Решение № 139526249, 24.08.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/538/26

Провадження № 2-а/602/32/2026

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

___________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" серпня 2026 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 КАРАПЕТЯНА Едуарда Томіковича до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 7227817 від 20 травня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_2 адвокат Карапетян Е.Т. звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 7227817 від 20 травня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та закриття справи.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7227817 від 20 травня 2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 510.00 грн штрафу за те, що він 20 травня 2026 року о 13 год. 13 хв. в м.Ланівці по вул.Привокзальна,1, Кременецького району Тернопільської області, керував транспортним засобом Mercedes-benz Sprinter 311 CDI НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки.

Зазначену постанову вважає протиправною, в якій не було всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано усіх обставин справи та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, ОСОБА_2 правопорушення не вчиняв, Будь яких доказів керування автомобілем будучи не пристебнутим ременем безпеки працівники поліції на місці зупинки не надали, а прийнята постанова базується лише на суб`єктивних припущеннях поліцейського. Окрім того, розгляд справи на місці, без підготовки та ненадання часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі порушили права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. А тому, просить оскаржувану постанову скасувати, справу провадженням закрити.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Карапетян Е.Т. не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, від представника позивача надійшла заява слухати справу в їхній відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Шеременда А.О. в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить справу слухати у відсутності представника відповідача, позов не визнав, зазначивши, що 20 травня 2026 року близько 13 год. 13 хв. в м. Ланівці, Кременецького району Тернопільської області по вул. Привокзальна 1, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки Mercedes-benz модель Sprinter 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який обладнаний засобами пасивної безпеки із не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 (в) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Інспектором ВП № 1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Луцик В.І. було виявлено дане порушення та винесено відносно позивача ОСОБА_2 постанову серії ЕНА № 7227817 від 20 травня 2026 року та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн 00 коп.

Нормами п.п. 2.3 «в» ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременя безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Вимогами ч.5 ст.121 КУпАП передбачено, що порушення прав користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказує, що підтвердженням порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення, так на відеозаписі із відеореєстратора службового автомобіля під назвою «зупинка ОСОБА_2 » в період часу із 00:00:18 сек. по 00:00:29 сек. зафіксоване саме правопорушення, а саме поліцейськими під час патрулювання виявлена водія, котрий керував транспортним засобом марки Mercedes-benz Sprinter 311 CDI, який обладнаний засобами пасивної безпеки, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не будучи пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в Правил дорожнього руху. Внаслідок чого, вчинив адміністративна правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Зазначає, що документальним підтвердженням вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому правопорушення слугує відео з реєстратора службового автомобіля 70 mai файл під назвою «зупинка ОСОБА_2 » на якому чітко помітно (особливо, якщо призупинити - розділити відео на кадри) як ОСОБА_2 керує транспортним засобом Mercedes-benz Sprinter 311 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , не будучи пристебнутим ременем безпеки. Транспортний засіб Mercedes-benz Sprinter 311 CDI технічно облаштований ременем безпеки і місце фіксації «вихідне» положення ременя знаходиться у внутрішній частині середньої стійки автомобіля, на рівні підголівника. Таким чином, у випадку використання водієм ременя безпеки та закріпленням - охоплення його тіла водія чітко помітно вихідне положення ременя, яке простягається ліворуч від голови водія з інерційного механізму. На відео чітко помітно, що водій не використовує під час керування ременя безпеки. Помітно відсутність «протяжність» ременя безпеки в місці сидіння.

Вважає, що факт порушення позивачем ПДР підтверджується на відеозаписі під назвою «камера Ковальчук» із 00:00:17 сек. по 00:02:55 сек. та на відеозаписі під назвою «камера Луцик» та із 00:00:15 сек. по 00:02:50, де на запитання поліцейського чому водій не пристебнутий під час руху, позивач промовчав та показав, що уже пристебнувся після зупинки, чим підтвердив вину в інкримінованому йому правопорушенні. Також у підтвердження порушень позивачем ПДР на зазначених відео встановлено, що пасажир котрий перебував біля водія також не був пристебнутий, про що наголошено працівником поліції на місці зупинки, що у свою чергу мав до початку руху контролювати ОСОБА_2 згідно вимог п. 2.3.в ПДР України.

