Постановление суда № 139517527, 07.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24759/26

У Х В А Л А

07 вересня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління справами Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6 код ЄДРПОУ 24978319) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 12.08.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління справами Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління справами Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015року по 10.08.2016 року включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

2. Зобов`язати Головне управління справами Міністерства оборони України нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 10.08.2016 року включно, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, та застосуванням ставки військового збору 1,5 відсотка при оподаткуванні нарахованої суми, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України;

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління справами Міністерства оборони України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.12.2015 року по 10.08.2016 року включно;

4. Зобов`язати Головне управління справами Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01.12.2015 року по 10.08.2016 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, та застосуванням ставки військового збору 1,5 відсотка при оподаткуванні нарахованої суми, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він з 27.07.2011 по 24.07.2016 проходив військову службу у Центрі забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ. Центр забезпечення Міністерства оборони України перебуває на фінансовому забезпеченні у Головному управління справами Міністерства оборони України. На електронну пошту відповідача було направлено адвокатський запит №777 від 27.07.2026 до начальника Головного управління справами Міністерства оборони України в інтересах Позивача. Листом від 11.08.2026 № 220/70/3614 частково надано запитувані документи та інформацію, зокрема надано довідку про розміри грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 10.08.2016, відповідно до якої під час проходження військової служби відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.08.2016 включно.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 17.08.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

26.08.2026 від представника відповідача Міністерства оборони України надійшла заява (вх. №ЕС/97759/26) в якому заявили прохання позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

У вказаному клопотанні зазначили, що у постанові від 25 червня 2026 року у справі № 520/25416/25 Верховний Суд наголосив, що скасування Законом № 2352-IX безстрокового права на звернення до суду означає, що з 19.07.2022 строк звернення з усіма трудовими спорами (включаючи ті, що виникли до цієї дати) обмежений трьома місяцями. З метою дотримання принципу правової визначеності, особи, які мали невиплачені кошти за періоди до 19.07.2022, мали право звернутися до суду протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом тобто до 19 жовтня 2022 року. Крім того, у цій же постанові від 25 червня 2026 року у справі № 520/25416/25 Верховний Суд надав оцінку діям позивачів, які намагаються «реанімувати» строки шляхом направлення адвокатських чи інформаційних запитів через багато років після звільнення. Суд чітко зазначив: направлення запитів та отримання листів-відповідей з деталізацією виплат не поновлює, не зупиняє і не запускає наново перебіг строку звернення до суду. Тривала пасивна поведінка особи, яка понад 10 років не цікавилася своїми правами і не зверталася до суду, свідчить про умисне нехтування процесуальними обов`язками та є самостійною підставою для залишення позову без розгляду.

Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає та враховує наступне.

Підстави та порядок залишення позову без розгляду визначені статтею 240 КАС України.

Як вже зазначалось вище по тексту, пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.

У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);

У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

У контексті зазначених висновків Судової палати, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом щодо оскарження невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2025 по 28.02.2018 встановлюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

З огляду на викладене, клопотання представника відповідача Міністерства оборони України щодо залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованим та безпідставним, оскільки його право на звернення до суду з цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача Міністерства оборони України (вх. №ЕС/97759/26 від 26.08.2026) про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА