Постановление суда № 139523408, 07.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання залишення позову без руху

07 вересня 2026 р. справа № 520/26082/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши заяву представника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.09.2026р. про залишення позову без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління) про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), застосованого для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, сум індексації грошового забезпечення; 2) зобов`язання Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) перерахувати та доплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні із служби, визначивши її розмір з місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення,

встановив:

Предметом позову є вимога про перерахунок публічному службовцю Головного управління національної поліції в Харківській області одноразової грошової допомоги при звільненні із служби з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.

Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Харківській області від 16.08.2021 № 61 о/с дск за п.7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) позивач був звільнений зі служби в поліції з 20.08.2021р.

Уже після настання події звільнення заявник звернувся до відповідача через адвоката з приводу обрахунку грошового забезпечення під час проходження публічної служби та листом від 25.03.2026р. №25/03-02.05 відповідач надав інформацію стосовно обрахунку щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення та, зокрема, надав представнику довідки про доходи, витяги з наказів про призначення/переміщення/звільнення заявника та розрахунок грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою суду від 24.08.2026р. було прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в порядку ст. 262 КАС України; витребувано докази.

03.09.2026р. до суду надійшла заява ГУ НП в Харківській області про залишення позову без розгляду через порушення строку звернення до суду.

Аргументуючи заяву відповідач зазначив, що зі служби в поліції заявника було звільнено 20.08.2021р., а позовну заяву сформовано в підсистемі «Електронний суд» лише 21.08.2026р. При цьому спір стосується не виплати поточного грошового забезпечення чи індексації як складової регулярного доходу, а перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні шляхом включення індексації до розрахунку її розміру. На думку відповідача, одноразова грошова допомога при звільненні не належить до фонду оплати праці та є виплатою, що здійснюється у зв`язку з припиненням публічної служби, у зв`язку з чим положення законодавства про оплату праці та передбачені ним особливості строків звернення до суду до спірних правовідносин не застосовуються. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню строки звернення до суду, визначені ст.122 КАС України, перебіг яких розпочався з моменту, коли позивачка дізналася або повинна була дізнатися про розмір виплаченої їй одноразової грошової допомоги, тобто ще у 2021 році.

04.09.2026р. до суду надійшла заява відповідача, у якій зазначено, що ГУНП в Харківській області долучає до матеріалів справи наступні письмові докази, підготовлені Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (УФЗБО): 1) копію відповіді ГУНП в Харківській області від 09.04.2026 № 173223- 2026 на адвокатський запит представника позивача адвоката Андрія Мосіна від 25.03.2026 № 25/03-05. Вказаний документ підтверджує, що ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі наказу № 61 о/с ще з 20 серпня 2021 року, тобто понад 4,5 роки тому; 2) копію Розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 від 09.04.2026, засвідчену заступником начальника відділу УФЗБО Людмилою Вельмою. Розрахунок доводить, що при звільненні у серпні 2021 року стаж служби становив 11 років 03 місяці 12 днів, а нарахована сума у розмірі 37 243,85 грн (з урахуванням утримання військового збору) була повністю виплачена та перерахована на її картковий рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ще у листопаді 2021 року. Тобто про всі фінансові нарахування позивачу було достеменно відомо 5 років тому; 3) копію Інформації про складові грошового забезпечення, враховані для розрахунку матеріальної допомоги для оздоровлення та соціально-побутових питань ОСОБА_1 за період 2016-2019 років; 4) копію сторінок Реєстру № 11 на відправлення УФЗБО ГУНП в Харківській області від 15.01.2026, а також відомості розписки про отримання. Вказаний документ містить печатку «Пакети ГУНП в Харківській області № 9 ЄДРПОУ 40108599» та підпис про отримання відповіді № 173223-2026 на ім`я адвоката Мосіна А.В., датований 13 квітня 2026 року.

За викладеними стороною відповідача твердженнями, зазначені документи беззаперечно свідчать, що навіть з моменту отримання представником позивача деталізованих розрахунків (13.04.2026), сторона позивача умисно зволікала з процесуальними строками, а позов було подано поза межами встановленого законом місячного строку, без наявності будь-яких об`єктивних перешкод чи форс-мажорних обставин.

