Решение № 139485147, 03.09.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/2091/25

Провадження № 2/452/234/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Роман Л.І.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням осіб без їх виклику за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу, який зареєстровано між сторонами 06 травня 2008 року у П`яновицькій сільській раді Самбірського району Львівської області, відповідний актовий запис за №3. Позивач вказав, що від даного шлюбу сторони дітей не мають. Позивач вважає одруження з відповідачем невдалим через різні погляди на життя та ведення спільного господарства і побуту. Вказане призвело до того, що сім`я розпалась, близько одного року сторони не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, усі спроби позивача налагодити сімейні відносини з відповідачем виявились безрезультатними, шлюб є формальним, проте відповідач відмовляється вирішити питання щодо розірвання шлюбу в добровільному порядку через органи державної реєстрації актів цивільного стану. За таких обставин позивач вимушений був звернутися до суду із відповідним позовом, посилаючись на те, що подальше спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливим, оскільки суперечить його інтересам (а.с.1,27).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської областівід 30 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб без їх виклику та вперше було призначено розгляд справи по суті на 25 серпня 2025 року о 10 год. 30 хв.. (а.с.10,26), який в подальшому декілька раз було відкладено у зв`язку із відсутністю відомостей про належне повідомлення, зокрема, відповідача ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи по суті, останній раз на 03 вересня 2026 року о 09 год. 30 хв. (а.с.17,18).

Позивач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином (а.с.12-13,35,39-41). При цьому, заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавав.Разом з тим, у відповідних письмових заявах, поданих до суду 24 вересня 2025 року та 03 вересня 2026 року, в кожній окремо, зазначив, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, заперечує проти надання строку для примирення, прохав суд провести розгляд справи без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів (а.с.33,42). При цьому, інших заяв з процесуальних питань, зокрема, заяви про відкладення розгляду справи, відмови від позову чи залишення позову без розгляду від позивача до суду не надходило.

Відповідачу ОСОБА_2 копія ухвали про відкриття провадження від 30 червня 2025 року та копія позовної заяви, а також повідомленняпро дату, час і місце розгляду справи тричі було направлено за її останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, однак поштові конверти повернуто на адресу суду не врученими адресату із відмітками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.14-15,22-23,36-37).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 та у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2023 року №591/4832/22 (провадження №61-10261св23), довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.11 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) повідомлялась про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду (а.с.34).

Відтак, виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. При цьому, відповідач заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавала, правом подати відзив на позовну заяву не скористалась, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходило.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також з урахуванням неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

Суд, з`ясувавши позицію позивача ОСОБА_1 , викладену в позовній заяві, та у додаткових заявах, поданих ним до суду 24 вересня 2025 року та 03 вересня 2026 року,дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Із свідоцтва про шлюб вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 06 травня 2008 року у П`яновицькій сільській раді Самбірського району Львівської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 06 травня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за №03 (а.с.5,30).

Від даного шлюбу сторони не мають спільних дітей (а.с.1,27).

З письмових пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що сімейне життя у сторін не склалося через різні погляди на життя та ведення спільного господарства і побуту, внаслідок чого сім`я розпалась, близько одного року сторони не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, шлюб є формальним, проте відповідач відмовляється вирішити питання щодо розірвання шлюбу в добровільному порядку через органи державної реєстрації актів цивільного стану. При цьому, позивач вважає подальше спільне життя і збереження шлюбу між ними неможливим (а.с.1,2-3,27,28-29,33,42).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 правом подати відзив на позовну заяву не скористалась, будь-яких заперечень проти позову з посиланням на відповідні докази не надала, проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження не заперечувала.

Таким чином, на переконання суду, відповідач ОСОБА_2 вищезазначені обставини у справі не оспорювала, фактично їх визнала, тому у відповідності до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Згідно положень статті 111 Сімейного кодексу України (далі СК України) суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Позивач ОСОБА_1 за змістом позову та у додаткових заявах, поданих ним до суду, прохав позов задовольнити, письмово вказував на неможливість примирення (а.с.1,27,33,42).

Відповідач ОСОБА_2 клопотань про надання подружжю строку для примирення не заявляла.

За таких обставин суд вважає, що сторони не виявили бажання зберегти подружні відносини.

Спору про поділ спільного майна подружжя на час розгляду даної справи немає.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку, що причини, які спонукали позивача ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними є неможливим, воно суперечить інтересам кожного з подружжя, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач ОСОБА_2 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с.5).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 не зверталась до суду із заявою про відновлення їй дошлюбного прізвища.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне після розірвання шлюбу відповідачу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (із змінами та доповненнями) (далі Закон), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З копії довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №838940, виданої 25 лютого 2012 року, вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з дитинства безтерміново, а відтак він звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, суд в порядку ст.141 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі, визначеному на день подання позову, а саме в сумі 1211 грн. 20 коп. за пред`явлення до суду позовної вимоги про розірвання шлюбу, від сплати якої позивач ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону.

Керуючись стст.24,110-113 СК України, стст.12-13,76-82,141, 247,259,263-268,274,279 ЦПК України, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Максимовичі Самбірського району Львівської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Самбірським РВ УМВС України у Львівській області від 20 травня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Самборі Львівської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), зареєстрований 06 травня 2008 року у П`яновицькій сільській раді Самбірського району Львівської області, відповідний актовий запис за №03 від 06 травня 2008 року, які не мають спільних дітей.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 й надалі іменуватися цим самим прізвищем.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у сумі 1211 (однієї тисячі двохсот одинадцяти) гривень 20 (двадцяти) копійок, рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.М. Кущ