Постановление суда № 139495243, 04.09.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/534/26

Провадження №2-з/452/13/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Роман Л.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Очкур Кристини Іванівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Очкур Кристини Іванівни до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з ними, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей та сім`ї Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Самбірського міськрайонного суду Львівської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

18 серпня 2026 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Очкур К.І. звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового графіку побачень позивача з неповнолітніми дітьми сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, в першу та останню суботу кожного місяця з 19 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. включно без присутності матері та зобов`язання відповідача ОСОБА_2 надавати позивачу ОСОБА_1 інформацію про зміну місця перебування дітей.

В обґрунтуванні заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 є батьком дітей, належним чином виконував свої батьківські обов`язки, сплачує аліменти та не має заборгованості з їх сплати. В свою чергу відповідача ОСОБА_2 фактично позбавила його можливості спілкуватися з дітьми та брати участь у їхньому вихованні. З вересня 2024 року позивач не бачив синів, а останнім часом йому взагалі не відомо достовірне місце фактичного проживання та навчання дітей, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до відповідних державних органів з метою встановлення місця перебування дітей. Вважає, що порушення його прав відповідачем ОСОБА_2 має триваючий характер та фактично позбавляє дітей можливості підтримувати регулярний особистий контакт із батьком, відтак, з метою припинення таких перешкод, збереження існуючого сімейного зв`язку між батьком та дітьми, а також недопущення подальшого погіршення їхніх взаємовідносин, постало питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

В період з 03 серпня 2026 року по 02 вересня 2026 року включно головуючий у справі суддя Кущ Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці.

03 вересня 2026 року вказану заяву передано на розгляд судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М..

Виходячи з положень ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши заяву та матеріли справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

Згідно з п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до чч.3,10 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може

спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У параграфі 54 рішення Європейського Суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Таким чином, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2018 року зобов`язано ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 щодо участі у спілкуванні та у вихованні синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обох 19 жовтня 2016 року народження, та визначено ОСОБА_1 побачення із дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у присутності матері за місцем їх проживання у АДРЕСА_1 , або в іншому за погодженням із нею місці для їх спілкування. Надалі за заявою матері ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 червня 2020 року змінено визначений рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2018 року графік побачень з дітьми та встановлено ОСОБА_1 графік побачення з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без присутності матері з 11 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. другої та четвертої суботи кожного місяця за місцем реєстрації батька за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили і на сьогодні є чинним, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом. При цьому, суд не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили (постанова Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі №805/5043/15-а (провадження №К/9901/10357/18).

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Як вказувалося вище, відповідно до положень ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення порядку та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з ними, а способом забезпечення позову позивач визначив встановлення графіку спілкування із дітьми, суд вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожнім позовним вимогам у вказаній справі.

Крім того враховано, що попередніми рішеннями суду між тими самими особами вже встановлено графік побачення та спілкування з дітьми, зокрема, раніше було визначено більшу кількість годин для зустрічей.

Відтак, за наявності графіку побачень із дітьми, визначеного рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 червня 2018 року, зміненого ухвалою Самбірського міськрайонного суду

Львівської області від 04 червня 2020 року, забезпечення позову у даній справі шляхом встановлення певного порядку спілкування з дітьми не відповідає найкращим інтересам дітей та батьків, оскільки вищевказаними рішеннями батькові визначено більше часу для спілкування з дітьми, ніж заявлено ним в заяві про забезпечення позову.

Також, суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі №693/426/17 (провадження №61-6283св19).

Доводи позивача про порушення відповідачем графіку побачень із дітьми, суд відхиляє, оскільки часткове незабезпечення відповідачкою побачень із дітьми за певних обставин: проживання в іншій місцевості, небажання дітей спілкуватися з батьком, тощо, не свідчить про наявність умислу відповідачки обмежити зустрічі батька з дітьми та не є підставою для забезпечення позову у заявлений позивачем спосіб, при наявності рішення суду, яким встановлено графік побачень батька із дітьми.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що забезпечення позову шляхом встановлення порядку спілкування з дітьми за вже наявного визначеного графіку спілкування синів з батьком не відповідає найкращим інтересам дітей та батьків, наявні у матеріалах справи докази в сукупності із положеннями діючого законодавства, свідчать про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки ініційований позивачем вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування.

Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог позивача щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, зокрема з огляду на якнайкращі інтереси дитини, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись стст.149,150,151,353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Очкур Кристини Іванівни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Очкур Кристини Іванівни до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми шляхом встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з ними, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей та сім`ї Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, - відмовити.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише

вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.М. Кущ