№ 139503083, 07.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/555/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 20.08.2026 (вх.№7669/26 від 20.08.2026) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ КОММЕРЦ", пр. Тичини Павла, буд. 1 В, кабінет 189, м. Київ, 02152

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича, АДРЕСА_1

про стягнення штрафу у розмірі 54535,92 грн,

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ КОММЕРЦ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича про стягнення штрафу у розмірі 54535,92 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2026 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ КОММЕРЦ" до фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича про стягнення штрафу у розмірі 54535,92 грн.

20.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ КОММЕРЦ" до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 20.08.2026 (вх.№7669/26 від 20.08.2026), в якому просило суд визнати поважними причини пропуску та поновити позивачу процесуальний строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити додаткове рішення у справі № 909/555/26, яким стягнути з фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

24.08.2026 від фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича до суду надійшло клопотання (вх.№15508/26 від 24.08.2026), в якому просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та залишити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду або відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

В запереченні зазначає про те, що аналіз наданих позивачем матеріалів свідчить про наявність явних суперечностей та дефектів у документах, що викликає обґрунтований сумнів щодо їх дійсності та дати фактичного складення. Дефекти представництва та підписання документів: додаткова угода № 1 від 01.01.2025 та додаток № 1 до неї підписані від імені ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» директором Кравченком Т.С. Акт приймання-передачі наданої допомоги від 19.08.2026 (додаток № 8 до клопотання) скріплений підписом директора Щегрикович С.В. Водночас у тексті вказаного акту зазначено, що підприємство діє в особі директора Кравченка Тимофія Сергійовича. Згідно з наданим в Наказі № 24/ФКк/тр від 25.02.2026, Кравченко Т.С. припинив/не здійснював повноваження директора, адже з 25.02.2026 посаду обіймає Щегрикович С.В. Вказана невідповідність між вступною частиною та підписом Акта підтверджує формальне, компілятивне складення документів заздалегідь або "заднім числом".

Зазначає, що безпідставне включення до витрат послуг із досудового врегулювання. Згідно з актом від 19.08.2026 у суму 10000 грн позивач включив послуги з аналізу документів від 12.02.2026, а також підготовку претензій від 13.02.2026, 27.02.2026 та 02.03.2026. Наданий адвокатом Хоменком О.О. Ордер серії АІ № 2192420 виданий лише 01.05.2026.

Посилання на п. 4 додаткової угоди № 1 також є суперечливим, оскільки там чітко вказано, що гонорар є фіксованим і не змінюється.

Щодо неспівмірності та неналежності розміру витрат, справа №909/555/26 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Справа не містила значного обсягу доказів, процесуальних ускладнень чи виклику свідків. Заявлений розмір витрат у 10000 грн становить майже 20% від ціни позову (54535,92 грн), є явно неспівмірним із фактично наданим обсягом саме судової правової допомоги (яка обмежилася лише складанням позовної заяви).

Ухвалою суду від 25.08.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ КОММЕРЦ" від 20.08.2026 про визнання поважними причини пропуску та поновлення процесуального строку задоволено. Визнано поважними причини пропуску процесуального строку та поновлено строк для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ КОММЕРЦ" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрати на правову допомогу становить 10000 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн заявником надано:

- договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 112 від 05.12.2022;

- додаткова угода № 1 від 01.01.2025 до договору;

- додаток № 1 до додаткової угоди № 1;

- лист-доручення від 12.02.2026;

- лист-відповідь від 13.02.2026;

- акт приймання-передачі отриманої професійної правничої допомоги від 19.08.2026.

Згідно акту приймання-передачі отриманої професійної правничої допомоги від 19.08.2026, Адвокатське об`єднання на підставі листа-доручення клієнта від 12.02.2026 та листа-відповіді від 13.02.2026 надало ТОВ «ФОЗЗІ КОММЕРЦ» професійну правничу допомогу щодо досудового врегулювання спору з фізичною особою-підприємцем Гаврилюком Віталієм Васильовичем, а також, в рамках представництва інтересів клієнта у справі №909/555/26 в Господарському суді Івано-Франківської області, - професійну правничу допомогу під час судового розгляду справи, а клієнт прийняв надану допомогу (допомогу) відповідно до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №112 від 05.12.2022 та додаткової угоди № 1 від 01.01.2025.

Вартість послуг за цим актом становить 10000 грн та охоплює весь обсяг наданої допомоги: досудове врегулювання спору (розділ 1 розрахунку) та супроводження справи у Господарському суді Івано-Франківської області (розділ 2 розрахунку), включаючи підготовку клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат. Розрахунок:

- Досудове врегулювання спору: 1) 12.02.2026 - аналіз документів за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № ЛОГ/МТ/ФК-554/К від 26.09.2025 та заявками № 83710 і № 83866, правова оцінка порушення, визначення стратегії досудового врегулювання; 2) 13.02.2026 підготовка та направлення претензії № ФК-27 від 13.02.2026; 3) 27.02.2026 підготовка та направлення листа № ФК-50 від 27.02.2026; 4) 02.03.2026 підготовка та направлення претензії № ФК-57 від 02.03.2026;

- представництво інтересів у Господарському суді Івано-Франківської області: 01.05.2026 - аналіз первинних документів, підготовка та подання позовної заяви у справі № 909/555/26 до Господарського суду Івано-Франківської області.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем подано до суду клопотання, в якому просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 ).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи, такі витрати на правову допомогу були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Як встановлено судом, у акті приймання-передачі отриманої професійної правничої допомоги від 19.08.2026, зазначено послуги з досудового врегулювання спору: 1) 12.02.2026 - аналіз документів за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №ЛОГ/МТ/ФК-554/К від 26.09.2025 та заявками № 83710 і № 83866, правова оцінка порушення, визначення стратегії досудового врегулювання; 2) 13.02.2026 підготовка та направлення претензії № ФК-27 від 13.02.2026; 3) 27.02.2026 підготовка та направлення листа № ФК-50 від 27.02.2026; 4) 02.03.2026 підготовка та направлення претензії № ФК-57 від 02.03.2026.

Позов заявлено 01.05.2026, при цьому, суд зазначає про те, що досудове врегулюванням спору не відноситься до витрат на професійну правничу допомогу, наданих адвокатом у даній справі.

Також зазначена в акті послуга аналіз первинних документів відноситься до дій з підготовки позовної заяви.

За наведеного, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не є підтвердженими в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача про зазначення в тексті акту попереднього директора Кравченка Тимофія Сергійовича, суд зазначає про те, що акт підписано уповноваженою особою позивача - С.В. Щегрикович, а вказана помилка є фактично опискою. Акт містить відомості про надані послуги/виконані роботи, тому помилка у вступній частині не змінює змісту господарської операції, яка зафіксована в акті. Отже, доказ є належним і допустимим доказом.

При цьому, матеріалами справи підтверджується фактична участь та представництво адвокатом Адвокатського об`єднання Джентіум інтересів позивача.

Дослідивши подані докази на підтвердження вартості понесених витрат, застосовуючи критерії розумності та пропорційності, з урахуванням ціни позову, фактичного обсягу наданих послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме складності справи, а також критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

В решті заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

задовольнити частково заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 20.08.2026 (вх.№7669/26 від 20.08.2026).

Стягнути з фізичної особи-підприємця Гаврилюка Віталія Васильовича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ КОММЕРЦ", пр. Тичини Павла, буд. 1 В, кабінет 189, м. Київ, 02152 (ідентифікаційний код 42751590) 6000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

В решті заявлених витрат відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення підписано 07.09.2026.

Суддя Неверовська Л.М.