Щодо не роз`яснення прав позивачу передбачених ст. 268 КУпАП дане твердження є неправдивим, оскільки на відеозаписі із нагрудного відео реєстратора під назвою «камера Ковальчук» о 00:03:00 сек. поліцейським роз`яснено позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Слід зауважити, що права та обов`язки позивачу були зрозумілі, що зафіксовано на відеозаписі під назвою «камера Ковальчук» 00:04:38 сек. та у пункті 8 винесеної постанови присутній підпис позивача, щодо роз`яснення йому ст. 268 КУпАП та ст. 289 КУпАП.

Твердження представника позивача адвоката Карапетян Е.Т. про те, що «вимогу ОСОБА_2 про надання законних та допустимих доказів нібито вчинення правопорушення було проігноровано, доказів правопорушення пред`явлено не було» спростовується наданими відеозаписами із нагрудних відео реєстраторів, де поліцейським відповідно до ст. 268 КУпАП було роз`яснено права, проте ОСОБА_2 ними не скористався та не заявляв клопотання щодо надання доказів на місці зупинки. Працівниками поліції не здійснювалося жодних дій, які б перешкоджали реалізувати позивачу своє право на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 268 КУпАП позивач ОСОБА_2 , не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згоду з притягненням до адміністративної відповідальності.

Згідно ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, передбачених зокрема ч.5 ст. 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Вважає, що позивач дійсно допустив порушення вимог ПДР та норм КУпАП, а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об`єктивних обставин справи, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7227817 від 20 травня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, 20 травня 2026 року о 13 год. 13 хв. в м.Ланівці вул.Привокзальна,1, Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки Mercedes-benz Sprinter 311 CDI BO9631CB, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3 «в» ПДР.

ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн 00 коп.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас суд зазначає, що порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що при притягнені позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги та не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.

Щодо посилання представника відповідача в поданому відзиві, як на підставу правомірності винесення постанови, визнання позивачем своєї вини на місці зупинки, суд зазначає наступне.

Як вказано у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17 (2-а/177/23/17) /адміністративне провадження № К/9901/34580/18/ сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Окрім того, з оглянутих матеріалів відеофіксації, доданих представником відповідача до відзиву, не вбачається однозначної згоди ОСОБА_2 з твердженням інспектора щодо не застосування ним ременя пасивної безпеки.

Суд також бере до уваги, що на момент початку відеозапису водій ОСОБА_2 знаходиться в транспортному засобі з пристебнутим ременем безпеки, факту керування без застосування ременя працівниками поліції не зафіксовано. На відеозаписі із відеореєстратора службового автомобіля під назвою «зупинка ОСОБА_2 » на який, як на безпосередній відеодоказ вчинення правопорушення водієм посилався у відзиві представник відповідача, видно лише рух автомобіля позивача здалеку, самого водія через значну відстань, не видно. На відеозаписах під назвою «камера ОСОБА_3 » та «камера ОСОБА_4 » також не зафіксовано факт керування водієм будучи не пристебнутим ременем безпеки. А тому, надані відеоматеріали не підтверджують, що ОСОБА_2 не користувався ременем безпеки під час руху, а протилежний висновок ґрунтувався б виключно на припущеннях.

В відзиві на позов представник відповідача вважає позов безпідставним, однак належних та допустимих доказів переконливості своєї позиції щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності суду не надав. Крім того, відсутні будь-які належні та допустимі докази порушення позивачем вимог ч.5 ст.121 КУпАП і такі докази відповідачем суду не подані.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.

Таким чином, в оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу вини позивача у скоєнні даного правопорушення.

Як передбачено пунктом 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст. 77 КАС України, факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду не надано. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, є не доведеним. А всі сумніви, суд трактує в користь позивача.

Згідно ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов представника позивача ОСОБА_2 Карапетяна Е.Т. до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 7227817 від 20 травня 2026 року є підставним та підлягає до задоволення, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч.1 ст.139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядомсправи.

А тому враховуючи, що до позовної заяви позивачем додано квитанцію №0604-8300-7484-7730 від 23 травня 2026 року, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 532,48 грн, відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 121, 247, 251 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 (мешканця: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) ОСОБА_5 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місце знаходження: 46001, вул.Валова,11, м.Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи 40108720) про скасування постанови серії ЕНА № 7227817 від 20 травня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.5 ст.121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн. серії ЕНА № 7227817 від 20 травня 2026 року - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 (мешканця: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місце знаходження: 46001 м.Тернопіль вул.Валова,11, ідентифікаційний код юридичної особи 40108720) суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду, відповідно до ст.255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.286 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду (ст.297 КАС).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Лановецький районний суд Тернопільській області.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя: Л. ХОЛЯВА