Решение № 139524933, 04.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/4207/26

Провадження 2/465/4070/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Гулієвої М.І.,

за участі секретаря судових засідань Паньковецької Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Уніка» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на свою користь суму шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7881,71 гривень, судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.07.2025 між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспорту №014126/4615/0000006, згідно якого застраховано автомобіль «Mazda CX - 5», д.р.н. НОМЕР_1 . 11.09.2025 о 21:00 год. по вул. Трускавецька, 123, у с. Сокільники сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу «Mazda CX-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу BMW 328 н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 450/4261/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.10.2025 у справі №450/4259/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно рахунку ФОП ОСОБА_4 №604 від 17.09.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mazda CX-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 15 763,41 грн. ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 32370208671 від 19.09.2025, яким кваліфікувало подію як страховий випадок та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 15763,41 грн. одержувачу ФОП ОСОБА_4 , яке було перераховане згідно платіжної інструкції № 065538 від 22.09.2025 на суму 15 763,41 грн. Станом на 11.09.2025 р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована жодним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується інформацією з МТСБУ. Дані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь ПрАТ «СК «Уніка» шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7881,71 гривень, а також судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Ухвалою судді від 05.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, натомість у прохальній частині позову просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав.

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення

У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що 11.09.2025 між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування транспорту №014126/4615/0000006 від 22.07.2025.

Предметом цього Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону і пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема наземним транспортним «Mazda CX - 5», д.р.н. НОМЕР_1 .

У відповідності до умов вказаного Договору страхування, позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку, передбаченим цим Договором, виплатити страхувальнику або іншій особі, визначений страхувальником у п.3 цього Договору, страхове відшкодування у межах страхової суми та на умовах цього Договору.

11.09.2025 о 21:00 год. по вул. Трускавецька, 123, у с. Сокільники сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу «Mazda CX-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу BMW 328 н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 450/4261/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.10.2025 у справі №450/4259/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно доч.6ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А відтак, вина ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не підлягає доказуванню.

17.09.2025 ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою №32370208671 про подію з ознаками страхового випадку КАСКО №014126/4615/0000006 від 22.07.2025 з метою виплати страхового відшкодування відносно пошкодженого автомобіля «Mazda CX-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Для встановлення характеру та розміру шкоди, завданої власнику автомобіля «Mazda CX-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено протокол огляду транспортного засобу від 17.09.2025.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобіля «Mazda CX-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .

Згідно страхового акту № 32370208671 від 19.09.2025, яким кваліфікувало подію як страховий випадок та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 15763,41 грн. одержувачу ФОП ОСОБА_4 , яке було перераховане згідно платіжної інструкції № 065538 від 22.09.2025 на суму 15 763,41 грн.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ч. 1, 2ст. 1166 ЦК України,майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ч. 1, 2ст. 1187 ЦК України,джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п. 1,3 ч. 1ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до роз"яснень п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 0103.2013 №4 -Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Таким чином, виходячи з наведеного, положень ст.1188 ЦК України, враховуючи вину обох водіїв у скоєнні ДТП, відповідач повинен відшкодувати позивачу 1/2 суми страхового відшкодування.

Відповідно до ч.ч. 16, 17статті 9 Закону України «Про страхування»,страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина першастатті 25 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70):стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IVпорядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Отже, відносини між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_3 регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».

Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

Як свідчить інформація щодо страхування транспортного засобу в Єдиній централізованій базі даних МТСБУ, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля BMW 328 н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , застрахована не була, тому позивач має право на стягнення суми сплаченого страхового відшкодування із заподіювача шкоди.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_3 , в порядку суброгації.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ «СК «Уніка» ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підтверджуються наданими суду доказами, які є належними та допустимими.

Натомість відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування дійсного розміру шкоди, завданої власнику автомобіля «Mazda CX-5» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також на підтвердження того, що розмір шкоди є меншим ніж виплачене позивачем страхове відшкодування.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що для відшкодування шкоди в порядку регресу наявні правові підстави, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, страховик сплатив потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді особі страхове відшкодування, а тому має право подати регрес ний позов, отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «Уніка».

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

В силу положень ст.17Закону України «Про виконання рішень із астосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенціїпрозахистправ людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні(щодо справедливої сатисфакції)від 19жовтня 2000року у справі «ІатрідіспротиГреції» (Iatridisv.Greece,заява №31107/96)ЄСПЛ вирішувавпитання обов`язковостідляцьогосуду угоди,укладеної заявникомзі своїмадвокатом стосовноплати занаданіпослуги,щоспівставна з«гонораромуспіху».ЄСПЛ указав,що йдетьсяпро договір,відповіднодоякого клієнтпогоджуєтьсясплатити адвокатуяк гонорарвідповіднийвідсоток суми,якщо такабуде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вониє юридичнодійсними,можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але йураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

До висновку про справедливість і співмірність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50 % від попередньо заявленої суми у аналогічній ситуації дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 11.03.2021 року у справі № 911/2681/19.

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (Постанова Верховного Суду від 22.12.2021 року у справі №873/212/21).

Правова позиція про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право з власної ініціативи не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі №908/2702/21.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 01.02.2023 року по справі №160/19098/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Звертаючись даним позовом до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: копію договору №1/20ю від 31 грудня 2020 року, укладеного між ПрАТ «СК «Уніка» та АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», копію додаткової угоди № 1 від 10.02.2026 про надання правової допомоги до договору №1/20ю від 31.12.2020, копію додаткової угоди № 5 від 02.01.2026 про надання правової допомоги до договору №1/20ю від 31.12.2020, копію розрахунку суми судових витрат на професійну допомогу від 01.05.2026 р., копію акта наданих послуг № 26 від 01.05.2026 відповідно до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.202,0 відповідно до яких вартість наданих послуг становить 7000,00 грн, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №970 від 13.02.2026, відповідно до якої ПРАТ «СК«УНІКА» сплатило 7000,00 грн. Адвокатському бюро «ЛИСОВ2856» Еквіт» за надання юридичних послуг, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Білоконь І. В., серія РН № 1639 від 21.05.2019, копію ордеру на представництво інтересів ПАТ «СК`УНІКА» серії АА № 1707061 від 03.05.2026.

Верховний Суд часто підкреслював на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, суд, зважаючи на положення статей 89, 133, 134, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду та враховуючи складність справи, докази у справі, їх необхідність, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, а також заявлені позовні вимоги , вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами приходить до висновку ,що такі підлягають стягненню з відповідача в сумі 7000 гривень.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 1013, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 про на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» суму витрат на виплату страхового відшкодування у розмірі у розмірі 7881 (сім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 про на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шісдесять дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 про на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Уніка», код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. «В».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М. І. Гулієва