Решение № 139483569, 02.09.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2232/26

Номер провадження 2/556/1388/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради Рівненської області про тлумачення заповіту, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимирецької селищної ради Рівненської області про тлумачення заповіту.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,60 га, які розташовані на території Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області (на даний час - Володимирецької селищної ради Рівненської області).

На випадок своєї смерті спадкодавиця залишила заповіт, згідно якого земельну частку (пай), що належала їй згідно Державного акта на право приватної власності на землю, серії Р4 №118116, виданого 19.08.2004 року, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт посвідчений 13.02.2019 року в селі Степангород секретарем Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Мельник Л.П. та зареєстровано в реєстрі за №43.

Оскільки є заповіт, то спадкування відбуватиметься за заповітом.

Позивач прийняв спадщину, так як проживав із спадкодавицею та вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку ст.1269 ЦК України.

У заповіті вказано, що спадкодавиця заповідає свою земельну частку (пай).

Однак, за наслідками виділення земельних часток (пайїв) у натурі оформлювався Державний акт на право приватної власності на землю як правовстановлюючий документ.

Відповідно право на земельну частку (пай) посвідчувалося сертифікатом, а право власності на земельну ділянку - державним актом.

А тому, нотаріус не може видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки із тексту заповіту не випливає, що зазначена в заповіті земельна частка (пай) є саме земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,60 га. Нотаріус повідомила про необхідність тлумачення даного заповіту. Відповідно, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Таким чином, позивачу рекомендовано звернутись до суду з приводу тлумачення заповіту.

На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 27 липня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У підготовче судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Належним чином повідомлений представник Володимирецької селищної ради Рівненської області в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, позовні вимоги визнають.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення із наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 .

Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,60 га, які розташовані на території Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області (на даний час - Володимирецької селищної ради Рівненської області), що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії Р4 №118116.

На випадок своєї смерті спадкодавиця залишила заповіт, згідно якого земельну частку (пай), що належала їй згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія Р4 №118116, виданого 19.08.2004 року, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт посвідчений 13.02.2019 року в селі Степангород секретарем Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Мельник Л.П. та зареєстровано в реєстрі за №43.

Позивач прийняв спадщину, оскільки проживав із спадкодавицею, що підтверджується довідкою Володимирецької селищної ради Рівненської області від10.02.2026 року №62 та вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку ст.1269 ЦК України, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84328490.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 22.05.2026 року №29-17-0.2.1-2632/2-26 ОСОБА_2 було видано сертифікат на земельну частку (пай), серії РВ №0231168. Взамін даного сертифікату було видано Державний акт на право приватної власності на землю серія Р4 №118116.

Відповідно до роз`яснення держаного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області №543/01-16 від 21 травня 2026 року, згідно п.4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №295/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків. передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку.

ОСОБА_1 був наданий заповіт ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Мельник Л.П. 13 лютого 2019 року, згідно якого вона на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: "земельну частку (пай), що належить мені згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р4 №118116 виданого 19.08.2004 року, я заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Розглянувши пред`явлені документи на майно, а саме: Державний акт на право приватної власності на землю, серії Р4 №118116 від 19.08.2004 року, вважає за необхідне роз`яснити, що нотаріус не може взяти до уваги тлумачення заповіту ОСОБА_1 . здійснене спадкоємцем за заповітом про те, що зазначена в заповіті земельна частка (пай) є саме земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,60 га.

З метою тлумачення заповіту ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.02.2019 в частині заповіданого майна рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія Р4 №118116 від 19.08.2004, власником земельних ділянок , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства - є ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_2 заповіла вищевказані земельні ділянки саме для ведення особистого селянського господарства, площею 2,60 га, розташовані на території Степангородської сільської ради Рівненської області.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо заповіт містить суперечливі положення, за вимогою заінтересованих осіб застосовується тлумачення заповіту (ст.1256 ЦК) за умови, якщо відсутні підстави визнання заповіту недійсним, тобто тлумаченню підлягає лише дійсний заповіт. Для тлумачення змісту заповіту застосовуються також загальні правила тлумачення змісту правочинів встановлені ст.213 ЦК.

Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213цього Кодексу.

У статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. (Постанови Верховного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц та від 01 травня 2024 року у справі №501/4300/19)

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

З правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30 липня 2020 року в справі № 378/1160/15-ц убачається, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При цьому, частина друга статті 213 ЦК України, не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне, розтлумачити заповіт без внесення змін у його зміст відповідно до ст.213 ЦК України, виходячи з волі ОСОБА_2 , згідно заповіту, а саме вважати, що заповідане майно у вигляді «земельної частку (паю), що належала їй згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія Р4 №118116» слід тлумачити як «земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,60 га, розташовані на території Степангородської сільської ради Рівненської області, які належать мені згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія Р4 №118116, виданого 19.08.2004 року".

Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з метою реалізації спадкових прав між спадкоємцями.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

А як в ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15-16, 213, 216, 1216, 1218, 1219, 1256 ЦК України , ст.ст. 2-13, 81, 89, 206, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради Рівненської області про тлумачення заповіту, задовольнити.

Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого секретарем Степангородської сільської ради Володимирецького району Рівненської області 13 лютого 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 43.

Вважати, що заповідане майно у вигляді: «земельну частку (пай), що належала їй згідно Державного акта на право приватної власності на землю серія Р4 №118116» слід тлумачити як «земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,60 га, розташовані на території Степангородської сільської ради Рівненської області, які належать мені згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія Р4 №118116, виданого 19.08.2004 року".

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Відомості сторін по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Володимирецька селищна рада Рівненської області, місцезнаходження: селище Володимирець, вул. Повстанців, 21, Вараський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04388113.