Постановление суда № 139538124, 13.05.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/7939/26

Провадження № 1-кс/175/1188/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

13 травня 2026 року с-ще Слобожанське

Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026052390001232 від 12.05.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, маючого статус УБД, на посаді стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взвод 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимості не маючого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 старший слідчий ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, слідчим обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив два кримінальних правопорушення, передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст.194 КК України, які відносяться до категорії тяжких і законом максимальне покарання за ч.2 ст.194 КК України визначено у виді позбавлення волі строком на 10 років, а також наявністю ризиків передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання і просив його задовольнити з огляду на наявність зазначених в клопотанні ризиків і неможливості застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Відомості про кримінальні правопорушення 12.05.2026 внесені до ЄРДР за №12026052390001232 з попередньою правовою кваліфікацією ч.2 ст.194 та ч.1 ст.263 КК України.

12.05.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

12.05.2026 підозрюваному ОСОБА_4 повідомлено про підозру, згідно якої він будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ 11.05.2026 приблизно о 22:50 перебував біля під`їзду №1 будинку АДРЕСА_3 , де звернув увагу на автомобіль «ВАЗ» 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що перебував у користуванні ОСОБА_7 , з яким ОСОБА_4 мав неприязні відносини на ґрунті раніше виниклого побутового конфлікту.

Використовуючи привід у вигляді наявного побутового конфлікту у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на умисне знищення чужого майна, шляхом вибуху, реалізуючи який ОСОБА_4 , усвідомлюючи загально небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання наслідків у вигляді знищення чужого майна, маючи при собі гранату типу Ф-1, привів останню в бойове положення та помістив її на заднє сидіння автомобілю «ВАЗ» 2106, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після цього відбулося спрацювання гранати типу Ф-1 штатним способом, внаслідок чого стався вибух, який знищив транспортний засіб. Виконавши усі необхідні дії та реалізувавши протиправний умисел, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 12000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ у невстановлену дату та час, але не пізніше 01.01.2026 перебуваючи у невстановленому місці за невстановлених обставин безпідставно придбав та почав зберігати при собі гранату типу Ф-1 із запалом типу УЗРГМ у кількості однієї одиниці, та гранати типу GHO-1 RDX укомплектованих запалом типу AF-11 у кількості двох одиниць, діючи всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 №2471-ХII «Про право власності на окремі види майна», постанови КМУ від 12.10.1992 №576 «Положення про дозвільну систему України», наказу

МВС України від 21.08.1998 №622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів».

В подальшому, усвідомлюючи, що знайдені ним предмети є бойовими припасами солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, поклав їх до особистих речей та зберігав їх при собі до 12.05.2026, тим самим здійснив незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Надалі, 11.05.2026 приблизно о 22:50 ОСОБА_4 перебуваючи біля під?їзду №1 будинку АДРЕСА_3 шляхом переведення в бойове положення наявної при собі гранати типу Ф-1 с запалом типу УЗРГМ у кількості однієї одиниці використав вказаний боєприпас за цільовим призначенням, внаслідок чого відбувся вибух гранати штатним способом. В подальшому 12.05.2026 у період часу з 05:23 до 05:50 під час проведення огляду місця події біля будинку №59 по вул. Ярослава Мудрого у м. Краматорську у ОСОБА_4 , як особи яка затримана в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, було виявлено та вилучено гранати типу GHO-1 RDX укомплектованих запалом типу AF-11 у кількості двох одиниць, які ОСОБА_4 придбав, переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Таким чином ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, тобто умисному знищенні чужого майна, вчиненого шляхом вибуху, та кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступне.

Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як визначено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.

Про існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 та ч.2 ст.194 КК України можуть свідчити наступні докази, долучені до клопотання: електронний рапорт; протокол прийняття заяви по вчинене кримінальне правопорушення від 12.05.2026; протокол огляду місця події від 12.05.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 12.05.2026; протоколи пред`явлення особи для впізнання за участю: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 12.05.2026 за участю підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколи проведення слідчих експериментів від 12.05.2026; протоколи допиту свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ..

Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України відносяться до тяжких злочинів.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194 та ч.1 ст.263 КК України, максимальне покарання за ч.2 ст.194 КК України передбачено у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв`язку із чим слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, оскільки такі не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки, лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відтак вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо існування ризику впливу на свідків та інших учасників цього кримінального провадження.

Також є слушними доводи слідчого про існування ризиків передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 раніше судимий та згідно підозри вчинив інкриміновані йому правопорушення в період невідбутого покарання за ч.1 ст.309 КК України.

Доводи сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених п.4 ч.1 ст.177 КПК України, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином достатнім обсягом доказів не підтверджено і з цих підстав судом до уваги не приймається.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1, 3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України - є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке було вчинено ОСОБА_4 , доведених ризиків та даних про особу підозрюваного, останньому необхідно визначити заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами статей 176-178, 182, 183, 194, 196, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Дата закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 10 липня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави підозрюваним або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця перебування;

3) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні. З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій отримується підозрюваний.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1