Решение № 139474337, 03.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Справа № 904/4878/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кеся Н.Б. за участю секретаря судового засідання Сухачова Д.О.

за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГ", м.Дніпро

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Дніпровський державний медичний університет , м.Дніпро

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники:

Прокурор: Міщук Н.П., посвідчення №069937

Від Позивача: Дяк Ю.М., довіреність від 10.07.2024 р., посвідчення № 143/202

Від Відповідача: представник не з`явився

Третя особа: представник не з`явився

СУД ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (далі-Позивач) через систему "Електронний суд" 29.08.2025 року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГ" (далі-Відповідач), в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГ" (код ЄДРПОУ 24201950) на користь Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925) нежитлове приміщення, площею 405,8 кв.м, що розташоване в прибудові А1-1, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 44, корпус 3 приміщення 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883998212101);

стягнути з Відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938).

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилається на те, що спірний об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення, прибудова А1-1, загальною площею 405,8 кв.м) на підставі підроблених документів незаконно вибуло з державної власності в особі Міністерства охорони здоров`я України та на теперішній час перебуває у володінні ТОВ "ЕКОЛОГ", яке є остаточним недобросовісним набувачем майна та належним відповідачем за віндикаційним позовом.

За подання позову прокуратура сплатила судовий збір на суму 16056,28 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2606 від 27.08.2025 року.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

29.08.2025 року через систему "Електронний суд" Лівобережна окружна прокуратура міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України подала заяву про забезпечення позову (арк.с.243-249 Т.1), в якій просить суд з метою забезпечення позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури постановити ухвалу, якою заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Еколог» (код ЄДРПОУ 24201950) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо нежитлового приміщення, площею 405,8 кв.м, що розташоване в прибудові А1-1, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 44, корпус 3 приміщення 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883998212101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

За подання заяви про забезпечення позову прокуратура сплатила судовий збір на суму 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2605 від 27.08.2025 року.

01.09.2025 року ухвалою суд позовну заяву залишив без руху.

05.09.2025 року ухвалою суд повернув позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

20.04.2026 року постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі №904/4878/25 скасовано, справу №904/4878/25 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2026 справу №904/4878/25 передано судді Кесі Н.Б.

24.04.2026 року ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, яке відбудеться 19.05.2026 о 10:00год.

19.05.2026 ухвалою суд відклав підготовче засідання на 09.06.2026 о 10:30 год. Залучив Дніпровський державний медичний університет (49044, м.Дніпро, вул.Володимира Вернадського, буд. 9, код ЄДРПОУ 02010681) до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача.

19.05.2026 ухвалою суд заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю "Еколог" (код ЄДРПОУ 24201950) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо нежитлового приміщення, площею 405,8 кв.м, що розташоване в прибудові А1-1, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 44, корпус 3 приміщення 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883998212101), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

09.06.2026 ухвалою суд відклав підготовче засідання на 18.06.2026 о 11:30год.

В судовому засіданні 18.06.2026 оголошено перерву до 21.07.2026 о 10:00 год.

21.07.2026 ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 28.07.2026 о 10:30год.

28.07.2026 року в судовому засіданні 28.07.2026 оголошено перерву до 27.08.2026 о 11:00 год.

03.08.2026 року канцелярія суду зареєструвала заяву Третьої особи (арк.с. 208 Т.2), в якій Третя особа просить суд позовні вимоги за поданим позовом по справі задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи здійснювати без участі ДДМУ.

27.08.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку з повітряною тривогою оголошеною в Дніпропетровській області.

27.08.2026 року ухвалою суд призначив судове засідання по розгляду справи по суті на 03.09.2026 о 14:30 год.

Третя особа в судове засідання 03.09.2026 року не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, 03.08.2026 року канцелярія суду зареєструвала заяву Третьої особи (арк.с. 208 Т.2), в якій Третя особа просить суд позовні вимоги за поданим позовом по справі задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи здійснювати без участі ДДМУ.

Відповідач в судові засідання призначені на 19.05.2026 року, 09.06.2026, 18.06.2026, 21.07.2026 та 03.09.2026 не з`явився, ухвали суду направлялися рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу Відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Поштові відправлення разом з ухвалами суду повернулося до суду відділенням поштового зв`язку із зазначенням: "адресат відсутній" (арк.с. 102-103, 168-170, 194-196, 214-216 Т.2).

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 ГПК України датою вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, ч.1, п.10 ч.2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження. Відповідно до статті 10 зазначеного Закону такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частиною 6 статті 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Станом на 03.09.2026 у Відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Ухвали суду також була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до яких є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Враховуючи неявку Відповідача та Третьої особи, належним чином сповіщених про судове засідання, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників Позивача та Відповідача.

В судовому засіданні 03.09.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

3. Позиції інших учасників справи

Заперечення проти позову від Відповідача не надійшли.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи по суті

27.07.2019 державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Т.В. вперше проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколог» (код ЄДРПОУ 24201950) на нежитлове приміщення, що розміщене в прибудові А1-1, загальною площею 405,8 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 44, корпус 3, приміщення 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883998212101).

Як зазначає прокуратура в позові, підставою для проведення вказаної державної реєстрації послугували наступні документи:

- копія договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.12.1998 без номеру, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс» (код ЄДРПОУ 19139870) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколог» (код ЄДРПОУ 24201950);

- лист комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 17.07.2019 за вих. 00389, виданого на ім`я Герасименка С.С. про наявність відомостей станом на 31.12.2012 про реєстрацію права власності за ТОВ «Еколог» на нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корп. 3, приміщення 1а на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.1998, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записаного в реєстрову книгу №472п за реєстровим №1091-504;

- копії технічного паспорту на громадський будинок, що виготовлений директором приватного бюро технічної інвентаризації «Домус-буд» Цибановою Оленою Вікторівною від 27.12.2018;

- наказ №01 від 06.11.2017 про призначення Герасименка Сергія Сергійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 виконувачем обов`язків директора ТОВ «Еколог»;

- сформована державним реєстратором заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), що подана від імені директора ТОВ «Еколог» -Герасименка Сергія Сергійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1 ) від 27.07.2019 за номером №35198381.

Згідно із п.1.1 та п.1.3 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.12.1998 б/н (арк.с. 12 Т.2), даний об`єкт складається з двох основних приміщень: 353,8 кв.м та 52,0 кв.м. та право власності на зазначений об`єкт набуто ТОВ «Техпромсервіс» на підставі Наказу Фонду державного майна України за №616-п від 20.11.1996.

Відповідно до інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях від 12.02.2025 за вих.10-11-00691 (арк.с. 173 Т.1), будь-яка інформація щодо належності нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вул. Набережна Перемоги, буд.44, корп.3, прим.1 у м.Дніпрі, до державної власності у Регіональному відділенні, відсутня.

Також, в листі Фонду державного майна України від 03.06.2025 за вих. 10-33-14273 (арк.с. 203 Т.1) зазначено, що запитувана інформація щодо об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корп.3, прим.№1а, літ. «А1-1» в апараті Фонду відсутня. Також в згаданому листі зазначено, що згідно з актом приймання-передавання документів на постійне зберігання від 26.11.2019 №46 у зв`язку із закінченням терміну зберігання Фонд передав до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України документи за 1991-2001 роки, у тому числі накази Фонду з основної діяльності за 1991-2001 роки. Згідно з описом №1 справ постійного зберігання за 1991-1996 роки, наказ Фонду від 20.11.1996 №616-п не значиться.

Листом №7089 від 20.09.2022 (арк.с. 183 Т.1) комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради підтвердило, що запис в реєстровій книзі №472п з реєстровим №1091-504 про реєстрацію права власності за ТОВ «Еколог» на приміщення 1А по вул. Набережна Перемоги, 44 в М.Дніпропетровську, відсутній. Та лист від 17.07.2019 на ім`я Герасименка С.С. про реєстрацію прав власності на приміщення 1А за вищезазначеною адресою КП «ДМБТІ» ДМР, не видавався.

Як зазначає прокуратура в позові, укладеного між ТОВ «Техпромсервіс» та ТОВ «Еколог» договору купівлі-продажу нежитлового приміщення як і Наказу Фонду державного майна України за №616-п від 20.11.1996, фактично не існує, долучена копія даного договору до реєстраційної справи не була спрямована на реальне настання правових наслідків, вона послугувала лише підставою для створення реєстраційного запису щодо номінального власника спірного об`єкта та вчинений з метою приховування факту недобросовісності останнього набувача нерухомого майна.

Окрім цього, в Державному реєстрі цивільного стану громадян наявний актовий запис про смерть №5550 від 29.03.2019, складений Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (лист Амур-Нижньодніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі від 09.05.2025 за №922/31.24-25) (арк.с. 200 Т.1).

Тож, як зазначає прокуратура в позові, документи, які послугували підставою для державної реєстрації на нежитлове приміщення 1а, по вулиці Набережна Перемоги, 44 корпус 3 в м.Дніпрі за ТОВ «Екологом» не створювалися, містять ознаки фальсифікації, а тому не породжують виникнення права власності відповідно до статті 328 ЦК України.

Згідно інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 14.03.2025 за вих. 10/1-78 інформація щодо реєстрації дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозволів) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по об`єкту розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корп.3, прим.№1а, літ «А1-1» - відсутня (арк.с. 190 Т.1).

В листі наданому до окружної прокуратури Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 12.06.2025 за вих. 12/19-252 (арк.с. 206 Т.1) вказано, що відповідний департамент є органом на який покладено обов`язок ведення містобудівного кадастру, забезпечення внесення до інформаційної бази містобудівного кадастру достовірної інформації про розпорядчі документи органів місцевого самоврядування щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомості (об`єктам будівництва) на території міста (розпорядження міського голови, рішення міської ради, рішення виконавчого комітету міської ради, рішення районних у місті рад).

Водночас, в його віданні перебуває лише розпорядження міського голови від 18.08.2008 №1286-р «Про присвоєння адреси будівлі відділення поштового зв`язку №94 по вул. Набережній Перемоги (Жовтневий район)» будівлі відділення поштового зв`язку №94 було присвоєно адресу - вул. Набережна Перемоги, 44 (колишні адреси -вул. Набережна Перемоги, 48, вул. Набережна Перемоги, 48-П).

Іншим об`єктам нерухомого майна адреса - вул. Набережна Перемоги, 44 офіційно не надавалась. Відповідні розпорядчі документи щодо присвоєння вказаної адреси іншим об`єктам, у тому числі документи щодо присвоєння нумерації корпусів основної будівлі за адресою - вул. Набережна Перемоги, 44 відсутні. У зв`язку з чим, надати інформацію про об`єкт нерухомості, що має назву - вул. Набережна Перемоги, буд. №44, корпус №3, не вбачається можливим.

За наявною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 44 заходяться декілька об`єктів нерухомого майна: гуртожитки для студентів вищих навчальних закладів з прибудовами та нежитлові приміщення, які перебувають в державній власності в особі Міністерства освіти і науки України та в приватній власності суб`єктів господарювання.

Відповідно до листів Українського державного університету науки та технологій від 31.01.2025 за вих.01-26-125 та 25.04.2025 за вих. 01-26-262 (арк.с. 169, 192 Т.1) з`ясовано, що за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 44, знаходиться будівля гуртожитку №5 (опис: будівля гуртожитку №5 літ. А-13, А (1)-1, загальною площею 12 198 кв.м., ґанки літ. а(1), а(3), сходи літ.а (4), право господарського відання на яке належить УДУНТ, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3089712712020), а окремих документів на корпус 3 цієї будівлі гуртожитку, університет не має.

Відповідно до інформації наданої Дніпровським державним аграрно-економічним університетом від 24.04.2025 за вих.46-11-411 (арк.с. 195 Т.1) встановлено, що гуртожиток №2 за адресою: вул. Набережна Перемоги, буд. 44К знаходиться на балансі Дніпровського державного аграрно-економічного університету. Всі нежитлові приміщення гуртожитку на першому поверсі використовуються для потреб університету. Нежитлове приміщення загальною площею 405,8 кв.м. згідно з планом квартирного будинку на першому поверсі відсутнє.

Згідно відповіді наданої Дніпровським державним медичним університетом від 29.04.2025 за вих№.01-26/875/13 (арк.с. 197 Т.1) на запит окружної прокуратури та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з`ясовано, що на балансі Дніпровського державного медичного університету знаходиться приміщення, які розташовані за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 44А (будівля гуртожитку №7 літ.А-12 загальною площею 12 766, 20 кв.м, з них житлова площа складає - 5047, 10 кв.м.) та вул. Набережна Перемоги, 44 Б (будівля гуртожитку №6 літ.А-12 загальною площею 13477, 70 кв.м, з них житлова площа складає - 5484, 40 кв.м.).

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №430300602 від 06.06.2025, нежитлове приміщення, що знаходиться в житловому будинку літ. А-12 в цокольному поверсі в прибудовах, загальною площею 814,5 кв.м, що розташоване по вул. Набережна Перемоги, будинок 44, приміщення 42а зареєстроване 03.04.2013 на праві приватної власності за публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на підставі рішення Третейського суду при Асоціації «Захисники правопорядку» від 30.01.2009 б/н (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47286412101).

Приміром, гуртожиток, загальною площею 3571, 8 кв.м., з них житлова площа складає - 1784.7 кв.м, 1986 року побудови, яка складається з 12-ти поверхів, що розташоване по вул. Набережна Перемоги, 44/1 в м.Дніпрі належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «СВЕМОН-ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 23945329) на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 15.02.1996 б/н та наказу від 30.01.1990 за №107, виданого Міністерством зв`язку УРСР (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 874529712101).

Також, в Реєстрі речових прав наявний запис від 02.10.2019 про право власності Акціонерного товариства «Укрпошта» (код ЄДРПОУ 21560045) на приміщення пошти, загальною площею 703,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1930294012101). В подальшому, право власності на зазначення приміщення пошти набуто гр. Захарян Гарегіном Юрійовичем на підставі укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. від 08.09.2020 за реєстровим №2571.

Таким чином, об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення 1а, на яке 27.07.2019 зареєстровано право приватної власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколог» (код ЄДРПОУ 24201950), неможливо ідентифікувати не лише за його адресою, але й за площею.

Разом з тим, в наданому до окружної прокуратури листі Дніпровського державного медичного університету від 02.07.2025 за вих. 01-26/1399/13 (зв.арк.с. 123 Т.1) вказано, що відповідно до технічного паспорту №13482 від 26.01.1976 гуртожиток №6 медичного інституту мав адресу: вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корпус 3, м. Дніпропетровськ. Водночас, в довідці №298 від 17.09.2002 (арк.с. 121 Т.1) міського комунального підприємства «Землеград» вказано, що будівля гуртожитку №6 розташована за адресою: вул. Набережна Перемоги, 44Б, колишня адреса: вул. Набережна Перемоги, 44 м.Дніпро. Відповідно до даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2018 №14480229 об`єкт нерухомого майна - гуртожиток №6 наразі має адресу: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 44Б.

Таким чином, починаючи з 26.01.1976 по 17.09.2002 будівлі гуртожитку №6 медичного інституту (наразі - Дніпровського державного медичного університету) була присвоєна поштова адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корпус 3.

Так, під час ознайомлення прокурора окружної прокуратури з матеріалами інвентаризаційної справи за номером 13482 (арк.с. 240-243 Т.1) на будинок 44, корпус 3 по вулиці Набережна Перемоги в місті Дніпропетровськ (матеріали перебувають в віданні комунальному підприємстві «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради) з`ясовано, що дійсно вказаною адресою розташований гуртожиток, 1975 року забудови, що належить медичному університетові.

Вивченням змісту оціночного акту №1 від 26.01.1976 (арк.с. 241 Т.1) та журналу зовнішніх обмірів (стор.1-4 інвентаризаційної справи №13482) встановлено, що вищевказаною адресою розміщено: гуртожиток, що позначений літерою А-12 загальною площею 15 793, 2 кв.м та який складається з 12 поверхів, підвал під гуртожитком - 1331, 8 кв.м., технічний поверх 1316, 1 кв.м., вхід в підвал - 33, 7 кв.м., ґанки - 322, 3 кв.м. та прибудова під літерою А1-1, загальною площею 533, 4 кв.м.

Крім того, прокурором окружної прокуратури з`ясовано, що в матеріалах інвентаризаційної справи №13482 наявна письмова заява (арк.с. 210 Т.1), що подана від імені ОСОБА_1 та датована 06.03.2019 (з відміткою про отримання 06.07.2019 відділом 7 комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації») щодо долучення до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корпус 3 - договору купівлі-продажу від 10.12.1998. До вказаної заяви долучено копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.12.1998 про купівлю ТОВ «Еколог» нежитлового приміщення 1а, загальною площею 405, 8 кв.м, а також копію паспорту виданого Фастівським РВ Управління ДМС України в Київській області від 25.08.2016 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та копію картки фізичної особи-платника податків на Герасименка С.С., виданої Фастівською держподатінспекцією Київської області від 23.03.2004.

Окрім цього, до матеріалів інвентаризаційної справи № 13482 (стор. 150-151) долучено заяву ОСОБА_1 від 22.12.2019 підготовлену на ім`я директора комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, яку отримано комунальним підприємством 10.01.2020, про надання інформації шляхом видачі архівної довідки про право власності за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корпус 3, приміщення №1а (літ. А1-1) загальною площею 405, 8 кв.м.

Також в матеріалах інвентаризаційної справи №13482 на будівлі гуртожитку медичного університету наявний лист, який виданий начальником виробничого відділу КП «ДМБТІ» ДМР Усмановим С.В від 14.01.2020 за вих. 389 про те, що станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі відсутні відомості про право власності за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 44Б приміщення 1а, літ.А1-1 (колишня адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 44). Крім того, в даному листі зазначено, що в інвентаризаційній справі міститься копія договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.12.1998 згідно якого ТОВ «Техпромсервіс» продала ТОВ «Еколог» належне їй нерухоме майно, однак ТОВ «Еколог» за реєстрацією права власності до КП «ДМБТІ» ДМР не звертались.

Як зазначає прокуратура в позові, на момент здійснення державної реєстрації права приватної власності за ТОВ «Еколог» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення укладеним між ТОВ «Техпромсервіс» та ТОВ «Еколог» та на момент листування з комунальним підприємством, директора ТОВ «Еколог» Герасименка С.С, не було в живих.

Крім того, вивченням виготовленого 24.12.2015 технічного паспорту на будівлю гуртожитку №6, що розташований по вул. Набережна Перемоги, 44Б в м.Дніпрі, що належить на праві власності Міністерству охорони здоров`я України, з`ясовано в складі останнього є три прибудови - А1-1, А2-1 та А3-1.

Приміром, частина прибудови А1-1 має досить схожі розміри з нежитловим приміщенням, на яке зареєстроване право власності ТОВ «Еколог». Так, загальна довжина прибудови А1-1 складає - 31,5м, ширина - 10,32 м та 8, 04 м, в той час як нежитлове приміщення №1а, що розташоване в прибудові літ. «А-1» по вул. Набережна Перемоги, 44, корпус 3, відповідно до складеного 27.12.2018 Цибановою О.В. технічного паспорту, має наступні параметри: загальна довжина -32.30 м., ширина - 11.40 та 7.87 м.

Тобто, при співставленні технічного паспорту на прибудову А1-1 до гуртожитку №6 по вул. Набережна Перемоги, буд. 44Б в м. Дніпрі та технічного паспорту на нежитлове приміщення, що розміщене в прибудові А1-1 по вул. Набережна Перемоги, 44, корпус 3, приміщення 1а в м. Дніпрі, випливає що за ТОВ «Еколог» на праві приватної власності зареєстровано нежитлове приміщення, що належить Дніпровському державному медичному університеті.

Опрацюванням Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановлено, що директором товариства з обмеженою відповідальністю «Приватне бюро технічної інвентаризації «Домус-буд» (код ЄДРПОУ 38486013) з 01.04.2025 є Гніппа Олена Вікторівна, а не Цибанова Олена Вікторівна.

Як зазначає прокуратура в позові, виникають обґрунтовані сумніви щодо дійсності даних, що зазначені в технічному паспорті на нежитлове приміщення 1а, що розташоване по вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корпус 3 в м. Дніпрі, що виготовлений 27.12.2018 директором ТОВ «Приватне бюро технічної інвентаризації «Домус-буд».

Отже, нежитлове приміщення 1а, загальною площею 405, 8 кв.м. за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 44, корпус 3, як об`єкт нерухомості ніколи фізично не створювався (не будувався), проектна та дозвільна документація на нього відсутні, а сам факт його юридичного існування (наявність відомостей про нього в Державному реєстрі речових прав) витікає з неправомірних дій державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Т.В., яка від імені директора ТОВ «Еколог» Герасименка С.С. та на підставі недостовірних відомостей, тобто без належних правових підстав внесла відомості про даний об`єкт нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, (фіктивне) утворення нежитлового приміщення 1а, загальною площею 405,8 кв.м., що розміщене в прибудові А1-1 та його юридична легалізація в державному реєстрі речових прав за тією ж адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 44, корпус 3, що до 2002 року належала гуртожитку №6 з прибудовою А1-1 Дніпровському державному медичному університеті, є не чим іншим як спробою заволодіти нерухомим майном, що належить Міністерству охорони здоров`я України, штучно обмеживши в законних правах розпоряджатися належним йому майном, що порушує його законні права та інтереси.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення

5.1. Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, відповідно до п. п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Слід також враховувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 в справі №927/491/19, у якій, зокрема, зазначено, що обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджувані порушення (а не просто направлено запит на надання інформації).

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Власність є матеріальною основою суспільного розвитку, а питання володіння, користування і розпорядження нею - ключовими у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Інтереси держави, зокрема, полягають у володінні та ефективному використанні об`єктів державної власності з метою задоволення державної та суспільної потреби, у належному функціонуванні державного механізму, забезпеченні добробуту громадян України.

Незаконне відчуження державного майна порушує такі інтереси, оскільки у даному випадку держава незаконно позбавлена права власності на майно, втратила повноваження власника майна, можливість реалізувати свої права з метою досягнення суспільно важливих цілей, забезпечення виконання державою її функцій (приносити доходи до бюджету держави, з метою розв`язання соціальних та економічних проблем, що виникають у державі тощо).

Отже, вказані правовідносини становлять «суспільний», «публічний» інтерес.

За таких обставин, заходи щодо повернення майна з метою задоволення державних та суспільних потреб є законними, невідкладними та виправданими, пропорційними визначеним цілям, і тому позовні вимоги прокурора не порушують ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №923/833/20 суд дійшов висновку, що попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом (п.8.10).

Інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі № 5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі № 42454/02 від 15.01.2009).

Про це також наголошено Європейським судом у справі «Бацанін проти Росії»: підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.

При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Фонд державного майна України, тобто суб`єкт владних повноважень, з повідомлення прокуратури був обізнаний про факт незаконного вибуття майна з державної власності, проте ним не вживаються належні заходи цивільно-правового характеру, направлені на повернення майна.

Так, Лівобережною окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено на адресу Міністерства охорони здоров`я України лист (запит) за №52-6173вих-25-25 від 17.07.2025 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування (арк.с. 214-217 Т.1).

На вказаний запит Міністерства охорони здоров`я України надано відповідь №14-13/25563/2-25 від 14.08.2025 (арк.с. 218 Т.1), згідно яких встановлено, що гуртожиток №6, розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 44-Б, є об`єктом державної власності, органом управління якого є держава в особі Міністерства охорони здоров`я України, перебуває на балансі Університету та закріплений за ними на праві оперативного управління.

Будь-які рішення щодо відчуження зазначеного об`єкту нерухомості з державної власності Міністерство охорони здоров`я України не приймало та не погоджувало.

Одночасно інформуємо, що відсутність у Міністерства охорони здоров`я України належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують інформацію, викладену у листі Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра від 17.07.2025 №52-6173вих-25 унеможливлює самостійне забезпечення захисту інтересів держави у разі їх порушення.

Крім того, в даному листі вказано, що з метою захисту інтересі держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, у випадку наявності порушення законодавства, Міністерство просить окружну прокуратуру вжити заходів реагування представницького характеру в порядку визначеному положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, звернення керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.

Отже, керівником Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

5.2. Щодо суті спору

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

За змістом ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно відповіді наданої Дніпровським державним медичним університетом (лист від 29.04.2025 за вих.01-26/875/13) на запит окружної прокуратури з`ясовано, що на балансі Дніпровського державного медичного університету знаходиться приміщення, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 44 А та вул. Набережна Перемоги, 44 Б.

Опрацюванням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що гуртожиток №6 літ.А-12, загальною площею 13 477, 7 кв.м за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 44 Б - закріплено на праві оперативного управління за Дніпровським державним медичним університетом (код ЄДРПОУ 02010681). Власником зазначеного гуртожитку є держава, в особі Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925).

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2016 за №329 «Про закріплення окремого нерухомого майна державної форми власності» - гуртожиток №6 по вул. Набережна Перемоги, 44Б в м.Дніпропетровську закріплено на праві оперативного управління за Державним закладом «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 02010681), як за закладом на балансі якого опубліковується це майно.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про зміну типу та перейменування Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» від 15.03.2021 за №473 - змінено тип та перейменовано Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на Дніпровський державний медичний університет.

В подальшому, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10.05.2024 за №819, з метою забезпечення проведення державної реєстрації права власності держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та похідних речових прав на нерухоме майно, що опубліковується на балансі Дніпровського державного медичного університету, внесено зміни у додаток 1 до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2016 за №329 «Про закріплення окремого нерухомого майна державної форми власності» та розділ «Державним закладом «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 02010681) викладено в новій редакції.

Окрім цього, вивченням відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що Дніпровський державний медичний університет як юридичну особу (код ЄДРПОУ 02010681) створено 05.09.1994 (дата запису: 17.11.2005), засновником юридичної особи є Міністерство охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925).

Статут Дніпровського державного медичного університету (нова редакція) затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я №785 від 27.04.2023 (далі по тексту - Статут).

Цим Статутом визначено, що органом управління Дніпровського державного медичного університету (далі - Університет) є Міністерство охорони здоров`я України.

Майно Університету є державною власністю.

Університет є правонаступником: Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» відповідно до наказу МОЗ України від 12.09.2011 року №156-0 «Про зміну назви та затвердження Статуту Державного закладу « Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України»; Дніпропетровського медичного інституту відповідно до наказу МОЗ України від 09.06.1994 №96 «Про реорганізацію вищих медичних навчальних закладів»; Дніпропетровської басейнової лікарні Міністерства охорони здоров`я України відповідно до наказу МОЗ України від 15.04.2008 №80-о «Про реорганізацію Дніпропетровської басейнової лікарні»; державного вищого навчального закладу «Дніпропетровське медичне училище» Міністерства охорони здоров`я України відповідно до наказу МОЗ України від 16.04.2009 №101-о «Про реорганізацію державного вищого навчального закладу «Дніпропетровське медичне училище» шляхом приєднання до Дніпропетровської державної медичної академії»; Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1 Міністерства охорони здоров`я України» відповідно до наказу МОЗ України від 13.02.2023 №284 «Про реорганізацію Державного закладу «Спеціалізована багатопрофільна лікарня №1 Міністерства охорони здоров`я України».

Так, в наданому листі Дніпровського державного медичного університету від 02.07.2025 за вих. 01-26/1399/13 вказано, що відповідно до технічного паспорту №13482 від 26.01.1976 гуртожиток №6 медичного інституту мав адресу: вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корпус 3, м. Дніпропетровськ. Наразі об`єкт нерухомого майна- гуртожиток №6 має адресу: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 44Б.

Відповідно до інвентарної справи №13482 у 1976 році проведено технічну інвентаризацію гуртожитку по вул. Набережна Перемоги, буд. 44, корпус 3 в м. Дніпропетровськ, що належить медичному університетові.

В складі вказаного гуртожитку наявна прибудова А1-1, загальною площею - 533, 4 кв.м.

Таким чином встановлено, що об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення, прибудова Al-Ідо гуртожитку) перебуває в державній власності та в оперативному управлінні Дніпровського державного медичного університету.

Статтями 328, 329 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Так, відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 (втратила чинність на підставі наказу Держбуду № 36 від 15.02.2002) державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснювалась комунальними підприємствами - бюро технічної інвентаризації та є обов`язковою для всіх власників нерухомого майна незалежно від форми власності (п. 1.4, 1.6 Інструкції).

Аналогічні положення передбачені Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству за №56 від 13.12.95 (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №327 від 02.07.2012).

Разом з цим, за інформацією комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 20.02.2022 за вих.7089 нерухоме майно - приміщення 1а по вул.Набережна Перемоги, 44, корпус 3 в місті Дніпрі на праві приватної власності не реєструвалось.

Згідно до частини сьомої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною третьою статті 10 цього Закону передбачено, що державний реєстратор, у тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі -Порядок № 1127).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

Водночас у розумінні статті 27 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», копія договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.12.1998 та виготовлений 27.12.2018 технічний паспорт не є тими документами, на підставі яких може бути проведена реєстрація права приватної власності.

У реєстраційній справі відсутній укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат.

Більш того, заявника в особи директора товариства з обмеженою відповідальність «Еколог» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент здійснення державної реєстрації права приватної власності за ТОВ «Еколог» на нежитлове приміщення 1а, загальною площею 405,8 кв.м., не було в живих.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Таким чином, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Відповідно до п. п. 2-4, 6 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на дату державної реєстрації), підставами для відмови в державній реєстрації прав є наступне: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Таким чином, при наявності вищевказаних підстав для відмови ТОВ «Еколог» в державній реєстрації прав, державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Тетяною Владиславівною, в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийнято 27.07.2019 рішення про проведення за за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколог» (код ЄДРПОУ 24201950), державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення 1а, що знаходиться в прибудові А1-1 за адресою: місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 44, корпус 3, загальною площею 405,8 кв.м., а тому така державна реєстрація є незаконною.

Отже, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів ТОВ «Еколог» право власності на нежитлове приміщення 1а, що розташоване в прибудові А1-1 по вул.Набережна Перемоги, 44, корпус 3 в м.Дніпрі не набув, а спірне майно фактично поза волею власника незаконно вибуло з володіння Держави в особі Міністерства охорони здоров`я України.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб"єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.6, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, пункт 6.41, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, пункт 48, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-6, пункт 91, від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19, пункт 43, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 88, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, пункт 75, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, пункт 55; див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння, (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 653/1096/16-ц).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).

Відповідно до статті 399 ЦК України право володіння припиняється, зокрема, у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

У свою чергу статтею 400 ЦК України визначено, що недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 22.10.2020 у справі №752/11904/17 віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об^єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14).

Встановлено, що право власності на спірне майно зареєстровано двічі: вперше у складі об`єкта нерухомого майна - гуртожитку №6 літ. А-12, загальною площею 13 477, 7 кв.м., реєстраційний номер 1690099812101, а згодом як окремого об`єкта нерухомого майна - нежитлове приміщення 1а, що розташоване в прибудові до А1-1 в м.Дніпрі по вул. Набережна Перемоги, 44, корпус, загальною площею 405, 8 кв.м., реєстраційний номер 1883998212101 (подвійна реєстрація права власності).

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів особи, за якою право власності на нерухоме майно зареєстровано первинно та не припинялося (така позиція відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №823/378/16, від 07.08.2019 у справі №193/1/17 та від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №914/520/18).

Отже, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване одночасно за двома особами як нібито на два різні об`єкти, які є однією й тією ж нерухомістю, то обидві особи володіють таким нерухомим майном, але володіння кожної з цих осіб є неповноцінним. Ця особливість не змінює характеру порушення прав та інтересів постраждалої особи, яке полягає у позбавленні її порушником повноцінного володіння спірним майном. Тому належному способу захисту прав та інтересів постраждалої особи відповідає позовна вимога про витребування спірного нерухомого майна (п.33 постанови Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №910/3419/22).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження №14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021у справі № 925/642/19 (провадження №12-52гс20, пункт 49).

Крім того, визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права у цьому випадку при розгляді позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння у вказаній справі є дослідження правомірності саме первинної реєстрації права власності за ТОВ «Еколог».

Окремо слід зазначити, що не є також належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб"єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

Пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553), визначено, що для державної реєстрації права власності у разі витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подається відповідне рішення суду.

З огляду на те, що вирішення спору має призводити до припинення порушення і повноцінного володіння нерухомим майном, судове рішення про витребування нерухомого майна є підставою також для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на новостворений об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1883998212101 та скасування рішення державного реєстратора №48026495 від 31.07.2019 про закриття розділу Державного реєстру речових прав та реєстраційної справи за реєстраційним номером 1883998212101.

Тому скасування державної реєстрації права власності відповідача або скасування рішень державного реєстратора та закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не можуть становити зміст окремих позовних вимог.

Подібні висновки Верховного Суду містяться в постанові від 10.04.2024 у справі № 910/3419/22.

Згідно з абз. 1 п. 20 цього Порядку, у разі проведення державної реєстрації права власності, права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань, спеціального майнового права на майно вперше, у тому числі у разі поділу, виділу частки або об`єднання майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває розділ у зазначеному Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна.

Отже, виходячи з обставин цієї справи, враховуючи недобросовісність останнього набувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколог», належним та ефективним способом захисту є звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі ст. ст. 387, 400 ЦК України, оскільки спірне майно поза волею власника незаконно вибуло з володіння Держави в особі Міністерства охорони здоров`я України.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Позов Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м.Дніпро в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГ" задовольнити у повному обсязі.

Витребувати з чужого незаконного володіння - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГ" (код ЄДРПОУ 24201950) на користь Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925) нежитлове приміщення, площею 405,8 кв.м, що розташоване в прибудові А1-1, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 44, корпус 3 приміщення 1а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883998212101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГ" (49600, м.Дніпро, вул.Панікахи, буд. 2, код ЄДРПОУ 24201950) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938) 16056,28 грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).

Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 04.09.2026

Суддя Н.Б. Кеся