Решение № 139506550, 07.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2741/25

Провадження № 2/202/462/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., Шульги А.О., представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У 2018 році Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014, яким передано підсудність справ Петровського районного суду міста Донецька Краснолиманському міському суду Донецької області, звернулося до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27 листопада 2022 року.

06 листопада 2018 року зазначеним судом було ухвалено заочне рішення у справі № 236/2265/18, яким позовні вимоги банку задоволено та стягнуто з солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість у загальному розмірі 90 760,36 грн та судові витрати.

Згодом ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року це заочне рішення було скасовано та призначено цивільну справу до розгляду в загальному порядку.

На час введення в Україні воєнного стану рішення у такій справі ухвалено не було.

В подальшому розпорядженням Верховного Суду від 14.03.2022 року за №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)» змінено територіальну підсудність судових справ Краснолиманського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

Водночас вищевказана цивільна справа Краснолиманським міським судом Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська за підсудністю фактично не передана.

З огляду на наведене, в березні 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулося до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з новим позовом про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27 листопада 2022 року.

Позовні вимоги банку обґрунтовані тим, що 27 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» і ОСОБА_3 (позичальник) був укладений кредитний договір № 2203-317/04/77.

За умовами цього договору банк надав позичальнику кредит у сумі 114 660,00 гривень на строк з 27.11.2012 до 26.11.2017 зі сплатою процентів у розмірі 16,8 % річних.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору кредит надавався позичальнику на придбання автомобіля HYUNDAI, модель ACCENT, 2012 року випуску.

Відповідно до пункту 1.5. кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок ТОВ «Богдан-Авто», відкритий у Від. №1 Ф-її АТ «Укрексімбанк» у м. Донецьку.

Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що згідно з договором застави № 2203/77-А від 27.11.2012, укладеним одночасно з цим договором між банком і ОСОБА_3 , у забезпечення виконання зобов`язань за цим договором банком приймається в заставу автомобіль, який зазначено в п. 1.2. кредитного договору.

Пунктом 1.4.2. кредитного договору встановлено, що за користування кредитним коштами, що не повернуті у терміни передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 21,8% річних.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком і ОСОБА_3 був укладений договір застави № 2203/77-А (транспортних засобів), який посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Друговою В.А. 27 листопада 2012 року та зареєстровано у реєстрі за № 1636.

Предметом застави за вказаним договором є автомобіля HYUNDAI, моделі ACCENT, 2012 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить заставодавцю на праві власності.

Відповідно до пункту 3.3.4. договору застави заставодавець зобов`язався на період дії даного договору застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок відповідно до вимог банку, виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування та надати до банку копії договору(ів) страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів за цим(и) договором(ами) страхування. Забезпечити безперервну дію страхового покриття щодо предмету застави не менший, ніж той, в межах якого заставодавець виконає свої зобов`язання за кредитним договором. Вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування (договір страхування укладається строком дії на один рік, якщо інше не передбачено внутрішніми нормативними актами банку), за якими застраховано предмет застави, в тому числі вчасно сплачувати страховий платіж, а також всі чергові страхові платежі, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування (у разі наявності дозволу на це відповідно до внутрішніх нормативних актів банку). Не пізніше ніж за 3 банківських дні до граничного строку закінчення дії договору страхування, у випадку, якщо заставодавець не виконав всі свої обов`язки за кредитним договором, укласти новий договір страхування та сплатити річний страховий платіж або черговий страховий платіж, визначений новим договором страхування, та не пізніше ніж за 1 банківський день до граничного строку дії попереднього договору страхування надати заставодержателю докази таких сплат та копії договору(ів) страхування. Не пізніш ніж за 3 банківські дні до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначених договором страхування, у випадку, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування (у разі наявності дозволу на це відповідно до внутрішніх нормативних актів банку), сплачувати такі чергові страхові платежі та не пізніше ніж за 1 банківський день до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначених договором страхування, надавати заставодержателю докази таких сплат.

Також у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 2203/77-А/1 від 27.11.2012.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки ОСОБА_4 поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладеним між кредитором і позичальником.

Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору.

Відповідно до 1.4. договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник: за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, неустойки, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором, договором поруки та договором застави не виконували, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 станом на 30.04.2015 склала 90 760,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом строкова - 59 241,00 грн; заборгованість за кредитом прострочена 19 117,19 грн; заборгованість за процентами поточна 1157,15 грн; заборгованість за процентами прострочена 11 245,02 грн.

Крім того, за несвоєчасне погашення кредиту та процентів банком за період з 12.04.2017 року до 23.02.2022 року нараховано три проценти річних у розмірі 12 394,96 грн та інфляційне збільшення 32 431,08 грн, а загалом 44 826,04 грн.

Також пунктом 4.2. договору застави передбачено, що за кожен випадок, невиконання чи неналежного виконання п.3.3.4. цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф.

Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого заставодавець порушував вимоги п.3.3.4. цього договору та становить 1,5 % від заставної вартості предмета застави, визначеної у п. 2.3. цього договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць у якому будуть виконані зобов`язання зі страхування).

При цьому, сплата штрафу не звільняє заставодавця від виконання своїх зобов`язань за вказаними пунктами.

Згідно п. 2.3. договору застави заставна вартість предмет застави визначена сторонами в 127 400,00 грн.

Відповідно до п. 4.4. договору застави встановлено, що строк позовної давності (включаючи вимоги стягнення неустойки) за цим договором становить три роки. Враховуючи, що заставодавець не надав до банку за останні три роки жодних доказів укладання/дійсності договору страхування предмета застави та/або сплати страхових платежів, сума штрафу, передбаченого вищевказаними пунктами, складає 36 309,00 грн: 127 400,00 х 1,5 % (за перший місяць неналежного виконання зобов`язання) + 127 400,00 х 0,75% х 36 (за місяці починаючи з 2-го місяця, неналежного виконання зобов`язання зі збільшеною ставкою).

Окремо позивачем зазначено, що статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669 встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що проводять (проводили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Таким чином за приписами вказаної статті на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань саме за кредитними договорами та договорами позики.

Натомість штраф за невиконання умов договору застави щодо страхування предмета застави не є за своєю правовою природою ані кредитним договором, ані договором позики.

Отже, вважає, що дія вказаної статті закону не застосовується до правовідносин сторін за договором застави.

За цих підстав АБ «УКРГАЗБАНК» просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 станом на 30.04.2015 у розмірі 90 760,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом строкова 59 241,00 грн, заборгованість за кредитом прострочена 19 117,19 грн, заборгованість за процентами поточна 1157,15 грн, заборгованість за процентами прострочена 11 245,02 грн; три процент річних у розмірі 12 394,96 грн та інфляційне збільшення в розмірі 32 431,08 грн, а також стягнути з ОСОБА_3 штраф за невиконання умов договору застави щодо страхування предмета застави в розмірі 36 309,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 березня 2025 року з Міністерства соціальної політики України витребувані відомості з Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, стосовно відповідачів.

Згідно з отриманими судом відомостями відповідачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але з 2014 року фактично проживають: АДРЕСА_2 .

Аналогічні відомості містяться у Єдиній інформаційній системі соціальної сфери.

Приймаючи до уваги, що спір між сторонами вже розглядався Краснолиманським міським судом Донецької області, але після скасування заочного рішення справа по суті не була розглянута та за підсудністю не передана, ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 березня 2025 року, якому, серед інших, передано підсудність справ Краснолиманського міського суду Донецької області, справу було прийнято до розгляду та відкрите загальне позовне провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представники АБ «УКРГАЗБАНК» Боката А.В., а в подальшому - ОСОБА_2 , які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов підтримали та наполягали на його задоволенні в повному обсязі.

В свою чергу, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися.

При цьому вони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи згідно з приписами статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

Відповідачі відзив на позов або будь-які інші заперечень проти позову не надали.

Поряд із цим, за змістом ухвали Краснолиманського міського суду Донецької області від 09 березня 2021 року про скасування заочного рішення, звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення від 06 листопада 2018 року, відповідач ОСОБА_3 покликався на повну незгоду з вимогами позивача з тих підстав, що кредитного договору не укладав.

Крім того, як слідує з наведених в ухвалі суду доводів відповідача, частину заборгованості за кредитним договором було утримано в порядку примусового виконання судового рішення.

З огляду на неявку відповідачів у судове засідання, які були належним чином повідомлені про розгляд справи у порядку, визначеному законодавством, справу розглянуто в їх відсутність з урахуванням їх позиції, яка міститься у справі.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позов банку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що 27 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2203-317/04/77.

Відповідно до умов цього договору банк надає позичальнику кредит у сумі 114 600 грн.

Кредит надається на придбання автомобіля HYUNDAI, моделі ACCENT, 2012 року випуску, для використання в особистих та сімейних цілях.

Кредит надавався на строк з 27 листопада 2012 року до 26 листопада 2017 року.

Згідно з пунктом 1.4 Кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за весь строк користування кредитом: за користування кредитним коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 16,8 % річних; за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 21,8 % річних.

Відповідно до пункту 1.5. Кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом безготівкового перерахування на поточнии? рахунок ТОВ «Богдан-Авто», відкритии? у Від. № 1 Ф-і?і? АТ «Укрексімбанк» у м. Донецьку.

Пунктом 2.1. Кредитного договору визначено, що згідно з договором застави № 2203/77-А від 27.11.2012, укладеним між банком і ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, банком приймається в заставу автомобіль, якии? зазначено в п. 1.2. кредитного договору.

Згідно з пунктом 4.3.1. Кредитного договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені у п. 1.2. цього договору цілі, повернути банку отримании? кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та у порядку згідно з цим договором.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору позичальник здіи?снює повернення суми кредиту щомісячно з 1-го до 10-го числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1911,00 грн, а останніи? платіж сплачується у сумі 1911,00 грн не пізніше 26.11.2017.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та день закінчення строку, на якии? надано кредит, відповідно з п. 1.3. цього договору, а також у день дострокового повного погашення заборгованості по кредиту позичальник зобов`язании? сплачувати проценти за користування кредитним коштами, виходячи з процентноі? ставки, зазначеноі? в п.1.4. цього договору.

У разі не надходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться на рахунки простроченоі? заборгованості (п. 3.4. кредитного договору).

Пунктом 3.5.1. Кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування нараховуються на залишок строковоі? заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до дня повного погашення заборгованості за кредитом або до дня перенесення кредиту (и?ого частини) на рахунки простроченоі? заборгованості.

Проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором, нараховуються на залишок простроченоі? заборгованості за кредитом, починаючи з дня зарахування кредиту (и?ого частини) на рахунки простроченоі? заборгованості до дня повного погашення простроченоі? заборгованості за кредитом (п. 3.5.2. кредитного договору).

Пунктом 3.6. Кредитного договору передбачено, що при розрахунку процентів застосовується метод «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та у році (365 або 366 днів).

Пунктом 4.3.6. Кредитного договору встановлено, що позичальник зобов`язании? одночасно з укладенням цього договору надати до банку укладені у відповідності до вимог банку, у т.ч. внутрішніх нормативно правових актів банку договір страхування власного життя позичальника/страхування позичальника від нещасного випадку та договір страхування маи?на, яке береться в заставу, визначеного в п. 1.2 цього договору, а також надати до банку докази сплати страхових платежів, що підтверджують дію страхового покриття за вказаними договорами страхування на строк, не менше, ніж на один рік.

Відповідно до п. 4.3.7. Кредитного договору позичальник зобов`язаний вчиняти всі необхідні діі? для чинності страхового покриття за договорами страхування, зазначеними у п. 4.3.6 цього договору, зокрема вчасно вносити всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не меншии?, ніж тои?, в межах якого позичальник виконає всі зобов`язання за цим договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування не менше, ніж на наступнии? рік.

Здіи?снювати страхування заставного маи?на та власного життя позичальника або позичальника від нещасного випадку протягом усього строку кредитування. При цьому, у випадку укладання договорів страхування, вказаних у п. 4.3.6. цього договору, терміном на 1 рік, забезпечити укладання наступних договорів страхування, таким чином, щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави № 2203/77-А (транспортних засобів), якии? посвідчении? приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Друговою В.А. 27 листопада 2012 року та зареєстровано у реєстрі за № 1636.

Предметом застави за вказаним договором застави є автомобіль HYUNDAI, моделі ACCENT, 2012 року випуску, колір чорнии?, реєстраціи?нии? номер НОМЕР_1 , що належить заставодавцю на праві власності.

Пунктом 3.2.1. договору застави визначено, що заставодавець зобов`язався належним чином виконувати умови даного договору.

Відповідно до пункту 3.3.4. договору застави заставодавець зобов`язався на період діі? даного договору застрахувати предмет застави на и?ого повну вартість за власнии? рахунок у відповідності до вимог банку, виконувати всі умови кредитного договору при здіи?сненні страхування та надати до банку копіі? договору(ів) страхування, а також документів що підтверджують сплату страхових платежів за цим(и) договором(ами) страхування.

Забезпечити безперервну дію страхового покриття щодо предмету застави не меншии?, ніж тои?, в межах якого заставодавець виконає своі? зобов`язання за кредитним договором. Вчиняти всі необхідні діі? для діи?сності договору страхування (договір страхування укладається строком діі? на один рік, якщо інше не передбачено внутрішніми нормативними актами банку), за якими застраховано предмет застави, в тому числі вчасно сплачувати страховии? платіж, а також всі чергові страхові платежі, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування (у разі наявності дозволу на це у відповідності до внутрішніх нормативних актів банку).

Не пізніше ніж за 3 банківських дні до граничного строку закінчення діі? договору страхування у випадку, якщо заставодавець не виконав всі своі? обов`язки за кредитним договором, укласти новии? договір страхування та сплатити річнии? страховии? платіж або черговии? страховии? платіж, визначении? новим договором страхування, та не пізніше ніж за 1 банківськии? день до граничного строку діі? попереднього договору страхування надати заставодержателю докази таких сплат та копіі? договору(ів) страхування.

Не пізніше ніж за 3 банківські дні до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначених договором страхування, у випадку, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування (у разі наявності дозволу на це у відповідності до внутрішніх нормативних актів банку), сплачувати такі чергові страхові платежі та не пізніше ніж за 1 банківськии? день до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначених договором страхування, надавати заставодержателю докази таких сплат.

Пунктом 4.2. договору застави передбачено, що за кожен випадок, невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.4. цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого заставодавець порушував вимоги п. 3.3.4. цього договору та становить 1,5 % від заставноі? вартості предмета застави, визначеноі? у п. 2.3. цього договору, якии? збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком, починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць, у якому будуть виконані зобов`язання зі страхування).

Також у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком і ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 2203/77-А/1 від 27.11.2012.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки ОСОБА_4 поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, укладеному між кредитором та позичальником.

Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до 1.4. договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі що і позичальник: за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісіі?, неустои?ки, можливих штрафних санкціи? за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Згідно з пунктом 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого зобов?язання позичальника за кредитним договором.

Пунктом 5.2 договору поруки визначено, що порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов?язання позичальника за кредитним договором не пред?явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов?язання не зазначений або встановлений моментом пред?явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитом не пред?явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладання цього договору.

В своєму позові банк зазначає, що відповідачі не виконали належним чином свої зобов`язання за укладеними договорами.

Згідно з розрахунком заборгованості, який був наданий банком, станом на 30.04.2015 заборгованість за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 склала 90 760,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом строкова 59 241,00 грн, заборгованість за кредитом прострочена 19 117,19 грн, заборгованість за процентами поточна - 1157,15 грн, заборгованість за процентами прострочена - 11 245,02 грн.

Разом із тим судом установлено, що на виконання рішення Краснолиманського міського суду Донецької області у справі № 236/2265/18 стягнуто в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 грошові кошти в загальному розмірі 45 527,38 грн.

Згідно з випискою по рахунку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 станом на 16.02.2025 склала 45 232,98 грн.

При цьому банком нараховані три проценти річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 12.04.2017 до 23.02.2022 в розмірі 10 974,30 грн, три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за період з 12.04.2017 до 20.04.2021 в розмірі 1420,66 грн, інфляційне збільшення за несвоєчасне погашення кредиту за період з 12.04.2017 до 23.02.2022 в розмірі 28 901 грн, інфляційне збільшення за несвоєчасне погашення процентів за період з 12.04.2017 до 20.04.2021 в розмірі 3530,08 грн.

При вирішенні між сторонами спору суд керується тим, що відповідно до ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (які сторонами вчиняються усно та виконуються повністю у момент їх вчинення).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної стави (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК Украі?ни передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлении? строк (термін) и?ого виконання, то воно підлягає виконанню у цеи? строк (термін).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому частиною 1 статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору поруки, передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 4 статті 559 ЦК України також було визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач - Публічне акціонерне товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» надало копію кредитного договору, договору поруки, договору застави, виписку по особовому рахунку та інші докази.

Натомість відповідачі зі свого боку будь-яких доказів необґрунтованості позовних вимог банку не надали. Клопотань про призначення у справі почеркознавчої експертизи не заявляли.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується самим кредитним договором, а також договором поруки та нотаріально посвідченим договором застави, які містять підписи відповідачів, а також випискою по особовому рахунку, згідно з якою відповідач виконував свої зобов`язання за кредитним договором та добровільно сплачував кошти на погашення кредиту та процентів до червня 2014 року, тим самим визнавав наявність у нього кредитних зобов`язань.

Отже, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним, що відповідачем ОСОБА_3 27.11.2012 року був укладений з Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» кредитний договір за № 2203-317/04/77 та отримано кредит на придбання автомобіля в сумі 114 600 грн, який забезпечений зокрема, договором поруки № 2203/77-А/1 від 27.11.2012, згідно з яким ОСОБА_4 поручилася за виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.

Суд звертає увагу, що згідно з договором поруки порука припиняється якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов?язання позичальника за кредитним договором не пред?явить вимоги до поручителя.

Суд ураховує, що кредит надавався позичальнику на строк з 27.11.2012 до 26.11.2017 року.

Банк із позовом про стягнення заборгованості, в тому числі з поручителя, звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області в липні 2018 року. Тобто в межах визначеного договором трирічного строку. Судом було ухвалено заочне рішення, яке згодом скасовано за заявою відповідача про перегляд заочного рішення. Після введення воєнного стану розгляд справи не був завершений, про що свідчить відсутність у Єдиному державному реєстрі судових рішень будь-яких рішень по суті справи.

Згідно з актом про передачу справ Краснолиманського міського суду Донецької області у зв`язку зі зміною підсудності Індустріальному районному суду міста Дніпра справа не була передана та фактично є втраченою, що підтверджується повідомленням суду.

Отже, позивачем був поданий новий позов, що узгоджується з положеннями статті 488 ЦПК України, яка передбачає відновлення втраченого повністю або частково судового провадження лише в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито.

Таким чином, приймаючи до уваги, що банком у встановлений строк було пред?явлено вимогу до поручителя, але розгляд судової справи не був завершений та спір по суті не вирішений не з вини позивача, суд вважає, що строк пред?явлення вимог до поручителя позивачем не пропущений.

Суд також вважає доведеним, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 90 760,36 грн, з яких: 78 358,19 грн - заборгованість за кредитом; 12 402,17 грн - заборгованість за процентами.

Поряд із цим при визначенні конкретного розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку, суд бере до уваги, що на виконання рішення Краснолиманського міського суду Донецької області у справі № 236/2265/18 вже було стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 45 527,38 грн.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно з випискою по особовому рахунку на час звернення банку в березні 2025 року до суду з цим позовом заборгованість за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 склала 45 232,98 грн.

Отже, з урахуванням погашення частини заборгованості, позовні вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» необхідно задовольнити частково, присудивши стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 в сумі 45 232,98 грн, яка складається з основної суми боргу за кредитом.

Щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, то суд керується тим, що згідно зі статтею 610 ЦК Украі?ни порушенням зобов`язання є и?ого невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов?язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Отже, інфляційні втрати та три проценти річних, нарахування яких передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, мають компенсаційний характер та поширюються на всі види грошового зобов`язання, незалежно від підстави їх виникнення.

Поряд із цим 14 липня 2021 року Законом № 1646-IX «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» вказаний закон було доповнено статтею 9-2 щодо звільнення деяких категорій внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов?язань за кредитними договорами та договорами позики.

Так, згідно зі статтею 9-2 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після 20 лютого 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором.

За невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Кредитор з урахуванням вимог частин першої та другої цієї статті зобов`язаний здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та/або договором позики у семиденний строк з дня надходження письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.

У разі невиконання кредитором свого обов`язку щодо здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором та/або договором позики на умовах, визначених цією статтею, така заборгованість вважається автоматично перерахованою на наступний день після закінчення відповідного семиденного строку з дня надходження до кредитора письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи.

Відступлення (продаж, передання) права вимоги за кредитним договором та/або договором позики, позичальником за яким є внутрішньо переміщена особа, визначена частиною першою цієї статті, без згоди боржника забороняється.

Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Положення частин першої - п`ятої цієї статті поширюються виключно на кредитні договори та договори позики, укладені:

до 20 лютого 2014 року з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;

до 14 квітня 2014 року з позичальниками, які після зазначеної дати залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Положення частин першої - п`ятої цієї статті не поширюються на заборгованість внутрішньо переміщених осіб, які:

залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та станом на 20 лютого 2014 року в яких наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики;

залишили або покинули своє місце проживання на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та станом на 14 квітня 2014 року в яких наявне прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили у часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(І)/2019 за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

В пункті 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 14 липня 2021 року № 1646-IX зазначено, що цей закон набирає чинності через один місяць з дня його опублікування, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього закону.

Зміни до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у редакції Закону України від 14 липня 2021 року № 1646-IX набрали чинності 05 вересня 2021 року.

Отже з цієї дати забороняється нарахування неустойки (штрафу, пені), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною у частині 1 статті 9-2 вищезгаданого Закону, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики.

Суд ураховує, що відповідачі є внутрішньо переміщеними особами, які в 2014 році залишили своє місце проживання на території проведення антитерористичної операції, яка на цей час тимчасово окупована Російською Федерацією, що підтверджується наявною у справі інформацією з Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, наданою Міністерством соціальної політики України, в якій прямо зазначено причину переміщення проведення АТО/ООС.

Згідно з випискою по рахунку відповідачі до червня 2014 року не мали прострочення сплати платежів за кредитними договорами та/або договорами позики.

Звернувшись до суду, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь три проценти річних, нарахованих на основну суму заборгованості за кредитом, за період з 12.04.2017 до 23.02.2022 в розмірі 10 974,30 грн, три проценти річних, нарахованих на суму заборгованості за процентами, за період з 12.04.2017 до 20.04.2021 в розмірі 1420,66 грн, а також інфляційне збільшення, нараховане на основну суму заборгованості за кредитом, за період з 12.04.2017 до 23.02.2022 в розмірі 28 901 грн та інфляційне збільшення, нараховане на основну суму заборгованості за процентами, за період з 12.04.2017 до 20.04.2021 в розмірі 3530,08 грн.

Суд вважає, що з огляду на законодавчу заборону нарахування встановленого індексу інфляції та процентів річних від простроченої суми, позовні вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» у частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих з 05.09.2021, задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідачів солідарно на користь банку інфляційні втрати в розмірі 28 856,02 грн (з яких 25 325,04 грн нараховані на суму заборгованості за кредитом та 3530,08 грн на суму заборгованості за процентами) та три проценти річних у розмірі 11 560,89 грн (з яких 10 140,23 грн нараховані на суму заборгованості за кредитом та 1420,66 грн - на суму заборгованості за процентами).

Щодо стягнення з відповідача штрафу за невиконання умов договору застави в частині страхування предмета застави, то суд вважає, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого:

Дійсно, пунктом 4.2. договору застави, укладеного між ПАТ АБ «УКРЗАГБАНК» і ОСОБА_3 , було визначено, що за кожен випадок, невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.4. цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф.

Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого заставодавець порушував вимоги п. 3.3.4. цього договору та становить 1,5% від заставноі? вартості предмета застави, визначеноі? у п.2.3. цього договору, якии? збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком, починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць у якому будуть виконані зобов`язання зі страхування).

Заявивши в березні 2025 року вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 36 309 грн, позивач покликається на те, що заставодавець не надав до банку за останні три роки жодних доказів укладання/діи?сності договору страхування предмета застави та/або сплати страхових платежів, що є підставою для покладення штрафу, обчисленого виходячи з вартості предмета застави, яка становить 127 400 грн.

Між тим, відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Частиною 2 статті 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» також визначено, що за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Аналіз наведених норм, які є спеціальними та покликані захищати права внутрішньо переміщених осіб, свідчить, що з 14 квітня 2014 року внутрішньо переміщеним особам забороняється нарахування неустойки (пені, штрафи) за кредитними договорами та договорами позики.

Крім того, згідно з пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким останній доповнено згідно з Законом від 16 червня 2020 року, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким останній доповнено згідно з Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вищенаведені акти законодавства, які є чинними на час розгляду справи судом та в силу яких відповідачі звільнені від сплати неустойки (зокрема штрафів) за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань.

Суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що на відміну від кредитного договору, відповідач не звільнений від сплати штрафу за невиконання умов договору застави.

Суд звертає увагу, що за змістом статей 546, 548 ЦК України застава призначена забезпечувати виконання основного зобов`язання. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, договір застави є похідним (акцесорним) від основного зобов?язання в даному випадку кредитного договору.

Похідний (акцесорний) характер застави означає, що застава є додатковим зобов`язанням, яке повністю залежить від основного зобов`язання. Її мета забезпечувати виконання основного (кредитного) зобов?язання.

Тому штрафні санкції за таким договором не можуть стягуватися, якщо за основним зобов?язанням законом встановлено заборону на їх нарахування.

З огляду на те, що застава призначена забезпечувати саме кредитне зобов?язання, а нарахування неустойки (штрафу) за кредитним договором прямо заборонено законом, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за договором застави, який є похідним від кредитного договору та пов`язаний з ним, не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» необхідно задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 в розмірі 45 232,98 грн, яка складається з основної суми боргу за кредитом, а також нараховані до 05.09.2021 три проценти річних у сумі 11 560,89 грн та інфляційні втрати в розмірі 28 856,02 грн, а загалом 85 649,89 грн, відмовивши в решті позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд керується тим, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково (49,83%), з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1207,08 грн, а саме з кожного по 603 грн 54 коп.

Керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» заборгованість за кредитним договором № 2203-317/04/77 від 27.11.2012 року в розмірі 45 232 (сорок п?ять тисяч двісті тридцять дві) грн 98 коп., яка складається з основної суми боргу за кредитом.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» три проценти річних у сумі 11 560 (одинадцять тисяч п?ятсот шістдесят) грн 89 коп. та інфляційні втрати в розмірі 28 856 (двадцять вісім тисяч вісімсот п?ятдесят шість) грн 02 коп.

В решті позовних вимоги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 603 (шістсот три) грн 54 коп. з кожного.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 07 вересня 2026 року.

Суддя Наталія Марченко