Решение № 139530919, 02.09.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/271/26

2-а/530/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

02.09.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря Тараненко Т.І. розглянувши в судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління національної поліції в Полтавській області про скасування постанови серія ЕНА №6520892 від 16.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ,-

В С Т А Н О В И В:

13.02.2026 року до суду надійшли матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до головного управління національної поліції в Полтавській області про скасування постанови серія ЕНА №6520892 від 16.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що постановою серія ЕНА № 6520892 від 16.01.2026 року про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі поліцейським ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Куріпта Є.П. притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП за те що він 16.01.2026 15:38:53 с. Попівка, вул. Польова, 67 16.01.2025 о 15:08 рухаючись на ТЗ ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 в селі Попівка, вул.. Польова, 15 при зміні напрямку руху не увімкнув лівий поворот, чим порушив п. 9.2.б. ПДР порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом та застосовано штраф в розмірі 510 грн.

Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та підлягає скасуванню ,а тому позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою судді Ситник О.В. від 17.02.2026 року поновлено строк для звернення до суду з позовом , відкрито провадження у справі та призначено судове засідання .

26.02.2026 року від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначенощо позивачем порушено строк на звернення до суду щодо оскарження постанови серії ЕНА № 6520892 від 16.01.2026. Відповідно до наданої копії оскаржуваної постанови позивачем, останній відмовився від підпису. Таким чином відділенням поліції №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області було направлено дану постанову засобами поштового зв`язку «Укрпошта» 19.01.2026 (копія чеку додається). Відповідно до трекінгу відправлення даної постанови на адресу позивача, останній її отримав 23.01.2026 року . Відтак останнім днем для оскарження даної постанови відповідно до ст. 289 КУпАП є 02.02.2026. Натомість позивачем підписано позовну заяву та подано лише 12.02.2026, що підтверджує факт пропущення строку на оскарження постанови серії ЕНА № 6520892. Крім цього 16.01.2026 приблизно о 15:08 год ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 в с. Попівка по вул. Польовій 15 та при зміні напрямку руху не увімкнув лівий поворот, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР. Позивач даний факт не заперечував та повідомив, що там була «головна дорога», що підтверджується відеозаписом 00:29 хв. PSS-20260116-151434UTC+0200. На 06:20 хв. відеозапису PSS-20260116-160435UTC+0205 позивачу надано відеодокази щодо вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. На 08:50 хв. відеозапису PSS-20260116-160435UTC+0205 зафіксовано, що поліцейський повідомляє водію: «перед початком розгляду справи ознайомлю вас з вашими правами та обов`язками». Таким чином, оскільки позивачем дійсно було порушено п. 9.2 «б» ПДР, та позивач жодного разу даний факт не заперечував під час розгляду справи, відносно нього було складено постанову серії ЕНА № 6520892 за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Доводи позивача в повній мірі спростовані наданими відеозаписами ГУНП в Полтавській області, вважає, що в даному випадку позивачем не надано жодного доказу на спростування обставин , які викладені в оскаржуваній постанові відповідача, а також доказів відсутності факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

02.03.2026 року від представника позивача адвоката Задорожньої В.О. надійшла відповідь на відзив відповідно до якої зазначено, що обгрунтування відповідача на пропуск строку є необгрунтованим оскільки питання його поновлення вже вирішено судом при відкритті провадження. У відзиві відповідача відсутні будь-які аргументи чи заперечення проти доводів позивача ,викладених у позовній заяві . Постанова серії ЕНА № 6520892 від 16.01.2026 року складена з грубими порушеннями ,містить взаємовиключні дані про час і місце правопорушення ,не підтверджує особу водія та факт правопорушення, не містить належних доказів. У фабулі постанови зазначено що громадянин ОСОБА_1 рухався на транспортному засобі . Таке формулювання не підтверджує факту керування адже рухатися можна й у статусі пасажра чи інструктора, сам по собі факт руху не утворює складу правопорушення. Постанова не містить жодних доказів того хто саме керував транспортним засобом ,а фабула та доказова база є невизначеними.. Долучені відповідачем до відзиву відеозаписи які не були включені до постанови як докази та не містять відомостей про технічний засіб фіксації, не можуть бути визнані належними доказами. Просить визнати постанову протиправною та скасувати оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів ,які б свідчили щодо правомірності прийнятої ним постанови.

У судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Задорожня В.О. не з`явилися, надіслали до суду заперечення на відзив.

Представник відповідача Головного управління національної поліції в Полтавській області, за довіреністю Паламар Д.О. не з`явився ,надіслав до суду відзив на позов який приєднано до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості: "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях".

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 10 жовтня 2001 року №1306 (надалі - ПДР).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Як було встановлено під час розгляду справи постановою серія ЕНА № 6520892 від 16.01.2026 року про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі поліцейським ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітаном поліції Куріпта Є.П. притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 122 КУпАП за те що він 16.01.2026 15:38:53 с. Попівка, вул. Польова, 67 16.01.2025 о 15:08 рухаючись на ТЗ ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 в селі Попівка, вул.. Польова, 15 при зміні напрямку руху не увімкнув лівий поворот, чим порушив п. 9.2.б. ПДР порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом та застосовано штраф в розмірі 510 грн. Крім того, згідно п. 7 постанови, до неї додається , не зазначено (а.с. 8).

Тобто відеозапису фіксації адміністративного правопорушення до постанови не додано.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція має право застосовувати превентивні заходи, зокрема використання технічних приладів і засобів, що мають функції фото- і відеозапису. Стаття 40 цього ж Закону передбачає можливість закріплення відеотехніки на форменому одязі, службових транспортних засобах, а також використання інформації з автоматичної фото- і відеотехніки з метою попередження, виявлення та фіксації правопорушень.

Згідно з п.п. 1 п. 2 розділу І та п. 4, п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 МВС від 18.12.2018 р., зареєстрованої в Мін`юсті 11.01.2019 № 28/32999, застосування портативних відеореєстраторів здійснюється з метою фіксації правопорушень, а їх включення має відбуватися з моменту початку виконання службових обов`язків. Відеозйомка повинна вестися безперервно до завершення служби, а сам відеореєстратор закріплюється на форменому одязі поліцейського або використовується вручну для якісної фіксації подій. Відсутність записів з нагрудних камер та перерваність відео суперечать вимогам Інструкції № 1026 і ставлять під сумнів належність та допустимість доказів. Це підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а, де зазначено, що перерваний відеозапис не може вважатися належним доказом.

Відповідно змісту оскаржуваної постанови відеофіксація взагалі не здійснювалася, зважаючи на відсутність будь якого посилання в оскаржуваній постанові. Однак, під час ознайомлення з матеріалами справи в Зіньківському районному суді Полтавської області Позивачем було отримано відеозаписи певного змісту, які працівники поліції фіксували станом на 16.01.2026. Записи з бодікамер відсутні, що прямо суперечить вимогам п. 4 та п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026.

Відсутність записів з бодікамер та перерваність відео суперечать вимогам щодо безперервної фіксації службових дій. Відсутні належні та допустимі докази, що саме ОСОБА_1 вчинив порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

У матеріалах справи відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом .

Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року за № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України згідно Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом. Смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів.

Згідно п. 10.4 Правил дорожнього руху, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Відповідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспорт-них засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися, зокрема, і поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Положеннями ч.1 ст.9 КАС України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки він рухався 16.01.2025 о 15:08 на ТЗ ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_1 в селі Попівка, вул.. Польова, 15 при зміні напрямку руху не увімкнув лівий поворот, чим порушив п. 9.2.б. ПДР порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом .

Згідно ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.2 ст.159 КАС України).Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно п.п. а п.9.1 ПДР попереджувальними сигналами є сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.

В силу п.9.2 ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно п.9.3 ПДР у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.

Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.

З наведених норм вбачається, що водій транспортних засобів здійснюючи будь-які маневри на проїзній частині, буть то початок руху від будь якого краю проїзної частини, зупинка, поворот ліворуч або праворуч, та інше, зобов`язаний подати відповідний сигнал світловими покажчиками повороту, а за їх відсутності або несправності, подати такий сигнал правою або лівою рукою.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Дані положення знайшли своє відображення в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, відповідно до пункту 2 розділу ІІІ якої постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ст. 31 Закону України № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, негайне оголошення якої після закінчення розгляду справи регламентовано ч.1 ст.285 КУпАП.

При цьому ст.7 КУпАП задекларовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в справі №513/899/16-а.

Варто також звернути увагу на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

За змістом ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст. 251 КУпАП), які відповідно до ст. 252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13 березня 2020 року справа №234/6323/17, від 31 жовтня 2019 року справа №398/3566/16-а, від 30 травня 2018 справа №337/3389/16-а.

Отже, про правомірність та обґрунтованість рішень суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення може свідчити встановлений факт вчинення особою правопорушення, який зафіксований належними та допустимими доказами, за умови дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Варто зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення як постанова про притягнення до адміністративної відповідальності має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

В цьому контексті слід звернути особливу увагу, що законодавством визначено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зокрема, відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кореспондуються з обов`язком посадової особи, яка розглядає справу, забезпечити реалізацію таких прав. Такий обов`язок посадової особи, зокрема, передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України №1395 від 07.11.2015. Так, відповідно до п.4 Розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП, а пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено ,що оскаржувана постанова серії ЕНА №6520892 від 16.01.2026 року не містить посилань на будь-які докази порушення ОСОБА_1 п. 2.9 (б) ПДР України та, відповідно, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Однак, як на доказ вчинення позивачем інкримінованих правопорушень відповідач у відзиві посилається на відеозапис PSS-20260116-151434UTC+0205. Разом з тим про відеозапис у оскаржуваній постанові не зазначено ,на який саме пристрій була відеофіксація не зрозуміло. Наведене вище ставить під сумнів позицію працівників поліції про вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, про яке йдеться в постанові серії ЕНА №6520892 від 16.01.2026 року, та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

З огляду на наведене, на порушення вище вказаних вимог ст.256 КУпАП, дії, що поставлені ОСОБА_1 у провину, фактично не визначені та неконкретні, що позбавляє можливості надати їм вірну правову оцінку. При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зауважує, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення. КУпАП у своїх нормах права, не передбачає окремого змісту постанов по справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, навіть якщо вони зафіксовані не в автоматичному режимі.

Посилання на обставини, викладені в постанові ЕНА №4879383 від 03.06.2025 року, як на беззаперечний доказ вчинення позивачем правопорушення є недостатнім, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Жодних інших належних та допустимих доказів законності оскаржуваної постанови представником відповідача не надано.

Відтак матеріали справи не містять доказів порушення позивачем п. 9.2а ПДР і відповідного вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Аналізуючи вищезазначене можливо дійти висновку, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, передбаченим статті 283 КУпАП, адже у ній, зокрема, вказаний час вчинення адміністративного правопорушення вказано невірно.

Відповідно до статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 1 КУпАП, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та , беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення серіїЕНА №6520892 від 16.01.2026 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. ст.241-246,286,293,295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління національної поліції в Полтавській області про скасування постанови серія ЕНА №6520892 від 16.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності , - задоволити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6520892, винесену 16.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень - скасувати.

Провадження по адміністративній справі № 530/271/26 щодо ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного Управління Національної Поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,місце проживання АДРЕСА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне Управління Національної Поліції в Полтавській області, код ЄДРПОУ 40108630, юридична адреса м. Полтава ,вулиця Юліана Матвійчука,83.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області О.В. Ситник