Решение № 139503095, 07.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/61/26 (914/1476/26)

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув у межах справи № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, справу № 909/61/26 (914/1476/26) за позовом Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, про стягнення 158 807,74 грн заборгованості.

Суть спору.

Дрогобицька міська рада Львівської області звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення 158 807,74 грн заборгованості, з якої: 140 650,36 грн - основна заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, 18 157,38 грн - пеня. Також просить стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2026 справу передано на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди землі № 2023/3 від 19 січня 2023 року в частині внесення орендної плати.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечив повністю, про що подав відзив на позов, вказуючи про наявність рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справах № 300/1122/26 від 01.05.2026 та № 300/4881/24 від 05.09.2024, в яких вирішено питання стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, зокрема і земельної ділянки, що є предметом цього позову.

Поряд з цим, посилається на повномасштабне вторгнення як на причину невиконання грошових зобов`язань по даному договору

Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Розпорядник майна ТОВ "Карпатнафтохім" - арбітражний керуючий Босак Олег Євгенович пояснень щодо позову і всіх наявних доказів, що підтверджують підтримання позову чи заперечення проти позову, не надав.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Дрогобицька міська рада Львівської області через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 20.05.2026) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення 158 807,74 грн заборгованості, з якої: 140 650,36 грн - основна заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, 18 157,38 грн - пеня.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 відкрито провадження у справі № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

За наведеного, 25.05.2026 Господарським судом Львівської області постановлено ухвалу, якою матеріали справи № 914/1476/26 за позовом Дрогобицької міської ради Львівської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення заборгованості вирішено передати до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

18.06.2026 матеріали справи № 914/1476/26 надійшли до Господарського суду Івано-Франківської області.

У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2026, для розгляду справи № 909/61/26 (914/1476/26), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено суддю Горпинюка І.Є.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.06.2026, суд прийняв справу до розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" - арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та письмових пояснень.

Копію ухвали від 23.06.2026 суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача - 23.06.2026 о 13:14; відповідача 23.06.2026 о 13:20; арбітражного керуючого - 23.06.26 14:55.

24.06.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, на виконання ухвали суду від 23.06.2026.

26.06.2026 засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

19.01.2023 між Дрогобицькою міською радою Львівської області (далі також орендодавець, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі також орендар, боржник (відповідач) укладено договір оренди землі № 2023/3 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту, яка знаходиться на вул. Горішня Брама, 183А, кадастровий номер 4610600000:01:063:0019 (далі земельна ділянка).

Згідно з п. 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5757 кв.м.

У відповідності до п. 2.2 Договору, на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна нежитлова будівля, яка належить орендареві на праві власності, а також інші об`єкти інфраструктури - на території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1027274,86 грн (пункт 2.3 Договору).

Договір укладено строком на три роки (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 5136,37 грн в місяць.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 20 числа наступного місяця на бюджетний рахунок Дрогобицької міської ради (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у випадку, зокрема, затвердження нової грошової оцінки земель населеного пункту, де знаходиться земельна ділянка і вона впливає на розмір орендної плати орендованої земельної ділянки.

У разі невнесення орендної плати у строки, що визначені цим договором, орендарем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки (п. 4.5 Договору).

Відповідно до пунктів 5.1-5.2 Договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту.

У відповідності до п. 6.1 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати (підпункти а) та в) пункт 9.1 Договору).

Сторони у пункті 13.2 Договору погодили, що дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Дія Договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 13.3 Договору).

За невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та Договору (пункт 14.1 Договору).

Відповідно до Прикінцевих положень Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його державної реєстрації у порядку встановленому Законом.

За таких умов, у Орендаря за результатами підписання Договору оренди землі виник обов`язок сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

За твердженнями та розрахунком Дрогобицької міської ради Львівської області, ТОВ "Карпатнафтохім" протягом тривалого часу (01.10.2023 - 01.11.2025) не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом у цій справі про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі від 19.01.2023 за № 2023/3 за період з 01.10.2023 по 01.11.2025 в розмірі 140650,36 грн.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Позивач є органом місцевого самоврядування в Україні та самостійною юридичною особою за Законом, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ. Діяльність позивача регламентована Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Орган місцевого самоврядування може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше приписи ст.19 Конституції України. Позивач у спірних відносинах виступає як орендодавець.

Відповідач є самостійною юридичною особою та суб`єктом господарювання на ринку послуг України, з присвоєнням коду ЄДРПОУ, визначенням та внесенням видів господарської діяльності в ЄДРПОУ. Відповідач у спірних відносинах виступає як орендар.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

У п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Ч. 1 та 3 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі ЦК України) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також Договором оренди землі.

За змістом ч. 9 ст. 93 ЗК України відносити, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

У ст. 206 ЗК України та ст. 270 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 ПК України (розділ «Податок на майно») об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

За приписами п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 ЗК України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі Договору оренди землі.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже, Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на підставі договору оренди землі від 19.01.2023 за № 2023/3 передано в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610600000:01:063:0019 для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту, яка знаходиться на вул. Горішня Брама, 183А.

За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статей 5 та 13 Закону України «Про оцінку земель» одним із методів проведення оцінка земель є грошова оцінка земельних ділянок; грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу місцевого самоврядування.

Рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у разі надання в користування земельної ділянки комунальної власності для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж, для розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій є підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, крім випадку, якщо нормативна грошова оцінка вже проведена. Розроблення технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється після формування земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих населених пунктів земельних за межами ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Отже, укладення Договору оренди від 19.01.2023, реєстрація права оренди за таким Договором та фактична передача об`єкта оренди в користування орендаря є підтвердженою підставою для нарахування та сплати орендної плати за землю Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".

Щодо розрахунку заявленої до стягнення суми, то така розрахована за користування земельною ділянкою, площею 5757 кв.м. у період 01.10.2023 по 01.11.2025, з урахуванням нормативної грошової оцінки ділянки, зокрема в 2023 році 102274,86 грн; у 2024 році - 1079665,88 грн (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік) та 1209225,78 грн в 2025 році.

За розрахунком позивача у 2023 році орендну плату не сплачено за 3 місяці (жовтень-грудень), у 2024 - за всі 12 місяців, а у 2025 році - за 10 місяців (січень-жовтень). Відповідно за три місяці 2023 року сплаті підлягали 15409,11 грн, за 2024 рік 64779,95 грн, та за десять місяців 2025 року 60461,30 грн, що разом становить 140650,36 грн.

Відповідач орендну плату на умовах встановлених Договором оренди землі не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Листом від 10.11.2025 позивач повідомляв відповідача про проведення 17.11.2025 засідання комісії по відшкодуванню збитків, просив бути присутнім або забезпечити участь представника на чергове засідання комісії, а у випадку відсутності комісія прийме рішення щодо розгляду питання використання земельної ділянки відповідачем без його участі. Докази надіслання повідомлення (фіскальний чек і повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.11.2025) долучено до позовної заяви (а.с.17).

Окрім того, з метою досудового врегулювання спору, позивач 08.04.2026 направляв на адресу відповідача претензію сплату заборгованості за орендну плату у розмірі, що становить 140 650,36 (за період 01.10.2023-01.11.2025) та нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 18157,38 грн. Відповіді на претензію не отримано.

Орендна плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 140 650,36 грн.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати заборгованості з орендних платежів за землю у вищевказаний період на суму 140650,36 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди землі від 19.01.2023 за № 2023/3 зі сплати орендної плати за земельну ділянку загальною площею 5757 кв.м. кадастровий номер 4610600000:01:063:0019, яка знаходиться на вул. Горішня Брама, 183А в розмірі 140650,36 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що заборгованість з орендної плати стягнута рішеннями Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/4881/24 від 05.09.2024 та № 300/1122/26 від 01.05.2026, якими з ТОВ Карпатнафтохім стягнуто податковий борг, який утворився внаслідок несплати орендної плати за користування цією ж земельною ділянкою.

Суд зазначає, що усталеним у судовій практиці є підхід до орендної плати за землю, як платежу, що має подвійну правову природу, а саме одночасно платежу за договором оренди та формою плати за землю (як загальнодержавного податку на нерухоме майно).

У зв`язку з цим, адміністративні суди розглядають спори за позовами контролюючих органів про стягнення з платника податків заборгованості з плати за землю у формі орендної плати, як податкового боргу, а господарські суди розглядають спори за позовами, зокрема, органу місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки, про стягнення з орендаря заборгованої орендної плати за договором оренди.

Однак одночасний розгляд таких категорій справ як адміністративними так і господарськими судами не призводить до подвійного стягнення однієї і тієї ж орендної плати, оскільки платник орендної плати після виконання судового рішення в адміністративній справі про стягнення податкового боргу не позбавлений можливості клопотати перед господарським судом про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу, виданого на виконання рішення господарського суду, з підстав фактичного припинення зобов`язання зі сплати орендної плати, внаслідок його виконання.

Тому наявність судових рішень в адміністративних справах за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу не може бути перешкодою для задоволення позову Дрогобицької міської ради Львівської області, як орендодавця, про стягнення заборгованості за договором оренди.

Щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, нарахованої за період з 01.11.2023 по 01.04.2026 у розмірі 18157,38 грн.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов`язання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено прострочення відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати орендної плати за договором оренди №2023/3 від 19.01.2023.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, що визначені цим договором, орендарем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені в межах заявлених позивачем періодів судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

Згідно з ч. 2 статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.

Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.

Отже у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства, та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.

Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, які є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

Верховний Суд неодноразово у своїй практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).

Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.2021 у справі "Шкіря проти України").

Отже під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.

Ухвалою від 27.02.2026 суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність ТОВ "Карпатафтохім" та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, а отже нарахування пені після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є неправомірним та суперечить вимогам статті 41 КУзПБ.

За наведеного, в задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої за період з 27.02.2026 по 01.04 2026 належить відмовити.

Крім того, значна частина заборгованості щодо орендної плати виникла в період 2023-2025 років, в час дії норм Господарського кодексу України (ГК України), який був чинним до 28.08.2025.

Відповідно до положень ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено умовами п. 4.3 договору оренди, орендна плата мала вноситись орендарем щомісячно до 20 числа наступного місяця за звітним.

Відтак, строк виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати за кожен місяць виникав окремо щодо кожного місяця (20 числа наступного місяця).

Враховуючи наведене, щодо орендної плати, нарахованої в період з 01 жовтня 2023 року по 31 січня 2025 року, передбачений ч. 6 статті 232 ГК України строк нарахування пені закінчився, відповідно, в період з 20 квітня 2024 року по 20 серпня 2025 року (щодо кожного місяця окремо - через 6 місяців після 20 числа наступного місяця), тобто до втрати чинності ГК України (до 28.08.2025). Відтак, нарахування пені за вказані періоди нарахування орендної плати (з 01 жовтня 2023 року по 31 січня 2025 року) за прострочення протягом 01.11.2025 по 01.04.2025 є неправомірним, оскільки закінчився строк нарахування пені, передбачений ч. 6 статті 232 ГК України.

Крім того, строк сплати орендної плати за жовтень 2025 року настав лише 20.11.2025, а тому нарахування пені на суму орендної плати за жовтень 2025 року в період з 01.11.2025 по 20.11.2025 теж є неправомірним.

Таким чином, задоволенню підлягає вимога про стягнення пені:

а) нарахованої на заборгованість з орендної плати в сумі 48 369,04 грн (нарахованої за лютий-вересень 2025 року) в період з 01.11.2025 по 26.02.2026 (118 днів) , що становить 4 847,51 грн (48 369,04 грн х (15,5% х 2) х 118 : 365= 4 847,51 грн);

б) нарахованої на орендну плату в сумі 6 046,13 грн (нарахована за жовтень 2025 року) в період з 21.11.2025 по 26.02.2026 (98 днів) , що становить 503,24 грн (6 046,13 грн х (15,5% х 2) х 98 : 365= 503,24 грн).

Разом, сума пені що підлягає стягненню становить 5 350,75 грн (4 847,51 грн + 503,24 грн). У задоволенні вимоги про стягнення 12 806,63 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання слід відмовити, оскільки вона нарахована з порушеннями законодавства, про які суд зазначив вище.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 140 650,36 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою та 5 350,75 грн пені. В задоволенні решти вимог суд відмовляє.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 703 від 07.05.2026 (а.с. 24), тобто у встановленому законом розмірі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження ставки судового збору, який застосовано з врахуванням подання позовної заяви в електронній формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково в сумі 146 001,11 грн (91,94% від ціни позову), то на відповідача покладається судовий збір в сумі 2447,81 грн, а 214,59 грн судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства суд

ВИРІШИВ:

позов Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Карпатнафтохім" арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, про стягнення 158 807,74 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683) на користь Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 04055972) 140 650 (сто сорок тисяч шістсот п`ятдесят) грн 36 коп. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610600000:01:063:0019, яка знаходиться в м. Дрогобич на вул. Горішня Брама, 183А, 5 350 (п`ять тисяч триста п`ятдесят) грн 75 коп. пені та 2 447 (дві тисячі чотириста сорок сім) грн 81 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 12 806,63 грн.

Витрати зі сплати судового збору в частині 214,59 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк