Решение № 139502869, 01.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/690/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді: Кравець С.Г.,

секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: Варжевський В.В. - керівник, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами спрощеного

позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини"

до: Приватного підприємства "Полісся"

про стягнення 140 831,87грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Полісся" (далі - відповідач) про стягнення 135 594,45грн, з яких: 97 668,99грн основного боргу, 9 225,20грн пені, 27 777,74грн штрафу, 922,52грн 3% річних, а також судових витрат.

Ухвалою суду від 11.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №906/690/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.07.2026.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято до розгляду заяву позивача від 07.07.2026 про збільшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи в межах поданих змін, а саме про стягнення з ПП "Полісся" на користь ТОВ "Дорожні машини" 140 831,87грн, з яких: 97 668,99грн основного боргу, 11 713,76грн пені, 27 777,74грн штрафу, 2 500,00грн інфляційних втрат, 1 171,38грн 3% річних, а також судових витрат. Цією ж ухвалою продовжено строк розгляду справи по суті, відкладено розгляд справи по суті на 01.09.2026 та роз`яснено відповідачу право подати письмові пояснення на заяву позивача від 07.07.2026 у строк до 23.07.2026.

Відповідач повноважного представника у судове засідання 01.09.2026 не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 07.07.2026 до електронного кабінету відповідача (на звороті а.с.100).

Представник позивача у судовому засіданні вважав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд враховує, що відсутність представника відповідача, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.п.1, 2 частини 3 ст.202 ГПК України).

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи з метою забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а неявка відповідача в засідання суду не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 01.09.2026 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив задовольнити позов.

У судовому засіданні 01.09.2026 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025 в частині повної та своєчасної оплати послуг. У позові зазначено, що на підставі товарно-транспортних накладних, позивач виставив відповідачу акти здачі-приймання робіт №2582 від 10.11.2025 на суму 112 380,00грн та №2704 від 18.11.2025 на суму 165 397,44грн. При цьому, відповідач не повернув позивачу оригінали актів здачі-приймання з підписами обох сторін. У зв`язку з чим, 03.04.2026 позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПП "Полісся" про стягнення 344 340,09грн заборгованості за договором №25/11-06/2 від 06.11.2025. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.05.2026 у справі №906/373/26 у задоволенні позову відмовлено, оскільки вимоги позивача є передчасними. У подальшому, 02.06.2026 відповідачем здійснено часткову оплату за договором на суму 180 088,45грн, при цьому, решта заборгованості залишилася непогашеною. Посилаючись на наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заборгованість у розмірі 140 831,87грн, з якої: 97 668,99грн основного боргу, 11 713,76грн пені, 27 777,74грн штрафу, 2 500,00грн інфляційних втрат, 1 171,38грн 3% річних, а також судових витрат (а.с.1-4; 88-89).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить закрити провадження у справі №906/690/26 з посиланням на те, що позивач вже звертався до Господарського суду Житомирської області з позовом (справа №906/373/26) про той самий предмет, з тих самих підстав та до тієї самої особи. Приймаючи до уваги досліджені обставини, суд у справі №906/373/26 дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, про свідчить рішення суду від 26.05.2026. Відповідач вважає позовні вимоги у справі №906/690/26 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не наведено жодних доказів, які б суд не міг врахувати під час первинного розгляду справи №906/373/26 (а.с.70-71).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" (перевізник) та Приватним підприємством "Полісся" (замовник) укладено договір перевезення вантажу №25/11-06/2 (а.с.10-11).

Згідно п.1.1 договору, перевізник зобов`язується доставляти ввірений йому замовником (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення, та видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату згідно умов договору.

Відповідно до п.3.1 договору, ціни на здійснення перевезень перевізником є договірними, визначаються, виходячи з актуальної ситуації на ринку вантажних перевезень, фіксуються в акті здачі-приймання робіт (надання послуг), та можуть узгоджуватися сторонами шляхом укладення відповідного додатку (заявки, протоколу, додаткової угоди).

За умовами п.3.2 договору, розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника на підставі виставленого перевізником на адресу замовника рахунку на оплату протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання сторонами акту (-ів) здачі-приймання робіт (надання послуг).

Якщо замовник безпідставно не підписує та не повертає примірник акту (-ів) здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання, вважається, що складений перевізником та надісланий акт здачі-приймання робіт (надання послуг) - підписаний замовником без зауважень. В такому випадку достатнім доказом отримання беззаперечної згоди замовника на зміст акту (-ів) здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається наявність підтверджуючих документів (чеки, квитанції тощо) про здійснення перевізником поштового відправлення, виданих відділеннями поштового зв`язку, що функціонують в Україні (п.3.3 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати перевезень за цим договором, замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Крім того, за умовами п.4.3 договору, у разі прострочення строків оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник додатково сплачує перевізнику штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми простроченого платежу.

Керуючись ст.259 Цивільного кодексу України, сторони у п.4.4 договору домовились про застосування позовної давності строком у три роки при стягненні штрафних санкцій на підставі цього договору.

Відповідно до п.7.1 договору, він набирає чинності з моменту його укладення (дати підписання його сторонами та скріплення печатками сторін), і діє до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором. У випадку, якщо до закінчення терміну (строку) дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на новий (кожен наступний) календарний рік на таких самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

У додатку №1 від 06.11.2025 до договору, сторони погодили ціни на перевезення сільськогосподарських культур. Згідно з п.1, 2 додатку №1, розрахунок здійснюється відповідно до вказаного кілометражу за 1-н т/км, з розрахунку мінімального замовлення 24,00 тони. Сторони узгодили, що під мінімальним замовленням, за кожне здійснене перевезення, вважається вантаж масою не менше 24 тони (на звороті а.с.11).

Договір перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025 та додаток №1 від 06.11.2025 до договору підписані представниками сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" здійснено перевезення сільськогосподарських культур, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №2058 від 07.11.2025; №2061 від 08.11.2025; №2062 від 08.11.2025; №2063 від 08.11.2025; №2064 від 08.11.2025; №2065 від 08.11.2025; №2073 від 08.11.2025; №2073 від 08.11.2025; №2073 від 09.11.2025; №2077 від 16.11.2025; №2078 від 15.11.2025; №2081 від 15.11.2025; №2082 від 15.11.2025; №2084 від 16.11.2025; №2085 від 16.11.2025; №2088 від 16.11.2025; №2089 від 16.11.2025; №2091 від 16.11.2025; №2093 від 17.11.2025; №2094 від 17.11.2025; №2096 від 17.11.2025; №2098 від 17.11.2025 (а.с.12-33).

За фактом надання послуг, позивач склав та підписав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №2582 від 10.11.2025 на суму 112 380,00грн та №2704 від 18.11.2025 на суму 165 397,44грн (а.с.36, 38) та виставив відповідачу рахунки на оплату послуг з перевезення №1479 від 10.11.2025 на суму 112 380,00грн та №1561 від 18.11.2025 на суму 165 397,44грн (а.с.34-35)

Позивач 02.03.2026 направив на юридичну адресу відповідача, разом із супровідним листом №25/12-18-П від 18.12.2025, для підписання акт здачі-приймання робіт №2582 від 10.11.2025 на суму 112 380,00грн (на підставі ТТН №2058 від 07.11.2015, №2061 від 08.11.2025, №2062 від 08.11.2025, №2063 від 08.11.2025, №2064 від 08.11.2025, №2065 від 08.11.2025, №2073 від 08.11.2025, №2075 від 08.11.2025, №2076 від 09.11.2025) та акт здачі-приймання робіт №2704 від 18.11.2025 на суму 165 397,44грн (на підставі ТТН №2058 від 07.11.2025, №2061 від 08.11.2025, №2062 від 08.11.2025, №2063 від 08.11.2025, №2064 від 08.11.2025, №2065 від 08.11.2025, №2073 від 08.11.2025, №2075 від 08.11.2025, №2076 від 09.11.2025) разом із рахунками на оплату (а.с.44-47).

Відповідач не повернув позивачу підписані оригінали примірників актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №2582 від 10.11.2025 та №2704 від 18.11.2025.

За даними, які містяться на офіційному вебсайті АТ "Укрпошта", відправлення за трек-номером №2900506322268 (згідно з яким відповідачу направлялися акти здачі-приймання робіт, реєстри ТТН, рахунки на оплату) вручено відповідачу - 13.04.2026 (а.с.47).

Таким чином, згідно умов договору, за надані позивачем послуги з перевезення вантажу, відповідач мав розрахуватися у строк до 23.04.2026 (13.04.2026 + 3 календарних дні + 5 банківських днів).

23.03.2026 позивач надіслав відповідачу вимогу вих. №26/03-20-П від 20.03.2026 про сплату заборгованості за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025 в сумі 277 777,44грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.48-50).

ТОВ "Дорожні машини" 03.04.2026 звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПП "Полісся" про стягнення з відповідача 344 340,09грн, з яких: 277 777,44грн основного боргу за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025, 30 481,95грн пені, 27 777,74грн штрафу, 5 306,70грн інфляційних втрат, 2 996,26грн 3% річних, а також судових витрат (а.с.51-54).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.05.2026 у справі №906/373/26 у задоволенні позову відмовлено. У даному рішенні судом встановлено, що вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" послуг Приватному підприємству "Полісся" за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025 становить 277 777,44грн. Оскільки за умовами договору відповідач мав розрахуватися у строк 5 банківських днів після підписання актів приймання-передачі, згідно п.3.2, п.3.3 договору, та направлених відповідачу для підписання актів приймання-передачі послуг, відповідач мав розрахуватися у строк до 23.04.2026. Враховуючи те, що станом на день подачі позову - 03.04.2026 строк виконання відповідачем зобов`язань, про які йдеться мова в позові, не настав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є передчасними, тому задоволенню не підлягають (а.с.56-57).

02.06.2026 відповідачем сплачено на користь позивача 180 088,45грн, що підтверджується платіжною інструкцією №33279900 від 02.06.2026 (а.с.58).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором перевезення, позивач звернувся до суду з позовом у справі №906/690/26, у якому просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 140 831,87грн, з яких: 97 668,99грн основного боргу, 11 713,76грн пені, 27 777,74грн штрафу, 2 500,00грн інфляційних втрат, а також 1 171,38грн 3% річних.

Норми права та мотиви, якими керувався суд при ухваленні рішення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частин 1, 2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 ст.526 ЦК України).

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Як встановлено судом, ТОВ "Дорожні машини" 03.04.2026 зверталося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ПП "Полісся" про стягнення 344 340,09грн, з яких: 277 777,44грн основного боргу за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025, 30 481,95грн пені, 27 777,74грн штрафу, 5 306,70грн інфляційних втрат, 2 996,26грн 3% річних, а також судових витрат (а.с.51-54).

Рішенням Господарського суду Житомирської області у задоволенні позову відмовлено. У даному рішенні судом встановлено, що вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" послуг Приватному підприємству "Полісся" за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025 становить 277 777,44грн. Оскільки, за умовами договору, відповідач мав розрахуватися у строк 5 банківських днів після підписання актів приймання-передачі, згідно п.3.2, п.3.3 договору, та направлених відповідачу для підписання актів приймання-передачі послуг, відповідач мав розрахуватися у строк до 23.04.2026. Враховуючи те, що станом на день подачі позову - 03.04.2026 строк виконання відповідачем зобов`язань, про які йдеться мова в позові, не настав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є передчасними, тому задоволенню не підлягають (а.с.56-57).

Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.05.2026 у справі №906/373/26 сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили - 16.06.2026.

Згідно частини 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23, від 30.01.2024 у справі №916/542/18, від 30.04.2024 у справі №918/775/23.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/8641/21, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20.

З огляду на наведене, суд виходить з того, що рішенням суду від 26.05.2026 у справі №906/373/26 встановлено факт того, що вартість наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" послуг Приватному підприємству "Полісся" за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025 складає 277 777,44грн, які мали бути сплачені у строк до 23.04.2026.

У подальшому - 02.06.2026 відповідачем сплачено на користь позивача 180 088,45грн, що підтверджується платіжною інструкцією №33279900 від 02.06.2026 (а.с.58).

Решта заборгованості у сумі 97 688,99грн (277 777,44грн - 180 088,45грн) залишилася неоплаченою. При цьому, строк її оплати, є таким, що настав.

Однак, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 97 668,99грн основного боргу, що є менше, ніж встановлена судом сума заборгованості. Відтак, враховуючи положення статті 14 ГПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основаного боргу за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025 у розмірі 97 668,99грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Дорожні машини" про стягнення з ПП "Полісся" 97 668,99грн основаного боргу за договором перевезення вантажу №25/11-06/2 від 06.11.2025 є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 2 500,00грн інфляційних втрат та 1 171,38грн 3% річних.

Відповідно до ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 500,00грн інфляційних втрат, які нараховані на суму боргу у розмірі 277 777,44грн у період з 24.04.2026 по 01.06.2026 та 1 171,38грн 3% річних, які нараховані на суму боргу у розмірі 277 777,44грн у період з 24.04.2026 по 01.06.2026 та на суму боргу у розмірі 97 668,99грн у період з 02.06.2026 по 06.07.2026 (а.с.93).

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд встановив, що заявлені позивачем нарахування інфляційних втрат у розмірі 2 500,00грн та 3% річних у розмірі 1 171,38грн є обґрунтованим, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 11 713,76грн пені та 27 777,74грн штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 ст.612 ЦК України).

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 ст.549 ЦК України).

Згідно частини 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати перевезень за цим договором, замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 713,76грн пені, яка нарахована на суму боргу у розмірі 277 777,44грн у період з 24.04.2026 по 01.06.2026 та на суму боргу у розмірі 97 668,99грн у період з 02.06.2026 по 06.07.2026 (на звороті а.с.92).

Перевіривши наведений розрахунок пені, господарський суд встановив, що проведені позивачем нарахування у розмірі 11 713,76грн пені здійснені відповідно до умов договору, приписів чинного законодавства та є арифметично вірними, відтак позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за умовами п.4.3 договору, у разі прострочення строків оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, замовник додатково сплачує перевізнику штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми простроченого платежу.

Оскільки, відповідач більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів порушив строки оплати наданих позивачем послуг з перевезення, у зв`язку з чим у останнього виник обов`язок сплатити штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27 777,74грн штрафу, який розраховано у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, господарський суд висновує, що він є математично вірним та обґрунтованим, відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 777,74грн штрафу (277 777,44грн х 10%) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За встановлених судом обставин, підстав для закриття провадження у справі, судом не встановлено, а тому клопотання відповідача, яке міститься у відзиві на позов, задоволенню не підлягає.

Судові витрати за результатом розгляду справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 2 662,40грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №307366464 від 05.06.2026 (а.с.6).

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, на відповідача покладається 2 662,40грн витрат по сплаті судового збору, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі через систему "Електронний суд".

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся" (12516, Житомирська область, Житомирський район, село Щигліївка, вулиця Шевченка Т.Г., будинок 11А, офіс 310, код ЄДРПОУ 30793233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" (29000, Хмельницька область, Хмельницький район, місто Хмельницький, вулиця Тернопільська, будинок 13, кімната 6, код ЄДРПОУ 41134310, № IBAN НОМЕР_1 ):

- 97 668,99грн основного боргу,

- 11 713,76грн пені,

- 27 777,74грн штрафу,

- 2 500,00грн інфляційних втрат,

- 1 171,38грн 3% річних,

- 2 662,40грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.09.26

Суддя Кравець С.Г.

Направити:

1 - позивачу - електронний кабінет,

2 - відповідачу - електронний кабінет.