Решение № 139504378, 07.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1120/26

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ»

54055, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця 1 Слобідська, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 39828342

до Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича

АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1

про повернення попередньої оплати

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №9837 від 20.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» до Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича про повернення попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані вимогою позивача про повернення попередньої оплати у зв`язку із непоставкою відповідачем товару за договором між сторонами, що укладений у спрощений спосіб (рахунок-фактура №22.01/2024 від 22.01.2024).

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 гривень.

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» заявлена до стягнення сума попередньої оплати у розмірі 229000,00 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2026 прийнято позовну заяву (вх. №9837 від 20.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» до Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича про повернення попередньої оплати до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1120/26, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені сторонам строки подання заяв по суті справи.

Копію ухвали Господарського суду Київської області від 28.04.2026 надіслано сторонам до їх електронних кабінетів у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та отримано: позивачем - 28.04.2026 о 16:48, представником позивача - 28.04.2026 о 16:52, відповідачем - 28.04.2026 о 16:49, що підтверджується складеними до матеріалів справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Оскільки копію ухвали доставлено відповідачу 28.04.2026 о 16:49, днем її вручення є 28.04.2026.

Відповідачу був установлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, перебіг строку для подання відзиву розпочався 29.04.2026 та закінчився 13.05.2026.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, заперечень проти позову, доказів поставки спірного товару, повернення позивачу попередньої оплати або інших доказів на спростування заявлених вимог суду не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому неподання відповідачем відзиву саме по собі не свідчить про визнання позову та не звільняє суд від обов`язку перевірити фактичні й правові підстави заявлених вимог та надати оцінку кожному доказу у їх сукупності.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності суд

встановив:

Правовідносини сторін

22.01.2024 Фізичною особою-підприємцем Сахніком Андрієм Анатолійовичем виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» рахунок-фактуру №22.01/2024 на оплату товару - «Комплект для збирання БПЛА FPV 7``KAMIKADZE» у кількості 90 штук за ціною 9800,00 грн за одиницю на загальну суму 882000,00 грн без ПДВ.

До матеріалів справи надано копію вказаного рахунку-фактури, в якому зазначені постачальник - ФОП Сахнік Андрій Анатолійович, одержувач - ТОВ «СПЕЦАГРОТОРГ», банківські реквізити відповідача, назва, кількість та ціна товару, загальна вартість 882000,00 грн, а у нижній частині документа міститься графічне відтворення підпису у графі «Директор».

Позивач зазначає, що оригіналу рахунку-фактури не отримував, а його копія була одержана засобами електронного зв`язку.

23.01.2024 позивач здійснив на банківський рахунок відповідача оплату за рахунком-фактурою №22.01/2024 всього на суму 882000,00 грн чотирма платежами: 229000,00 грн за платіжною інструкцією №210, 313000,00 грн за платіжною інструкцією №211, 229000,00 грн за платіжною інструкцією №213 та 111000,00 грн за платіжною інструкцією №215.

Предметом цієї справи є повернення лише частини зазначеної попередньої оплати - 229000,00 грн, сплачених за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024.

Відповідно до наявної у матеріалах справи платіжної інструкції №210 від 23.01.2024 ТОВ «СПЕЦАГРОТОРГ» перерахувало ФОП Сахніку Андрію Анатолійовичу 229000,00 грн, а у призначенні платежу зазначено: «сплата за товар, згідно Рахунок-фактура №22.01/2024 від "22" січня 2024 р. без ПДВ».

Отже, поведінка сторін - виставлення відповідачем рахунку із визначенням товару, його кількості та ціни та здійснення позивачем оплати з прямим посиланням на цей рахунок - свідчить про виникнення між сторонами договірних правовідносин поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, а правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до зазначених у пропозиції умов договору, зокрема сплатила відповідну суму грошей, така дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не зазначено у пропозиції або не встановлено законом.

Таким чином, договір поставки між сторонами укладений у спрощений спосіб 23.01.2024, коли позивач шляхом здійснення оплати акцептував запропоновані відповідачем умови рахунку-фактури №22.01/2024.

Доказів припинення договірних правовідносин сторін до виникнення спірних обставин матеріали справи не містять. Отже, спірні правовідносини виникли в межах виконання укладеного сторонами договору поставки.

Аргументи позивача

Позивач стверджує, що оплачений ним товар відповідач не поставив.

Первісно позивач виходив із того, що договір між сторонами не був укладений, та звертався до суду з вимогою про повернення 229000,00 грн як безпідставно набутих відповідачем коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі №911/2022/24 у задоволенні зазначеного позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025 це рішення залишено без змін.

Після встановлення судом у справі №911/2022/24 договірного характеру правовідносин, позивач 24.10.2024 направив відповідачу вимогу здійснити поставку оплаченого товару.

Оскільки товар поставлений не був, позивач у подальшому заявив відповідачу про втрату інтересу до його отримання та обрав передбачений частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України спосіб захисту у вигляді повернення суми попередньої оплати.

У цій справі позивач заявляє до стягнення з відповідача 229000,00 грн попередньої оплати, сплаченої за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024.

Аргументи відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи та встановлені процесуальні строки повідомлений судом належним чином через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", в якій у відповідача зареєстрований електронний кабінет.

Доказів передачі позивачу товару за рахунком-фактурою №22.01/2024, повернення 229000,00 грн попередньої оплати або інших доказів належного виконання своїх зобов`язань відповідач суду не надав, позов не заперечив.

При цьому, суд не ототожнює неподання відзиву із визнанням позову та оцінює обґрунтованість вимог позивача виходячи з усієї сукупності наявних доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому преюдиціальне значення мають саме встановлені судовим рішенням обставини, а не правова оцінка таких обставин.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2024 у справі №911/2022/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2025, між тими самими сторонами, встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №22.01/2024 від 22.01.2024 на суму 882000,00 грн, а позивач здійснив оплату за цим рахунком, зокрема, за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024 на суму 229000,00 грн.

У зазначеній справі також встановлено, що виставлення рахунку та його оплата свідчать про укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб, а сплачені позивачем кошти мають характер попередньої оплати за товар.

Північний апеляційний господарський суд погодився з тим, що за договором поставки відповідач зобов`язався передати позивачу товар відповідно до рахунку-фактури №22.01/2024, а здійснена позивачем оплата є попередньою оплатою. Також встановлено, що договором сторін не визначено строк поставки товару, порядок поставки та місце його передачі.

Таким чином, зазначені фактичні обставини повторного доказування у цій справі не потребують.

Водночас, попереднє рішення у справі №911/2022/24 не перешкоджає розгляду цього позову.

У справі №911/2022/24 вимога ґрунтувалася на твердженні про відсутність договору між сторонами та про безпідставність набуття відповідачем коштів у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Натомість у цій справі позивач визнає договірний характер правовідносин та посилається на нові фактичні обставини, які виникли після звернення з попереднім позовом: пред`явлення відповідачу вимоги про поставку товару, сплив установленого відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України строку виконання, прострочення відповідачем поставки, подальшу відмову позивача від отримання товару та обрання ним передбаченого частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України права вимагати повернення попередньої оплати.

Отже, попередній та цей позови не є тотожними за підставами, а спір про право позивача на повернення попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у справі №911/2022/24 по суті не вирішувався.

Щодо доказової сили рахунку-фактури.

Суд враховує твердження позивача про відсутність у нього оригіналу рахунку-фактури №22.01/2024.

Разом з тим, сама по собі ця обставина не спростовує змісту правовідносин сторін.

По-перше, надана до матеріалів справи копія рахунку дозволяє встановити постачальника, покупця, найменування товару, його кількість, ціну і загальну вартість та містить графічне відтворення підпису у графі «Директор».

По-друге, платіжна інструкція №210 є самостійним банківським документом та прямо містить посилання на цей рахунок, його номер і дату.

По-третє, зміст рахунку, факт його виставлення відповідачем та укладення сторонами на його підставі договору поставки у спрощений спосіб уже встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Тому відсутність у позивача оригіналу рахунку не є підставою для неврахування відповідних обставин.

Щодо строку поставки та дати прострочення відповідача.

Договором, укладеним сторонами у спрощений спосіб, конкретний строк поставки товару визначений не був.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.10.2024 позивач направив відповідачу письмову вимогу про здійснення поставки оплаченого товару.

Зазначена вимога направлялася за адресою державної реєстрації відповідача: 08132, Київська область, місто Вишневе, вулиця Вітянська, будинок 4, квартира 90, а також за відомою позивачу фактичною адресою: місто Вишневе, вулиця Вітянська, будинок 6. Доказами направлення є описи вкладення, накладні та фіскальні чеки АТ «Укрпошта» за відправленнями №5400400036310 та №5400400036329.

При цьому суд звертає увагу на необхідність розмежування дати відмови адресата від отримання відправлення та дати подальшого фізичного повернення кореспонденції відправнику.

Зокрема, з досліджених судом даних відстеження поштового відправлення №5400400036329 вбачається, що 31.10.2024 воно прибуло до міста Вишневе та цього ж дня оформлено його повернення відправнику за відмовою адресата, тоді як 05.11.2024 відправлення вже було вручено назад відправнику у місті Миколаєві.

Аналогічні відомості щодо відмови адресата 31.10.2024 містяться у матеріалах справи щодо другого відправлення.

Відмова адресата від отримання кореспонденції, належним чином направленої за його адресою, не може створювати для такого адресата більш сприятливих правових наслідків, ніж її отримання, оскільки протилежний підхід дозволяв би боржнику шляхом власної поведінки унеможливлювати настання строку виконання зобов`язання.

Такий висновок відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, та забороні зловживання цивільними правами відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, суд вважає вимогу про поставку товару пред`явленою відповідачу 31.10.2024.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг семиденного строку розпочався 01.11.2024.

Таким чином, відповідач мав здійснити поставку товару до 07.11.2024, а з 08.11.2024 є таким, що прострочив виконання свого негрошового зобов`язання з поставки товару.

Саме такий строк виконання зобов`язання за тією самою господарською операцією був визначений і у рішенні Господарського суду Київської області від 07.04.2026 у справі №911/280/26.

Матеріали цієї справи не містять жодного документа, який би підтверджував поставку відповідачем позивачу комплектів для збирання БПЛА FPV 7``KAMIKADZE ані до 07.11.2024, ані після цієї дати.

Отже, факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару суд вважає доведеним.

Щодо виникнення права на повернення попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару сплинув 07.11.2024, а з 08.11.2024 відповідач є таким, що прострочив його виконання. Відтак, з 08.11.2024 у позивача виникло передбачене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України право обрати один із двох альтернативних варіантів поведінки: вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому суд враховує, що у заявах від 15.11.2024 та від 22.01.2026 позивач посилався, зокрема, на частину 3 статті 612 Цивільного кодексу України та зазначав про втрату інтересу до подальшого виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Разом з тим наведена позивачем правова кваліфікація його волевиявлення не визначає правової підстави заявленої у цій справі вимоги. Право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у разі непередання продавцем товару у встановлений строк прямо передбачене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Отже, незалежно від посилання позивача у відповідних заявах на частину 3 статті 612 Цивільного кодексу України, за своїм змістом його волевиявлення про відмову від подальшого отримання товару та повернення сплачених коштів є реалізацією саме передбаченого частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України права покупця на повернення суми попередньої оплати. Частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України у цьому випадку не є самостійною матеріально-правовою підставою для стягнення з відповідача 229000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі №910/3611/23 зазначив, що право вибору між переданням оплаченого товару та поверненням попередньої оплати належить саме покупцеві, а відповідне волевиявлення має бути виражене ним в активній однозначній формі; така вимога може бути заявлена, зокрема, шляхом направлення претензії, листа або шляхом звернення до суду з позовом.

15.11.2024 позивач склав заяву про втрату інтересу до подальшого виконання зобов`язання, у якій вимагав повернення 882000,00 грн попередньої оплати, у тому числі 229000,00 грн, сплачених за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024.

18.11.2024 зазначена заява була направлена на обидві відомі адреси відповідача, що підтверджується описами вкладення, поштовими накладними та фіскальними чеками. Разом з тим матеріали справи не містять достатніх доказів, які дозволяють установити конкретну дату фактичного отримання відповідачем зазначеної заяви або відмови від її отримання.

22.01.2026 позивач повторно склав заяву про втрату інтересу до подальшого виконання зобов`язання, в якій прямо вимагав повернення всієї отриманої відповідачем попередньої оплати, у тому числі 229000,00 грн за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024.

26.01.2026 повторна заява направлена відповідачу поштовими відправленнями №5405611672150 та №5405611672134 за адресою його державної реєстрації та за відомою позивачу фактичною адресою.

Із наданих суду даних відстеження поштового відправлення №5405611672150 вбачається, що воно прийняте оператором поштового зв`язку 26.01.2026, 29.01.2026 прибуло до відділення у місті Вишневому, однак відповідач його не отримав; після закінчення встановленого строку зберігання 14.03.2026 відправлення було повернуто, а 17.03.2026 вручено відправнику. Аналогічні обставини підтверджуються матеріалами щодо поштового відправлення №5405611672134.

Суд відзначає, що у позовній заяві повернення зазначених поштових відправлень позивач характеризує як повернення за відмовою адресата, однак відповідно до наданих суду відомостей поштового оператора причиною повернення зазначено закінчення встановленого строку зберігання. Відтак суд виходить саме зі змісту первинних доказів щодо руху поштових відправлень.

Крім того, позивач зазначає, що 24.01.2026 намагався направити повторну заяву на електронну адресу відповідача and@4ernika.com.ua, однак електронне повідомлення не було доставлено через відсутність відповідного домену, що підтверджується повідомленням поштового сервісу.

Отже, направивши заяви за адресою державної реєстрації відповідача та за додатково відомою йому фактичною адресою, позивач вчинив дії, спрямовані на доведення до відома відповідача свого волевиявлення щодо повернення попередньої оплати.

Водночас з огляду на відсутність доказів фактичного отримання відповідачем зазначених заяв суд не пов`язує сам факт прибуття поштового відправлення до відділення поштового зв`язку з конкретною датою виникнення грошового зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати, оскільки встановлення такої дати не є необхідним для вирішення заявленої у цій справі вимоги.

При цьому із заяви від 15.11.2024 та повторної заяви від 22.01.2026 вбачається однозначне волевиявлення позивача на повернення суми попередньої оплати. Незалежно від правових наслідків неотримання відповідачем зазначених поштових відправлень таке волевиявлення у будь-якому разі було однозначно виражене позивачем шляхом звернення до суду з цим позовом.

Як встановлено судом, позовна заява разом із доданими до неї документами доставлена до зареєстрованого електронного кабінету відповідача 18.04.2026 о 19:22, що підтверджується квитанцією №6757382 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2026 у справі №911/969/24 зазначила, що за змістом частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України саме від волі покупця, а не продавця залежить вибір між продовженням взаємних договірних зобов`язань із вимогою передати оплачений товар та поверненням суми попередньої оплати.

Отже, станом на час вирішення спору позивач однозначно реалізував передбачене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України право вимагати повернення попередньої оплати, а доказів її повернення відповідачем матеріали справи не містять.

Щодо вимоги про стягнення 229000,00 грн попередньої оплати.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем, покупець повинен здійснити оплату у строк, установлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що: позивач сплатив відповідачу 229000,00 грн попередньої оплати; обов`язок відповідача поставити товар настав; у встановлений строк товар не поставлений; позивач обрав повернення попередньої оплати; доказів поставки товару або повернення коштів матеріали справи не містять.

Платіжна інструкція №210 та банківська виписка є належними доказами перерахування коштів відповідачу, а їх зв`язок саме з договором поставки підтверджується призначенням платежу та преюдиційними обставинами, встановленими у справі №911/2022/24.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про цей спір та маючи у своєму електронному кабінеті як позовну заяву, так і всі відповідні докази, не надав будь-якого доказу зустрічного виконання.

За таких обставин, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича 229000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо наведених позивачем міркувань про перебіг позовної давності суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідач заяви про застосування позовної давності не подав, а тому підстав для її застосування судом з власної ініціативи немає.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів.

У прохальній частині позовної заяви позивач заявив клопотання про витребування у Господарського суду Київської області матеріалів справ №911/2007/24, №911/2009/24 та №911/2022/24 для огляду оригіналів документів.

Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування судом.

Згідно з пунктами 1-5 частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у такому клопотанні, зокрема, мають бути зазначені конкретний доказ, що витребовується, обставини, які він може підтвердити або спростувати, заходи, яких особа вжила для самостійного отримання доказу, докази вжиття таких заходів, а також причини неможливості отримати його самостійно.

Натомість позивач заявляє про витребування матеріалів трьох судових справ у повному обсязі, зазначаючи лише загальну мету - огляд оригіналів документів, без належної конкретизації того, які саме докази з кожної справи необхідні для вирішення цього спору та які обставини вони мають підтвердити.

Крім того, позивач сам був учасником зазначених судових справ та сам передавав до їх матеріалів оригінали документів. У позовній заяві позивач прямо зазначив, що відповідні оригінали були направлені його представником до Господарського суду Київської області для долучення до матеріалів попередніх справ.

Відповідно до частини 2 статті 92 Господарського процесуального кодексу України особа, яка надала суду оригінал письмового доказу, має право після його дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили звернутися із заявою про повернення такого оригіналу; у матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія або витяг з документа. Аналогічно Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, передбачає можливість вилучення із завершеної судової справи оригіналів документів із заміною їх належно засвідченими копіями.

Отже, позивач мав процесуальну можливість самостійно отримати назад подані ним оригінали документів із завершених судових справ. Проте доказів звернення із заявами про їх повернення, відмови у такому поверненні або інших об`єктивних причин, які унеможливлювали самостійне отримання цих доказів, позивач суду не надав.

Таким чином, клопотання не відповідає, зокрема, вимогам пунктів 4, 5 частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо підтвердження вжиття заходів для самостійного отримання доказів та наведення причин неможливості їх отримання без сприяння суду.

Крім того, у матеріалах цієї справи вже наявні копії документів, на які посилається позивач, а також копії судових рішень у справах №911/2007/24, №911/280/26 та №911/2022/24. Обставини виставлення рахунку-фактури №22.01/2024, здійснення платежу за платіжною інструкцією №210 та виникнення між сторонами договірних правовідносин уже встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, та враховуються судом відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач достовірність наданих копій документів не заперечив, а у суду за результатами їх дослідження сумнівів у відповідності копій оригіналам не виникло. Отже, витребування матеріалів трьох інших судових справ у повному обсязі не є необхідним для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у цій справі.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» про витребування матеріалів справ №911/2007/24, №911/2009/24 та №911/2022/24 для огляду оригіналів документів належить відмовити.

Розподіл судових витрат

Щодо судового збору.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3435,00 грн, що підтверджується квитанцією ID №0781-1796-3919-2822 від 17.04.2026.

Судом досліджено зазначену квитанцію: платежем до бюджету є саме 3435,00 грн судового збору; окремо платіжним сервісом утримано 61,83 грн сервісного збору, який судовим збором не є.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

1,5 відсотка від ціни позову 229000,00 грн становить: 229000,00 грн ? 1,5 % = 3435,00 грн.

Зазначена сума перевищує встановлений на 2026 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн, а тому базовий розмір судового збору за цим позовом становить 3435,00 грн.

Водночас, позовна заява подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, належний розмір судового збору за подання цього позову становив: 3435,00 грн ? 0,8 = 2748,00 грн.

Позивачем фактично сплачено 3435,00 грн, тобто на 687,00 грн більше, ніж установлений законом розмір судового збору за подання позову в електронній формі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» внесена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивач може звернутися із відповідним клопотанням про повернення з Державного бюджету України 687,00 грн надміру сплаченого судового збору, за відсутності такого клопотання, питання повернення судового збору не вирішується судом.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, належно сплачений судовий збір у розмірі 2748,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Крім того, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У цій справі необхідність звернення позивача до суду виникла виключно внаслідок невиконання відповідачем обов`язку поставити оплачений товар та подальшого неповернення попередньої оплати.

Отже, судовий збір у належному розмірі 2748,00 грн підлягає покладенню на відповідача повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача 22900,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано договір-доручення №02/04-1 про надання правової допомоги від 02.04.2026, Протокол №1 узгодження договірної ціни від 02.04.2026, рахунок-фактуру №17/04-1 від 17.04.2026, ордер адвоката та копію посвідчення адвоката.

Відповідно до пункту 1.1. договору-доручення №02/04-1 предметом договору є надання адвокатом правової допомоги щодо підготовки, підписання та подання до Господарського суду Київської області позовної заяви про стягнення з ФОП Сахніка Андрія Анатолійовича саме 229000,00 грн, перерахованих за платіжною інструкцією №210 від 23.01.2024.

Відповідно до пункту 1.3. договору вартість правових послуг визначається сторонами у Протоколі узгодження договірної ціни.

Згідно з пунктом 3.1. договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2029.

Відповідно до пункту 4.2. договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою або Протоколом узгодження договірної ціни.

Протоколом №1 узгодження договірної ціни від 02.04.2026 сторони визначили вартість підготовки та подання цієї позовної заяви з додатками у розмірі 22900,00 грн.

Рахунком-фактурою №17/04-1 від 17.04.2026 Адвокатським об`єднанням «Адвокатська фірма «Правозахисник» також визначена вартість відповідних правових послуг у розмірі 22900,00 грн.

Суд при цьому звертає увагу, що в описі послуги у рахунку-фактурі допущено неточність: зазначено підготовку позову про стягнення 22900,00 грн «безпідставно отриманих» коштів, тоді як предметом цієї справи є стягнення 229000,00 грн попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, зазначена неточність сама по собі не свідчить про відсутність зв`язку правничої допомоги з цією справою, оскільки договір та Протокол №1 прямо індивідуалізують сторони, платіжну інструкцію №210 від 23.01.2024, суму 229000,00 грн та підготовку саме цієї позовної заяви.

Матеріали справи не містять доказу фактичної сплати позивачем адвокатському об`єднанню 22900,00 грн.

Однак, відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат враховується вартість професійної правничої допомоги, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Отже, сама відсутність доказу фактичної оплати не є достатньою підставою для відмови у розподілі витрат, якщо обов`язок клієнта сплатити відповідний гонорар та його розмір належно підтверджені договором та іншими документами.

Разом з тим, домовленість між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару не є безумовною підставою для покладення всього такого гонорару на іншу сторону спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінити їх зв`язок із розглядом справи, реальність, необхідність, розумність та пропорційність предмету спору.

Суд враховує, що правовідносини між ТОВ «СПЕЦАГРОТОРГ» та ФОП Сахніком А.А. щодо того самого рахунку-фактури №22.01/2024 та тих самих платежів уже неодноразово були предметом судового розгляду.

Зокрема, станом на дату укладення договору про правничу допомогу від 02.04.2026 адвокатському об`єднанню були відомі обставини попередніх справ №911/2022/24 та №911/2007/24, а 07.04.2026 - ще до подання цього позову - Господарським судом Київської області у справі №911/280/26 уже було вирішено аналогічний спір між тими самими сторонами щодо повернення іншої частини попередньої оплати за тим самим рахунком-фактурою на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

У справі №911/280/26 суд також урахував наявність декількох аналогічних позовів, уже встановлені обставини правовідносин сторін та сформовану правову позицію і дійшов висновку, що справа не вимагала значного часу для вивчення законодавства та судової практики; із заявлених там 10000,00 грн витрат на правничу допомогу суд визнав розумно необхідними 5000,00 грн.

Суд у цій справі не надає правовій оцінці іншого господарського суду преюдиціального значення, однак враховує об`єктивну обставину, що підготовка цього позову здійснювалася вже за наявності раніше опрацьованих адвокатом фактичних матеріалів, судових рішень щодо того самого рахунку, тих самих сторін та аналогічного механізму захисту.

Значний обсяг додатків до позову сам по собі не свідчить про пропорційне збільшення обсягу професійної роботи адвоката, оскільки істотна частина цих матеріалів складається з копій документів та судових рішень із попередніх спорів між тими самими сторонами.

Враховуючи характер і складність спору, обсяг фактично необхідної юридичної роботи, наявність сформованої судової практики саме щодо правовідносин цих сторін, ціну позову та принцип розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що покладення на відповідача всіх заявлених 22900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу не відповідало б критеріям необхідності та розумності.

При цьому, суд не зменшує розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатським об`єднанням, та не втручається у їх договірні правовідносини.

Суд визначає ту частину відповідних витрат, яка з урахуванням критеріїв статті 129 Господарського процесуального кодексу України є обґрунтованою для покладення на іншу сторону спору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 зазначила, що за відсутності клопотання іншої сторони суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу на підставі частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, водночас під час розподілу судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, може з власної ініціативи не покладати на іншу сторону такі витрати повністю або частково.

З урахуванням наведеного, суд вважає розумно необхідними, безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї справи і такими, що підлягають відшкодуванню відповідачем, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

У покладенні на відповідача решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17900,00 грн належить відмовити.

Таким чином, на відповідача підлягають покладенню 2748,00 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Інші надані позивачем докази досліджені судом та оцінені у сукупності з наведеними вище. Доказів, які спростовували б факт отримання відповідачем попередньої оплати, невиконання зобов`язання з поставки або неповернення заявлених коштів, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 73, 74, 75, 76-79, 81, 86, 91, 92, 123, 126, 129, 165, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, статтями 3, 11, 13, 205, 207, 253, 530, 610, 626, 627, 629, 638, 640-642, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, Законом України «Про судовий збір», суд

вирішив:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» про витребування матеріалів справ №911/2007/24, №911/2009/24 та №911/2022/24 для огляду оригіналів документів - відмовити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» до Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича про повернення попередньої оплати - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сахніка Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦАГРОТОРГ» (54055, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця 1 Слобідська, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 39828342) 229000,00 грн (двісті двадцять дев`ять тисяч гривень) попередньої оплати, 2748,00 грн (дві тисячі сімсот сорок вісім гривень) судового збору, 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) витрат позивача на професійну правничу допомогу.

4. У задоволенні решти вимог позивача про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 17900,00 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот гривень) - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 07.09.2026.

Суддя С.О. Саванчук