Вирішуючи питання наявності підстав для залишення позову без розгляду за сформульованими заявником вимогами, суд виходить за таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізналася" та "повинна була дізнатись".

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 року у справі №380/2355/20.

Предметом позову у даній справі є управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу повноти нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції.

Строк звернення до суду у спорі про проходження публічної служби в частині оплати праці (виплати грошового забезпечення) установлений ст.233 Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-ІХ відносно вимог найманого працівника про стягнення коштів в оплату праці (як у формі заробітної плати, так і у формі грошового забезпечення) взагалі не застосовувався будь-який строк давності.

Згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-ІХ із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Верховний Суд у постанові від 20.06.2025 у справі №520/30126/24 зазначив про те, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період після з 19.07.2022 слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

Згідно з копією Реєстру № 11 на відправлення УФЗБО ГУНП в Харківській області від 15.01.2026 відповідь № 173223-2026 на ім`я адвоката ОСОБА_2 стосовно складових грошового забезпечення заявника отримано 13 квітня 2026 року.

Отже, заявника у межах спірних правовідносин було звільнено зі служби в поліції 20.08.2021р., довідки про складові грошового забезпечення представником заявника отримано 13.04.2026р., а позов до суду подано - 21.08.2026р., тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду.

При цьому будь-яких належних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску у позові заявник не указав.

У цьому контексті суд зауважує, що Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Слід відмітити, що при зверненні до суду особа повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду упродовж встановленого процесуального строку звернення до суду. На противагу, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Тому у цьому аспекті потребують підтвердження обставини, які завадили реальній, об`єктивній можливості позивача виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації щодо проведеного розрахунку спірних сум, виплачених при звільненні зі служби, принаймні у межах місячного строку звернення до суду у цій категорії спорів.

Суд зазначає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об`єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об`єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.

При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23 «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 04.12.2025р. у справі №380/25392/24: 1) законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві; 2) для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів; 3) для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду суд повинен встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У ході розгляду справи за правилами ч.1 ст.77 КАС України суб"єкт владних повноважень подав докази належного інформування заявника про структуру грошового забезпечення, тому стан оформлення позову в частині вимог ч.6 ст.161 КАС України у даному конкретному випадку містить підстави для застосування наслідків за ч.13 ст.171 КАС України.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Суд відмічає, що суб"єкт владних повноважень не подав до суду доказів дотримання у межах спірних правовідносин ст.ст.47, 110, 116 Кодексу законів про працю України ані під час проходження заявником публічної служби у лавах Національної поліції України, ані під час звільнення заявника з поліції.

Водночас із цим, у подальшому заявником були отримані докази про структуру нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні - 13.04.2026р.

Згідно із цими доказами заявник згідно з наказом ГУ НП в Харківській області від 29.06.2021р. №44 о/с знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку; згідно з наказом ГУ НП в Харківській області від 16.08.2021р. №61 о/с заявник приступив до виконання службових обов"язків після відпустки по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку; згідно з витягом з наказу ГУ НП в Харківській області від 16.08.2021 № 61 о/с дск за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) позивач був звільнений зі служби в поліції з 20.08.2021р.; сума індексації грошового забезпечення заявника за відпрацьований проміжок серпня 2021р. склала - 46,05грн.

До суду позов подано - 21.08.2026р., тобто поза межами строку у 3 місяці згідно з ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України.

Оскільки у межах спірних правовідносин заявник не подав юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин, то позов підлягає залишенню без руху відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України.

Суд також зауважує, що згідно п.14, 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1.Заяву Головного управління Національної поліції в Харківській області про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

2. Позов - залишити без руху.

3.Надати строк на усунення недоліків в оформленні позову - 5 днів від дати отримання цієї ухвали.

4.Встановити способом усунення недоліків - подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин.

5.Роз"яснити, що невиправлення недоліків в оформленні позову зумовлює прийняття процесуального рішення про залишення позову без розгляду.

6.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Сліденко