Постановление суда № 139453486, 03.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7120/25

Провадження № 2-др/521/5/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О. С.,

за участю секретаря судового засідання Должненко В. О.,

учасники справи:

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву Приватного підприємства «Управління житловим господарством» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Управління житловим господарством» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2025 року Приватне підприємство «Управління житловим господарством» (далі ПП «Управління житловим господарством», Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг. У тексті позовної заяви позивачем було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким витрати на правову допомогу очікувалися у розмірі 5 000,00 грн.

07 серпня 2025 року рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу, штрафні санкції та судовий збір. При цьому, суд безпосередньо у тексті рішення вирішив питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, відмовивши у їх відшкодуванні з огляду на те, що позивач не надав жодного доказу (договору, акту, платіжного документа) на підтвердження їх понесення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 липня 2026 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

12 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких збільшено до 15 000,00 грн. До заяви було додано копії договору від 28.04.2025, додаткової угоди № 1 від 05.06.2025, звіту, акту приймання-передачі та платіжних документів від 12.08.2025.

У судове засідання 19 серпня 2026 року з`явилася відповідач ОСОБА_1 , яка категорично заперечувала проти задоволення заяви позивача. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначила, що до закінчення судових дебатів позивач не заявляв про зміну орієнтовного розміру витрат (з 5 000,00 грн до 15 000,00 грн) та не робив жодних заяв про намір подати відповідні докази після ухвалення рішення. Також наголосила, що питання витрат на правничу допомогу вже було предметом розгляду та остаточно вирішено судом у рішенні від 07.08.2025, яким у їх стягненні відмовлено, а отже, процесуальні підстави для ухвалення додаткового рішення за ст. 270 ЦПК України відсутні. Просила відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі, вказуючи на недобросовісну поведінку позивача.

Представник позивача адвокат Логовський В.В. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд питання за його відсутності. Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дійшов висновку, що заява ПП «Управління житловим господарством» підлягає залишенню без розгляду з огляду на таке.

Засади розподілу судових витрат, а також порядок подання доказів на їх підтвердження чітко регламентовано положеннями Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) наголосила на імперативності вимог частини 8 статті 141 ЦПК України. Верховний Суд сформулював недвозначний висновок: право сторони на подання доказів щодо витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду не є безумовним. Воно може бути реалізоване виключно у випадку, якщо учасник справи своєчасно саме до закінчення судових дебатів зробив заяву про намір подати такі докази. Недотримання цієї процесуальної умови тягне за собою імперативний наслідок у вигляді залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

Застосовуючи вказані норми права до обставин справи, суд встановив, що у першій заяві по суті спору (позовній заяві) позивач навів орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та журналу судового засідання від 31 липня 2025 року (у якому завершено розгляд справи по суті), представники позивача до закінчення судових дебатів не робили жодних заяв про те, що розмір судових витрат було збільшено до 15 000,00 грн, а також не робили обов`язкової попередньої заяви про намір подати докази на підтвердження вказаних витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Суд критично оцінює той факт, що збільшення суми витрат до 15 000,00 грн обґрунтовується позивачем Додатковою угодою № 1 від 05 червня 2025 року. Цей документ був наявний у позивача ще на стадії розгляду справи по суті, однак позивач не надав його суду своєчасно та не повідомив інших учасників процесу про зміну орієнтовного розміру витрат, що суперечить принципам добросовісності та змагальності сторін (ст. 12, 44 ЦПК України).

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на положення статті 270 ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини 1 вказаної статті суд ухвалює додаткове рішення в разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У рішенні Хаджибейського районного суду міста Одеси від 07 серпня 2025 року суд надав повну та вичерпну оцінку вимогам позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу (5 000,00 грн). У мотивувальній частині рішення суд чітко констатував, що позивач не надав жодних доказів їх понесення, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні цих вимог.

Таким чином, питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу вже було предметом судового розгляду та вирішено по суті в основному судовому рішенні.

Інститут додаткового рішення (ст. 270 ЦПК України) створений для усунення неповноти судового рішення у разі, якщо суд з певних причин залишив питання нерозглянутим. Цей інститут не може бути використаний стороною як інструмент для повторного ініціювання розгляду вже вирішеного питання лише через те, що сторона не виконала свого обов`язку з доказування до ухвалення основного рішення, намагаючись подолати наслідки власної процесуальної бездіяльності.

Оскільки позивач у порушення імперативних вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів не зробив заяви про намір подати докази понесених судових витрат у розмірі 15 000,00 грн після ухвалення судового рішення, а також враховуючи, що питання стягнення витрат на правову допомогу вже вирішено судом при ухваленні рішення від 07 серпня 2025 року, подана позивачем заява не підлягає розгляду по суті.

Згідно з абзацом другим частини 8 статті 141 ЦПК України, у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку (що нерозривно пов`язано з обов`язком зробити попередню заяву) така заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 12, 13, 134, 137, 141, 246, 258-261, 270, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Приватного підприємства «Управління житловим господарством» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень) у цивільній справі № 521/7120/25 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання суддею).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.09.2026 року.

Суддя О. С. Леонов

03.09.26