Постановление суда № 139491413, 04.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового рішення

04 вересня 2026 року справа № 580/5485/26 м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) починаючи з 01.11.2025 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком з врахуванням виплачених сум.

Рішенням від 02 липня 2026 року у справі № 580/5485/26 Черкаський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 01.11.2025 перерахунок пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;

- у задоволенні іншої частини вимог відмовив.

ОСОБА_1 через свою представницю звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить:

- ухвалити у справі додаткове рішення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ 21366538, адреса: 18000, Україна, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 15000 грн.

Заява мотивована тим, що в позовній заяві представником позивача адвокатом Скіць Е.К. було заявлено про те, що докази на підтвердження розміру витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть надані суду впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, не були подані разом із позовною заявою, оскільки на момент звернення до суду їх подання було об`єктивно неможливим. Відповідно до умов договору про надання професійної правничої допомоги розмір таких витрат залежав від фактичного обсягу наданих адвокатом послуг, який формувався протягом усього судового провадження. За таких обставин остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу на момент подання позовної заяви не був визначений, що унеможливлювало подання належних доказів на їх підтвердження.

Факт надання послуг з професійної правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 підтверджуються ордером, що знаходиться в матеріалах справи, а також договором про надання правничої допомоги від 22.05.2026 року. Розмір витрат на професійну правничу допомогу та обсяг наданих послуг підтверджуються такими доказами: копією квитанції до прибуткового касового ордера про оплату витрат на професійну правничу допомогу від 06.07.2026; копією акту наданих послуг № 1 від 06.07.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 22.05.2026; детальним описом робіт (наданих послуг) від 06.07.2026; копією договору про надання правничої допомоги від 22.05.2026.

В акті наданих послуг № 1 від 06.07.2026 та в детальному описі робіт (наданих послуг) деталізовано послуги, які надавались позивачу його представником. Отже, загальний розмір витрат, які позивач поніс, у зв`язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, становить 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення від відповідача не надійшло.

Для вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення суд врахував, що відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки справу № 580/5485/26 суд розглянув у письмовому провадженні, то і заяву про ухвалення додаткового рішення суд вирішив розглянути в тому самому порядку.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд врахував таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представниця позивачки подала суду договір про надання правничої допомоги від 22 травня 2026 року (далі Договір), укладений між Адвокатом Скіць Еммою Кароївною (Адвокат) та Чупілкою Наталією Дмитрівною (Клієнт), відповідно до п. 1.1 предметом цього Договору є надання Адвокатом Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання, підписання та подача заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свободі законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення та здійснення представництва інтересів (захисту) Клієнта у всіх судових органах України.

Згідно з п. 4.1 Договору сторонами узгоджено, що вартість послуг Адвоката (гонорар) визначається залежно від тривалості, складності, обсягу виконаних робіт за професійну правничу допомогу, надану Адвокатом у кожній судовій інстанції окремо та встановлюється і сплачується на підставі оформленого між Сторонами Акту наданих послуг.

Відповідно до п. 4.2 Договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Представниця позивачки до заяви про ухвалення додаткового рішення додала Акт наданих послуг № 1 від 06 липня 2026 року до Договору про надання правничої допомоги від 22.05.2026 року (далі Акт наданих послуг) за умовами п. 1 якого сторони погодили, що вартість наданих послуг (гонорар) Адвоката у справі 580/5485/26 становить 15000 грн.

Відповідно до п. 2 Акту наданих послуг Адвокат надає, а Клієнт приймає послуги з надання правничої допомоги у справі 580/5485/26 в Черкаському окружному адміністративному суді а саме:

1. Первинна консультація. Правовий аналіз обставин спору.

2. Збір доказів, підготовка правової позиції по справі та узгодження її з Клієнтом.

3. Складення позовної заяви та інших процесуальних документів. Виготовлення додатків до заяв, копій заяв, їх подача до суду.

4. Аналіз процесуальних документів інших учасників справи.

5. Підготовка відповіді на відзив. Виготовлення копій відповіді на відзив, подача до суду.

6. Підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додатків до неї.

Також до заяви про ухвалення додаткового рішення представниця позивачки додала ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС РОБІТ (НАДАНИХ ПОСЛУГ) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат необхідних для надання професійної правничої допомоги Чупілці Наталії Дмитрівні у справі 580/5485/26.

Крім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення представниця позивачки додала квитанцію до прибуткового касового ордера від 06 липня 2026 року про прийняття від Чупілки Наталії Дмитрівни 15000 грн на підставі акту наданих послуг № 1 від 06.07.2026 року до договору про надання правничої допомоги від 22.05.2026 року.

Для розгляду заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2024 року у справі № 420/15183/23.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «…за загальними правилами частини першої статті 143 КАС України, питання щодо судових витрат суд вирішує у рішенні, постанові або ухвалі.

Як виключення з цього правила, частиною 3 цієї статті передбачено можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Однак, така можливість допускається лише за наявності поважних причин неможливості надати до закінчення судового розгляду докази понесених судових витрат.

Визначення частиною 7 статті 139 КАС України судових витрат не лише таких що сплачені, а й таких, що мають бути сплачені, не відміняє положень статті 143 КАС України, якою передбачено загальні підходи до порядку вирішення розподілу судових витрат саме під час постановлення рішення, постанови, ухвали.

Застосування положень статей 139 та 143 КАС України передбачає обов`язкове системне тлумачення цих норм, яке передбачає, що учаснику справи недостатньо лише «задекларувати» понесення в майбутньому судових витрат, а тим паче витрат на правову допомогу, а необхідно також довести неможливість з поважних причин оплатити її до прийняття рішення (постанови, ухвали) і на підтвердження таких причин надати відповідні докази.

Інакший підхід до розуміння природи судових витрат (зокрема витрат на правову допомогу) та порядку їх відшкодування, певною мірою узалежнить їх розмір від результатів розгляду справи і ускладнить можливість ревізії судом їх розміру на предмет розумності та співмірності відповідно до вимог частини 5 статті 134 та частини 9 статті 139 КАС України.

Крім того, визначені пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення передбачають, що на момент ухвалення рішення у суду була можливість вирішити питання про судові витрати, однак таке питання не було вирішене. При цьому, невирішення цього питання відбулось з вини суду, а не учасника процесу.

Відтак, відсутність на момент ухвалення рішення у суду доказів понесених судових витрат (в т.ч. на правову допомогу), виключає можливість ухвалення додаткового рішення з підставі передбачених пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України.».

Схожі висновки Верховний Суд виклав у постанові від 16 червня 2025 року у справі № 160/8292/23, у постанові від 26 травня 2025 року у справі № 320/4042/22.

У справі № 580/5485/26 докази понесення судових витрат представниця позивачки надала після ухвалення судового рішення, а у позовній заяві, на виконання положень ч. 7 ст. 139 КАС України, повідомила, що докази про розмір судових витрат буде надано суду впродовж п`яти днів після ухвалення рішення у справі. Подання доказів щодо розміру понесених витрат позивачем разом із позовом є об`єктивно неможливим, оскільки відповідно до умов договору про професійну правничу допомогу такі витрати залежать від загального обсягу наданої правничої допомоги у справі. А тому, разом із поданням позову неможливо надати докази про розмір судових витрат.

Під час надання оцінки покликанням представниці позивачки про об`єктивну неможливість подання доказів про розмір судових витрат до ухвалення рішення суд зазначає таке.

Як вище встановив суд, п. 4.1 Договору дійсно передбачає необхідність оформлення між сторонами Акту наданих послуг для визначення вартості послуг Адвоката (гонорар).

Разом з тим, Договір укладений між позивачкою та її представницею 22.05.2026, тобто до ухвалення рішення суду у цій справі, однак представниця позивачки до позову цього договору не додала та не вказала об`єктивних причин неможливості подання такого договору разом з позовом.

Крім того, послуги, вказані у пунктах 1-4 Акту наданих послуг № 1 від 06 липня 2026 року до Договору про надання правничої допомоги від 22.05.2026 року, надані адвокатом до ухвалення рішення суду у цій справі, відтак, на переконання суду, докази понесення судових витрат в цій частині могли б бути подані представницею позивачки до ухвалення рішення суду у цій справі.

Також, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з частиною 3 вказаної статті у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Отже, на переконання суду, підготовка представницею позивачки відповіді на відзив, виготовлення копій відповіді на відзив, подача до суду об`єктивно не було необхідним в силу положень частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає, що такі витрати позивачки не відповідають критерію розумності, внаслідок чого вони не можуть бути стягнуті за рахунок бюджетних з асигнувань відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які здійснені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не можуть бути відшкодовані.

За таких обставин суд вважає, що передбачені частиною 3 статті 143 КАС України підстави для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог у цій справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 242, 248, 249, 256, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 580/5485/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана 04.09.2026.

СуддяВасиль ГАВРИЛЮК