Решение № 139537963, 17.08.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/894/26

№ 2/207/1546/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м.Київ

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 82070,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 29 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентам 32 770,00 грн; суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України - 14 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 5 800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №533349-КС-002 про надання кредиту від 11.08.2025, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 82070,00 грн грн.

Ухвалою суду від 18.03.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 23.04.2026 на 11:10 годин.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Жежель С.С. просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що відповідач у справі є особою з інвалідністю 1 групи, не має кінцівок та чисто фізично не міг отримати такий кредит. Після того як ОСОБА_2 на телефон почали надходити повідомлення по отримання кредитів, останній звернувся до поліції з відповідною заявою, витяг про порушення кримінальної справи надаємо. Після того як до суду надійшла позовна заява та під час вивчення змісту позову та додатків до нього, стороні відповідача стало відомо що кошти які були отримані в борг від ТОВ «Бізнес Позика» на картковий рахунок ОСОБА_1 були отримані через сайт https//my.tpozyka.com. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо заявлених ним позовних вимог, а саме доказів, що підтверджують отримання саме відповідачем кредитних коштів. Крім цього, не надав суду належних та допустимих доказів волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та належних доказів щодо укладення самого електронного договору.

У відповіді на відзив, представник позивача зазначає, що звертаємо увагу, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ "Бізнес Позика" та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Сам по собі факт наявності кримінального провадження за заявою відповідача та факт внесення даних у Єдиний державний реєстр до судових розслідувань за заявою відповідача свідчить лише про початок досудового розслідування у кримінальний справі, що ніяк не може підтверджувати те, що відповідач не укладав з ТОВ «Бізнес Позика» кредитний договір та що у відповідача начебто відсутня заборгованість за кредитним договором. Наданий позивачем разом з позовною заявою доказ перерахування кредитних коштів у вигляді довідки з платіжної системи є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором. Наданий позивачем разом з позовною заявою розрахунок заборгованості за кредитним договором, разом з іншими доказами по справі є належним, допустимим та достатнім доказом існування у відповідача заборгованості за кредитним договором.

23.04.2026 розгляд справи відкладено до 09.06.2026 до 10:30 годин.

09.06.2026 розгляд справи відкладено до 01.07.2026 до 11:50 годин.

Представник відповідача ОСОБА_3 у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що у договорі відсутні чітки та зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне користування коштами в строки дії договору. Таким чином, відповідач змушений сплачувати непропорційно велику суму заборгованості за процентами по відношенню до тіла кредиту, що в розумінні вимог цивільного законодавства та Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливими умовами та такими, що суперечать принципу добросовісності. Наслідком чого є дисбаланс договірних прав та обов`язків, що діють виключно на шкоду позивача як споживача за вказаним договором. В матеріалах справи взагалі відсутні допустимі письмові докази направлення кредитодавцем, та отримання боржником вимоги про порушення останнім умов договорів кредитування та позики, та вимог повернення боргу, а також підтвердження того факту що споживач отримав суми кредитів та позики на свою банківську картку. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Сторона відповідача звертає увагу суду, що відповідно до довідки серія МСЕ-ДНА-01 № 270232 МОЗ України, на дату огляду 04.12.2001, що ОСОБА_1 має першу групу інвалідності, непрацездатний, потребує стороннього догляду. ОСОБА_1 фізично не мав можливості та причетності до укладення договору №533349-КС-002 про надання кредиту підписаного у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про електронну комерцію".

Крім того, на адвокатський запит 03.07.2026 від СД ВП № 2 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення з наданням наступних документів: витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню 12025046780000149, зареєстрованого 03.10.2025, де зазначено: потерпілий ОСОБА_1 ; правова кваліфікація: ст.182 ч.1 КК України; з фабулою: «...в період часу з 14.07.2025 по 28.08.2025 року невстановлена особа, використовуючи персональні дані ОСОБА_1 , відкрила на його ім`я кредити в різних фінансових компаніях та установах…… (перечень установ); повідомлення про вчинення злочину від ОСОБА_1 яке подано адвокатом Жежель С.С.30.09.2025 в інтересах потерпілого ОСОБА_1 ; протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.10.2025; заява ОСОБА_1 про залучення до провадження як потерпілого від 30.10.2025; протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 30.10.2025; копія ухвали суду від 25.11.2025 про дозвіл на тимчасовий доступ до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю та можливість ії вилучення.

У додаткових пояснення представник позивача зазначає, що сам по собі факт наявності кримінального провадження за заявою відповідача та факт внесення даних у Єдиний державний реєстр до судових розслідувань за заявою відповідача свідчить лише про початок досудового розслідування у кримінальний справі, що ніяк не може підтверджувати те, що відповідач не укладав з ТОВ «Бізнес Позика» кредитний договір та що у відповідача начебто відсутня заборгованість за кредитним договором. Сторона відповідача не надала суду рішення у кримінальній справі, яким відповідача було визнано потерпілою особою внаслідок шахрайства або інших протиправних дій щодо нього.

01.08.2026 розгляд справи відкладено до 17.08.2026 до 11:30 годин.

17.08.2026 сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у поданій позовній заяві просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Відповідач причину неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі позичальник) укладено договір №533349-КС-002 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

За умовами п.2.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 29000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію в порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика".

Тип кредиту - кредит (п.2.2 договору).

Строк, на який надається кредит - 16 тижнів (п.2.3 договору).

Стандартна процентна ставка за кредитом - в день 1%, фіксована (п.2.4 договору).

Комісія за видачу кредиту - 5800,00 грн (п.2.5 договору).

Загальний розмір наданого кредиту 29000,00 грн (п.2.7 договору).

Строк дії договору до 01.12.2025 (п.2.8 договору).

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 59073,40 грн (п.2.8 договору).

Загальні витрати за кредитом 30073,40 грн (п.2.10 договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: дев`ять тисяч сімсот п`ятнадцять цілих шість сотих процентів (п.2.11 договору).

Денна процентна ставка 0,92 процентів (п.2.12 договору).

Дата видачі кредиту 11.08.2025 (п.2.13 договору).

Дата повернення кредиту 01.12.2025 (п.2.14 договору).

Згідно з п.2.15 договору мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг), для задоволення потреб не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

У п.п.4.2.2 договору сторони узгодили графік платежів.

Вказаний договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-2164.

Наведені вище умови договору також погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано: пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту №533349-КС-002 від 11.08.2025; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору про надання кредиту №533349-КС-002 від 11.08.2025.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу 29000,00 грн, що підтверджується відповідним повідомленням ТОВ "ПрофітГід".

Листом від 14.07.2026 №БТ/Е-30183 АТ «Універсал Банк» надано інформацію про те, що банком було ініційовано детальну перевірку, в ході якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок.

Згідно виписки про рух коштів від 13.07.2026, клієнт: ОСОБА_1 , 11.08.2025 ТОВ "Бізнес Позика" на картку № НОМЕР_1 перераховано 29000,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 15.02.2026 становить 82070,00 грн, з яких: суми прострочених тіло кредиту 29 000,00 грн; відсотки за користування кредитом 32 770,00 грн; відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України - 14 500,00 грн; комісія 5 800,00 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності позивачем факту укладення кредитного договору.

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд звертає увагу, що договір про надання кредиту №533349-КС-002 від 11.08.2025 підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-2164, який було надіслано на номер телефону відповідача, який зазначений останнім у цьому договорі разом із реєстраційним номером облікової картки платника податків, паспортними даними, місцем проживання, номером телефону та електронною адресою.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.

Крім того, суд враховує, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання, номер телефону), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Відповідачем не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору, йому не належав та використовувався іншою особою без його відома чи доручення.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Суд враховує, що у спірному кредитному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши спірний кредитний договір, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.

Суд приймає до уваги наданий представником відповідача витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.10.2025, відповідно до якого ВП №2 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12025046780000149 за ч.1 ст.182 КК України з приводу того, що невстановлена особа, використовуючи персональні дані ОСОБА_1 , відкрила на його ім`я кредити в різних фінансових компаніях та установах.

Однак, сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою відповідача не є доказом укладення спірного договору іншою особою, а ніж відповідачем.

Таким чином, відповідачем не доведено порушення його прав при укладенні відповідного договору, а також не надано належних доказів укладення договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.02.2026 становить 82070,00 грн, з яких: тіло кредиту 29 000,00 грн; відсотки за користування кредитом 32 770,00 грн; відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України - 14 500,00 грн; комісія 5 800,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 5800,00 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування").

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом. Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Умовами п.2.5 договору передбачено, що коміся за надання кредиту становить 5800,00 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір Комісіїне може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів.

Отже, п.2.5 договору не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту та погодження їх зі споживачем при укладенні цього договору.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Таким чином, положення п.2.5 договору про сплату позичальником на користь товариства комісії за надання кредиту є нікчемними, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 5800,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 14500,00 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до п.7.5 договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових кредитних коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості.

Частиною другою ст.625 ЦПК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

У даному випадку сума заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 14500,00 грн, нарахована позивачем в період дії воєнного стану, що суперечить приписам п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаної заборгованості.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо недоведення позивачем факту перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 29000,00 грн, оскільки наведене спростовується наявною в матеріалах справи випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , яка є відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є первинним документом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів направлення кредитодавцем та отримання боржником вимоги про порушення останнім умов договору кредитування, оскільки наведене не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спірним кредитним договором.

Станом на час розгляду справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 29000,00 грн та відсоткам у розмірі 32770, 00 грн.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29000,00 грн та сплати процентів у розмірі 32770,00 грн, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За приписами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач є особою з інвалідністю 1 групи, у зв`язку з чим відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст. ст.141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м.Київ, б.Лесі Українки, 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту №533349-КС-002 від 11.08.2025 у загальному розмірі 61 770 (шістдесят одна тисяча сімсот сімдесят) грн, з яких: за наданим кредитом (тілом кредиту) - 29000 (двадцять дев`ять тисяч) грн та відсоткам у розмірі 32770 (тридцять дві тисячі сімсот сімдесят) грн. В решті позову - відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2003 (дві тисячі три) грн 72 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська