Решение № 139529211, 25.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

25.08.2026 Справа № 363/938/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю

секретаря судового засідання Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщення та встановлення порядку користування,

встановив:

ОСОБА_1 в лютому 2025 року звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та встановлення порядку користування обґрунтовуючи тим, що позивач є власником частки квартири АДРЕСА_1 . Відповідач є власником частки вказаної квартири. Зазначає, що квартиру разом з чоловіком отримали в користування в 1986 році. В 2004 році приватизували її на себе та дітей, по частині кожному. За час проживання облаштували помешкання: зробили ремонт, купили необхідні меблі та техніку. Після одруження, в цій квартирі стала проживати дочка позивача спільно зі своїм чоловіком, тут у них народились діти. З моменту отримання квартири - з 1986 року та по сьогоднішній день, крім членів сім`ї позивача, квартирою ніколи не володіли та не користувались інші особи, крім близьких членів сім`ї. За час спільного проживання у сторін не виникало побутових конфліктів. Через похилий вік та хвороби батьки позивачки потребували її догляду та піклування. З 2003 року вона почала регулярно їздити до них в село Ріжки Таращанського району Київської області. Приїздила на декілька тижнів, допомагала по господарству, у веденні хатніх справ, лікуванні, після чого поверталась додому у ОСОБА_6 . Так позивач доглянула та поховала батьків, а після їх смерті успадкувала будинок без зручностей та водопроводу, з пічним опаленням. З метою отримання субсидії та соціальної підтримки на придбання дров зареєструвала своє місце проживання в селі. Доглядаючи за успадкованим майном, вона повсякчас навідувалась до будинку, поступово робила в ньому ремонт, тримала город та садок. Таке життя позивачки на два будинки влаштовувало її дочку та зятя, які очікували, що врешті матір переїде на постійно в село, а їм залишить у власність квартиру. Однак, з роками за відсутності побутових зручностей та допомоги, позивачці стало все важче доглядати за будинком, опалювати та утримувати його в зимовий період. Додатково далась в знаки гіпертонічна хвороба та високий артеріальний тиск, які зумовили потребу у фаховому обстеженні та лікуванні. Через ці обставини, в 2023 році вона вирішує залишитись на постійне проживання у квартирі про що повідомила своїх дітей. З цього часу між сторонами почали виникати побутові конфлікти, в тому числі і щодо спільного користування квартирою. Відповідач повсякчас зчиняла сварки, скориставшись тимчасовою відсутністю позивача змінила замки у вхідних дверях. Після відмови надати їй ключі та впустити в оселю позивач змушена звернутись за допомогою до правоохоронних органів про сприяння вирішення даного конфлікту. Через необхідність постійного медичного догляду у позивачки гостро стало питання про її проживання у власній квартирі, однак заселитися вона не може, оскільки відповідач не надає їй доступу до квартири та ключі від вхідних дверей. Позивач здійснювала спроби врегулювати даний спір шляхом переговорів, однак відповідач відмовляється надавати їй доступ до квартири. 17.01.2025 року позивач направила на адресу відповідача повідомлення про вселення, однак відповідач не відреагувала. Сторони не можуть досягнути згоди щодо користування квартирою, тому позивач змушена звернутися до суду.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною позивачу на праві приватної власності частин квартири АДРЕСА_1 у спосіб надання безперешкодного доступу до квартири для проживання, володіння, користування, розпорядження та вселити ОСОБА_7 в квартиру. Встановити наступний порядок користування квартирою: виділити ОСОБА_1 у користування наступні житлові приміщення: кімнату, позначену на плані за номером 6 - 17,9 кв.м., кімнату, позначену на плані за номером 2 - 12,3 кв.м.; - виділити ОСОБА_2 у користування кімнату житловою площею 10,9 кв.м., яка позначена на плані квартири під номером АДРЕСА_2 ; - залишити в спільному (загальному) користуванні наступні приміщення: кухню площею 7,5 кв.м., ванну кімнату площею 2,9 кв.м., вбиральню площею 1,5 кв.м., коридор площею 12,6 кв.м., комору площею 1,1 кв.м.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.02.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

03.04.2025 року до суду від представника відповідача - адвоката Коломійця І.О. надійшов відзив на позовну в якому відповідач зазначає, що позивачці належить на праві власності частини спірної квартири, а відповідачці належить на праві власності частини квартири. Відповідачка та члени її сім`ї: чоловік - ОСОБА_3 , діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживають в зазначеній квартирі. За взаємною домовленістю з позивачкою, відповідачка разом зі своєю сім`єю фактично користуються житловими кімнатами в квартирі, що позначені на плані технічного паспорту за № 5 площею 10,9 кв.м. та № 6 площею 17,9 кв.м., Позивач користується кімнатою за № 2 площею 12,3 кв.м., іншими кімнатами та приміщеннями, які знаходяться в квартирі. Чоловік відповідачки сплачує всі комунальні послуги за спірну квартиру, що підтверджується випискою з банку, квитанціями з банку та рахунками обслуговуючих організацій період з квітня 2024 року по січень 2025 року включно. З 2005 року позивачка фактично проживає в селі Ріжки Білоцерківського району Київської області та періодично навідується до спірної квартири. Стверджує, що ні Відповідачка, ні члени її сім`ї жодним чином не створюють позивачці перешкод у користуванні спільною квартирою.

На сьогоднішній день позивачка має ключі від квартири, має можливість вільно та без перешкод користуватися спільною квартирою. Позивач не надає суду належних доказів, якими мотивує обставини, щодо створення перешкод у користуванні спільною квартирою. Крім того, позивачка забезпечена окремим житлом.

Враховуючи, що в спірній квартирі проживає п`ять осіб, їх стать і вік, кровну спорідненість, жилу площу квартири, яка становить 41,1 кв.м., запропонований позивачкою варіант визначення порядку користування жилими приміщеннями є неможливим та призведе до штучного погіршення житлових умов цих осіб. А тому просить відмовити у задоволенні позову.

18.06.2026 року від представника позивача, адвоката Яцюк Н.М. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач спростовує доводи відповідача щодо користування спірною квартирою. Зазначає, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2017 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, судом визначений наступний порядок користування спірною квартирою: у користування ОСОБА_8 виділено житлову кімнату 2, площею 12,3 кв.м., у користування ОСОБА_10 виділено житлову кімнату 5, площею 10,9 кв.м., у користування ОСОБА_1 виділено житлову кімнату 6, площею 17,9 кв.м., у загальному користуванні залишено кухню 7,5 кв.м., туалет - 1,5 кв.м., ванну кімнату - 2,9 кв.м, коридор - 12,6 кв.м. Саме такий порядок користування був встановлений і під час судового розгляду справи відповідачка не заперечувала. На підставі договору дарування частки у праві власності на квартиру від 19.12.2022 року ОСОБА_8 подарував позивачці ОСОБА_1 частку квартири АДРЕСА_1 . Таким чином вважає, що з 19.12.2022 року у користуванні позивача як у власника частки спірної квартири перебувають кімнати № 6 площею 17,9 кв.м. та № 2 площею 12,3 кв.м. Проте, відповідач з 2023 року самовільно змінила порядок користування квартирою шляхом одноосібного використання всієї квартири і чинить перешкоди позивачу у користуванні своєю часткою квартири. Щодо вартості оплати комунальних послуг зазначає, що позивачка регулярно сплачувала комунальні платежі шляхом передачі коштів відповідачці наручно. Відповідач не зверталася з претензіями щодо поділу особового рахунку та стягнення вартості оплачених комунальних послуг. Наголошує, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у користуванні спірною квартирою, позивач не змозі потрапити до квартири, оскільки відповідачем замінені замки, ключі відповідач не надає, після звернення до правоохоронних органів, в присутності працівників поліції позивач змогла потрапити до квартири. Позивач заперечує той факт, що вона з 2005 року не проживає в спірній квартирі. Крім того вважає, що запропонований порядок користування відповідає закону і ідеальній частці кожного із співвласників квартири у перерахунки до житлової площі. Користування двома кімнатами сукупною площею 28,8 кв.м. не відповідає частці відповідача у праві власності на квартиру. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2025 року по даній справі залучено третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Вишгородської міської ради.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2025 року по даній справі закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

Представник позивача, адвокат Яцюк Н.М. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові, у відповіді на відзив, наданих письмових пояснень та долучених доказів в справі.

Представник відповідача, адвокат Коломієць І.А. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог позивача з підстав наданих у відзиві на позовну заяву, та долучених до справи доказів, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа представник органу опіки та піклування Вишгородської міської ради Черепан С.М. в судовому засіданні 25.08.2025 року не змогла висловити свою позицію щодо заявлених позовних вимог, через відсутність висновку органу опіки та піклування про встановлення порядку користування житловим приміщенням, де право на проживання та користування має малолітня дитина. В подальшому в судових засіданнях під час розгляду справи представник до суду не з`являвся, повідомлений належним чином про місце і час засідання, клопотань не надходило.

Третя особа ОСОБА_3 допитаний в якості свідка в судовому засіданні пояснив, що проживає в спірній квартирі разом з дружиною (відповідач по справі) та дітьми з 2005 року. З позивачем не спілкується, перешкод у користуванні квартирою позивачу не чинить, оскільки вона не проживає в ній. Замки змінили в дверях квартирі в 2024 році, особисто він не повідомляв позивачу про заміну замка. Він з дружиною займають одну кімнату, а діти проживають в іншій кімнаті, дозволу ніхто не запитував, щоб займати другу кімнату.

Свідок ОСОБА_8 судовому засіданні дав показання про те, що він є сином позивача. Тривалий час не проживає, а саме після 2014 року. Коли він з`їхав з квартири, там в квартирі залишилась сестра, її чоловік та діти, а мати частково проживала то в квартирі або в селі в будинку приватному. Свою частину спірної квартири подарував матері. Спочатку запропонував сестрі викупити частку, але остання відмовилась. Доступ до квартири має сестра та її чоловік, останній раз вони змінили замок і мати не могла попасти до квартири.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання про те, що десь півтора року потому зустрілася з позивачем на зупинці та побачила, що та плаче. Позивач розповіла їй що її донька не пускає до квартири. Після чого вона запропонувала позивачу до піти до неї переночувати.

Заслухавши пояснення представника позивача, позивача, представника відповідача, відповідача, третіх осіб, допитавши свідків, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності.

Позивачу належить на праві власності 3/4 частини вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності № 47 від 11.03.2004 року, дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом за № 1-975 від 05.03.2008 року, виданого державним нотаріусом Київського обласного державного нотаріального архіву; договору дарування частки у праві власності на квартиру від 19.12.2022 року, зареєстрованого за № 1179 (а.с.11-13).

Відповідачу належить на праві власності частини квартири на підставі свідоцтва про право власності № 47 від 11.03.2004 року, що підтверджується довідкою на нерухоме майно № 525 від 31.03.2025 року, виданою БТІ та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 420779039 від 02.04.2025 року.

Право власності на квартиру зареєстровано за сторонами, що підтверджується інформаційною довідкою № 420779039 від 02.04.2025 року.

Згідно технічного паспорту від 31.03.2025 року квартира розташована на 2 поверсі 9 поверхового будинку, квартира загальною площею 69,4 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м. в тому числі: 1 кімната - 12,3 кв.м. (в технічному паспорті на плані позначена за № 2), 2 кімната - 10,9 кв.м. (в технічному паспорті на плані позначена за № 5), 3 кімната - 17,9 кв.м. (в технічному паспорті на плані позначена за № 6), кухня - 7,5 кв.м., ванна - 2,9 кв.м., вбиральня - 1,5 кв.м., коридор - 12,6 кв.м., кладова - 1,1 кв.м., шафа - 0,3 кв.м., лоджія - 1,5 кв.м., балкон - 0,9 кв.м.

Відповідач та члени її сім`ї: чоловік - ОСОБА_3 , діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та постійно проживають в зазначеній квартирі, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/003746482 від 20.03.2025 року, № 2025/003751903 від 20.03.2025 року, № 2025/003751350 від 20.03.2025 року, № 2025/003752529 від 20.03.2025 року, довідкою № 269 від 26.03.2025 року, виданою Вишгородською міською радою про те, що відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання, виданого депутатом Вишгородської міської ради О. Кучмієм, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зареєстрований за вищевказаною адресою брат ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично за місцем реєстрації не проживає з 2014 року по даний час.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 386, 391 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.ст. 379, 383 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав власника, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача порушується його право власності чи законного володіння (п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Між сторонами по справі існує конфлікт з приводу користування квартирою, при спробі позивача потрапити до квартири відповідач її не допускає, з огляду на те, що позивач має у своєму користуванні іншу нерухомість.

24.07.2024 року позивач ОСОБА_1 зверталась до ЧЧ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області із заявою за № 11649, у якій повідомляла, що іі дочка ОСОБА_2 та зять ОСОБА_3 чинять їй перешкоди у користуванні квартирою та відмовляються відати документи на квартиру.

Крім того, 16.01.2025 року позивач звернулася до відповідача ОСОБА_2 з листом про вселення та надання ключів від вхідних дверей квартири (а.с. 17 т. 1).

Твердження відповідача, що позивач ОСОБА_1 має ключі від квартири і має можливість вільно та без перешкод користуватися спільною квартирою суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні спільною квартирою шляхом надання безперешкодного доступу позивача ОСОБА_1 до квартири для проживання, володіння, користування, розпоряджання та її вселення.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Відповідно до рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, судом визначений наступний порядок користування спірною квартирою: у користування ОСОБА_8 виділено житлову кімнату 2, площею 12,3 кв.м., у користування ОСОБА_10 виділено житлову кімнату 5, площею 10,9 кв.м., у користування ОСОБА_1 виділено житлову кімнату 6, площею 17,9 кв.м., у загальному користуванні залишено кухню 7,5 кв.м., туалет - 1,5 кв.м., ванну кімнату - 2,9 кв.м, коридор - 12,6 кв.м.

Як вбачається з вказаного рішення суду, сторони під час розгляду справи добровільно дійшли згоди щодо порядку користування квартирою та погодили кому буде належати, яка кімната.

На підставі договору дарування частки у праві власності на квартиру від 19.12.2022 року ОСОБА_8 подарував позивачу ОСОБА_1 частку квартири АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин, оскільки відповідач не запропоновано зустрічного варіанту користування спільною власністю, суд дійшов висновку про можливість виділення у користування ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 житлову кімнату позначену на плані номером 2, площею 12,3 кв.м.

Таким чином, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та встановлення судом порядку користування квартирою підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вище наведення та керуючись ст.ст. 319, 356, 358, 379, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 80, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщення та встановлення порядку користування - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 на праві приватної власності 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 у спосіб надання безперешкодного доступу до квартири для проживання, володіння, користування, розпорядження та вселити ОСОБА_7 в квартиру.

Виділити у користування ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 , у користування житлову кімнату позначену на плані номером 2 12,3 м2.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ).

Треті особи: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 );

ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 );

ОСОБА_5 (РНОКПП відсутній в матеріалах справи, АДРЕСА_4 );

Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради (ЄДРПОУ44108854, 07301, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1).

Повний текст судового рішення складено 07.09.2026 року.

Суддя О.Д. Рудюк