Решение № 139517023, 04.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 рокусправа № 380/13657/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2017-2019 роки в сумі 7763,17 грн у розмірі 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2017-2019 роки в сумі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121 тау зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 31 серпня 2020 року отримує пенсію за віком відповідно до норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При первинному призначенні пенсії за віком відповідно до положень статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» середньомісячний заробіток позивача було обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням виплати (за 2017 2019 роки), який становив 7 763,17 грн.

У подальшому територіальний орган Пенсійного фонду України замість проведення належної та передбаченої законом індексації пенсії позивача шляхом послідовного збільшення зазначеного базового показника середньої заробітної плати (7763,17 грн) на встановлені урядовими нормативно-правовими актами коефіцієнти щороку призначав позивачу лише мінімальні фіксовані «доплати до пенсії» (100 грн з 01.07.2021, 135 грн з 01.03.2022, 100 грн з 01.03.2023 та 100 грн з 01.03.2024).

При проведенні перерахунків пенсії позивача з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року відповідач протиправно змінив правову основу нарахування виплати та повністю підмінив застосовуваний базовий показник середньої заробітної плати, взявши за вихідну розрахункову основу суму 3764,40 грн (показник за 2014 2016 роки станом на 01.10.2017), що призвело до штучного заниження розміру пенсійної виплати.

Позивач наголошує, що приписи підзаконного нормативного акта - Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, суперечать вимогам частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка має вищу юридичну силу в системі права.

У зв`язку з цим індексація пенсії позивача, призначеної у 2020 році, повинна здійснюватися шляхом послідовного множення саме того показника заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні його пенсії (7763,17 грн), на відповідні щорічні коефіцієнти збільшення за 2021-2026 роки.

Ухвалою від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17 липня 2026 року представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення пенсійного органу мотивовані тим, що перерахунок раніше призначених пенсій у зв`язку з їх індексацією здійснюється виключно на підставі та в порядку, визначеному частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пунктом 5 Порядку № 124.

Відповідач стверджує, що нормами пункту 5 Порядку № 124 чітко передбачено проведення перерахунку пенсій шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, який враховувався станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), на коефіцієнти, щороку затверджувані Кабінетом Міністрів України. Оскільки при первинному призначенні пенсії позивачу у 2020 році було враховано вищий трирічний показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки (7763,17 грн), розмір його виплати станом на 2021-2023 роки перевищував розрахункову величину, отриману за пунктом 5 Порядку № 124, у зв`язку з чим пенсія не підлягала перерахунку за загальним правилом, а позивачу правомірно встановлювалися щомісячні доплати за постановами Кабінету Міністрів України № 127, № 118 та № 168.

Починаючи з 01 березня 2024 року розрахункова величина середньої заробітної плати, обчислена за алгоритмом пункту 5 Порядку № 124 шляхом поступового множення базових 3 764,40 грн на всі щорічні коефіцієнти, перевищила суму 7 763,17 грн, внаслідок чого з 01.03.2024, 01.03.2025 та 01.03.2026 пенсійний орган проводив перерахунки пенсії позивача із застосуванням утворених загальних показників (зокрема з 01.03.2026 9 992,40 грн). Відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений нормативно-правовими актами Уряду, а питання порядку нарахування пенсії належить до виключних повноважень органів Пенсійного фонду України. Також пенсійний орган заперечив проти стягнення судового збору, пославшись на статус бюджетної установи та відсутність окремих асигнувань на такі цілі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на постійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області (відділ обслуговування громадян № 3 (сервісний центр) міста Самбора) та з 31 серпня 2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пенсійна справа № 133650003278).

Відповідно до копії рішення Самбірського відділу обслуговування громадян про призначення пенсії №133650003278 від 09.10.2020 та протоколу розрахунку заробітку від 08.10.2020 пенсію за віком ОСОБА_1 з 31.08.2020 обчислено виходячи з:

страхового стажу - 32 роки 01 місяць 12 днів (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності - 0,32083);

індивідуального коефіцієнта заробітної плати за період роботи з 01.02.2009 по 31.08.2020 - 1,05284;

показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (за 2017-2019 роки), у розмірі 7763,17 грн.

Середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії на час первинного призначення склав 8173,38 грн (7 763,17 грн * 1,05284), а базовий розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становив 2451,59 грн (8 173,38 грн * 0,30000 із врахуванням кратності стажу на день оформлення).

Суд установив, що у період з 2021 по 2024 роки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не проводило щорічну індексацію пенсії позивача шляхом коригування безпосередньо застосованого при її призначенні показника середньої заробітної плати 7763,17 грн на встановлені нормативно коефіцієнти зростання, а обмежувалося призначенням щомісячних фіксованих доплат:

з 01 липня 2021 року - у розмірі 100,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127;

з 01 березня 2022 року - у розмірі 135,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118;

з 01 березня 2023 року - у розмірі 100,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168;

з 01 березня 2024 року - у розмірі 100,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185.

З матеріалів пенсійної справи також слідує, що рішеннями органу Пенсійного фонду від 25 лютого 2025 року та від 26 лютого 2026 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 позивачу проведено перерахунки пенсії з 01 березня 2025 року та з 01 березня 2026 року відповідно.

Разом з тим, як підтверджено змістом долучених до справи розрахунків заробітку пенсійної справи позивача від 25.02.2025 та від 26.02.2026, відповідач під час проведення перерахунків повністю змінив застосовуваний алгоритм та вихідні числові параметри: пенсійний орган відмовився від використання врахованого при призначенні пенсії трирічного показника 7763,17 грн та застосував механізм пункту 5 Порядку № 124, взявши за основу застарілий показник середньої заробітної плати в Україні станом на 01 жовтня 2017 року в сумі 3764,40 грн.

Шляхом множення зазначеної величини (3764,40 грн) на коефіцієнти індексації попередніх років пенсійний орган вивів середню заробітну плату станом на 01.03.2025 на рівні 8913,83 грн, а станом на 01.03.2026 - у розмірі 9 992,40 грн (із урахуванням коефіцієнта 1,121 за постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236). З урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітку середньомісячний заробіток позивача було визначено у розмірі 11 004,83 грн, а розмір пенсійної виплати до виплати з 01.03.2026 встановлено в сумі 4 264,90 грн.

11 червня 2026 року ОСОБА_1 направив до пенсійного органу інформаційний запит з приводу надання роз`яснень та копій документів щодо складових проведених перерахунків пенсії та підстав зміни розрахункової заробітної плати.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16 червня 2026 року № 1300-0206-8/95459 позивачу надано копії протоколів, розпоряджень та розрахунків заробітку, а також повідомлено про правомірність дій територіального органу щодо застосування при щорічних індексаціях норм Порядку № 124 та величини заробітної плати 3 764,40 грн.

Незгода ОСОБА_1 із заміною органом Пенсійного фонду України показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався під час призначення його пенсії у 2020 році (7763,17 грн), на занижений показник станом на 01.10.2017 (3764,40 грн) та непроведенням належного послідовного перерахунку виплати на всі затверджені Урядом коефіцієнти зростання за 2021-2026 роки стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Основного Закону України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений імператив встановлює вичерпні межі правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень, позбавляючи орган Пенсійного фонду України права на власний розсуд звужувати, спотворювати чи підміняти визначені спеціальним законом обов`язкові алгоритми індексації та обрахунку пенсійних виплат нормами підзаконних актів.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про пенсійне забезпечення» та інших законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до абзацу сьомого частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Преамбулою Закону № 1058-IV імперативно встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Будь-які підзаконні нормативно-правові акти, рішення або постанови Уряду можуть регулювати порядок виконання закону, проте не наділені юридичною силою змінювати нормативно визначений зміст прав пенсіонерів або погіршувати умови нарахування пенсій.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс * (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж у місяцях.

Судом встановлено, що при первинному призначенні позивачу пенсії за віком з 31 серпня 2020 року показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три попередні календарні роки (за 2017 2019 роки) відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV склав 7763,17 грн, і саме з цієї розрахункової величини позивачу було призначено пенсійне забезпечення.

Питання щорічної індексації та перерахунку призначених пенсій регулюється статтею 42 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

За приписами статті 64 Закону № 1058-IV та частини п`ятої статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Законодавчим призначенням індексації є компенсація втрати купівельної спроможності грошових доходів громадян в умовах зростання інфляційних процесів та підвищення споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії:

з 01.03.2021 - у розмірі 1,11 (пункт 1 постанови КМУ від 22.02.2021 № 127);

з 01.03.2022 - у розмірі 1,14 (пункт 1 постанови КМУ від 16.02.2022 № 118);

з 01.03.2023 - у розмірі 1,197 (пункт 1 постанови КМУ від 24.02.2023 № 168);

з 01.03.2024 - у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови КМУ від 23.02.2024 № 185);

з 01.03.2025 - у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови КМУ від 25.02.2025 № 209);

з 01.03.2026 - у розмірі 1,121 (пункт 1 постанови КМУ від 25.02.2026 № 236).

Аналізуючи зміст наведених правових норм, суд доходить беззаперечного висновку про наявність непереборної правової суперечності між положеннями закону вищої юридичної сили та підзаконного нормативного акта Уряду.

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV безпосередньо та чітко закріплює, що щорічній індексації шляхом збільшення на відповідні коефіцієнти підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який «враховується для обчислення пенсії» конкретної застрахованої особи. Для позивача таким показником є виключно сума 7 763,17 грн, яка була базою обчислення його виплати при призначенні пенсії у 2020 році згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV.

Натомість Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, посилаючись на приписи пункту 5 Порядку № 124, самовільно підмінило розрахункову базу та застосувало штучно занижений узагальнений показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року в сумі 3 764,40 грн, встановлений Законом № 2148-VIII для разового осучаснення раніше призначених («старих») пенсій, послідовно помноживши його на коефіцієнти індексації.

Такий підхід пенсійного органу призвів до того, що індексація пенсії позивача у 2021-2024 роках фактично обмежувалася виплатою доплат (100 135 грн), а при перерахунках з 01.03.2025 та з 01.03.2026 пенсійний орган обчислив середній заробіток позивача не з належного базового рівня (7763,17 грн), а з величин 8913,83 грн та 9992,40 грн відповідно, що становить заниження кінцевого розміру пенсійної виплати.

Відповідно до частини третьої та шостої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

За загальновизнаним у правовій державі принципом ієрархії нормативно-правових актів норми підзаконного акта (Порядку № 124) не можуть розширювати, обмежувати чи викривляти зміст законодавчого акта (Закону № 1058-IV). У разі суперечності між нормою закону та нормою підзаконного акта превалюють і безумовному застосуванню підлягають норми закону як акта вищої юридичної сили.

Зазначена правова позиція є сталою у практиці Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 та від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформували висновки, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV. Застосування при проведенні індексації пенсій, призначених починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку № 124 щодо показника заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року (3 764,40 грн) є протиправним.

Абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинен застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації підлягає застосуванню та збільшенню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення вказаної пенсії при її призначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, пенсійний орган зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року шляхом послідовного множення на коефіцієнти індексації 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 саме того базового показника заробітної плати, який було застосовано при первинному призначенні його пенсії за віком у 2020 році - 7763,17 грн.

Суд відхиляє твердження відповідача про наявність у нього «дискреційних повноважень» щодо обрання порядку індексації пенсії та неможливість судового втручання в діяльність пенсійного органу.

Дискреція це законодавчо визначена можливість органу влади діяти за власним розсудом та обирати один із кількох юридично рівноцінних правомірних варіантів рішень. Натомість реалізація частини другої статті 42 Закону № 1058-IV має характер імперативного зв`язаного обов`язку. Закон чітко визначає формулу, підстави та об`єкт щорічного збільшення. Пенсійний фонд не наділений свободою вибору щодо зміни показника заробітної плати, виключення окремих коефіцієнтів збільшення чи заміни визначеного законом механізму індексації підзаконними схемами. Спосіб захисту порушеного права, спрямований на зобов`язання органу влади виконати пряму вимогу закону, не є втручанням у дискрецію, а становить виконання судом завдань адміністративного судочинства щодо поновлення порушеного соціального права (статті 2, 245 КАС України).

Суд також відхиляє посилання відповідача у відзиві на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду відповідно до статті 122 КАС України.

Предметом спору у цій справі є оскарження дій відповідача щодо нарахування пенсії позивача з 01 березня 2026 року. Позовну заяву скеровано до суду 27 червня 2026 року, тобто в межах установленого законом шестимісячного строку з дати виникнення спірних правовідносин. Крім того, повну документально підтверджену інформацію щодо складових проведеного перерахунку пенсії та структури врахованої заробітної плати позивач отримав разом із листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16 червня 2026 року № 1300-0206-8/95459, що повністю спростовує доводи відповідача про порушення процесуальних строків.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач законності застосування показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 (3764,40 грн) замість показника, врахованого при призначенні пенсії позивача (7763,17 грн), не довів, а його аргументи повністю спростовуються вимогами статті 42 Закону № 1058-IV та сталою практикою Верховного Суду.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання провести відповідний перерахунок пенсії з 01 березня 2026 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн . Вказана сума витрат зі сплати судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241 246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення з 01 березня 2026 року індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, який визначено за 2017-2019 роки в сумі 7763,17 грн у розмірі 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2017-2019 роки в сумі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121 з урахуванням виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складений 04 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний