Постановление суда № 139500422, 28.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/28740/26

Провадження № 2/127/8003/26

УХВАЛА

28 серпня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши заяву адвоката Тимощука Євгенія Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в справі за його позовом до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Тимощука Є.С. звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживача.

Крім того, адвокат Тимощук Є.С. в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Вінницяобленерго» та ТОВ «Енера Вінниця» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі припиняти або обмежувати електропостачання об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі акта про порушення №06601 від 07.09.2024 року, протоколу №428 засідання комісії від 26.09.2024 року та коригуючого рахунку, сформованого на їх підставі. Мотивуючи подану заяву тим, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може в подальшому істотно утруднити виконання рішення суду, так як відключення електроенергії вимагатиме додаткових дій, часу, витрат та може супроводжуватися необхідністю повторного підключення, що свідчить про істотне ускладнення ефективного захисту. При цьому, позивач наголошує, що електропостачання житлового об`єкта є життєвонеобхідною послугою. Тимчасова заборона відключення електроенергії забезпечує збереження існуючого становища до вирішення спору по суті та відповідає принципу ефективного судового захисту.

Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За частиною четвертою цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесеності виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23, на яку міститься посилання в апеляційній скарзі, зазначено, «у разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 76, 77, 81 ЦПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Абзац четвертий пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ) встановлює, що на час розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

Отже, ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання.

За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.

Мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи.

Вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права - забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства.

Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призводить до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового спору між споживачем і електропостачальником через механізм статей 149, 150 ЦПК України сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів.

Таким чином, споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів. Це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства. Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призведе до виникнення інших судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

Наведені обставини свідчать про те, що спір у даній справі виник з приводу користування ОСОБА_1 , як споживачем, електроенергією та факту порушення останнім ПРРЕЕ. Оскільки норма права, встановлена в абзаці четвертому пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, тому прямо передбачає право споживача на забезпечення позову у спорі з електропостачальником.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення позову, про яке просить ОСОБА_1 спрямоване саме на захист прав позивача, як споживача електричної енергії, є тимчасовим і діє до вирішення справи по суті та не порушує жодних прав ні АТ «Вінницяобленерго», ні ТОВ «Енера Вінниця».

Відповідно до частини першої та другої ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Тимощука Євгенія Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони Акціонерному товариству «Вінницяобленерго» (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, Вінницька область, ЄДРПОУ 00130694) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 41835359) припиняти або обмежувати електропостачання об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі №127/28740/26.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.

Ухвалу суду для виконання надіслати до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, Вінницька область).

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна