Решение № 139514625, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/36708/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням уточнюючої позовної заяви, якою уточнено склад податкового боргу, позивач просить:

стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 42562,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області як платник податків і за ним обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300), у сумі 42 562,80 грн. Цей борг виник унаслідок несплати у встановлений строк грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2024 № 1161371-2414-0430-UA12020270000063450 на суму 42 548,90 грн, та непогашеної пені, нарахованої згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України, у сумі 13,90 грн. Позивач посилається на те, що грошове зобов`язання набуло статусу податкового боргу, відповідачу надіслано податкову вимогу, однак у добровільному порядку податковий борг не погашено.

На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви розрахунок виникнення податкового боргу, розрахунок пені, копію податкової вимоги з доказами направлення поштового відправлення, зворотний бік інтегрованої картки платника за відповідним кодом бюджетної класифікації, відомості з реєстру територіальної громади та з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а також інші документи, що підтверджують виникнення податкового боргу.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що подану ним 30.11.2024 скаргу на податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 Державна податкова служба України отримала 02.12.2024, а вмотивованого рішення за скаргою протягом двадцятиденного строку йому не надсилалося, у зв`язку з чим, на його переконання, скарга вважається повністю задоволеною на його користь на підставі п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, а предмет спору відсутній. Відповідач також зазначає, що належний йому об`єкт нежитлової нерухомості призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності і згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування, та звертає увагу на суперечливість сум, наведених у первісній позовній заяві.

Позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких навів відомості про перебіг та результати адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення і наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області як платник податків та є власником об`єкта нежитлової нерухомості, розташованого в межах Солонянської селищної територіальної громади Дніпропетровської області.

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, керуючись підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислило відповідачу як власнику нерухомого майна податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік та прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 07.05.2024 № 1161371-2414-0430-UA12020270000063450 на суму 42 548,90 грн за кодом бюджетної класифікації 18010300, з граничним строком сплати 23.07.2024.

Зазначене податкове повідомлення-рішення надіслано відповідачу рекомендованим листом № 0600044122950 та отримано ним 24.05.2024.

Визначене податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання у встановлений строк сплачено не було. У зв`язку з несплатою 14.11.2024 контролюючим органом нараховано пеню за період з 22.10.2024 по 14.11.2024 у сумі 13,90 грн.

Станом на 03.12.2025 за відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 42 562,80 грн, з яких 42 548,90 грн становить основний платіж, 13,90 грн - пеня; штрафні (фінансові) санкції не нараховувалися. Наведене підтверджується розрахунком виникнення податкового боргу станом на 03.12.2025, розрахунком пені станом на 23.12.2025 та зворотним боком інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 18010300.

У зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу контролюючий орган сформував податкову вимогу форми «Ф» від 21.01.2025 № 0002119-1307-0436 про наявність у відповідача станом на 17.01.2025 податкового боргу в сумі 42 562,80 грн, до якої додано детальний розрахунок суми податкового боргу. Податкову вимогу надіслано відповідачу за його податковою адресою рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується долученими до позовної заяви доказами направлення.

Судом також встановлено, що 30.11.2024 відповідач подав до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №1161371-2414-0430-UA12020270000063450, в якій просив скасувати його як протиправне. Скаргу направлено засобами поштового зв`язку 30.11.2024 та зареєстровано в Державній податковій службі України за вхідним № 46519/6 від 02.12.2024.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.12.2024 № 38241/6/99-00-06-01-03-06 скаргу відповідача залишено без розгляду та повернуто у зв`язку з поданням її з пропуском встановленого законом тридцятиденного строку для оскарження податкового повідомлення-рішення. Копія цього рішення з доказами направлення відповідачу міститься в матеріалах справи.

Податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 № 1161371-2414-0430-UA12020270000063450 не скасоване ані контролюючим органом вищого рівня за наслідками адміністративного оскарження, ані судом. Доказів його скасування, визнання протиправним або відкликання матеріали справи не містять. Відомостей про оскарження цього податкового повідомлення-рішення чи рішення Державної податкової служби України від 20.12.2024 у судовому порядку матеріали справи також не містять. Отже, на час розгляду цієї справи зазначене податкове повідомлення-рішення є чинним, а визначене ним грошове зобов`язання - узгодженим.

Згідно з інформаційною довідкою від 26.11.2025 відповідач не звертався до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області із заявою щодо неможливості своєчасного виконання платником податків обов`язків, визначених підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Податковий борг у сумі 42 562,80 грн на час розгляду справи не погашено; доказів його сплати у добровільному порядку матеріали справи не містять.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Абзацом другим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до підпункту «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 № 1161371-2414-0430-UA12020270000063450 прийнято контролюючим органом щодо належного відповідачу об`єкта нежитлової нерухомості за базовий податковий (звітний) 2023 рік та надіслано платнику податку до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом, тобто з дотриманням строку, встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України. Це податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу 24.05.2024, а тому граничним строком сплати визначеного ним грошового зобов`язання був 23.07.2024. У цей строк грошове зобов`язання у сумі 42 548,90 грн сплачено не було.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів встановлено статтею 56 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Абзацом першим пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Абзацом третім пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Згідно з пунктом 56.16 статті 56 Податкового кодексу України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті. При цьому день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062 (далі - Порядок № 916). Пунктом 4 розділу VIII Порядку № 916 передбачено, що контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково, зокрема у разі, якщо скаргу подано з пропуском строку, крім випадків, передбачених пунктами 4, 5 розділу III цього Порядку. Про залишення скарги без розгляду контролюючий орган повідомляє платника податків у письмовій формі або електронній формі засобами електронного зв`язку із зазначенням причин повернення.

Згідно з пунктом 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав, за яких податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, а саме: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Застосовуючи наведені норми до встановлених судом обставин, суд виходить з того, що податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 № 1161371-2414-0430-UA12020270000063450 вручено відповідачу 24.05.2024, тоді як скаргу на нього подано до Державної податкової служби України лише 30.11.2024, тобто зі значним пропуском строку, встановленого статтею 56 Податкового кодексу України для адміністративного оскарження рішень контролюючих органів. Рішення про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку контролюючим органом вищого рівня не приймалося. Саме з підстави пропуску строку рішенням Державної податкової служби України від 20.12.2024 № 38241/6/99-00-06-01-03-06, ухваленим відповідно до пункту 4 розділу VIII Порядку № 916, скаргу відповідача залишено без розгляду та повернуто платнику податків.

Оскільки скаргу подано з пропуском установленого строку, вона не зупинила виконання відповідачем грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, у розумінні пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, а процедура адміністративного оскарження за правилом підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 цього Кодексу закінчилася днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги. Саме цей день у силу прямої вказівки пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України є днем узгодження грошового зобов`язання відповідача.

Рішення Державної податкової служби України від 20.12.2024 № 38241/6/99-00-06-01-03-06, яке відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України є остаточним у процедурі адміністративного оскарження, у судовому порядку не оскаржувалося; доказів протилежного матеріали справи не містять. Не оскаржувалося у судовому порядку і саме податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 № 1161371-2414-0430-UA12020270000063450, а тому підстав вважати визначене ним грошове зобов`язання неузгодженим за правилом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України також немає.

Жодної з підстав, з якими пункт 60.1 статті 60 Податкового кодексу України пов`язує відкликання податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, у цій справі не встановлено: податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 № 1161371-2414-0430-UA12020270000063450 не скасовано і не змінено ані контролюючим органом вищого рівня, ані судом, нарахована ним сума грошового зобов`язання не зменшена, податковий борг не погашено. Таким чином, на час розгляду цієї справи зазначене податкове повідомлення-рішення є чинним, породжує для відповідача обов`язок сплатити визначену в ньому суму, а саме грошове зобов`язання є узгодженим.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Пенею відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Відповідно до пункту 129.4 статті 129 цього Кодексу на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Оскільки визначене податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2024 грошове зобов`язання у сумі 42 548,90 грн є узгодженим і не було сплачене у встановлений строк, воно разом з непогашеною пенею у сумі 13,90 грн у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України становить податковий борг відповідача у загальній сумі 42 562,80 грн. Розмір податкового боргу підтверджується розрахунком виникнення податкового боргу, розрахунком пені та даними інтегрованої картки платника і відповідачем не спростований.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 цього Кодексу податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання та повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Наведені вимоги контролюючим органом дотримано: сума податкового боргу перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податкову вимогу форми «Ф» від 21.01.2025 № 0002119-1307-0436 сформовано після закінчення граничного строку сплати грошового зобов`язання, до неї додано детальний розрахунок суми податкового боргу, а саму вимогу надіслано відповідачу за його податковою адресою рекомендованим поштовим відправленням. За правилом пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно з пунктом 41.4 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 цієї статті, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Контролюючими органами відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування. Підпунктом 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи; стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника (пункт 87.1 статті 87 цього Кодексу), а джерелами погашення податкового боргу - будь-яке майно платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 цього Кодексу).

Отже, предметом доказування у справі за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу є обставини, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, а саме: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові та розмір податкового боргу; підстави та момент його виникнення; несплата податкового боргу в добровільному порядку; а також дотримання контролюючим органом порядку вжиття заходів щодо погашення податкового боргу, зокрема надсилання платнику податкової вимоги. Усі ці обставини в цій справі знайшли підтвердження наявними у справі доказами.

Суд враховує, що позивач звернувся до суду в межах повноважень органу стягнення і з дотриманням установленого законом порядку, а заявлена до стягнення сума відповідає розміру податкового боргу, який обліковується за відповідачем. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 42 562,80 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами 1 і 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, м. Дніпро, 49005) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 42 562 (сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова