Решение № 139534659, 07.09.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8346/26

Провадження № 2/344/5258/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко Михайло Ігорович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.10.2019 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Кредитодавцем, був укладений договір про споживчий кредит № 1199625, згідно з умовами якого відповідач отримала 7000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.

Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі, визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням.

20.02.2020 між Первісним кредитором та позивачем укладений договір відступлення прав вимоги 47-МЛ від 20.02.2020, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги. Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за кредитним договором № 1199625 від 14.10.2019, що укладений між Кредитодавцем та відповідачем.

Сума заборгованості відповідача становить 20586,51 гривень, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000,00 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 9498,51 гривень, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 588,00 гривень, заборгованість по штрафах/пені становить 3500,00 гривень.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19513019/768 від 01.04.2026.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача на корись відповідача заборгованість за кредитним договором № 1199625 від 14.10.2019 у розмірі 20586,51 гривень, судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень (а.с. 1-8).

15 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук Михайло Зенонович надіслав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначає що, відповідач позов не визнає в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 жодного кредитного договору, в тому числі № 1199625 від 14.10.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» не укладала.

На доведення позовних вимог позивач надає копію довідки про ідентифікацію, однак такий доказ не можна вважати належним, оскільки він не підтверджує ті обставини на які посилається позивач. Зокрема така довідка містить дані про одноразовий ідентифікатор, дату і час його відправки, та номер телефону на який його було відправлено, але жодних фактичних доказів, що такі дії були вчинені, довідка не містить. Зазначений в позовній заяві, копії договору про надання споживчого кредиту з додатками номер телефону: НОМЕР_1 ніколи не належали ОСОБА_1 .

Так само матеріали справи містять копію платіжного доручення №2150185 від 14.10.2019 про перерахування коштів на кредитний рахунок № НОМЕР_2 , однак такий також не належить і ніколи не належав відповідачці.

На доведення обставин, викладених у позовній заяві, позивач надає копію Договору про надання споживчого кредиту № 1199625 від 14.10.2019 з додатками, однак усі ці документи не підписані ані ОСОБА_1 , ані будь-яким іншим Позичальником, ані Кредитором. У Довідці від 10.09.2025 вказані реквізити ОСОБА_1 , зазначено цифровий код S27491, який, за словами позивача, і є тим самим одноразовим ідентифікатором, однак інформація про дату і час його відправки, внесення та номер телефону, на який його було відправлено, матеріали справи не містять. Зокрема в матеріалах справи відсутні скріншоти СМС-повідомлень або роздруківки з електронної пошти, чи будь-які інші дані на підтвердження таких обставин (фото-, відеодокази, тощо). У позивача навіть немає сканкопій паспорта та РНОКПП відповідача, ні фото- чи відеодоказів чи будь-яких інших доказів ідентифікації особи, з якою начебто було укладено згадані в позовній заяві правочини.

Відповідач стверджує, що не підписувала та не укладала вказаний кредитний договір з додатками та інші документи, що містяться в додатках до позовної заяви, ані письмово, ані засобами електронного підпису чи одноразового ідентифікатора, а ні будь-яким іншим чином, в тому числі засобами СМС-повідомлення чи листування за допомогою електронної пошти. Тому відповідач стверджує, що не має жодних договірних правовідносин з позивачем та Кредитором а підписання договору із застосуванням електронного ідентифікатора (СМС повідомлення) з волі відповідача не відбувалось, тобто має місце відсутність вільного волевиявлення відповідача як учасника правочину, що відповідало б його внутрішній волі.

Отже, належним способом захисту прав відповідача у даній справі є доведення факту відсутності належного ОСОБА_1 підпису на кредитному договорі. Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви копій кредитного договору та інших документів, на них відсутній будь-який підпис відповідачки, як рукописний, так і цифровий, чи то виконаний з допомогою одноразового ідентифікатора від імені саме відповідача.

Також до позову не долучено жодного доказу того, що відповідач десь зазначала свій номер рахунку для переказу коштів, як і доказів існування у відповідача такого особистого кабінету, де було внесено дані про належний їй номер рахунку платіжної картки.

Таким чином відповідач стверджує, що нею не тільки не укладався згаданий вище кредитний договір, а також і не отримувались кредитні кошти, а в матеріалах справи докази про видачу кредиту відсутні. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним чи укладення договору на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві чи на будь-яких інших умовах, а отже не є належними доказами існування боргу.

Водночас, сам розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору, адже він проведений за період, що не відображає період кредитування.

Відповідач вважає, що матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісними кредиторами операції зі здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача шляхом використання вказаних у позові чи договорі реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідач передбачає понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 10000,00 гривень.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 58-69).

24 червня 2026 року позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» надано до суду відповідь на відзив, вважаючи позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо укладення кредитного договору позивач зазначає, що 14.10.2019 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено кредитний договір № 1199625 на суму 7000,00 гривень зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитними коштами строком 30 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору №1199625 від 14.10.2019 року, що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір №1199625 від 14.10.2019 року є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Згідно п. 6.5 кредитного договору №1199625 від 14.10.2019, сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону, в тому числі в частині письмової форми.

Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір №1199625 від 14.10.2019. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору.

У підтвердження правомірності тверджень, викладених у позовній заяві, позивачем до суду було надано довідку про надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу. Зазначений документ є офіційним підтвердженням від первинного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" - того, що фізична особа ОСОБА_1 була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Товариства шляхом введення одноразового ідентифікатора, який було направлено на номер телефону, вказаний відповідачем у власноруч заповненій Анкеті-заяві на отримання кредиту. Таким чином, надана довідка свідчить не лише про технічний факт надсилання коду, але й про завершення процедури ідентифікації відповідача в електронній системі кредитора відповідно до умов укладення договору споживчого кредитування. Це, у свою чергу, підтверджує належне волевиявлення сторін та вказує на укладення кредитного договору в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У додатках до позовної заяви наявна довідка про надсилання одноразового ідентифікатора, з якої слідує, що відповідачу на вказаний ним в Анкеті-заяві на кредит номер телефону НОМЕР_1 було надіслано одноразовий ідентифікатор S27491. Відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» не могло дізнатись номер телефону та інші особисті дані відповідача не інакше як з заповненою ним власноручно Анкети-заяви на кредит. Ініціювання укладення Кредитного договору №1199625 від 14.10.2019 здійснено ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети-заяви на кредит.

Отже укладення кредитного договору №1199625 після ознайомлення з його умовами є правом Відповідача, а не його обов`язком.

Так як відповідач підписав кредитний договір, то він був ознайомлений зі строком кредитування, розміром відсоткових ставок та умовами кредитування та передбачав наслідки укладеного кредитного договору №1199625. Згідно зі змістом Правил надання фінансових кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан", приймаючи пропозицію про укладання кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується із усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та цих правил, як невід`ємної його частини тощо. Тобто підписання відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами частини другої статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору.

У свою чергу, відповідач, яка заперечує факт укладення кредитного договору з метою уникнення виконання зобов`язання та сплати заборгованості, не наводить жодних фактичних доказів на підтвердження своїх аргументів, а лише вказує на недоведеність зі сторони позивача факт укладення договору.

Щодо доказів видачі грошових коштів та отримання їх, то на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач подав копію платіжного доручення №2150185 від 14.10.2019, з якого слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_3 кредитні кошти в сумі 7000,00 гривень, у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дата проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору.

Позивач у позовній заяві зазначав, що сума та розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №1199625 від 14.10.2019 були передані позивачу від первинного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимог № 47-МЛ від 20.02.2020.

Разом з позовною заявою позивачем надані документи, які містять інформацію з розрахунком заборгованості, а саме Виписка з особового рахунка за Кредитним договором №1199625 від 14.10.2019 та Виписка про щоденні нарахування та погашення, яка містить детальний розрахунок нарахувань.

Згідно умов укладеного між сторонами договору розрахунок заборгованості за кредитним договором складає:

1. Тіло кредиту - 7000,00 гривень (п. 1.2 Кредитного договору);

2. Комісія за надання кредиту, що становить 8,40% від тіла кредиту (п. 1.5.1 кредитного договору). Відповідно: 8,40 % від 7000,00 гривень = 588,00 грн - комісія за надання кредиту;

3. Період нарахування відсотків за фіксованою ставкою складає 30 днів за який щодня нараховується процент 1,05 % від тіла кредиту (п. 1.3 та п. 1.5.2. кредитного договору).

Відповідно: Період 30 днів (15.10.2019-13.11.2019) 1, 05% від 7000,00 гривень = 73,50 гривень.

73,50 гривень * 30 днів = 2205,00 гривень - нараховано процентів за фіксованою ставкою.

4. Пролонгація строку кредитування на 15 днів (п. 2.3. кредитного договору).

11.11.2019 відповідач сплатив 910,00 гривень комісії за управління та обслуговування кредиту.

Період 15 днів (14.11.2019 - 28.11.2019) 1,05 % від 7000,00 гривень = 73,50 гривень. 73,50 гривень * 15 днів = 1102,50 гривень - нараховано процентів за пролонгований період.

5. Пролонгація строку кредитування на 15 днів (п. 2.3. кредитного договору).

28.11.2019 відповідач сплатив 910 гривень комісії за управління та обслуговування кредиту та сплатив 779,10 гривень нарахованих процентів.

Період 15 днів (29.11.2019 - 13.12.2019) 1,05 % від 7000,00 гривень = 73,50 гривень.

73,50 гривень * 15 днів = 1102,50 гривень - нараховано процентів за пролонгований період.

6. Пролонгація строку кредитування на 7 днів (п. 2.3. кредитного договору).

13.12.2019 відповідач сплатив 490 гривень комісії за управління та обслуговування кредиту та сплатив 421,89 гривень нарахованих процентів.

Період 7 днів (14.12.2019 - 20.12.2019) 1,05 % від 7000,00 гривень = 73,50 гривень.

73,50 гривень * 7 днів = 514,50 гривень - нараховано процентів за пролонгований період.

7. Період нарахування відсотків за стандартною (базовою) ставкою складає 60 днів, за який щодня нараховується процент 1,50 % від тіла кредиту (п. 1.6 та п. 2.2.3. кредитного договору).

Нарахування відсотків за кредитним договором №1199625 від 14.10.2019 у період із 14.02.2020 по 18.02.2020 (протягом 5 днів) не здійснювалося.

Відповідно нарахування відсотків за стандартною базовою ставкою згідно п. 2.2.3. кредитного договору здійснювалось в період з 21.12.2019 по 13.02.2020 року (55 днів).

Відповідно: Період 55 днів (21.12.2019 - 13.02.2020) 1,50 % від 7000,00 гривень = 105,00 гривень.

105,00 гривень * 55 днів = 5775,00 гривень - нараховано процентів за стандартною (базовою) ставкою.

8. Нарахування пені у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником (п. 4.1. Кредитного договору).

Відповідно: Період 25 днів (28.10.2019-21.11.2019 року) 2,00% від 7000,00 = 140,00 гривень.

140,00 * 25 днів = 3500,00 гривень - нараховано пені,

Таким чином загальний розмір заборгованості складає: 7000,00 (тіло кредиту) + 588,00 (комісія за надання кредиту) + 2205,00 (відсотки за користування кредитним коштами нараховані за фіксованою ставкою) + 1102,50 (відсотки за пролонгований період) + 1102,50 (відсотки за пролонгований період) + 514,50 (відсотки за пролонгований період) + 5775,00 (відсотки за користування кредитним кошами нараховані за стандартною (базовою) ставкою) + 3500,00 (пеня за порушення грошового зобов`язання) - 779,10 (сплата процентів) - 421,89 (сплата процентів) = 20586,51 гривень - загальна сума заборгованості за договором про споживчий кредит №1199625 від 14.10.2019 року.

Відповідач помилково трактує нараховані відсотки як надмірну санкцію, хоча за своєю правовою природою вони є платою за користування грошовими коштами.

Позивач повністю заперечує та просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу відповідачу, так як:

1. сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг;

2. час витрачений на підготовку процесуальних документів є невиправданим, та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку заперечень/заяв/клопотань є явно неспівмірною з часом, затраченим на таку роботу.

Позивач просить позовну заяву про стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі (а.с. 77-85).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 37).

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 39-40).

Ухвалою суду від 02 липня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів задоволено у повному обсязі. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» докази (а.с. 89-90).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, проте до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримує позовні вимоги у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с.49, 74).

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не прибула, але її представник - адвокат Матвійчук М.З. надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати за відсутності відповідача та її представника, позовні вимоги не визнають у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 97).

Учасники справи у судове засідання, призначене на 03 вересня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

14 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Позикодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладений кредитний договір № 1199625 (а.с. 10-12, 13 зворот-14).

Згідно Довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з якою укладено кредитний договір № 1199625 від 14.10.2019, була ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору Позичальником вчинено з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором S27491 (а.с. 13).

З платіжного доручення №2150185 від 14.10.2019 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було перераховано на платіжну карту № НОМЕР_2 ОСОБА_1 кошти у сумі 7000,00 гривень (а.с.14 зворот).

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 1199625 від 14.10.2019, заборгованість становить 20586,51 гривень, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000,00 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 9498,51 гривень, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 588,00 гривень, заборгованість по штрафах/пені становить 3500,00 гривень (а.с.15-16).

20 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», Новим Кредитором, укладено Договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1199625 від 14.10.2019 у розмірі 20586,51 гривень (а.с. 17-25).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» здійснена оплата Товариству з обмеженою відповідальністю «Мілоан» за Договором відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року (а.с. 24 зворот).

Позивачем відповідачу було надіслано досудову вимогу за вих. № 19513019/768 від 01.04.2026 про погашення кредитної заборгованості, що залишилася без відповіді (а.с. 25 зворот).

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» зареєстровано як юридична особа (а.с. 26).

З відповіді Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 14.10.2019 було зараховано кошти у розмірі 7000,00 гривень (а.с. 94-95).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.

Отже, долучений до справи договір відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20 лютого 2020 року є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.

З матеріалів справи судом встановлено, що договір відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20 лютого 2020 року, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 1199625 від 14.10.2019, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша-друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з ним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідач 14.10.2019 року уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на відповідних умовах.

Відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

З кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019 вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору S27491, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки кредитний договір № 1199625 від 14.10.2019 укладено на сайті позикодавця та відповідач підписала його одноразовим ідентифікатором 14.10.2019 о 19:16:12, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 1199625 від 14.10.2019 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №1199625 від 14.10.2019.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами в належній формі було досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідач не оспорювала даний договір у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається факт надання коштів за укладеним кредитним договором №1199625 від 14.10.2019 у розмірі 7000,00 гривень та факт невиконання відповідачем належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів.

Докази, які б спростовували факт надання кредитних коштів, у матеріалах справи відсутні.

Також відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що вона не має карткового рахунку № НОМЕР_4 та кредитні кошти у сумі 7000,00 гривень не були зараховані на її картковий рахунок.

Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) за договором № 1199625 від 14.10.2019 у розмірі 7000,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Згідно пункту 1.1. кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019, Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (дал - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Пункт 1.2. договору встановлює, що сума кредиту становить 7000,00 гривень у валюті: Українські гривні.

Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019 Кредит надається строком на 30 днів з 14.10.2019.

У пункті 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 13.11.2019.

Згідно пункту 1.5. кредитного договору, сукупна вартість кредиту складає 2793.00 гривень в грошовому виразі та 485,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі.

Проценти за користування кредитом: 2205,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.05 відсотків фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (пункт 1.5.1. договору).

Відповідно до пункту 1.6. договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Пункт 2.2.3. кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019 встановлює, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

У пункті 2.3 кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019 передбачені умови пролонгації кредиту.

Зокрема, пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено, що позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за Кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту Позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі.

Відповідачем в порядку пункту 2.3.1 кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019 тричі вчинялися дії щодо пролонгації строку кредитування.

Таки чином, враховуючи положення пункту 2.3.1 кредитного договору, проценти за користування кредитним договором слід обраховувати з 15.10.2019 по 13.02.2020 включно за ставкою 1,50% .

Враховуючи часткову сплату відповідачем процентів, залишок несплаченої заборгованості за відсотками складає 9498,51 гривень.

Розрахунок відсотків, зазначений позивачем розрахунку заборгованості та у відповіді на відзив, стороною відповідача не спростовано, контррозрахунку не надано.

Отже, сума відсотків за користування кредитом за умовами договору у розмірі 9498,51 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту, то суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019 комісія за надання кредиту: 588,00 гривень, яка нараховується за ставкою 8,40 відсотків від суми кредиту одноразово;

Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.

Вказана сума комісії у розмірі 588,00 гривень пов`язана з наданням послуги, а саме: пов`язана з наданням кредиту.

Сума одноразово нарахованої при видачі кредиту комісії в розмірі 588,00 гривень підлягає стягненню з відповідача, оскільки таку комісію передбачено умовами договору та не суперечить вимогам законодавства.

Щодо вимоги про стягнення штрафу/пені в сумі 3500,00 гривень за кредитним договором, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 549, 551 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 4.1. кредитного договору № 1199625 від 14.10.2019 у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не в змозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану неустойку (пеню, штраф) за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що у вимозі позивача щодо стягнення з відповідача штрафу/пені в сумі 3500,00 гривень за кредитним договором, слід відмовити.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які були б підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1199625 від 14.10.2019 у загальному розмірі 17086,51 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту у розмірі 7000,00 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків у розмірі 9498,51 гривень, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 588,00 гривень.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 25915 від 23.04.2026, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 35).

Позовні вимоги задоволені частково на 83,00 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2209,79 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень, понесених позивачем, та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень, понесених відповідачем, то суд враховує, що пунктом 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статей 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі №554/2586/ 16-ц.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень представником позивача надано відповідні докази, а саме договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 27 зворот-28), акт №Д/21671 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14.04.2026 (а.с. 29 зворот), детальний опис від 12.11.2025 наданих послуг до акту №Д/21671 від 14.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 30), ордер на надання правничої допомоги адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем (а.с. 29), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 27).

Надання професійної правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 адвокатом Матвійчуком Михайлом Зеноновичем свідчать наступні докази: ордер про надання правничої допомоги (а.с. 43, 54, 70, 98), договір про надання правової (правничої) допомоги, укладений 24.04.2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Матвійчуком М.З. (а.с. 44), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 27), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 45, 71).

Враховуючи складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених або тих, які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача та позивача понесених витрат по сплаті правничої допомоги.

Враховуючи встановлені процесуальним законом критерії співмірності процесуальних витрат, ціну позову та розмір задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Також суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, складає 1000,00 гривень (одна тисяча гривень нуль копійок).

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 634, 636, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078, 1081 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором № 1199625 від 14 жовтня 2019 року у розмірі 17086,51 гривень (сімнадцять тисяч вісімдесят шість гривень п`ятдесят одна копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір у розмірі 2209,79 гривень (дві тисячі двісті дев`ять гривень сімдесят дев`ять копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень (одна тисяча гривень нуль копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 07 вересня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.