Решение № 139452893, 02.09.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1666/26

Провадження № 2/466/2036/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту,-

в с т а н о в и в:

03 березня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту, в якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з гр. ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200717292 від 24.07.2020 р. в розмірі 12 148,94 грн. на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф»; стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7000,00 гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

Обґрунтування позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 24.07.2020 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», ідентифікаційний код юридичної особи: 41762679 та гр. ОСОБА_1 РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 , укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200717292.

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на вебсайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована гр. ОСОБА_1 , 24.07.2020 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти №000200717292 від 24.07.2020 р. про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

За доводами позивача, відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на котру в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3000.00 (три тисячi гривень, нуль копiйок), що обслуговується в АТ "СЕНС БАНК".

На умовах Договору позики (п.п.5.1. п.5.) Кредитодавець надало Відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики №000200717292 у розмірі 3000.00 (три тисячi гривень, нуль копiйок), а Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 22.08.2020 р. (п.п.5.5. п.5.), процента ставка в день складає 1.85% (п.п.5.12. п.5.) та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.п.5.13. п.5).

Позивач вказує, що Відповідач: 22.08.2020 здійснила пролонгацію кредиту і погасила проценти в сумі 1665,00 грн., внаслідок чого продовжила користування коштами в розмірі 3000.00 грн., іще до 21.09.2020 р., що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №000200717292.1 від 22.08.2020 р. копія додається); 21.09.2020 здійснила пролонгацію кредиту і погасила проценти в сумі 1665,00 грн., внаслідок чого продовжила користування коштами в розмірі 3000.00 грн., іще до 19.10.2020 р., що підтверджено Графіком платежів (Додаток до договору про надання позики на умовах фінансово кредиту №000200717292.2 від 21.09.2020 р. копія додається).

В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач здійснила оплату на суму 3 219,00 грн. (Сума останнього платежу 1 554,00 грн., Дата останнього платежу 19.09.2020) та перестала виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами Договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із не здійсненням платежів на виконання Договору позики у Відповідача утворилася заборгованість за Договором позики

30.06.2021р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ідентифікаційний код юридичної особи: 42655697 (надалі Новий Кредитор) уклали Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021р. Згідно Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021р., та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до гр. ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 2068.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики, станом на 27.02.2026 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 12 148,94 грн. (дванадцять тисяч сто сорок вісім гривень 94 копійки), що складається з: залишок заборгованості за тілом 3 000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 1 665,00 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 01.07.2021 р. по 28.09.2021 р.) 6 750,00 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; інфляційне збільшення 733,94 грн. (нараховано Новим кредитором за період 20.10.2020 р. по 23.02.2022 р.).

Позивач зазначає, що неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами, на поштову адресу боржника було відправлено ряд листів, в тому числі Повідомлення про зміну Кредитора від 09.07.2021 р. та Вимогу від 13.10.2021 р.

Обґрунтування заперечень відповідача.

06 квітня 2026 на адресу суду поступив відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором представника відповідача адвоката Зачепіло З. Я., у якому зазначає, що позовні вимоги позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» ОСОБА_1 не підтримує, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог зважаючи на наступне. До позовної заяви позивач додає розрахунки заборгованості за кредитними договорами, які не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не є належними доказами, які би підтверджували розмір заборгованості за кредитними договорами. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Крім того, представник відповідача зазначає, що розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обґрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить наведеним вище положенням Цивільного кодексу України. Заборгованість за відсотками не ґрунтується на умовах Договорах та нарахована поза межами строку кредитування, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Тому, з огляду на зазначене, відповідач вважає сума заборгованості за процентами нарахована позивачем є необґрунтованою, нарахованою позивачем неправомірно, яка не ґрунтується на умовах кредитного договору. Відтак, у межах строку кредитування до 22.08.2020 року відповідач мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачував проценти за користування кредитними коштами. Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість кредиту. Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами, якими визначено вартість кредиту і строк кредитування, а саме 4665 гривень та 30 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 6 750 грн с несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Представник відповідача зазначає, що передача боргу за договором відступлення на певну суму не підтверджує обґрунтованість такого боргу, з огляду на відсутність будь-яких інших доказів його наявності.

Тому сторона відповідача просить відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судові витрати відповідно до п.2. ч.2 ст. 141 ЦПК України покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».

08 квітня 2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила відповідь на відзив представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» Бачинського О. М., у якій просить ухвалити рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

24 червня 2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступили додаткові пояснення у справі представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» Бачинського О. М., у яких також просив ухвалити рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 04 березня 2026 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» адвоката Бачинського О. М. про витребування доказів. Витребуванл у АТ «СЕНС БАНК» виписку про рух коштів, а саме поступлення на картку № НОМЕР_2 зазначену Позичальником гр. ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , з 24.07.2020 р. і протягом 3-ох банківських робочих днів. Витребувано в ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 виписку про рух коштів, а саме поступлення на картку № НОМЕР_2 із 24.07.2020 р. і протягом 3-ох банківських робочих днів.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» Бачинський О. М. не з`явився, у поданих до суду додаткових поясненнях просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі уповноваженого представника позивача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Зачепіло З. Я. не з`явилися, 08.06.2026 на адресу суду відповідач подала заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати без участі сторони відповідача, вимоги відповідача заявлені у відзиві задовольнити, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.07.2020 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», ідентифікаційний код юридичної особи: 41762679 та гр. ОСОБА_1 РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 , укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000200717292.

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на вебсайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та акцептована гр. ОСОБА_1 , 24.07.2020 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України) Заяви-формуляра про акцептування оферти №000200717292 від 24.07.2020 р. про прийняття пропозиції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: коли клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Судом встановлено, що відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_2 , на котру в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3000.00 (три тисячi гривень, нуль копiйок), що обслуговується в АТ "СЕНС БАНК".

На умовах Договору позики (п.п.5.1. п.5.) Кредитодавець надало Відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених Договором позики №000200717292 у розмірі 3000.00 (три тисячi гривень, нуль копiйок), а Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 22.08.2020 р. (п.п.5.5. п.5.), процента ставка в день складає 1.85% (п.п.5.12. п.5.) та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії Договору позики (п.п.5.13. п.5).

В порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач здійснила оплату на суму 3 219,00 грн. (Сума останнього платежу 1 554,00 грн., Дата останнього платежу 19.09.2020) та перестала виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами Договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із не здійсненням платежів на виконання Договору позики у Відповідача утворилася заборгованість за Договором позики

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що договір укладено шляхом акцепту відповідачем публічної оферти кредитодавця, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачем було підписано заяву-формуляр про акцептування оферти, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено з матеріалів справи, що позивачем неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами, на поштову адресу боржника було відправлено ряд листів, в тому числі Повідомлення про зміну Кредитора від 09.07.2021 р. та Вимогу від 13.10.2021 р.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

30.06.2021р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ідентифікаційний код юридичної особи: 42655697 (надалі Новий Кредитор) уклали Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021р. Згідно Договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021р., та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», включно і до гр. ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 2068.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 22.08.2020 здійснила пролонгацію кредиту і погасила проценти в сумі 1665,00 грн., внаслідок чого продовжила користування коштами в розмірі 3000.00 грн., іще до 21.09.2020 р., що підтверджено Графіком платежів; 21.09.2020 здійснила пролонгацію кредиту і погасила проценти в сумі 1665,00 грн., внаслідок чого продовжила користування коштами в розмірі 3000.00 грн., іще до 19.10.2020 р., що підтверджено Графіком платежів.

Разом із тим, після закінчення пролонгованого строку дії договору відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на дату звернення до суду, згідно з наданим позивачем розрахунком, складається із заборгованості за тілом, залишку заборгованості по процентам за користування, залишку заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 01.07.2021 р. по 28.09.2021 р.), інфляційного збільшення (нараховано Новим кредитором за період 20.10.2020 р. по 23.02.2022 р.). Доказів погашення вказаної заборгованості або її неправильного розрахунку відповідачем суду не подано.

Так, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками у порядку та розмірах, передбачених кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 27.02.2026 р. заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 12 148,94 грн. (дванадцять тисяч сто сорок вісім гривень 94 копійки), що складається із: залишок заборгованості за тілом 3 000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 1 665,00 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 01.07.2021 р. по 28.09.2021 р.) 6 750,00 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; інфляційне збільшення 733,94 грн. (нараховано Новим кредитором за період 20.10.2020 р. по 23.02.2022 р.).

Суд вважає, що заборгованість за договором про надання позики розрахована обґрунтовано, будь-яких інших розрахунків з даного приводу від відповідача на адресу суду не надійшло.

Розмір заявленої позивачем заборгованості за кредитом та заборгованості по сплаті відсотків підтверджується наданими позивачем виписками та розрахунками заборгованості, які є арифметично правильними та відповідають умовам договору, тобто є належними та допустимими доказами утвореної заборгованості.

Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року справа №234/3840/15-ц зазначено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти». Крім того, у постанові верховним Судом зазначено, що «незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі».

Вказана позиція Суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19, у якій зокрема зазначено, що «якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем».

У даному випадку, у разі незгоди відповідача з поданим представником позивача розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач має право подати контррозрахунок.

Однак, стороною відповідача в ході розгляду справи не було подано контррозрахунку та не надано належних доказів щодо погашення заборгованості відповідачем.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання з погашення боргу за кредитним договором, не здійснила платежів для повного погашення кредитної заборгованості на рахунки позивача, що не спростовано відповідачем.

Доводи сторони відповідача, якими вони заперечують позовні вимоги не обґрунтовані та не надано суду жодного належного та допустимого письмового доказу на спростування заявлених позивачем вимог та наданих на їх підтвердження доказів. Заперечення відповідача ОСОБА_1 спрямовані на намагання уникнути нею виконання взятих на себе зобов`язань та уникнення відповідальності за договірними відносинами.

На адресу суду на виконання ухвали суду від 20.05.2026 року поступила відповідь АТ «СЕНС БАНК», згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , клієнт Банку. На її ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_2 , рахунок до картки № НОМЕР_3 (валюта Українська гривня), а також надали виписку про рух коштів по рахунку/ карті за період з 24.07.2020 по 29.07.2020, з відображенням зарахування коштів, з відображенням часу зарахування коштів в межах наявних даних по контрагентам клієнта.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 було порушено зобов`язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200717292 від 24.07.2020 р. в розмірі 12 148,94 грн.

Крім того, ухвалою суду від 20.05.2026 року витребовувалась інформація і у відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 виписку про рух коштів, а саме поступлення на картку № НОМЕР_2 із 24.07.2020 р. і протягом 3-ох банківських робочих днів, однак така суду не надана.

Згідно ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в строк, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Доводи сторони відповідача про відсутність заборгованості та безпідставність позовних вимог у суді жодними належними доказами не підтверджено, доводи та обґрунтування сторони позивача не спростовані.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, а тому суд приходить висновку, що позовні вимоги є підставними, доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором представник відповідача адвокат Зачепіло З. Я. зазначила, що беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, сторона відповідача вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7000 гривень є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Представник відповідача вважає, співмірним зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатами роботою та розумним і обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. Таку суму, вважає, пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною для розподілу між сторонами у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Право на її закріплене положеннями ст.59 Конституції України. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абз.2 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абз.3, 4, 5 п.п.3.1, абз.1 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Норми законодавства передбачають такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано копія договору про надання правової допомоги №207052068 від 25.02.2026 р., розрахунок суми судових витрат, рахунок №1 від 25.02.2026 року на суму 7000,00 грн., платіжну інструкцію від 01.03.2026 року на суму 7000,00 грн., акт №1 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги №207052068 від 25.02.2026 р. на суму 7000,00 грн., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При вирішенні стягнення витрат на професійну правову допомогу суд приходить до висновку, що обсяг наданих адвокатом послуг з правничої допомоги адвоката у цій справі не є значним, визначений адвокатом розмір витрат на правничу допомогу адвоката є завищеним та таким, що не відповідає складності справи та (або) значенню справи для сторони, в тому підлягає зменшенню, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді.

З огляду на викладене, враховуючи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

З огляду на викладене та відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, ст.141, 263-265, 274, 279, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 , заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №000200717292 від 24.07.2020 р. в розмірі 12 148,94 грн. (дванадцять тисяч сто сорок вісім гривень 94 копійки) на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (реквізити Позивача: Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634).

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП (ІПН): НОМЕР_1 , на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) на наступні реквізити - Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_4 відкритий в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО банку 380634.

В решті позовних вимог відмовити.

Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», код ЄДРПОУ: 42655697, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, офіс 54.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П. Т. Едер