Решение № 139469175, 04.09.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/433/26

Номер провадження 2/167/505/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Герасимчук М.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Грущук М.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту,

в с т а н о в и в :

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 , Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про: 1) визнання в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 права власності на 1/2 частку будинку загальною площею 95,4 кв. м., який розташований на АДРЕСА_1 (далі будинок АДРЕСА_1 ); 2) зняття арешту з 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 , який накладений Відділом ДВС у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі постанови про арешт майна боржника від 30 квітня 2020 року (запис про обтяження № 36387213 від 30 квітня

2020 року) в межах виконавчого провадження № 50586071.

Позов обґрунтовується тим, що з 15 листопада 1997 року матір позивача

ОСОБА_3 ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем

ОСОБА_4 і в 2000 році ними був придбаний будинок АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і після її смерті відкрилася спадщина, яку позивач прийняв шляхом спільного проживання із спадкодавцем. До складу спадщини увійшла й 1/2 частка будинку АДРЕСА_1 . Позивач з метою отримання свідоцтва про право на спадщину звернувся до нотаріуса, однак, у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на майно, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне майно. ОСОБА_3 позбавлений можливості оформити свої спадкові права на вказану частку будинку, тому вимушений звертатися до суду. Крім того, на даний час в межах виконавчого провадження № 50586071 на все нерухоме майно відповідача ОСОБА_4 накладено арешти і здійснюються виконавчі дії, спрямовані на примусову реалізацію його майна, зокрема й будинку АДРЕСА_1 . Зняття арешту унеможливить подальший примусовий продаж спірного нерухомого майна і, у свою чергу, забезпечить ефективний захист права власності ОСОБА_3 на належну йому 1/2 частку.

Представник АТ «Державний ощадний банк України» Місюра І.В. у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач може претендувати лише на спадкування 1/4 частки спірного житлового будинку, оскільки право на спадкування після смерті ОСОБА_5 має також відповідач ОСОБА_4 , у якого відсутні перешкоди для прийняття спадщини. На цій підставі вважає вимогу ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку шляхом спадкування та зняття арешту безпідставною.

Представник третьої особи відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грущук М.В. у письмових поясненнях просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 , оскільки останній пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 прийняв спадщину шляхом спільного проживання із ОСОБА_5 і є єдиним спадкоємцем, оскільки ОСОБА_4 спадщину не прийняв. Зазначив, що будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивач успадкував 1/2 частку цього будинку. З урахуванням вказаних обставин просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а судові витрати залишити за ОСОБА_3 .

Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» Місюра І.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги вважає безпідставними.

Відповідач ОСОБА_4 , якому неодноразово у встановленому порядку надсилався виклик до суду, в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомляв, відзиву на позов не подав. Місцеперебування відповідача суду невідоме і надійшли відомості щодо виклику ОСОБА_4 у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК), за зареєстрованим місцем проживання (ч. 10 ст. 130 ЦПК).

Представник відповідача Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить довідка про доставку електронного документа) у судове засідання не з`явився. Від міського голови Поліщука В.А. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, проти заявлених вимог не заперечують.

Представник третьої особи відділу Державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Грущук М.В. зазначила, що на даний час майно ОСОБА_4 описано та проведено його оцінку. Вважає, що у ОСОБА_3 із 2020 по 2022 рік до передачі майна на реалізацію було достатньо часу для оформлення спадщини, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії у справі

10 квітня 2026 року залишено позовну заяву без руху.

10 квітня 2026 року повернуто заяву про забезпечення позову.

16 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

20 квітня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, зупинено продаж арештованого майна.

21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано з Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області копію спадкової справи, витребувано з Відділу ДВС у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію постанови про арешт майна боржника.

18 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

30 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача

ОСОБА_1 , замінено неналежного відповідача філію-Волинське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» належним відповідачем Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

5 серпня 2026 року оголошено перерву у судовому засіданні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (т. 1, арк. спр. 190).

15 листопада 1997 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя

(т. 1, арк. спр. 171).

Відповідач ОСОБА_4 записаний власником будинку АДРЕСА_1 , що вбачається із копії свідоцтва про право власності від 25 жовтня 2000 року серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Переспівської сільської ради (т. 1, арк. спр. 183).

З копії листа Рожищенської міської ради від 12 вересня 2025 року № 472/02-08/2-25, слідує, що відповідно до запису в погосподарській книзі ОСОБА_4 є головою домогосподарства на АДРЕСА_1 (т. 1, арк. спр. 174).

Копією листа КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради підтверджено, що станом на 31 грудня 2012 року ОСОБА_4 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 (т. 1, арк. спр. 175).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_3 (т. 1, арк. спр. 191).

У копії інформації про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання (перебування) в житлі від 28 січня 2026 року № 1023, зазначено, що станом на 13 квітня 2020 року ОСОБА_5 проживала разом із позивачем ОСОБА_3

у кв. АДРЕСА_2 (т. 2,

арк. спр. 24 на звороті).

Згідно з копією довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості вартість будинку АДРЕСА_1 площею 95,40 кв. м. станом на 6 березня 2026 року складає 331695 грн. (т. 1, арк. спр. 185-186).

Даними спадкової справи № 09/2026 підтверджується, що позивач ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 і 9 січня 2026 року звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину 1/2 частку у праві власності на будинок АДРЕСА_1 (т. 2, арк. спр. 3 на звороті - 4).

Позивачу ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві власності на будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності на ім`я спадкодавця, що слідує з копії постанови нотаріуса від 8 квітня 2026 року № 671/02-31 (т. 1, арк. спр. 189).

Згідно з копією постанови державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Луцьку Західного МУ Міністерства юстиції (м. Львів) Ніколайчука Т.В. від 30 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 50586071 з примусового виконання виконавчого листа Рожищенського районного суду № 0314/322/12 від 15 жовтня

2012 року про стягнення з ОСОБА_4 у користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 629850,53 грн. накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_4 (т. 1, арк. спр. 230).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі КпШС), що були чинні на час набуття будинку АДРЕСА_1 у власність в 2000 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб

15 листопада 1997 року, а 29 вересня 2000 року відповідач ОСОБА_4 , на підставі рішення виконкому Переспівської сільської ради від 29 вересня 2000 року № 43, набув у власність на будинок АДРЕСА_1 . Відомостей про розірвання шлюбу, укладеного між

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.

Отже, виходячи із зазначених обставин, суд доходить висновку, що будинок АДРЕСА_1 був набутий подружжям в період шлюбу, у жовтні 2000 року, і тому належав ОСОБА_5 та відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Підстав для відступу від презумпції рівності часток кожного з подружжя, як це визначено ст. 28 КпШС, в суді не встановлено.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220, ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Згідно з ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК).

Положеннями ст. 1223 ЦК передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).

Приписами ч. 1 ст. 1267 ЦК визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК).

Приписами ст. 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суду при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно належить встановити: факт смерті спадкодавця, коло спадкоємців, наявність (відсутність) заповіту, факт прийняття спадщини, наявність спадкового майна.

Відповідно до ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Зібрані по справі докази свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_5 , зокрема на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 . Позивач

ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину відповідно до статті 1268 ЦК шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців ОСОБА_5 , які б прийняли спадщину, суд не встановив. На цій підставі суд відхиляє доводи представника відповідача АТ «Державний ощадний банк України» щодо прийняття відповідачем ОСОБА_4 спадщини після смерті дружини ОСОБА_5 .

Обраний позивачем спосіб захисту права визнання права власності є ефективним, право позивача підлягає захисту, оскільки іншого порядку визнання права власності в даному випадку не існує, тому позов у цій частині суд вважає підставним.

Водночас суд відмовляє в позові ОСОБА_3 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Щодо позовної вимоги про зняття арешту з 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частинами 4, 5 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 та підпунктом 2 пункту 104 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, оскільки будинок АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і частки майна дружини та чоловіка є рівними, позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , а накладений арешт перешкоджає його праву на вільне володіння, користування та розпорядження спадковим майном, то суд вбачає підстави для зняття арешту з 1/2 частки цього будинку.

Позивач ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження, тому обраний ним спосіб захисту є належним.

Розподіл судових витрат

Згідно із клопотанням представника позивача ОСОБА_1 судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку будинку, який розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Зняти арешт з 1/2 частки будинку, що розташований на

АДРЕСА_1 , який накладений постановою державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Луцьку Західного МУ Міністерства юстиції (м. Львів) Ніколайчука Тараса Вячеславовича від 30 квітня 2020 року у виконавчому провадженні № 50586071 з примусового виконання виконавчого листа Рожищенського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2012 року

№ 0314/322/12 про стягнення з ОСОБА_4 у користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 629850,53 грн.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно.

Сплачений судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Відповідачі:

ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 );

Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, м. Рожище, вул. Незалежності, 60, ідентифікаційний код юридичної особи 04333268);

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, ідентифікаційний код юридичної особи 00032129).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27а, ідентифікаційний код юридичної особи 35041461).

Суддя: В.Б. Требик