Решение № 139487439, 04.09.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5562/26 13:59 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Глеба Ростислав Михайлович,

відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано Франківського МРУ МЮ України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано Франківського МРУ МЮ України, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ України про накладення штрафу від 20.07.2026 у розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні №79460552.

14 серпня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі. Призначено судове засідання на 04 вересня 2026 року о 10:00 год. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано Франківського МРУ МЮ України надати суду до 26 серпня 2026 року належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №79460552.

19 серпня 2026 року до суду надійшли витребувані судом докази, а саме копії матеріалів виконавчого провадження ВП №79460552.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 липня 2026 року на адресу позивача надійшла постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гусєва Олександра Олександровича про накладення штрафу від 20 липня 2026 року у розмірі 5 100 грн у виконавчому провадженні № 79460552. 30 травня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4634/24, яке набрало законної сили 29 вересня 2025 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №26 від 20 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 з 07 червня 2023 року. Після набрання законної сили рішенням, головним управлінням виконано рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження та призначено пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 з 07.06.2023 року. На виконання рішення суду сума пенсії по втраті годувальна ОСОБА_1 з 07.06.2023 року нарахована за період з 07.06.2023 року по 30.11.2025 року в розмірі 288626,53 грн та облікована в електронній пенсійній справі та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості із пенсійних виплат. Крім того, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюється за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що визначено пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». З огляду на наведене саме Мінсоцполітики України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми та подальший порядок виплати не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України. З аналізу статей 63, 75 Закону 1404-VIII слідує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними в розумінні наведених норм даного Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Накладення штрафу у випадку відсутності чинного порядку здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

19 серпня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що як вбачається з відповідей самого Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4634/24 виконано не в повному обсязі: з нарахованої на виконання рішення суду суми 396 269,85 грн стягувачу фактично виплачено лише 20 990,52 грн (близько 5,3 %), а заборгованість у розмірі 375 279,33 грн стягувачу нарахована, проте не виплачена. Таким чином, під час винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем достовірно встановлено факт невиконання боржником рішення суду у встановлений строк, і цей факт підтверджується виключно документами самого позивача. Резолютивною частиною рішення на боржника покладено обов`язок призначити стягувачу пенсію по втраті годувальника з 07.06.2023 року, тобто з конкретної ретроспективної дати. Зобов`язання призначити пенсію саме з минулої дати за самою своєю природою породжує обов`язок виплатити стягувачу пенсію за весь період з цієї дати; інакше вказівка суду на ретроспективну дату призначення (07.06.2023, а не поточну дату) була б беззмістовною, а порушене право стягувача не відновленим. Здійснення боржником лише нарахування пенсії та облікування нарахованої суми в електронній пенсійній справі стягувача не є виплатою коштів і не свідчить про виконання судового рішення, яке може вважатися виконаним лише після фактичного одержання стягувачем належних йому сум у повному обсязі. Наведене узгоджується з нормою, на яку посилається сам позивач. Згідно зі статтею 52 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця… виключно в грошовій формі. Отже, право на пенсію реалізується виключно через її фактичне одержання у грошовій формі, а не через облік нарахованої суми у пенсійній справі. Розмір належної до виплати заборгованості визначений самим боржником (288 626,53 грн станом на 30.11.2025, а надалі 396 269,85 грн станом на 31.07.2026), із зазначенням підстави нарахування «РІШЕННЯ СУДУ», чим боржник визнав обсяг сум, що належать стягувачу до виплати саме на виконання рішення суду, і які він сам не виплачує. Умовою для накладення штрафу згідно зі статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» є невиконання рішення без поважних причин. Поважними причинами можуть визнаватися лише об`єктивні обставини, які створили перешкоди для виконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим, та які не залежали від його волевиявлення. При цьому обов`язок доведення таких обставин покладається на боржника, і позивач жодної такої обставини не довів. Позивач обґрунтовує неможливість виконання рішення суду Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, та обмеженістю бюджетних асигнувань. Разом з тим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 позов задоволено повністю: визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 30 травня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4634/24, яке набрало законної сили 29 вересня 2025 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №26 від 20 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 з 07 червня 2023 року.

28 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано Франківського МРУ МЮ Білинцем В.О., розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/4634/24, виданого 09 жовтня 2025 року та відкрито виконавче провадження ВП № 79460552, якою надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області строк 10 робочих днів для виконання рішення суду, (а.с. 45).

10 липня 2025 року прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, відповідно до якої внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Прізвище: ОСОБА_2 зазначено Прізвище: ОСОБА_3 замість По батькові: ОСОБА_4 зазначено По батькові: ОСОБА_5 заповнено Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 липня 2026 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом № 0700-0505-5/45201 «На вимогу державного виконавця» повідомило Відділ примусового виконання Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що Головне управління повідомляє, що стягувачу виконано перерахунок пенсії B добровільному порядку, згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/4634/24. При опрацюванні вищезазначеного рішення суду призначено пенсію згідно з покладених судом зобов`язань. Зазначені суми в межах виплатних періодів Головним управлінням обліковано в електронній пенсійній справі, як частина поточного та минулого боргу на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 по справі №260/4634/24. Рішення суду від 30.05.2025 по справі №260/4634/24 набрало законної сили 29.09.2025 на момент набрання чинності рішення у справі №260/4634/24 виконання судових рішень регулювалось Порядком 821. Судові рішення виконуються органами Пенсійного фонду України в межах повноважень. Загальна сума нарахованої на виконання рішення суду сума пенсії за період з 07.06.2023 по 31.07.2026 становить 396269,85 грн (а саме 262773,79 грн минулий борг до дати набрання законної сили, а саме по 28.08.2025 та 133496,06 грн поточний борг з дати набрання законної сили, а саме з 29.08.2025). Загальна сума виплат на погашення заборгованості у справі №260/4634/24 станом на дату надання відповіді становить 20990,52 грн, (а.с. 54-55).

20 липня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гусєвим Олександром Олександровичем прийнято постанову про накладення штрафу на користь держави у розмірі 5 100 грн за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, (а.с. 56-57).

В постанові зазначено, що на виконання вимоги виконавця ГУ ПФУ в Закарпатській області надало відповідь (лист від 15.07.2026 № 0700-0505-5/45201), у якій підтвердило, що нарахована на виконання рішення суду у справі № 260/4634/24 сума пенсії за період з 07.06.2023 по 31.07.2026 становить 396 269,85 грн (у тому числі 262 773,79 грн минулий борг до дати набрання рішенням законної сили та 133 496,06 грн поточний борг), а загальна сума виплат на погашення заборгованості станом на дату надання відповіді становить лише 20 990,52 грн, внаслідок чого залишок невиплаченої заборгованості становить 375 279,33 грн. Платіжних документів, що підтверджують виплату заборгованості в повному обсязі, конкретного строку повного погашення заборгованості боржником не надано; боржник повторно послався на застосування Порядку 821, визнаного судом протиправним та нечинним, та на цій підставі просив закінчити виконавче провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Поведінка боржника має системний характер: строк для виконання рішення суду, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, сплив ще 14.11.2025; листами від 12.11.2025, від 03.12.2025 та від 15.07.2026 боржник, не надаючи доказів фактичної виплати нарахованих сум у повному обсязі, неодноразово просив закінчити виконавче провадження, чим фактично ухиляється від виконання рішення суду. Станом на 20.07.2026 року заборгованість за рішенням суду в частині виплати стягувачу ОСОБА_6 нарахованої за період з 07.06.2023 сум пенсії у розмірі 375 279,33грн боржником не погашена, що підтверджується відомостями та письмовими поясненнями боржника. Зобов`язання боржника призначити стягувачу пенсію по втраті годувальника з 07.06.2023 охоплює не лише прийняття рішення про призначення (нарахування) пенсії, а й фактичну виплату всіх нарахованих з 07.06.2023 сум, у тому числі заборгованості за минулий час, та поточних щомісячних пенсійних виплат. Здійснення боржником формального призначення (нарахування) пенсії без її фактичної виплати не є виконанням рішення суду у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн від 20 липня 2026 року у виконавчому провадженні № 79460552, позивач звернувсь до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналізуючи наведені нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Разом з тим, суд вважає, що у спірних правовідносинах, оскаржувана постанова, винесена державним виконавцем за відсутності підстав, встановлених частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VIII, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що 30 травня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4634/24, яке набрало законної сили 29 вересня 2025 року, визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №26 від 20 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 з 07 червня 2023 року.

28 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано Франківського МРУ МЮ Білинцем В.О., розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/4634/24, виданого 09 жовтня 2025 року та відкрито виконавче провадження ВП № 79460552, якою надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області строк 10 робочих днів для виконання рішення суду, (а.с. 45).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, виданого судом, який ухвалив відповідне рішення. У виконавчому листі у даній справі зобовязано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію ОСОБА_1 по втраті годувальника з 07 червня 2023 року.

Отже, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець не вправі розширювати зміст резолютивної частини судового рішення або покладати на боржника обов`язки, які безпосередньо таким рішенням на нього не покладені.

Як встановлено судом, резолютивною частиною рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі № 260/4634/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 07 червня 2023 року.

Таким чином, предметом судового розгляду у справі № 260/4634/24 було питання правомірності відмови органу Пенсійного фонду України у призначенні пенсії та покладення на відповідача обов`язку призначити таку пенсію з визначеної судом дати.

Відтак саме призначення пенсії по втраті годувальника з 07 червня 2023 року є тим способом виконання судового рішення, який прямо визначений його резолютивною частиною.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника з 07 червня 2023 року. Отже, визначений судом обов`язок боржника щодо призначення пенсії виконано, що вказує на відсутність складу порушення визначеного ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання відповідача на те, що призначення пенсії з минулої дати автоматично охоплює обов`язок її повної фактичної виплати за весь минулий період, не може бути прийняте судом як підстава для висновку про невиконання саме цього судового рішення, оскільки державний виконавець зобов`язаний виходити зі змісту виконавчого документа та не може змінювати спосіб і порядок виконання рішення суду на власний розсуд. Всі інші доводи відповідача не мають визначального впливу на прийняття судом даного рішення, в тому числі щодо помилкового застосування позивачем Постанови КМ 841 від 14.07.2025 року, яка не стосується стягувача у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/4634/24 виконано, що свідчить про протиправність застосування відповідачем до позивача штрафу оскаржуваною постановою та наявність підстав для її скасування.

За приписами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши основні доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскарженого рішення і докази надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Враховуючи, що позивачем є суб`єкт владних повноважень, позов задоволено повністю і позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 134, 139, 242-246, 271, 287 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано Франківського МРУ МЮ України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задоволити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гусєва Олександра Олександровича про накладення штрафу від 20 липня 2026 року у розмірі 5 100 грн у виконавчому провадженні № 79460552.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції та може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 вересня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль