Решение № 139514717, 01.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Справа № 160/36272/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняЄсіної П.С за участі: представника позивача представника відповідача Сосунова Є.В., Кобець В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, співвідповідач - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація про скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

22.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація про скасування рішення, в якій позивач просить суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 6211738 від 25.09.2013 14:35:46) (з відкриттям розділу), щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:02:021:0016 на підставі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 041933, виданого 03.04.2006 Дніпродзержинським міським управлінням земельних ресурсів, Дудник Світлана Вікторівни, Дніпродзержинське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл.

Позивач стверджує, що під час проведення державної реєстрації 25.09.2013 на підставі зазначеного державного акта до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно помилково внесено відомості про реєстрацію за ДП «НЕК «Укренерго» права власності на земельну ділянку, хоча державний акт посвідчує право постійного користування, а не право власності. На думку позивача, власником земельної ділянки державної форми власності є держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, тоді як «Укренерго» є суб`єктом іншого речового права права постійного користування земельною ділянкою. Наявність у Реєстрі помилкового запису перешкоджає належному оформленню прав на земельну ділянку. Зокрема, рішенням державного реєстратора № 81229758 від 08.10.2025 позивачу відмовлено в реєстрації права постійного користування з тієї підстави, що право власності на земельну ділянку вже зареєстровано за заявником. Крім того, рішенням № 81752792 від 07.11.2025 Дніпропетровській обласній державній адміністрації відмовлено в реєстрації права власності у зв`язку з тим, що таке право вже зареєстровано за ДП «НЕК «Укренерго». Позивач посилається на те, що державний реєстратор під час прийняття оскаржуваного рішення не встановив відповідність заявленого права змісту поданого державного акта та помилково зареєстрував право власності замість права постійного користування. Вказане, на переконання позивача, суперечить положенням статей 10, 24 та 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127, а також статтям 92, 116, 122, 125 та 126 Земельного кодексу України. Оскільки помилкові відомості у Державному реєстрі перешкоджають Дніпропетровській обласній державній адміністрації зареєструвати право державної власності, а позивачу право постійного користування земельною ділянкою, та враховуючи, що виправлення відповідного запису потребує скасування рішення державного реєстратора в судовому порядку, позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 6211738 від 25.09.2013.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ремез К. І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація про скасування рішення залишено без руху.

На виконання вимог ухвали позивач 29.12.2025 року надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою від 30.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/36272/25. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

16.01.2026 року до суду від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 517 перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, є неналежним відповідачем у цій справі. Відповідач посилається на те, що внаслідок реформування та децентралізації системи державної реєстрації повноваження щодо безпосереднього проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно передано виконавчим органам місцевих рад, районним державним адміністраціям, державним реєстраторам і нотаріусам. Натомість Міністерство юстиції України та його територіальні органи у цій сфері здійснюють переважно організаційні та контрольні повноваження. За твердженням відповідача, оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 6211738 від 25.09.2013 Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) не приймалося. Позивач не зазначив, які саме рішення, дії чи бездіяльність цього відповідача порушили його права, не навів доказів такого порушення та правових підстав для пред`явлення позовних вимог саме до міжрегіонального управління. Щодо витребування матеріалів реєстраційної справи відповідач указує, що відповідно до статей 9 та 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» паперові реєстраційні справи зберігаються виконавчими органами міських рад або відповідними державними адміністраціями за місцезнаходженням нерухомого майна. Міжрегіональне управління Міністерства юстиції не є суб`єктом, уповноваженим зберігати відповідну реєстраційну справу, а тому не має можливості надати суду її матеріали. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги заявлено до неналежного відповідача. При цьому відзив не містить окремого спростування доводів позивача щодо помилковості реєстрації права власності замість права постійного користування земельною ділянкою.

21.01.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами про те, що Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є неналежним відповідачем. Позивач зазначає, що на час прийняття оскаржуваного рішення від 25.09.2013 № 6211738 державний реєстратор не був самостійним суб`єктом владних повноважень, а діяв як посадова особа Дніпродзержинського міського управління юстиції, яке входило до системи територіальних органів Міністерства юстиції України. Тому відповідальність за організацію та контроль діяльності державного реєстратора покладалася саме на органи системи Міністерства юстиції України. Позивач стверджує, що ліквідація або реорганізація органу, посадова особа якого прийняла оскаржуване рішення, не припиняє відповідальності держави за його дії, оскільки відповідні повноваження та обов`язки переходять до правонаступника. Щодо суті спору позивач зазначає, що державний реєстратор під час прийняття рішення № 6211738 від 25.09.2013 не перевірив відповідність заявленого речового права змісту поданого правовстановлюючого документа. Державний акт серії ЯЯ № 041933 посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, однак на його підставі за ДП «НЕК «Укренерго» було зареєстровано право власності. На думку позивача, це суперечить вимогам статей 10 і 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких державний реєстратор зобов`язаний установити відповідність заявленого права поданим документам, а відомості Державного реєстру речових прав повинні відповідати документам, на підставі яких проведено реєстрацію. У разі невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться у правовстановлюючих документах. Позивач наголошує, що допущена реєстраційна помилка порушує права Дніпропетровської обласної державної адміністрації як представника власника земельної ділянки та перешкоджає реєстрації за ПрАТ «НЕК «Укренерго» належного йому права постійного користування. Виправити таку помилку в позасудовому порядку неможливо, оскільки вона впливає на права інших осіб, а скасування рішення державного реєстратора відповідно до статті 26 зазначеного Закону здійснюється на підставі судового рішення. Посилаючись на статтю 37-1 Закону № 1952-IV та Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990, позивач також указує, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за дотриманням державними реєстраторами законодавства, виявляє порушення та вживає заходів для їх усунення. На підставі викладеного позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

23.01.2026 року від Дніпропетровської обласної державної адміністрації до суду надійшли письмові пояснення. У письмових поясненнях третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація зазначає, що відповідно до статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації здійснюють повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності у межах, визначених законом. Третя особа посилається на відомості Державного земельного кадастру, згідно з якими земельна ділянка площею 11,5762 га з кадастровим номером 1210400000:02:021:0016, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Лохвицького, 23, належить до земель державної власності. Повноваження власника цієї земельної ділянки від імені держави реалізує Дніпропетровська обласна державна адміністрація. Водночас ПрАТ «НЕК «Укренерго» є не власником земельної ділянки, а суб`єктом права постійного користування нею, що підтверджується державним актом серії ЯЯ № 041933, виданим на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради. За твердженням третьої особи, 25.09.2013 державний реєстратор помилково зареєстрував за ПрАТ «НЕК «Укренерго» право власності на земельну ділянку на підставі державного акта на право постійного користування. Такий державний акт не посвідчує набуття права власності, а підтверджує виникнення іншого, похідного речового права права постійного користування земельною ділянкою. Унаслідок цього державний реєстратор змінив правову природу зареєстрованого речового права, що, на думку третьої особи, суперечить статтям 92, 116, 125 і 126 Земельного кодексу України та положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Третя особа вказує, що наявність помилкового запису в Державному реєстрі речових прав перешкоджає державі зареєструвати право власності на земельну ділянку, а ПрАТ «НЕК «Укренерго» зареєструвати належне йому право постійного користування. Таким чином утворилася правова невизначеність, яка унеможливлює належну реалізацію прав обох суб`єктів. Дніпропетровська обласна державна адміністрація також зазначає, що вживала заходів для внесення до Державного реєстру речових прав достовірних відомостей про власника земельної ділянки. Однак рішенням державного реєстратора № 81752792 від 07.11.2025 їй відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що право власності на земельну ділянку вже зареєстровано за ДП «НЕК «Укренерго». Про зазначені обставини облдержадміністрація повідомила позивача листом № 5451/0/31-25 від 13.11.2025. З огляду на викладене Дніпропетровська обласна державна адміністрація вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтримує їх у повному обсязі та просить суд урахувати наведені пояснення під час ухвалення рішення.

26.01.2026 до суду від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях на відповідь на відзив Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України зазначає, що не погоджується з доводами позивача та наполягає на тому, що є неналежним відповідачем у цій справі. Посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17, якою ліквідовано Державну реєстраційну службу України та покладено на Міністерство юстиції України функції з реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав, постанову Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 99, якою ліквідовано міські, міськрайонні й районні управління юстиції та їхні реєстраційні підрозділи, а також Закон України № 834-VIII щодо децентралізації повноважень у сфері державної реєстрації. На підставі статей 6 і 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідач зазначає, що безпосереднє проведення державної реєстрації речових прав належить до повноважень виконавчих органів місцевих рад, відповідних державних адміністрацій, державних реєстраторів і нотаріусів. Натомість Міністерство юстиції України та його територіальні органи забезпечують формування і реалізацію державної політики, функціонування Державного реєстру речових прав, організацію реєстраційної діяльності, здійснення контролю та розгляд скарг. Посилаючись на Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, та Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, відповідач стверджує, що Дніпровське міжрегіональне управління у сфері державної реєстрації речових прав має лише організаційні та контрольні повноваження і не є суб`єктом, який безпосередньо здійснив спірну реєстраційну дію. Також наголошує, що ні позовна заява, ні відповідь на відзив не містять належного обґрунтування вимог саме до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Зокрема, позивач не зазначив, яке рішення, дія чи бездіяльність цього управління порушили його права, не навів відповідних обставин, доказів і правових підстав для покладення на управління відповідальності за прийняття оскаржуваного рішення № 6211738 від 25.09.2013. З огляду на викладене вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і просить відмовити в їх задоволенні повністю. Водночас у запереченнях фактично не наведено окремих доводів щодо правильності реєстрації права власності на підставі державного акта на право постійного користування та не спростовано твердження позивача про допущення державним реєстратором помилки під час прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/36272/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація про скасування рішення за правилами загального позовного провадження.

За результатом проведення повторного автоматизованого розподілу, призначеного розпорядженням № 300 д від 02.03.2026 року, адміністративна справа № 160/36272/25 розподілена судді Юркову Едуарду Олеговичу.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року прийнято справу № 160/36272/25 до свого провадження, призначено розгляд адміністративної справи № 160/36272/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію рішення державного реєстратора № 81752792 про відмову у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером № 1210400000:02:021:0016, а також заяву та матеріали, за результатом розгляду яких прийнято рішення.

17.03.2026 року від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли пояснення. У письмових поясненнях відповідач повідомив про неможливість надати витребувані судом рішення державного реєстратора та матеріали реєстраційної справи, оскільки територіальні органи Міністерства юстиції України не здійснюють їх зберігання та не мають до них доступу. Посилаючись на статті 9, 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідач зазначив, що відповідна реєстраційна справа має зберігатися виконавчим органом Кам`янської міської ради.

25.03.2026 до суду від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач навів доводи, аналогічні викладеним у попередньому відзиві, зазначивши, що Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є неналежним відповідачем, оскільки має лише організаційно-контрольні повноваження у сфері державної реєстрації та не приймало оскаржуваного рішення. Також відповідач указав, що не зберігає матеріали реєстраційної справи, та просив відмовити в задоволенні позову.

30.03.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Де позивач навів доводи, аналогічні викладеним у попередній відповіді на відзив від 21.01.2026. Позивач повторно зазначив, що державний реєстратор у 2013 році діяв у системі органів Міністерства юстиції України, а ліквідація чи реорганізація відповідного органу не припиняє відповідальності держави за його дії. Також позивач наголосив, що помилкова реєстрація права власності замість права постійного користування може бути усунута лише на підставі судового рішення, та просив залучити Міністерство юстиції України як належного відповідача і задовольнити позов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 року призначено розгляд справи № 160/36272/25 за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація про скасування рішення залишено без руху.

03.04.2026 року від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Були наведені доводи, аналогічні викладеним у попередніх запереченнях. Повторно зазначено, що Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України має лише організаційно-контрольні повноваження у сфері державної реєстрації, не приймало оскаржуваного рішення та є неналежним відповідачем. Нових доводів по суті спору не наведено; відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

13.04.2026 від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на виконання вимог ухвали від 02.04.2026 до суду надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 продовжено розгляд справи № 160/36272/25.

28.04.2026 від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи актуального витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.04.2026. Позивач зазначив, що цей витяг підтверджує наявність оскаржуваного запису про право власності та порушення прав позивача і третьої особи.

Ухвалою суду від 28.04.2026 витребувано у Кам`янської міської ради Дніпропетровської області рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6211738 від 25.09.2013 року, прийняте Дніпродзержинським міським управлінням юстиції щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:02:021:0016.

08.05.2026 від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли пояснення щодо правонаступництва. Відповідач зазначив, що не є правонаступником Дніпродзержинського міського управління юстиції, оскільки останнє було припинено шляхом ліквідації, а не реорганізації, і нормативно-правовими актами його правонаступника не визначено. Водночас Дніпровське міжрегіональне управління є правонаступником Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Також відповідач указав, що після 30.04.2016 органи Міністерства юстиції припинили безпосереднє надання послуг із державної реєстрації, а відповідні повноваження та реєстраційні справи були передані органам місцевого самоврядування і державним адміністраціям.

Протокольною ухвалою суду від 12.05.2026 повторно витребувано у Кам`янської міської ради Дніпропетровської області рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 6211738 від 25.09.2013 року, прийняте Дніпродзержинським міським управлінням юстиції щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:02:021:0016.

19.05.2026 на виконання ухвали суду від 12.05.2026 року Кам`янська міська рада надала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6211738 від 25.09.2013.

18.06.2026 від представника позивача надійшла повторна заява про зміну предмета позову. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що державний акт серії ЯЯ № 041933 посвідчує виключно право постійного користування земельною ділянкою, тоді як державним реєстратором у 2013 році на його підставі помилково зареєстровано за позивачем право власності. Наявність такого запису перешкоджає Дніпропетровській обласній державній адміністрації зареєструвати право державної власності, а позивачу право постійного користування земельною ділянкою. Позивач також указав, що рішенням державного реєстратора Урдюк О. Ю. від 08.10.2025 № 81229758 йому відмовлено в реєстрації права постійного користування через наявність у Реєстрі помилкового запису про право власності. Посилаючись на статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і практику Верховного Суду, позивач зазначив, що для ефективного захисту його прав необхідно не лише скасувати первинне рішення державного реєстратора, а й припинити помилково зареєстроване право, скасувати подальшу відмову та забезпечити повторний розгляд заяви про реєстрацію належного речового права. У заяві позивач просив: визнати протиправним і скасувати рішення № 6211738 від 25.09.2013; скасувати проведену на його підставі державну реєстрацію права власності із припиненням відповідного речового права позивача; визнати протиправним і скасувати рішення від 08.10.2025 № 81229758; зобов`язати другого відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.10.2025 № 69198987 з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року залучено в адміністративній справі № 160/36272/25 як співвідповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ).

06.07.2026 Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України подало пояснення щодо правонаступництва. За змістом ці пояснення аналогічні попереднім поясненням від 08.05.2026. Відповідач повторно зазначив, що не є правонаступником Дніпродзержинського міського управління юстиції, оскільки останнє припинено шляхом ліквідації, а нормативно-правовими актами його правонаступника не визначено. Дніпровське міжрегіональне управління є правонаступником лише Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Також відповідач повторив доводи про те, що після 30.04.2016 органи Міністерства юстиції припинили безпосереднє надання послуг із державної реєстрації, а відповідні повноваження передано органам місцевого самоврядування, державним адміністраціям і державним реєстраторам. Нових доводів по суті питання правонаступництва не наведено.

06.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на пояснення першого відповідача щодо правонаступництва. Позивач не погодився з твердженням про відсутність правонаступництва та зазначив, що відповідач помилково застосовує до публічно-правових відносин положення статті 104 ЦК України про припинення юридичної особи. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19 та Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 240/2979/21, позивач указав, що публічне правонаступництво є окремим видом правонаступництва, для якого визначальним є перехід адміністративної компетенції, а не спосіб припинення юридичної особи. Ліквідація державного органу не припиняє функцій держави та не звільняє її від відповідальності за прийняті цим органом рішення. На думку позивача, постанови Кабінету Міністрів України № 99, № 870 і № 912 підтверджують безперервність здійснення державних функцій у системі Міністерства юстиції України, оскільки змінювалися лише організаційна структура, назви та територіальна компетенція відповідних органів. Тому належним відповідачем має бути орган, який після проведених реформ набув адміністративної компетенції у відповідній сфері. З огляду на це позивач просив відхилити доводи першого відповідача та задовольнити позовні вимоги повністю.

14.07.2026 від Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення щодо правонаступництва, подані у відповідь на позицію позивача від 06.07.2026. Пояснення частково повторюють попередні доводи відповідача про те, що Дніпродзержинське міське управління юстиції було припинено шляхом ліквідації без визначення правонаступника. Водночас відповідач додатково проаналізував поняття публічного правонаступництва, посилаючись на постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270 та від 11.10.2019 у справі № 9901/2048/19. Відповідач визнав, що публічне правонаступництво передбачає передання адміністративної компетенції від одного органу іншому, однак зазначив, що повноваження Дніпродзержинського міського управління юстиції у сфері державної реєстрації до Дніпровського міжрегіонального управління не передавалися. На його думку, відповідні повноваження перейшли до виконавчих органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій, державних реєстраторів і нотаріусів.

03.08.2026 від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:02:021:0016 державним реєстратором установлено суперечності між заявленим та вже зареєстрованим правом. Зокрема, у Державному реєстрі речових прав за позивачем уже було зареєстровано право власності на цю земельну ділянку, тоді як поданий державний акт серії ЯЯ №041933 посвідчує право постійного користування. Посилаючись на статті 10 та 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідач вказав, що державний реєстратор не мав повноважень самостійно скасувати або виправити попередній реєстраційний запис та був зобов`язаний відмовити в реєстрації за наявності суперечностей між заявленими і вже зареєстрованими речовими правами. Тому рішення про відмову №81229758 від 08.10.2025 відповідач вважає законним та прийнятим у межах наданих повноважень. Також відповідач зауважив, що наведені позивачем посилання на постанови Верховного Суду не відповідають предмету спору, а зазначені номери справ стосуються інших правовідносин.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 11.08.2026 року із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/36272/25 та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання 01.09.2026 року прибув представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача вимоги позову підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, наведені у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 11,5762 га з кадастровим номером 1210400000:02:021:0016 розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Лохвицького, 23, та належить до земель державної власності.

Державному підприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» було надано зазначену земельну ділянку у постійне користування, що посвідчено державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №041933, виданим 03.04.2006 Дніпродзержинським міським управлінням земельних ресурсів.

Відповідно до наказу №321 від 29.07.2019 та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є правонаступником майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

25.09.2013 державним реєстратором Дніпродзержинського міського управління юстиції Дудник Світланою Вікторівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 6211738, на підставі якого відкрито розділ щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:02:021:0016 та зареєстровано право власності за ДП «НЕК «Укренерго».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.04.2026 запис про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за «НЕК «Укренерго» є чинним.

02.10.2025 представник ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернувся із заявою про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:02:021:0016.

За результатами розгляду цієї заяви державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Урдюк Оксаною прийнято рішення №81229758 від 08.10.2025 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Підставою відмови зазначено наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, а саме те, що земельна ділянка зареєстрована на праві власності за заявником, тоді як поданий державний акт посвідчує право постійного користування.

Листом №01/62813 від 15.10.2025 ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з проханням ужити заходів щодо реєстрації права державної власності на земельну ділянку.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація листом №5451/0/31-25 від 13.11.2025 року повідомило позивача, що представником подано заяву про державну реєстрацію права державної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1210400000:02:021:0016, на що 07.11.2025 отримано рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій за №81752792 у зв`язку з тим, що право власності на земельну ділянку вже зареєстровано в особі ДП НЕК"Укренерго"

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою є правом володіння і користування земельною ділянкою державної або комунальної власності без встановлення строку.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо розпорядження земельними ділянками державної власності визначені статтею 122 цього Кодексу.

У редакції статей 125 та 126 Земельного кодексу України, чинній на час видачі державного акта серії ЯЯ №041933, право постійного користування земельною ділянкою виникало після встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації, а саме право посвідчувалося державним актом.

Таким чином, державний акт серії ЯЯ №041933, виданий 03.04.2006 Дніпродзержинським міським управлінням земельних ресурсів, посвідчував набуття ДП «НЕК «Укренерго» права постійного користування земельною ділянкою площею 11,5762 га з кадастровим номером 1210400000:02:021:0016. Зміст зазначеного державного акта не підтверджував виникнення у підприємства права власності на цю земельну ділянку.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України. Право постійного користування є безстроковим і не може бути припинене з підстав, не передбачених законом. Матеріали справи не містять доказів добровільної відмови землекористувача від відповідного права, вилучення земельної ділянки у встановленому законом порядку або наявності інших визначених законом підстав припинення права постійного користування.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України №321 від 29.07.2019 ПрАТ «НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків ДП «НЕК «Укренерго», що також підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Пунктом «е» частини другої статті 92 Земельного кодексу України передбачено можливість набуття права постійного користування земельними ділянками державної та комунальної власності операторами системи передачі. ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі, а тому належить до визначених законом суб`єктів права постійного користування земельними ділянками державної власності.

Частиною першою статті 120-1 Земельного кодексу України передбачено загальне правило, за яким земельна ділянка державної власності, що належала на праві постійного користування державному підприємству, переходить до створеного внаслідок його перетворення акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, на праві оренди строком на 50 років. Водночас відповідно до частини п`ятої цієї статті зазначені положення не поширюються на випадки, коли господарське товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, відповідно до Земельного кодексу України може набувати земельну ділянку на праві постійного користування.

Оскільки ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі та належить до суб`єктів, визначених пунктом «е» частини другої статті 92 Земельного кодексу України, його перетворення з державного підприємства в акціонерне товариство саме собою не свідчить про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Правові відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV.

У редакції Закону №1952-IV, чинній станом на 25.09.2013, державна реєстрація речових прав визначалася як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, державна реєстрація сама собою не була самостійною підставою набуття права власності, а лише офіційно підтверджувала право, яке виникло на передбаченій законом правовій підставі.

Стаття 4 Закону №1952-IV у відповідній редакції розрізняла право власності та право постійного користування земельною ділянкою як самостійні речові права, кожне з яких підлягало окремій державній реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор був зобов`язаний установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема перевірити відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація передбачала прийняття і перевірку документів, установлення відсутності підстав для відмови, прийняття відповідного рішення та внесення запису до Державного реєстру прав.

Частиною четвертою статті 15 Закону №1952-IV було встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 19 Закону №1952-IV підставою для державної реєстрації прав могли бути державні акти на право власності або постійного користування земельною ділянкою у випадках, установлених законом.

Порядок проведення державної реєстрації на час прийняття рішення №6211738 регулювався Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703.

Відповідно до пунктів 12, 16, 26 та 27 Порядку №703 державний реєстратор під час розгляду заяви повинен був установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, перевірити наявність підстав для державної реєстрації та прийняти рішення, яке відповідало змісту правовстановлюючих документів. До документів, що підтверджували виникнення речових прав на земельну ділянку, належав, зокрема, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, державний акт серії ЯЯ №041933 міг бути підставою для державної реєстрації за ДП «НЕК «Укренерго» права постійного користування земельною ділянкою, однак не підтверджував набуття цим підприємством права власності на неї.

Приймаючи рішення №6211738 від 25.09.2013 та реєструючи на його підставі право власності за ДП «НЕК «Укренерго», державний реєстратор не забезпечив відповідності зареєстрованого речового права змісту документа, на підставі якого проведено реєстраційну дію. Зареєстроване право власності не відповідало ані змісту державного акта, ані правовому режиму земельної ділянки державної власності.

Тому рішення державного реєстратора №6211738 від 25.09.2013 прийнято з порушенням пункту 1 частини другої статті 9, частин першої та четвертої статті 15, пункту 4 частини першої статті 19 Закону №1952-IV і відповідних положень Порядку №703, у зв`язку із чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо належності першого відповідача суд зазначає таке.

Оскаржуване рішення від 25.09.2013 №6211738 прийняте державним реєстратором Дудник С. В., яка на час його прийняття діяла як посадова особа Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області. Отже, це рішення прийняте не державним реєстратором як самостійною фізичною особою, а під час здійснення нею владних управлінських функцій від імені відповідного територіального органу Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги» Дніпродзержинське міське управління юстиції Дніпропетровської області ліквідовано як юридичну особу публічного права. Водночас ліквідація цього органу не свідчить про відмову держави від здійснення функцій у сфері державної реєстрації речових прав і не припиняє обов`язку держави відповідати за законність рішень, прийнятих її органами та посадовими особами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 та наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2019 №3173/5 утворено Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яке стало правонаступником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 №912 Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) реорганізовано шляхом приєднання до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яке відповідно стало його правонаступником. Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 №517 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України зі збереженням ідентифікаційного коду юридичної особи 43315529 та поширенням його територіальної компетенції, зокрема, на Дніпропетровську область.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2021 у справі №9901/348/19 зазначила, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим видом правонаступництва, для якого визначальним є перехід адміністративної компетенції, а не спосіб припинення юридичної особи публічного права. Функції держави, які здійснював ліквідований орган, не можуть бути припинені внаслідок зміни організаційної структури державних органів, якщо держава не відмовилася від виконання таких функцій узагалі.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17.08.2023 у справі №240/2979/21, відповідно до якого в разі припинення органу державної влади обов`язок щодо відновлення порушених прав покладається на його правонаступника, а за відсутності формально визначеного правонаступника на орган, до компетенції якого належить усунення відповідного порушення.

Передання після 30.04.2016 повноважень щодо безпосереднього проведення державної реєстрації виконавчим органам місцевих рад, державним адміністраціям, державним реєстраторам і нотаріусам не змінює суб`єкта, від імені якого у 2013 році було прийнято оскаржуване рішення, та не звільняє систему органів юстиції від обов`язку відповідати за законність раніше прийнятого владного рішення.

Водночас повноваження щодо розгляду поданої позивачем у 2025 році заяви про державну реєстрацію права постійного користування здійснював Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який залучено до участі у справі як співвідповідача та на якого може бути покладено обов`язок повторно розглянути відповідну заяву.

Таким чином, Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є належним відповідачем у частині вимоги про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора від 25.09.2013 №6211738, тоді як Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради є належним відповідачем щодо рішення від 08.10.2025 №81229758 та повторного розгляду заяви позивача. Тому доводи першого відповідача про його неналежність суд відхиляє.

Щодо рішення державного реєстратора №81229758 від 08.10.2025 суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно, які виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, чинного на час виникнення цих прав, або якщо відповідне законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право постійного користування земельною ділянкою згідно зі статтею 4 Закону №1952-IV належить до речових прав, які підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктами 13 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих або отриманих документів вимогам законодавства, перевіряє відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами, наявність підстав для проведення реєстраційних дій, а під час реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013, за необхідності запитує відповідну інформацію в органів, які раніше здійснювали оформлення або реєстрацію таких прав.

Частиною другою статті 12 Закону №1952-IV установлено, що відомості Державного реєстру прав повинні відповідати відомостям, які містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії. У разі невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться у відповідних документах.

Пунктом 8 частини першої статті 27 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого до 01.01.2013.

Особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності визначені статтею 28 Закону №1952-IV. Під час державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою державної власності, право власності на яку не зареєстровано, державний реєстратор одночасно проводить державну реєстрацію права державної власності без подання окремої заяви відповідним органом.

Стаття 29 Закону №1952-IV визначає особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, набутих до 01.01.2013, та передбачає можливість реєстрації таких прав на підставі відомостей Державного земельного кадастру, документів, що відповідно до раніше чинного законодавства посвідчували право користування землею, а також книг реєстрації відповідних документів.

Згідно з пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державний реєстратор під час розгляду заяви встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, а також наявність підстав для державної реєстрації, залишення заяви без руху або відмови в державній реєстрації.

За результатами розгляду заяви та документів державний реєстратор відповідно до пункту 18 Порядку №1127 приймає рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону №1952-IV передбачено можливість відмови в державній реєстрації за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами.

02.10.2025 представник ПрАТ «НЕК «Укренерго» подав заяву №69198987 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:02:021:0016. На підтвердження заявленого речового права подано, зокрема, державний акт серії ЯЯ №041933, який прямо посвідчує право постійного користування земельною ділянкою.

Рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 08.10.2025 №81229758 у проведенні державної реєстрації відмовлено на підставі пункту 5 частини першої статті 24 Закону №1952-IV через наявність суперечностей між заявленим правом постійного користування та зареєстрованим за заявником правом власності.

Суд погоджується, що на час розгляду заяви у Державному реєстрі речових прав формально містився чинний запис про право власності за ДП «НЕК «Укренерго». Водночас сама наявність такого запису не звільняла державного реєстратора від обов`язку повно і всебічно перевірити документи, на підставі яких цей запис було внесено, та встановити правову природу заявленого і раніше зареєстрованого речових прав.

Відповідно до пунктів 13 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор зобов`язаний установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, перевірити документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви без руху або відмови в державній реєстрації, а під час реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013, за необхідності запитувати інформацію від органів, які оформлювали та реєстрували такі права.

Частиною другою статті 12 Закону №1952-IV передбачено, що відомості Державного реєстру прав повинні відповідати документам, на підставі яких проведено реєстраційні дії. У разі невідповідності між відомостями Реєстру та документами, на підставі яких відповідні відомості внесено, пріоритет мають відомості, що містяться у документах.

Отже, наявна суперечність була наслідком неправомірного рішення державного реєстратора №6211738 від 25.09.2013, а не відсутності у позивача документа, який підтверджує право постійного користування. Під час розгляду заяви державний реєстратор повинен був надати оцінку змісту державного акта, відомостям Державного земельного кадастру, документам реєстраційної справи та врахувати встановлений частиною другою статті 12 Закону №1952-IV пріоритет правовстановлюючого документа перед відомостями Реєстру, які йому не відповідають.

Державний акт серії ЯЯ №041933 не містить відомостей про набуття ДП «НЕК «Укренерго» права власності на земельну ділянку та не міг бути правовою підставою для реєстрації такого права. Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка належить до земель державної власності. Отже, суперечність, на яку послався державний реєстратор, виникла не внаслідок подання позивачем неналежного документа, а внаслідок невідповідності раніше внесених відомостей змісту документа, на підставі якого ці відомості були внесені.

Суд ураховує, що державний реєстратор, який розглядав заяву у 2025 році, не був наділений повноваженнями самостійно скасовувати рішення іншого державного реєстратора від 25.09.2013 №6211738. Однак відсутність таких повноважень не звільняла його від обов`язку перевірити документи, установити причину суперечності та належно мотивувати неможливість проведення відповідної реєстраційної дії.

За таких обставин рішення від 08.10.2025 №81229758 прийняте без повного встановлення обставин, які мали значення для вирішення заяви, та без урахування пріоритету правовстановлюючого документа перед відомостями Реєстру, що йому не відповідають. Тому зазначене рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора на підставі судового рішення проводиться державна реєстрація набуття, зміни або припинення відповідних речових прав. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора або скасування державної реєстрації допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням зареєстрованих речових прав.

Тому скасування рішення №6211738 від 25.09.2013 повинно здійснюватися одночасно зі скасуванням державної реєстрації права власності за ДП «НЕК «Укренерго» та припиненням відповідного речового права.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Відповідачами не доведено наявності правової підстави для реєстрації права власності за ДП «НЕК «Укренерго» та не спростовано невідповідності зареєстрованого права змісту державного акта серії ЯЯ №041933.

Згідно з пунктом 4 частини другої та частиною четвертою статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень учинити необхідні дії або повторно вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Оскільки проведення державної реєстрації передбачає перевірку державним реєстратором усіх поданих документів та відомостей державних реєстрів, суд не повинен підміняти державного реєстратора і самостійно проводити відповідну реєстраційну дію. Належним способом захисту в цій частині є зобов`язання Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради повторно розглянути заяву ПрАТ «НЕК «Укренерго» про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з урахуванням правової оцінки, викладеної в цьому судовому рішенні.

Таким чином, дослідивши надані докази в їх сукупності та перевіривши оскаржувані рішення за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора №6211738 від 25.09.2013 та рішення №81229758 від 08.10.2025 не відповідають вимогам законодавства, порушують право позивача на належне оформлення права постійного користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № AU.sud-2792 від 26.12.2025року.

Оскільки протиправні рішення обох відповідачів перебувають у причинному зв`язку з виникненням цього спору, а заявлені до них вимоги задоволено, суд вважає обґрунтованим розподілити документально підтверджені витрати зі сплати судового збору між відповідачами порівну.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь позивача підлягає стягненню 1 211,20 грн, а за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 1 211,20 грн судового збору.

Керуючись ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 00100227) до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пр. Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, 49619, ЄДРПОУ 43315529), співвідповідач - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ІК в ЄДРПОУ 26199097, 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.32а), третя особа Дніпропетровська обласна державна адміністрація (пр. Олександра Поля, 1, 49004, ЄДРПОУ 00022467) про скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Дудник Світлани Вікторівни, Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, Дніпропетровської області (індексний номер: 6211738 від 25.09.2013 14:35:46) (з відкриттям розділу), щодо земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:02:021:0016 на підставі державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 041933, виданого 03.04.2006 року Дніпродзержинським міським управлінням земельних ресурсів.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, проведену на підставі зазначеного рішення, із припиненням відповідного речового права Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» визначеного в рішенні.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ, від 08.10.2025 № 81229758 про відмову у проведенні реєстраційної дії за заявою Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго».

Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) м. Київ повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» від 02.10.2025 № 69198987 «Про державну реєстрацію прав (речове право похідне від права власності) з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пр. Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, 49619, ЄДРПОУ43315529) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 00100227) понесені позивачем судові витрати в сумі 1211,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ІК в ЄДРПОУ 26199097, 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.32а) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 00100227) понесені позивачем судові витрати в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 вересня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков