Решение № 139534656, 07.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1305/26

Провадження №2/338/1194/26

07 вересня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

у складі : головуючого - судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

АТ «Ідея Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 03 липня 2024 року між банком і відповідачем укладено кредитний договір № M75.00106.011064214, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 100000 грн строком на 12 місяців, до 03 липня 2025 року, зі сплатою 64,99 % річних. Відповідач належно не виконував погоджений графік платежів. Останнє зарахування коштів на погашення заборгованості здійснено 27 серпня 2024 року.

Станом на 07 липня 2026 року банк визначив заборгованість у сумі 149801,57 грн, із яких 93948,62 грн прострочений основний борг, 55852,95 грн - прострочені проценти. Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань, позивач просив стягнути зазначену заборгованість і 2662,40 грн судового збору.

Представник позивача в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримав, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що кредитний договір № M75.00106.011064214 від 03 липня 2024 року підписаний відповідачем власноруч. Ним погоджено суму кредиту 100000 грн, строк кредитування 12 місяців, процентну ставку 64,99 % річних, порядок повернення кредиту та сплати процентів відповідно до графіка щомісячних платежів. Підписом у договорі відповідач також підтвердив одержання та розуміння договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, тарифів, паспорта споживчого кредиту і графіка платежів.

Згідно до ст. 626, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін, його зміст становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит, а позичальник повернути його та сплатити проценти.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 звернула увагу, що умови кредитування мають бути доведені документами, з якими споживач був ознайомлений та які він погодив. У цій справі істотні умови кредиту викладено безпосередньо у підписаному сторонами кредитному договорі, паспорті споживчого кредиту та підписаному графіку платежів, тому вони є складовими письмової домовленості сторін.

Факт виконання банком свого обов`язку з видачі кредиту підтверджено випискою за рахунком № НОМЕР_1 : 03 липня 2024 року на рахунок зараховано 100000 грн кредитних коштів і цього ж дня їх перераховано відповідно до розпорядження позичальника. Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 911/1005/23 зазначив, що банківські виписки та платіжні документи належать до доказів, якими може підтверджуватися виникнення і розмір грошового боргу. Отже, банк довів як укладення договору, так і реальне надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається. За статтями 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк і в порядку, встановлених договором.

З виписки за кредитним рахунком убачається, що на погашення тіла кредиту було спрямовано загалом 6051,38 грн, а на погашення процентів 5504,62 грн. Тому залишок неповернутого основного боргу становить 93948,62 грн: 100000 грн 6051,38 грн. Інших платежів, які зменшували б цю суму, матеріали справи не містять, а відповідач доказів повного чи часткового погашення боргу не подав.

У постанові від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з того, що рух коштів і часткове повернення кредиту можуть встановлюватися за банківськими виписками, а відсутність доказів повного погашення підтверджує невиконання грошового зобов`язання. Такий висновок щодо доказового значення первинних банківських документів застосовний і до спірних кредитних правовідносин.

Строк повернення кредиту закінчився 03 липня 2025 року. Отже, на час звернення до суду вся неповернута сума основного боргу була простроченою і підлягає стягненню.

Згідно з частиною першою статті 1048, частиною другою статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі й порядку, встановлених договором. У договорі сторони погодили фіксовану ставку 64,99 % річних.

Поданий банком розрахунок свідчить, що в межах погодженого строку кредитування на фактичний залишок тіла кредиту було нараховано 61357,57 грн процентів. Із цієї суми 5504,62 грн погашено платежем 27 серпня 2024 року. Непогашений залишок процентів становить 55852,95 грн: 61357,57 грн 5504,62 грн. Розрахунок узгоджується з умовами договору, рухом коштів за рахунком та періодом кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, а також у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц сформулювала висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього охорона прав кредитора забезпечується частиною другою статті 625 ЦК України.

Наведений висновок дотримано, оскільки до стягнення заявлено договірні проценти, нараховані лише до 03 липня 2025 року, тобто в межах установленого договором строку кредитування. Проценти за період після цієї дати, інфляційні втрати, три проценти річних, пеню чи штраф банк не заявив.

Банк направив відповідачу вимогу від 04 травня 2026 року про погашення заборгованості протягом 30 календарних днів. Докази направлення вимоги за адресою відповідача долучено до справи.

Водночас письмова вимога була направлена після 03 липня 2025 року, коли погоджений сторонами строк кредитування вже закінчився. Тому вона не змінювала строк виконання зобов`язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, а лише повідомляла відповідача про вже наявну прострочену заборгованість та намір банку звернутися за її примусовим стягненням. Висновок про припинення права нараховувати договірні проценти після закінчення строку кредитування, викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 444/9519/12, підтверджує, що в такій ситуації визначальним є сплив погодженого строку, а не пізніша вимога кредитора.

Невиконання відповідачем цієї вимоги додатково підтверджує відсутність добровільного погашення боргу, однак право банку вимагати повернення всієї непогашеної суми виникло безпосередньо із закінченням строку кредитування.

Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів. Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 911/1005/23 наголосив, що наявність боргу може підтверджуватися правочинами, первинними бухгалтерськими документами, банківськими виписками, платіжними документами та іншими доказами, які засвідчують невиконання зобов`язання.

Позивач надав підписаний кредитний договір із графіком платежів, паспорт споживчого кредиту, документи про видачу кредиту, виписку за рахунком, розрахунок заборгованості та вимогу про її погашення. Ці докази взаємно узгоджуються й підтверджують надання відповідачу 100000 грн, часткове погашення зобов`язання та існування боргу в заявленому розмірі. Відповідач відзиву і доказів на спростування розрахунку не подав.

Отже, позовні вимоги про стягнення 93948,62 грн простроченого основного боргу та 55852,95 грн прострочених процентів, усього 149801,57 грн, є доведеними й підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що судові витрати розподіляються судом за результатами розгляду справи на підставі поданих учасниками доказів. Отже, вирішення питання про судовий збір є процесуальним наслідком вирішення заявлених позовних вимог.

Позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27 липня 2026 року. Оскільки позов задоволено повністю, ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, відповідно до статей 16, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 284, 288, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № M75.00106.011064214 від 03 липня 2024 року в сумі 149801 (сто сорок дев`ять тисяч вісімсот одна) грн 57 коп., із яких 93948 грн 62 коп. - прострочений основний борг, 55852 грн 95 коп. - прострочені проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, Львівська область, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий О. А. Шишко