Постановление суда № 139476730, 01.09.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3295/26

Провадження по справі № 2-о/129/123/2026

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

"01" вересня 2026 р. місто Гайсин

Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Третякова Людмила Федорівна, заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

Установив:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Третякової Людмили Федорівни звернулася до Гайсинського районного суду Вінницької області із заявою в порядку окремого провадження, у якій просить встановити факт, що заявниця є особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою Білоруської РСР, яка народилася у м. Мінськ Республіки Білорусь, а також встановити належність заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до громадянства колишнього СРСР.

Обґрунтовуючи необхідність встановлення зазначених фактів, заявниця вказує, що рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 08.06.2023 у справі №129/866/21, яке набрало законної сили 10.07.2023, вже встановлено факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

Також заявниця зазначає, що зверталася до органів Державної міграційної служби України з метою документування паспортом громадянина України та встановлення належності до громадянства України, однак встановити її особу в адміністративному порядку не вдалося у зв`язку із втратою паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року та неможливістю отримання із Республіки Білорусь первинних документів про його видачу.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження допускається, зокрема, за умови, що чинним законодавством не передбачено іншого, позасудового порядку встановлення відповідного факту.

Зі змісту заяви вбачається, що встановлення заявлених фактів необхідне ОСОБА_1 не саме по собі, а для вирішення питання щодо встановлення її належності до громадянства України та подальшого документування паспортом громадянина України.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема, усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року постійно проживали на території України.

Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 №215/2001, визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, а також процедуру їх подання та розгляду компетентними органами.

Пунктом 8 Порядку №215 передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відповідної відмітки про прописку, подає передбачені цим пунктом документи.

При цьому у разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР передбачено подання довідки територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР, за наявності документів, що підтверджують зазначений факт, а також судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року. Аналогічне розмежування наведено у судовій практиці, наданій суду для аналізу.

Таким чином, Порядком №215 чітко розмежовано обставини, які можуть встановлюватися судом, та обставини, встановлення яких покладено на органи Державної міграційної служби України.

Зокрема, у разі відсутності належних документів судом може встановлюватися юридичний факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991. Натомість встановлення особи та факту її перебування у громадянстві колишнього СРСР у межах процедури встановлення належності до громадянства України Порядком №215 віднесено до повноважень органів Державної міграційної служби України.

У справі ОСОБА_1 юридичний факт її постійного проживання на території України у відповідний період уже встановлений рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 08.06.2023 у справі №129/866/21, яке набрало законної сили.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2026 у справі №279/2237/25, висновки якої відтворені у наданій судовій практиці, зазначив, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до ст.293 ЦПК України та ст.3 Закону України «Про громадянство України» предметом судового розгляду залежно від відповідних підстав можуть бути заяви про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991.

Отже, законодавством передбачено спеціальний позасудовий порядок вирішення питань щодо встановлення особи та її перебування у громадянстві колишнього СРСР для цілей встановлення належності до громадянства України, а органом, уповноваженим на вирішення таких питань, є Державна міграційна служба України.

Сам по собі факт неможливості отримання заявницею документів із Республіки Білорусь та неможливості встановлення відповідних обставин органами ДМС у бажаний для заявниці спосіб не змінює встановленої законом компетенції суду та адміністративного органу і не наділяє суд повноваженнями підміняти собою відповідний орган державної влади.

У разі незгоди заявниці з рішеннями, діями чи бездіяльністю органів Державної міграційної служби України при здійсненні ними владних управлінських функцій вона не позбавлена права на їх оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги фактично спрямовані на встановлення обставин, для яких законодавством визначено спеціальний позасудовий порядок, а юридичний факт постійного проживання заявниці на території України на відповідні дати, який може бути предметом судового розгляду в порядку окремого провадження для цілей встановлення належності до громадянства України, вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд доходить висновку про наявність передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 186, 258261, 293, 315 ЦПК України, суддя,

Ухвалив:

У відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Третякова Людмила Федорівна, заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відмовити.

Роз`яснити заявниці, що вирішення питань щодо встановлення особи та перебування особи у громадянстві колишнього СРСР у межах процедури встановлення належності до громадянства України віднесено законодавством до компетенції органів Державної міграційної служби України, а рішення, дії чи бездіяльність відповідного суб`єкта владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Копію ухвали разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати заявниці.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: