Решение № 139476967, 03.09.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/896/26

2/134/618/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 вересня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

28 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 525782-КС-001 про надання кредиту від 12 лютого 2025 року у розмірі 31530,00 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 2662,40 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 525782-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (яку Позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Також, 20 лютого 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 525782-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 3000,00 грн.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 525782-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконує та станом на 13.03.2026 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість з урахуванням часткової сплати за Договором № 525782-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 31530,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 15400,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України 4900,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 1230,00 грн. В зв`язку з цим позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, а також про стягнення судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.

02 липня 2026 року ухвалою суду судове засідання було відкладено в зв`язку з неявкою відповідача.

21 липня 2026 року судове засідання відкладено та повторно витребовано докази.

31 липня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслало до суду витребувані докази.

Сторони в судове засідання, призначене на 03 вересня 2026 року, не з`явилися.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про слухання справи у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву, клопотань про розгляд справи за її відсутності до суду не подала. Про дату, час і місце судового засідання відповідачка повідомлялася шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, які повернулися до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вимог пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачці.

Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 21 липня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 12 лютого 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 525782-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікаторомUA-3823 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно із п.п.2.2, п.п. 2.3. Договору кредиту Тип Кредиту: кредит, строк, на який надається кредит: 24 тижнів.

Підпунктом 2.4 Кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована.

Згідно п.п.2.5, п.п. 2.7 Договору кредиту комісія за надання Кредиту (надалі-Комісія): 1400,00 грн. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінний протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Термін дії Договору: до 30 липня 2025 року

Пунктом 4.2.2. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті та в п. 14 Договору), що підтверджується Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» про перерахування коштів, а також інформацією, яка надана АТ КБ «ПриватБанк», а саме інформацією про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), на яку було зараховано кошти на суму 7000 грн 12 лютого 2025 року.

20 лютого 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 525782-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», одноразовим ідентифікатором UA-1601. Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 3000,00 грн. Загальний розмір отриманого та неповернутого кредиту Позичальником складає 10000,00 грн. Комісія за надання додаткової суми кредиту 600,00 грн.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Додатковою угодою виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 3000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті та в п. 14 Договору), що підтверджується Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» про перерахування коштів, а також інформацією, яка надана АТ КБ «ПриватБанк», а саме інформацією про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), на яку було зараховано кошти на суму 3000 грн 20 лютого 2025 року.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. Як вбачається із довідки про стан заборгованості та розрахунком заборгованості по кредиту, позивач зазначає, що у ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договорі, станом на 18 травня 2026 року становить 31530,00 грн, з яких заборгованість за кредитом 10000,00 грн; заборгованість за процентами 15400,00 грн, заборгованість по комісії 1230,00 грн, заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України 4900,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом з тим зазначені положення закону не означають, що кредитодавець вправі встановлювати будь-які платежі незалежно від їх правової природи. Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено заборону встановлювати у договорі про споживчий кредит платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу на те, що умова договору про споживчий кредит щодо оплати дій кредитодавця, які не є послугою, є нікчемною. При цьому правова оцінка комісії залежить від змісту відповідної умови договору та того, за які саме дії (послуги) вона встановлена.

Водночас у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 зроблено висновок про правомірність встановлення договором одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту, оскільки така комісія була прямо передбачена умовами кредитного договору, відповідала зазначеній у паспорті споживчого кредиту інформації та належала до платежів, передбачених законодавством про споживче кредитування. Верховний Суд також перевірив відповідну умову на предмет наявності дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу і не встановив такого дисбалансу.

У цій справі умовами кредитного договору № 525782-КС-001 від 12 лютого 2025 року прямо передбачено сплату комісії у розмірі 1 400 грн, а умовами додаткової угоди від 20 лютого 2025 року комісії у розмірі 600 грн у зв`язку з наданням додаткової суми кредиту. Отже, загальний розмір передбаченої договором комісії становить 2 000 грн.

Зазначені умови були погоджені сторонами при укладенні кредитного договору та додаткової угоди, а розмір відповідної комісії визначений у грошовому вираженні та є відомим позичальнику. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що зазначена комісія встановлена за дії кредитодавця, які не є послугою у розумінні Закону України «Про споживче кредитування», або за дії, здійснення яких кредитодавцем не може бути предметом окремої платної послуги.

За таких обставин суд не встановив правових підстав для визнання відповідних умов договору нікчемними та дійшов висновку про правомірність нарахування комісії у загальному розмірі 2 000 грн.

З огляду на здійснений відповідачкою платіж у розмірі 2 130 грн та зарахування частини цього платежу в рахунок погашення комісії, непогашена заборгованість за комісією становить 1 230 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Однак суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України та зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виклав правовий висновок щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на території України з 24.02.2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Суд виходить із того, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є спеціальною нормою щодо звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, на період дії воєнного стану, а тому мають пріоритет у застосуванні до спірних правовідносин. Зазначені положення ЦК України мають імперативний характер і не можуть бути змінені умовами договору чи положеннями спеціального законодавства щодо споживчого кредитування.

Суд дійшов висновку, що позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) у період дії воєнного стану, і позовні вимоги в частині стягнення сум, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі 4900 грн 00 коп. та 100 грн 00 коп. задоволенню не підлягають.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 525782-КС-001 від 12 лютого 2025 року укладений між сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Окрім того, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитом відповідачка ОСОБА_1 27 лютого 2026 року здійснила часткову оплату кредиту на загальну суму 2130,00 грн. З даної суми позивач погасив частину процентів за кредит в сумі 1260,00 грн, частину комісію за надання кредиту в сумі 770,00 грн та 100,00 грн спрямував на погашення нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України. Однак як вбачається, суд прийшов до висновку, що нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України не стягуються з відповідача на період воєнного стану та підлягають списанню позивачем. Відтак з огляду на те, що зазначені 100,00 грн були фактично сплачені відповідачкою, а підстава їх первісного зарахування сума, нарахована відповідно до статті 625 ЦК України судом не визнається такою, що підлягає стягненню, зазначені 100,00 грн підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру заборгованості за процентами за користування кредитом.

Умовами укладеного сторонами кредитного договору чітко визначено розмір процентної ставки за користування кредитом - 1 процент на день, яка є фіксованою, а також строк кредитування та порядок сплати процентів. Доказів зміни позивачем встановленої договором процентної ставки або нарахування процентів поза межами визначеного договором строку матеріали справи не містять. Відповідачка умов кредитного договору в цій частині не оспорювала, доказів недійсності відповідних умов договору суду не надала.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідачка порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідачка не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за надання кредиту, у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідачка, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Враховуючи, що строк виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором настав, однак отримані нею кредитні кошти, нараховані проценти та комісія у повному обсязі не повернуті та не сплачені, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення відповідної заборгованості.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту), комісію за надання кредиту та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість (з урахуванням сум сплати) в розмірі 26470,00грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 15240,00 грн (загальна сума процентів складає 16600,00 грн 1260,00 грн 100,00 грн = 15240,00); суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 1230,00 грн. Дана заборгованість знайшла своє підтвердження наданими письмовими доказами, зокрема самим Договором кредиту та розрахунком заборгованості, який відповідає умовам кредитного договору, а саме процентній ставці за користування кредитними коштами та у межах строку на який надавався кредит. А у задоволенні решти позовних вимог (сума нарахована відповідно до статті 625 ЦК України) необхідно відмовити за безпідставністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір, що підтверджується платіжною інструкцією № 16190 від 25 травня 2026 року.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 83,95%, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (31530 гривень), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2235,08 гривень (2662,40 х 83,95%).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 7681, 141, 263265, 280281, 284, 289 ЦПК України,

ст. ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором № 525782-КС-001 від 12 лютого 2025 року, в розмірі 26470 (двадцять шість тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) судові витрати в розмірі 2235 (дві тисячі двісті тридцять п`ять) гривень 08 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя