Решение № 139452829, 02.09.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11586/25

Провадження № 2/466/1097/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Торської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.,

представника позивача Лутчин Р.Б.,

представника відповідача Романчук Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -

встановив:

У грудні 2025 року представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води в розмірі 80000,00 грн., інфляційні втрати 923,12 грн., 3% річних 260,63 грн., та 3028,00 грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоми обґрунтовує тим, що відповідачка є споживачем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Між сторонами виникли договірні відносини щодо надання відповідних комунальних послуг, при цьому позивач належним чином здійснював їх надання, а відповідачка своєчасно та в повному обсязі їх вартість не сплачувала.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою обов`язку з оплати наданих послуг за період з 01 квітня 2022 року по 31 жовтня 2025 року утворилася заборгованість, яка становить 81 183 грн 75 коп., з яких 80 000 грн 00 коп. заборгованість за послуги з постачання гарячої води, у тому числі витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентську плату, 923 грн 12 коп. інфляційні нарахування та 260 грн 63 коп. 3% річних.

На підставі вищевикладеного просить позов задовольнити.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзив обгрунтовує тим, що основну частину заявленої до стягнення заборгованості, за твердженнями позивача, становлять витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та/або різниця між показаннями загальнобудинкового та індивідуальних приладів обліку.

Водночас відповідачка зазначає, що позивач не надав належного та зрозумілого розрахунку заборгованості, зокрема розрахунку обсягу послуг, спожитих у будинку, та обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Вказує на суперечливість пояснень позивача щодо підстав виникнення заборгованості та зазначає, що з наданих розрахунків неможливо встановити, чи включає заявлена сума втрати теплової енергії, чи різницю між показаннями загальнобудинкового та індивідуальних приладів обліку.

Крім того, відповідачка звертає увагу на значне збільшення обсягів нарахованої гарячої води у 20222023 роках порівняно з попереднім аналогічним періодом, зокрема зазначає, що у квітні 2022 року було нараховано 47,55 куб. м гарячої води, у жовтні 70,81 куб. м, листопаді 91 куб. м, грудні 146,4 куб. м, січні 2023 року 302 куб. м, тоді як у 2021 році щомісячні нарахування не перевищували 5,58 куб. м.

Також відповідачка посилається на те, що у 2024 році зверталася до позивача із заявою про здійснення перерахунку заборгованості, на яку позивач надав відповідь, зазначивши підстави проведення відповідних нарахувань. На думку відповідачки, наведена відповідь не усуває суперечностей щодо походження заявленої до стягнення суми.

Відповідачка вважає, що позивачем не доведено належними доказами обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованості, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У додаткових поясненнях позивач заперечує доводи відповідачки та зазначає, що нарахування за послугу з постачання гарячої води здійснювалися відповідно до встановленого порядку розподілу обсягів спожитих у будинку комунальних послуг.

Позивач вказує, що для обліку спожитої гарячої води у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 30 березня 2022 року було встановлено та прийнято на абонентський облік комерційний вузол обліку гарячої води. При цьому квартира відповідачки до лютого 2023 року не була обладнана квартирним приладом обліку гарячої води.

У зв`язку з відсутністю у квартирі відповідачки приладу розподільного обліку обсяг спожитої гарячої води визначався шляхом розподілу загального обсягу споживання у будинку між споживачами, приміщення яких не обладнані відповідними приладами обліку, з урахуванням кількості осіб, які фактично користуються послугою.

Також позивач пояснює, що до складу нарахувань входить обсяг теплової енергії, необхідної для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, тобто теплової енергії, що витрачається на функціонування трубопроводів та обладнання такої системи. Зазначений обсяг розподіляється між власниками приміщень у будинку незалежно від обсягу спожитої ними гарячої води.

Позивач також зазначає, що має доступ до комерційного вузла обліку гарячого водопостачання, встановленого у будинку, а тому підстав для застосування коригуючого коефіцієнта через відсутність даних щодо показань комерційного вузла обліку не було.

За твердженням позивача, нарахування відповідачці здійснювалися з урахуванням фактичних даних комерційного вузла обліку, відсутності у квартирі відповідачки квартирного приладу обліку у відповідний період та встановленого порядку розподілу обсягів спожитої у будинку гарячої води і теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.

Посилаючись на наведене, позивач вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та просить суд їх задовольнити.

Ухвалою від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила такі задоволити.

Представник відповідачки в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

З`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 та є споживачем послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», перебуває на абонентському обліку.

З 01.12.2021 року з відповідачкою укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 обладнаний вузлом обліку теплової енергії. До лютого 2023 квартира відповідачки не була обладнана квартирними приладами обліку гарячої води (вузлом розподільного обліку).

До лютого 2023 обсяг споживання гарячої води за адресою відповідачки визначався як різниця між обсягом, спожитим за показами вузла комерційного обліку (загальнобудинкового лічильника) і обсягом води, спожитим згідно показів квартирних приладів обліку, що розподілявся на мешканців квартир, в яких були відсутні квартирні прилади обліку, а з березня 2023 - згідно показів загальнобудинкового вузла комерційного обліку гарячої води з урахуванням показів квартирних приладів обліку.

За даними відомостей про нарахування та оплату послуг постачання гарячої води за період з 01.04.2022 по 31.10.2025 у споживача ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 80 000 грн.

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання», Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із п.4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За змістом ст.ст.12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлен івідповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами. При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частина 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного ліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами .рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання(за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами.

Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої статті 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ № 315 від 22 листопада 2018 року, яким затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика № 315).

Ця методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (пункт 1 Методики № 315).

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону № 2189-VIII, на виконання яких розроблена та затверджена Методика № 315, комунальними послугами є, зокрема, послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

Розділом ІХ затвердженої методики передбачений порядок визначення та розподілу загального обсягу спожитої у будівлі/будинку гарячої води, зокрема, у будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг небалансу гарячої води не визначається Vгвпн.бал = 0, а обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями приладу обліку загального обсягу спожитої гарячої води у будівлі/будинку та між сумарним обсягом спожитої/витраченої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях, вузла розподільного обліку на відгалуженні трубопроводу з водорозбірною арматурою для відбору води на загальнобудинкові потреби (або відповідно до обсягу гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби, що визначений відповідним договором з виконавцем комунальних послуг), обсягом витоків з внутрішньобудинкових мереж гарячої води (за наявності). Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.

Відповідно до вимог Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (зі змінами), комерційний облік послуги ведеться вузлом комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги у будівлі з урахуванням показань вузлів розподільного обліку гарячої води споживачів.

Як стверджує представник позивача та не заперечується відповідачкою, остання не відмовлялася від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримувала їх, разом з тим своєчасно та не в повному обсязі вносила плату за користування такими послугами, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість за послуги з постачання гарячої води, що підтверджується долученим позивачем розрахунком заборгованості.

Перевіряючи надану стороною позивача відомість про нарахування та оплату послуги, суд враховує, що така містить інформацію щодо способу нарахування заборгованості. Зокрема, тариф, кількість та суму за гарячу воду, витрати функціонування системи гарячої води, плату за абонентське обслуговування з постачання.

З наданої відомості вбачається, що до лютого 2023 відповідачці нараховувалась вартість за гаряче водопостачання, виходячи як різниця між обсягом, спожитим за показами вузла комерційного обліку (загальнобудинкового лічильника) і обсягом води, спожитим згідно показів квартирних приладів обліку, що розподілявся на мешканців квартир, в яких були відсутні квартирні прилади обліку.

Разом з тим, суд критично оцінює надані позивачем докази в частині визначення обсягу спожитої гарячої води у квітні 2022 року, жовтні 2022 року, листопаді 2022 року, грудні 2022 року та січні 2023 року виходячи з того, що обсяги гарячої води, спожитої згідно будинкового вузла комерційного обліку за вказані місяці більш ніж у п`ять разів перевищує середньомісячне споживання гарячої води у цій ж квартирі. Таке суттєве відхилення обсягів спожитого ресурсу у квітні 2022 року, жовтні 2022 року, листопаді 2022 року, грудні 2022 року та січні 2023 року від середньомісячних показників у наступні періоди викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності показів загальнобудинкового приладу обліку .

Крім того, суд враховує, що відповідно до розділу IX Методики № 315 обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між загальним обсягом спожитої гарячої води у будівлі за показаннями вузла комерційного обліку та сумарним обсягом спожитої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях. Вказана Методика не передбачає можливості нарахування споживачам обсягів, які не відповідають фактичному споживанню та не підтверджені належними доказами.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правильності показів загальнобудинкового приладу обліку за вищевказані місяці, а також обґрунтованого розрахунку, який би пояснював таку значну різницю в обсягах спожитого ресурсу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нарахування відповідачці заборгованості за квітень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року та січень 2023 року в обсязі 657,76 куб.м. гарячої води на загальну суму 63 036,96 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам Методики № 315.

Крім того, з наданого стороною позивача розрахунку вбачається наявність додаткових корекційних нарахувань за вищевказані місяці в загальній сумі 7 256,36 грн. Водночас зазначені нарахування є необґрунтованими та документально не підтвердженими, оскільки з наданого розрахунку неможливо встановити правові та фактичні підстави їх здійснення, а також порядок і методику їх розрахунку. Зокрема, позивачем не наведено жодного належного обґрунтування щодо походження таких коригувальних нарахувань, у зв`язку з чим встановити причини їх виникнення та перевірити правильність їх визначення не видається можливим.

За таких обставин розмір заборгованості відповідачки перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за постачання гарячої води станом на 31.10.2025 року становить 9 706,68 грн (80 000 63 036,96 - 7 256,36 = 9 706,68 грн.).

Вирішуючи про стягнення з відповідачки інфляційних втрат у розмірі 923,12 грн, 3% річних у розмірі 260,63 грн, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405, яка набула чинності 30.12.2023, з 31.12.2023 року поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у випадку прострочення сплати комунальних послуг.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що нараховані інфляційні втрати та 3 % річних за період з 01.2024 по 10.2025 є правомірними, належним чином обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до часткового задоволення, а саме слід стягнути з відповідачки на користь позивача 9706, 68 грн. заборгованості за постачання гарячої води, 923,12 грн. інфляційні нарахування, 260,63 грн. 3% річних.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 406,19 гривень.

Керуючись ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 263, 265, 267, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання гарячої води (в т.ч. витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, абонплата) в розмірі 9706 (дев`ять тисяч сімсот шість) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за інфляційні втрати в розмірі 923 (дев`ятсот двадцять три) грн. 12 коп. та 3% річних в розмірі 260 (двісті шістдесят) грн. 63 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 406 (чотириста шість) гривень 19 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, юридична адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2026 року.

Суддя І.В. Торська