Решение № 139478447, 04.09.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1974/26

2/583/1169/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Сидоренка Р.В.,

при секретарі судового засідання Вербі Н.О.,

за участю

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Колісниченка А.С.,

прокурора Єжаченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що громадянка України ОСОБА_1 та громадянин України ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.11.2016. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 у справі № 643/14709/19 шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано. Ще до розірвання шлюбу з моменту розпаду сім`ї дитина фактично проживає разом із Позивачем. Відповідач взагалі не цікавиться вихованням дитини та не приймає в цьому жодної участі. Відповідач також не приймає участі в утриманні дитини. Дитина взагалі не знає свого батька. Усі спроби Позивача переконати Відповідача у необхідності участі у вихованні дитини не дали жодного результату. Відповідачу немає ніякого діла до своєї дитини, навіть банального бажання побачити її та поспілкуватись з нею. Відповідач не поздоровляє їх навіть зі святами, взагалі ніколи не відвідує та не вживає заходів дистанційного спілкування (по телефону чи будь-яким іншим чином в сучасному світі). Усім утриманням та вихованням дитини займається виключно Позивач. Саме вона особисто та самостійно влаштовує, відводить та забирає дитину з садочку, школи та додаткових навчальних заходів, організовує належний медичний догляд за дітьми у встановленому законодавством порядку. Крім того, Відповідач жодним чином не виявив своєї батьківської турботи та не поцікавився життям доньки навіть з початком повномасштабного вторгнення рф та введенням воєнного стану в Україні. Попри постійну небезпеку, загрози життю та здоров`ю, які щоденно супроводжують життя в країні, Відповідач жодного разу не зателефонував та не спробував дізнатися, чи перебуває дитина у безпеці, чи забезпечена вона всім необхідним та чи потребує допомоги. Така байдужість у надскладний для країни та сім`ї час є очевидним підтвердженням повного розриву морального та емоційного зв`язку Відповідача з дитиною. Більш того, з метою забезпечення безпеки та належних умов для розвитку доньки, Позивач була змушена виїхати з дитиною за кордон. На сьогодні Позивач та малолітня ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1. Перебування Позивача та дитини на території Сполучених Штатів Америки підтверджується офіційними документами, а саме: посвідченням особи ( IDENTIFICATION CARD ) на ім`я ОСОБА_5 , виданим у штаті Техас 08.09.2025, а також водійським посвідченням (DRIVER LICENSE) на ім`я Позивача - ОСОБА_6 , виданим 08.09.2025. Навіть знаючи про факт перебування дитини в іншій країні, Відповідач не вживає жодних кроків для підтримання зв`язку дистанційно, не цікавиться її адаптацією та не надає фінансової підтримки, що лише підкреслює його свідоме рішення повністю самоусунутися від батьківських обов`язків.

Окремим підтвердженням свідомого ухилення Відповідача від виконання своїх обов`язків є тривале та систематичне невиконання ним обов`язку щодо утримання дитини. На виконанні в Охтирському відділі державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 643/14709/19, виданого 19.12.2019 Московським районним судом м. Харкова. Згідно з судовим рішенням, з Відповідача на користь Позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки, ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісяця. Попри наявність відкритого ще 07.07.2020 виконавчого провадження, Відповідач продовжує ігнорувати потреби дитини.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.06.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позов підтримали повністю із підстав, викладених у ньому, та просили задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом направлення повістки про виклик за місцем реєстрації. Про причини неявки д осуду не повідомляв, відзив на позов не надходив.

Прокурор зазначила про відсутність підстав для задоволення позову через його недоведеність.

Від департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надійшов лист із проханням виключити зазначену установу із числа третіх осіб, оскільки матір із дитиною не є мешканцями м. Харкова, бо перебувають за кордоном, та не мають можливості у зв?язку із цим надати суду обґрунтований висновок щодо розв`язання спору.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на позицію сторони позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення учасників справи, дійшов такого висновку.

Спірні правовідносини підлягають врегулюванню відповідно до норм сімейного законодавства.

Установлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 26.11.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, місце реєстрації: Охтирський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 265. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_8 », дружини « ОСОБА_8 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.07.2017 року, актовий запис № 809 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.11.2019 у справі № 643/14709/19 шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку /доходів/ щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня подачі заяви (10.09.2019 року) до досягнення повноліття дитини. Як встановлено із мотивувальної частини рішення, що мається у вільному доступі, підставою для задоволення вимог позивача стало повне визнання вимог відповідачем згідно поданої ним суду письмової заяви.

Позивач та малолітня ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Перебування Позивача та дитини на території Сполучених Штатів Америки підтверджується офіційними документами, а саме: посвідченням особи ( IDENTIFICATION CARD ) на ім`я ОСОБА_5 , виданим у штаті Техас 08.09.2025, а також водійським посвідченням ( DRIVER LICENSE ) на ім`я Позивача - ОСОБА_6 , виданим 08.09.2025.

На виконанні в Охтирському відділі державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 643/14709/19, виданого 19.12.2019 Московським районним судом м. Харкова.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Охтирським відділом ДВС станом на 13.04.2026 на запит адвоката від 01.04.2026 сукупний розмір заборгованості Відповідача станом на 13.04.2026 року становить 154347,78 грн. Із вказаного розрахунку вбачається, що з певною періодичністю здійснював погашення заборгованості зі сплати аліментів. Остання виплата мала місце у жовтні 2025 року.

Згідно з довідкою комунального закладу «Заклад дошкільної освіти (ясла садок) № 375 Харківської міської ради» від 25.03.2026 № 30/01-33, малолітня ОСОБА_3 була зарахована до закладу з 01.09.2019 року. Адміністрація закладу та вихователь групи № 9 ОСОБА_10 офіційно засвідчили, що за весь час перебування дитини у садку її вихованням та навчанням займалася виключно мати - ОСОБА_1 . Саме Позивач підтримувала постійний зв`язок із педагогічним колективом, цікавилася успіхами доньки, брала участь у батьківських зборах та дитячих святах. Водночас за весь цей тривалий період Відповідач за період перебування дитини у закладі жодної участі не брав.

Відповідно до довідки КНП «Міська дитяча поліклініка № 13» Харківської міської ради № 48 від 28.01.2026, малолітня ОСОБА_3 з 12.11.2019 має укладену декларацію про надання первинної медичної допомоги з лікарем-педіатром ОСОБА_11 .. Медичною установою офіційно зафіксовано, що з моменту укладання декларації і по теперішній час усіма питаннями медичного забезпечення дитини, її лікуванням, проведенням профілактичних оглядів та щеплень займається виключно мати ОСОБА_1 . Надати достовірну інформацію про участь батька у медичному супроводі дитини не є можливим.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» серії ФОВА-005237296 від 12.12.2025 станом на 12.12.2025, відомості про наявність у Позивача не знятої чи непогашеної судимості на території України відсутні.

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради проінформував суд про неможливість дачі висновку по суті спору в зв?язку із тим, що матір та дитини наразі постійно мешкають поза межами України.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини 6 статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

У справі, не надано належних та допустимих доказів тієї обставини, що відповідач, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків з виховання доньки, яка проживає з матір`ю. Проте батько зобов`язаний вживати усіх можливих заходів щодо спілкування з донькою, участі в її житті, матеріально підтримувати її незважаючи на наявні перешкоди об`єктивного характеру щодо цього.

Суду з об`єктивних причин не надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача щодо дитини. Також суду не надано можливості з`ясувати думку самої дитини по суті спору між сторонами.

Наявність у позивачки труднощів із юридичним оформленням перебування доньки в іноземній державі хоча і заслуговує на увагу, проте сама по собі не може бути достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Також, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

На переконання суду надання батькові можливості налагодити родинні стосунки з дитиною та попередження його про неприпустимість ухилення від участі у вихованні і утриманні доньки, зміну ставлення до її виховання може мати позитивні наслідки, оскільки суду не надано доказів антисоціального статусу відповідача, умисного та свідомого характеру неналежного виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову судові витрати позивача пов`язані із сплатою судового збору необхідно залишити за нею без відшкодування

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ст. 150, 155, 164, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса: м. Харків, Київський р-н, вул. Чернишевська, 55, код ЄДРПОУ 26489104.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко