Решение № 139467967, 04.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/12237/26

Провадження № 2/947/3384/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2026 року м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Мальованого В.О..

секретар судового засідання Кушнір Є.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року до Київського районного суду міста Одеси звернулася з позовом ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів в якому просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстровано14 березня 2015 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції за актовим записом №106. Встановити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з їх матір`ю - ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 14 березня 2015 року перебуває з відповідачем у шлюбі , який зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції за актовим записом №106. Спільне життя з відповідачем не склалося, через відсутність взаєморозуміння. На даний час фактичні шлюбні відносини між ними припинені, Сторони втратили почуття взаємоповаги та любові один до одного, шлюб існує формально. Збереження шлюбу вважає неможливим. Від шлюбу сторони мають трьох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач та Відповідач разом з дітьми зараз тимчасово проживають, як внутрішньо-переміщені особи в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач бажає, щоб діти і надалі проживали з нею у звичній для них середі, а тому й просить суд встановити місце їх проживання разом з матір`ю. Позивач виконує свої обов`язки по забезпеченню дітей, умов проживання, виховання, забезпечує гармонійний розвиток дітей. Відповідач має задовільний стан здоров`я, працездатний, розмір доходу відповідача достатній для сплати ним аліментів у розмірі 30 000 грн., на трьох дітей , тому просить стягувати щомісячно саме такий розмір аліментів у твердій грошовій сумі на трьох дітей .

Ухвалою суду від 20.04.2026 було прийнято справу до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

У відповідності до ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Відзиву від відповідача не надходило.

Ухвалою суду від 30.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився , про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, будь яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

Представник органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, надали письмові пояснення

Суд, вислухав пояснення представника позивача , вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено , що 14.03.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 уклали шлюб, який зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції за актовим записом №106, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 .

Сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 27 січня 2016 року ОСОБА_4 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_5 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 22 липня 2019 року ОСОБА_6 . Згідно з частиною 3 статті 105СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно достатті 51 Конституції Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Стаття 112СК України передбачає, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач має бажання розлучитися та відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 24СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Суд прийшов до переконання про доцільність розірвання шлюбу, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.

Відповідно до частини 2 статті 114СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

При розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно положень ч.5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ,зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , де проживає разом із своїми трьома дітьми. Батько ОСОБА_3 , згідно пояснень , проживає окремо у цьому ж будинку, який має інший вхід. Згідно письмових пояснень від 03.08.2026 Київської районної адміністрації , як органу опіки та піклування , 07.07.2026 спеціалістами служби здійснено візит за адресою проживання матері ОСОБА_2 , а саме АДРЕСА_2 , в ході якого встановлено, що батьки проживають в одному будинку , але мають різні входи. З батьком дітей ОСОБА_3 проведено бесіду в ході якої він не проти визначення місця проживання дітей з матір`ю, тому Служба не має правових підстав для підготовки висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей через відсутність спору між батьками.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дітей, враховуючи малолітній вік дітей, позицію відповідача, суд виходячи з якнайкращих інтересів дітей, приходить до висновку, що визначення місця проживання дітей сторін з матір`ю в ситуації, що склалась на час розгляду справи, відповідатиме якнайкращим інтересам дітей сторін та надасть позивачу можливість забезпечити захист прав та законних інтересів своїх дітей.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України(далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК Україниза домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статті 182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів є стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Також даною статтею визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно п.п.3 п.17Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач заявила вимогу про стягнення з відповідача на її користь, на утримання дітей аліментів в розмірі по 30 000,00 грн. із розрахунку 10 000,00 грн. на кожну дитину з усіх видів його доходів, щомісячно.

Відповідачем будь яких заперечень з приводу заявленого розміру аліментів не надавалося.

А тому, з врахуванням вищенаведених правових норм, наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 23.03.2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до частини1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати пов`язані з розглядом справи потрібно покласти на відповідача.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини на підставі норм статті 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн., за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354ЦПК України суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,( РНОКПП: НОМЕР_5 ), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_6 ), який зареєстровано14 березня 2015 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції за актовим записом №106.

Встановити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з їх матір`ю - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 ,( РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючої за адерсою: АДРЕСА_1 ), аліменти на утримання трьох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 30000 (тридцять тисяч гривень 00 копійок) грн. щомісячно, починаючи з 23.03.2026 року і до досягнення ними повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючої за адерсою: АДРЕСА_1 ) , суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) в дохід держави судові витрати в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу на один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючої за адерсою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради ЄДРПОУ 26303241 , адреса: м.Одеса. Вул. Академіка Корольова, 9.

Повний текст судового рішення складено 04.09.2026.

Суддя В. О. Мальований