Решение № 139507772, 07.09.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа № 370/598/26

Провадження № 2/370/336/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючої судді Сініциної О.С., розглянувши у приміщенні суду у селищі Макарові Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області 02 березня 2026 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Кузьменка Максима Віталійовича, через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 400 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 08 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір (оферти)

№ 07.07.2025-100002333, за умовами якого, відповідачу надані кредитні кошти у розмірі 10 000 грн на умовах визначених договором строком на 184 дні.

Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 35 400 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн, заборгованість за процентами у розмірі 18 400 грн, комісія (пов`язана з наданням кредиту) 2 000 грн, неустойка у розмірі 5 000 грн.

Макарівський районний суд Київської області ухвалою від 25 березня 2026 року відкрив провадження у цивільній справі, вирішив розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від представника відповідача 25 червня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просила відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість та недоведеність. Зокрема, представник зазначила що, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання відповідачу кредитних коштів, відсутня платіжна інструкція, меморіальний ордер, виписка з особового рахунку, тощо.

Щодо нарахування неустойки представник зазначила, що нарахування позивачем неустойки у розмірі 5 000 грн є порушенням законодавства, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Також представник відповідача зазначила щодо необґрунтованості стягнення комісії у розмірі 2 000 грн та відсутності підстав нарахування процентів у розмірі 18 400 грн, оскільки кредитор не мав ба права вимагати від боржника понад 20 000 грн з урахування усіх відсотків, комісій та інших платежів, передбачених договором.

Суд ухвалою від 14 липня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності наведених правочинів, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі

№ 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 08 липня 2025 року укладений Кредитний договір (оферта)

№ 07.07.2025-100002333, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною зазначеного договору. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е167 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Також ОСОБА_2 підписала паспорт споживчого кредитування, за допомогою одноразового ідентифікатора А167, в якому визначені всі необхідні умови кредитування, що свідчить, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які є обов`язковими для виконання кожним із сторін, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості, яка складається з тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, є обґрунтованими.

За умовами зазначеного договору, ТОВ «Споживчий центр» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 10 000 грн строком на 184 дні, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за один день користування кредитом, денною процентною ставкою 0,89%, комісія за надання кредиту 25% у розмірі 2 000 грн, дата повернення 07.01.2026, узгоджений графік платежів.

Надання кредитних коштів відповідачу підтверджується інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» від 17.02.2026 № 1-1702, згідно з якою,

08 липня 2025 року о 09 год 39 хв було здійснено транзакцію 796095956 у розмірі

10 000 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 , зазначений у кредитному договорі

№ 07.07.2025-100002333.

У матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, ОСОБА_2 перед ТОВ «Споживчий центр» за Кредитним договором від 08 липня 2025 року № 07.07.2025-100002333, заборгованість складає 35 400 грн, у тому числі: 10 000 грн основний борг, 18 400 проценти, 2 000 комісія, 5 000 грн неустойка, що у сукупності підтверджують факт наявності заборгованості та її розмір.

Отже, з матеріалів справи убачається, що зазначений кредитний договір укладений з використанням персональних даних відповідача, зокрема, її прізвища, імені та по батькові, реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера мобільного телефону та інших ідентифікуючих відомостей.

При цьому, відповідач не надала доказів того, що її персональні дані були використані третіми особами для укладення спірного договору без її відома чи згоди. Матеріали справи також не містять відомостей про звернення відповідача до правоохоронних органів із заявами щодо можливого вчинення відносно неї шахрайських дій, пов`язаних з оформленням спірного кредиту, а також доказів оспорювання нею зазначеного договору чи звернення до суду з вимогами про визнання його недійсним.

Умовами спірного договору передбачено надання кредитних коштів у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені під час оформлення заявки на отримання кредиту. Відповідач не заперечує належності їй вказаного банківського рахунку, не посилається на відсутність доступу до нього у відповідний період та не надає доказів на підтвердження таких обставин.

З урахуванням встановленого порядку укладення спірного кредитного договору, використання персональних даних відповідача, зазначеного нею номера мобільного телефону та банківського рахунку, суд дійшов висновку, що позичальником за спірним договором є ОСОБА_1 .

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатила заборгованість за кредитним договорам.

Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням викладеного, що відповідач взяті на себе зобов`язання за зазначеним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти та проценти не сплатила, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача заборгованість у розмірі

30 400 грн, з яких: 10 000 грн основний борг, 18 400 грн проценти та 2 000 грн комісія.

За приписами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим, з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 286 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість у розмірі 30 400 (тридцять тисяч чотириста) грн та судовий збір у розмірі

2 286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація сторін:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» адреса розташування: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.С. Сініцина