадженням.

ОСОБА_9 має процесуальний статус обвинуваченого, щодо якого здійснюється судове провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 42 КПК України, обвинувачений наділений процесуальними правами, спрямованими на захист від пред`явленого обвинувачення. Статтею 42 КПК України не передбачено право обвинуваченого на подання цивільного позову. Використання особою у статусі обвинуваченого інструментарію цивільного позивача для висунення майнових вимог до іншого обвинуваченого чи співучасника в межах однієї кримінальної справи не передбачено.

Кримінальне судочинство не вирішує цивільно-правові спори між самими обвинуваченими. Деліктні спори між обвинуваченими, у тому числі їх страховиками не є предметом публічного кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень статті 9 КПК України, у кримінальному провадженні застосовується лише та процедура, яка прямо передбачена цим Кодексом. Подання цивільного позову у кримінальному провадженні особою, яка має статус обвинуваченого та яка не набула статусу потерпілою, не передбачено.

Отож, згідно зі ст. 9, 42, 61, 128 КПК України, подання такого документа не передбачено нормами кримінального процесуального закону для даної категорії суб`єктів. Спір має приватноправовий/деліктний характер між обвинуваченими та не підлягає вирішенню в межах публічного кримінального обвинувачення. Застосування аналогії ЦПК України для надання строків на усунення недоліків суперечить засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).

Окремо, суд повинен звернути увагу на строки судового розгляду.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду ще 05.03.2019.

На новий розгляд справа надійшла до суду ще 04.02.2026.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.02.2026 призначено підготовче судове засідання, які проводилися неодноразово.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 13.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 14.07.2026, постановленою у нарадчій кімнаті, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 31.07.2026.

29 липня 2026 року адвокатом ОСОБА_8 подано клопотання про відкладення судового засідання, через неузгодження дати і часу судового засідання та його зайнятість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.

Відповідно до ч.3 ст.28 КПК України, критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Керуючись приписами ст. 28 КПК України, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що кримінальна справа перебуває на розгляді з початку 2019 року, а після скасування вироку апеляційним судом надійшла до суду першої інстанції в лютому 2026 року. Обвинувачений не звертався із цивільним позовом раніше, а вирішив подати його лише 28.07.2026, та уже після призначення справи до судового розгляду. При цьому, заявлення позову без дотримання обов`язкових вимог до нього, серед яких відсутність доказів направлення, та після закриття підготовчого провадження за наявності ризику спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку учасників.

Тож суд, крім цього, оцінює подання такого позову під час нового судового розгляду та після закриття підготовчого засідання як недобросовісну процесуальну поведінку, спрямовану на затягування судового розгляду (ст. 28 КПК України).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті до спільного розгляду із кримінальним провадженням цивільного позову ОСОБА_3 (вх. № 24569/26 від 28.07.2026).

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 28, 42, 61, 128, 369372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у прийнятті до спільного розгляду із кримінальним провадженням цивільного позову обвинуваченого ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 та повернути.

2. Роз`яснити заявнику право на звернення з відповідними вимогами в порядку цивільного судочинства.

3. Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 08.09.2026.

Суддя: ОСОБА_1