Решение № 139474190, 24.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" серпня 2026 р. Cправа № 902/239/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,

за участю представників:

прокурор та представники сторін не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800) в інтересах держави в особі

Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500)

до: Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" (вул. Сковороди Григорія, буд. 6, прим. 31, м. Вінниця, 21050)

про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в загальній сумі 323 329,68 грн

В С Т А Н О В И В :

Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" про стягнення 323 329,68 грн коштів з яких, 178 568,00 грн за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 2417000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", 120 897,17 грн інфляційних втрат, 23 864,51 грн 3% річних.

Також до позовної заяви Керівником Немирівської окружної прокуратури Вінницької області долучено заяву про забезпечення позову (№02.54/1-706вих-26 від 26.02.2026) (вх.канц. №01-30/2005/26 від 26.02.2026).

Також до позовної заяви Керівником Немирівської окружної прокуратури Вінницької області долучено заяву про забезпечення позову (№02.54/1-706вих-26 від 26.02.2026) (вх.канц. №01-30/2005/26 від 26.02.2026).

Ухвалою суду від 02.02.2026 задоволено частково заяву (№02.54/1-706вих-26 від 26.02.2026) (вх.канц. №01-30/2005/26 від 26.02.2026) Керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову.

Накладено арешт на грошові кошти Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" (код ЄДРПОУ 30257070) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному підприємству "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан", у межах суми позовних вимог на загальну суму 323 329,68 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі №902/239/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24.03.2026.

Однак, відповідно до графіку відпустки на 2026 рік, головуючий суддя Маслій Ігор Володимирович буде перебувати у відпустці з 23.03.2026 по 27.03.2026.

Ухвалою суду від 03.03.2026 повідомлено учасників справи №902/239/26, що судове засідання відбудеться 31.03.2026.

06.03.2026 до суду від представника Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" надійшла заява (б/н від 06.03.2026) (вх.канц. №01-43/10/26) про скасування заходів забезпечення позову.

09.03.2026 від представника відповідача до суду надійшли письмові доповнення до заяви про скасування заходів забезпечення позову (б/н від 09.03.2026).

Ухвалою суду від 10.03.2026 заяву представника Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" адвоката Шишковської А.Б. (б/н від 06.03.2026) (вх.канц. №01-43/10/26) про скасування заходів забезпечення позову призначити до розгляду в судовому засіданні 12.03.2026.

11.03.2026 до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшли заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення позову (б/н від 10.03.2026).

Ухвалою суду від 12.03.2026 задоволено заяву представника Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" адвоката Шишковської А.Б. (б/н від 06.03.2026) (вх.канц. №01-43/10/26) про скасування заходів забезпечення позову. Скасовано вжиті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.03.2026 заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" (код ЄДРПОУ 30257070) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному підприємству "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан", у межах суми позовних вимог на загальну суму 323 329,68 грн.

17.03.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вих. №02-42/397 від 17.03.2026).

25.03.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 25.03.2026). Додатком до якого додано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

31.03.2026 до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вих. №02/54-1-1107вих.26 від 30.03.2026).

В судовому засіданні 31.03.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 21.04.2026.

31.03.2026 до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (б/н від 31.03.2026).

Ухвалою суду від 21.04.2026 повідомлено позивача та відповідача про відкладення підготовчого судового засідання на 21.04.2026.

21.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання (вих. №20/04 від 20.04.2026) про приєднання до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 21.04.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.05.2026.

Ухвалою суду від 21.04.2026 повідомлено позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.05.2026.

12.05.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання (вих. №12/05 від 12.05.2026) про долучення доказів до матеріалів справи.

12.05.2026 від Немирівської окружної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення (б/н від 12.05.2026).

13.05.2026 судове засідання не відбулось, в зв`язку з оголошенням на території Вінницької області сигналу "Повітряна тривога".

Ухвалою суду від 15.05.2026 повідомлено прокурора, позивача та відповідача, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 28.05.2026.

26.05.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 26.05.2026) про приєднання доказів до матеріалів справи.

28.05.2026 від Немирівської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів (б/н від 27.05.2026).

В судовому засіданні 28.05.2026 судом оголошено перерву до 11.06.2026.

10.06.2026 до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшли письмові пояснення (б/н від 10.06.2026) щодо поданих додаткових доказів відповідача.

В судовому засіданні 11.06.2026 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 01.07.2026.

Ухвалою суду від 16.06.2026 повідомлено прокурора, позивача та відповідача, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 01.07.2026.

В судовому засіданні 01.07.2026 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 12.08.2026.

13.07.2026 від представника позивача на виконання суду надійшла заява (б/н від 13.07.2026).

10.08.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вих. №07/26 від 07.08.2026) про приєднання до матеріалів справи висновку експерта.

11.08.2026 від Немирівської окружної прокуратури до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів (б/н від11.08.2026).

12.08.2026 до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи доказів (№02-42/1177 від 12.08.2026).

В судовому засіданні 12.08.2026 прийняли участь прокурор, представник позивача та відповідача.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти позову.

Після переходу суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до ст. 219 ГПК України та з урахуванням складності справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів до 24.08.2026 о 14:30 год., про що повідомлено присутніх учасників справи у судовому засіданні під звукозапис.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до інформації розміщеної на Порталі державної електронної системи у сфері будівництва "econstruction.gov.ua" за посиланням: https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2592327756297536669/optype=2 (Портал ЄДЕССБ), 08.01.2020 Липовецькою РДА Вінницької області видано містобудівні умови та обмеження на будівництво торгівельно-офісної будівлі. Адресою будівництва, згідно даних Порталу зазначено Липовецьку територіальну громаду, м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області вул. Василя Липківського, 65.

Згідно інформації наданої Державною інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) № 688/03/18-26 від 03.02.2026 встановлено, що 28.01.2020 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області за реєстраційним номером ВН061200280320 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкт: "Нове будівництво торгівельно-офісної будівлі: м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області вул. Василя Липківського, 65", клас наслідків - СС1.

Замовником будівництва є Приватне підприємство "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан".

Будівництво здійснювалось на земельній ділянці площею 0.1171 га, кадастровий номер земельної ділянки 0522210100:01:001:2720, цільове призначення: 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яку забудовник набув у власність згідно договору купівлі - продажу від 27.03.2019, що підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (запис № 46175572).

Відповідачем зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, реєстраційний номер в ЄДЕССБ ВН101210909967 від 10.09.2021, об`єкт будівництва: "Нове будівництво торгівельно-офісної будівлі", м. Липовець, Вінницького району, Вінницької області вул. Василя Липківського, 65, кадастровий номер: 0522210100:01:001:2720.

Відповідно до даних Порталу ЄДЕССБ - датою початку вказаного будівництва є - 28.01.2020, датою завершення будівництва є - 30.08.2021, 10.09.2021 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації вищевказаного об`єкта під №ВН101210909967.

За твердженнями прокурора, встановлено перехідний період для сплати коштів пайової участі на 2020 рік, порядок та умови перерахування яких визначено "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX.

Відповідач з Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області, договір про пайову участь у створенні i розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при будівництві торгівельно-офісної будівлі у м. Липовець Вінницького району Вінницької області по вул. Василя Липківського, 65, на земельній ділянці із кадастровим номером 0522210100:01:001:2720 не укладав.

В підтвердження чого, до матеріалів справи додано лист Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 02-39-1239 від 30.09.2025.

Оскільки відповідачем договір про пайову участь з Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області не укладено, а будівництво об`єкту фактично розпочато у січні 2020 року, у відповідача виник обов`язок, відповідно до вимог Закону, упродовж 10 днів після 01.01.2020 звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

19.09.2025 та 21.10.2025 Немирівською окружною прокуратурою на адресу Липовецької міської ради Вінницької області надіслано лист (№54/1-3014вих-25 та №54/1-3387вих.25) щодо здійснення претензійної роботи шляхом самостійного розрахунку величини пайової участі та її стягнення.

30.09.2025 Липовецька міська рада направила на адресу Немирівської окружної прокуратури листа за вих. № 02-39/1239, в якому зазначено, що інформація щодо заяв по будівництву об`єкту ПП "ПВК "Богдан" упродовж 2020 року в Липовецькій міській раді відсутня та коштів з пайової участі до міської ради не надходило.

24.10.2025 позивачем відповідачу надіслано претензію №02-42/1366 з вимогою сплати коштів пайової участі.

11.11.2025 Липовецькою міською радою на адресу Немирівської окружної прокуратури надано відповідь №02-42/1440 за замістом якої зазначено, що 05.11.2025 на до ради від ПП "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" надійшла відповідь, згідно якої підприємство не вбачає підстав для слати пайової участі, з огляду на те, що для будівельних об`єктів розпочатих після 01.01.2021, пайова участь не сплачується.

Відповідач не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі та не сплатив пайового внеску, чим порушено права та інтереси територіальної громади міста.

З урахуванням чого, Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах Липовецької міської ради звернувся із відповідним позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" 178 568,00 грн за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 2417000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", 120 897,17 грн інфляційних втрат, 23 864,51 грн 3% річних.

У письмових пояснення позивач підтримує заявлені позовні вимоги та зазначає, що позов поданий з метою захисту порушеного права держави в особі Липовецької територіальної громади та повністю відповідає інтересам Липовецької міської ради.

Відповідач, розпочавши будівництво 28.01.2020, відповідно до Абзацу 2 п.2 Розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 132-IX, зобов`язаний був з 28.01.2020 самостійно звернутися до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області протягом 10 робочих днів, тобто до 11.02.2020 включно із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об`єкта, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Враховуючи, що відповідач не звернувся i не сплатив кошти пайової участі до введення об`єкта в експлуатацію, тобто дo 09.09.2021, зобов`язання не припинилося і вважається простроченим.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні зазначаючи про наступне.

Відповідно до рішенням 44 сесії 7 кликання Липовецької міської ради № 451 від 04.05.2018 надано дозвіл на розроблення "Детального плану території для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі по вулиці Василя Липківського в місті Липовець. Відповідно до рішення 63 сесії 7 скликання Липовецької міської ради № 640 від 25.10.2019 план було затверджено.

До даного листа Липовецькою міською радою було додано копії Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва по вулиці Василя Липківського, 65, міста Липовець від 08.01.2020 та Рішення 31 сесії Липовецької міської ради 6 скликання від 12.06.2012 № 328 "Про затвердження Положення про порядок залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Липовець".

Отже, Положення про порядок залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвиток інфраструктури м. Липовець не є робочим та перебувало в архівному відділі Вінницької РВА, оскільки було розроблено у відповідності до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка була виключена, а зміни до даного Положення відповідно до ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 132-ІХ Липовецькою міською радою внесені не були, тому механізм залучення даних коштів відсутній.

Відповідач серед іншого зазначає про відсутність діючого рахунку для перерахування коштів пайової участі та стягнення коштів на заблокований рахунок відповідно до позовних вимог виключає можливість перерахування на рахунок коштів пайової участі. Також, у відзиві відповідач заперечує проти нарахованих штрафних санкцій.

У відповіді на відзив прокурор підтримує позовні вимоги та зазначає наступне.

З приводу початку будівництва торгівельно-офісної будівлі прокурор зазначає, що відповідачем зареєстровано декларацію про готовність вищевказаного об`єкта до експлуатації № ВН101210909967 від 10.09.2021 у якій зазначено: дата початку будівництва 28.01.2020.

Вичерпний перелік підстав коли забудовник звільняється від сплати пайової участі визначений в п. 2 ч. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 року. Проте жодна із зазначених відповідачем у відзиві підстав для звільнення від сплати пайової участі не охоплюється наведеним переліком.

Посилання відповідача на Лист Міністерства розвитку громад та територій України "Щодо надання роз`яснення застосування положень законів, які регулюють відносини щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів" від 12.02.2021 N1/15.2/515-2 є безпідставним, оскільки не є нормативно-правовим актом та не встановлює правових норм, а має виключно інформаційний характер.

Доводи відповідача щодо неможливості сплати у зв`язку з відсутністю та блокуванням рахунку є також безпідставними, не підтверджують належного виконання зобов`язання та спрямовані виключно на уникнення відповідальності.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

До 01 січня 2020 року відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній до 01 січня 2020 року) замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частина 9 статті 40 Закону в редакції чинній до 01 січня 2020 року).

Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання.

Разом з тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, якими статтю 40 Закону №3038-VI виключено.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

За змістом цього Закону та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

У постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі №643/21744/19, також зауважила, що:

"- з 01.01.2020 скасовано дію статті 40 Закону №3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним.

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 у справі №904/4442/19, від 04.02.2021 у справі №904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону №3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №922/267/20 та від 23.03.2021 у справі №904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону №3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;

- зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України;

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування."

Нормами статті 40 Закону №3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

При цьому, частиною дев`ятою статті 40 Закону №3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до Закону №132-IX статтю 40 Закону №3038-VI було виключено з 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону №3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Отже, у даному випадку, обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску у 2020 році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, якими також визначено порядок розрахунку такого внеску.

Суд зазначає, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01 січня 2020 року не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01 січня 2020 року не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тобто, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "ПВКП" "Богдан", як замовник будівництва не звертався до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області із заявою про укладення договору про пайову участь щодо будівництва, відповідно такий договір між сторонами не укладався, та як наслідок грошові кошти до місцевого бюджету відповідачем не сплачувались.

Згідно інформації наданої Державною інспекцію архітектури та містобудування України №688/03/18-26 від 03.02.2026 встановлено, що 28.01.2020 Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у Вінницькій області за реєстраційним номером ВН061200280320 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Враховуючи викладене, початок будівництва торгівельно-офісної будівлі у м. Липовець Вінницького району Вінницької області по вул. Василя Липківського, 65 розпочалося у 2020 році.

Також зазначене підтверджується декларацією про готовність вищевказаного об`єкта до експлуатації замовник ПП "ПВКП" "Богдан" № ВН101210909967 від 10.09.2021 у якій відповідачем самостійно зазначено про те, що датою початку вказаного будівництва є саме 28.01.2020.

Поряд з цим, суд зазначає, що враховуючи, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстровано 28.01.2020, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

У постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Разом з тим, суд відзначає, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22.

Суд звертається до висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 про те, що для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01 січня 2020 року не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону №3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що принцип рівності та справедливості повинен бути застосований до забудовників.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання будівельних робіт виникає виключно після отримання дозволу на їх виконання. До моменту отримання такого дозволу жодна діяльність із будівництва не вважається законною. Відтак, саме отримання дозволу є тією процесуально-юридичною дією, яка означає початок реалізації наміру забудови та є відліковою точкою виникнення обов`язків забудовника, зокрема щодо сплати пайової участі.

Враховуючи наведене, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо сплати пайової участі за розрахунком, право міськради на отримання цих коштів є порушеним і у неї виникає право вимагати стягнення цих коштів, обов`язок сплати яких виникає безумовно, через пряму вказівку закону. У такому разі замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок міськради зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути такі кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/9548/21.

Щодо обрахунку розміру пайової участі, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", визначено, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ВН101210909967 від 10.09.2021 та згідно з інформацією на Порталі ЄДЕССБ загальна кошторисна вартість будівництва торгівельно-офісної будівлі у м. Липовець, Вінницького району Вінницької області по вул. Василя Липківського, 65, складає 4 464 200,00 грн.

пунктом 1 частини 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX встановлено норматив розрахунку пайової участі для не житлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Оскільки замовник не звернувся i не сплатив кошти пайової участі до введення об`єкта в експлуатацію, тобто дo 09.09.2021, зобов`язання не припинилося, воно вважаться простроченим.

Розмір пайового внеску Замовника, у даному випадку, визначається за формулою: ПУ = ЗКВ х 4%, де ПУ - пайова участь; ЗКВ - загальна кошторисна вартість будівництва; 4% - розмір пайової участі, визначений для нежитлових будівель та споруд Законом України від 20.09.2019 № 132 ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Отже, сума коштів розраховується за формулою ПУ = 4 464 200 х 4 % та становить 178 568,00 грн.

На момент прийняття рішення Приватне підприємство "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" не надало доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги прокурора про стягнення із Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" 178 568,00 грн безпідставно збережених коштів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" у зазначених позивачем періодах, судом помилок не виявлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 120 897,17 грн інфляційних втрат та 23 864,51 грн 3% річних є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", тому судові витрати зі сплати судового збору, з урахуванням пониженої ставки судового збору, на підставі ст. 129 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача в сумі 3 879,96 грн.

Також стягненню з відповідача підлягає 1 331,20 грн судових витрат за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного Підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" (вул. Сковороди Григорія, буд. 6, прим. 31, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 30257070) на користь Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код ЄДРПОУ 02909909) 178 568,00 грн - безпідставно збережених коштів пайової участі, 120 897,17 грн - інфляційних втрат та 23 864,51 грн - 3% річних.

Стягнути з Приватного підприємства "Приватне виробничо-комерційне підприємство "Богдан" (вул. Сковороди Григорія, буд. 6, прим. 31, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 30257070) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код - 02909909, рахунок: UA 568201720343110002000003988, МФО 820172) 3 879,96 грн - судових витрат зі сплати судового збору та 1 331,20 грн судових витрат за подання заяви про забезпечення позову.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Копію судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 03 вересня 2026 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи