Решение № 139450686, 02.09.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/1516/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:

головуючого - судді Костюк У. І.

секретар судового засідання Андрущишин О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

08.06.2026 представник позивача Кудіна А.В. подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору у розмірі 31570,00 грн та судові витрати у сумі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник Позивача зазначає, що 23.11.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7681864, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти, які останній зобов`язався повернути та сплатити передбачені договором платежі. 24.03.2026 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24032026/1, відповідно до якого до Позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики. Розмір заборгованості становить 14 850,00 грн. Крім того, 14.12.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 33346-12/2025, за умовами якого відповідачу надано кредит, який він зобов`язався повернути зі сплатою передбачених договором процентів та інших платежів. 28.04.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28042026, за яким Позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 16 720,00 грн. Відповідач свої зобов`язання за вказаними договорами належним чином не виконав, заборгованість не погасив, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася загальна заборгованість у розмірі 31 570,00 грн. З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття Позивачем прав вимоги за договорами факторингу, представник Позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість у загальному розмірі 31 570,00 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді справу прийнято до провадження, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача ТОВ «ЄАПБ» у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують, просять задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, додатково заперечив щодо стягнення з нього в користь позивача комісій за надання кредиту.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 23 листопада 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7681864, відповідно до умов якого відповідачу надано позику, а останній зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити передбачені договором платежі. Укладення договору підтверджується його копією, долученою до матеріалів справи.

Судом встановлено, що 24 березня 2026 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24032026/1, за умовами якого до Позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 7681864. Перехід права вимоги підтверджується Договором факторингу, Реєстром боржників № 1 та відповідним актом приймання-передачі.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників заборгованість відповідача за Договором позики № 7681864 становить 14 850,00 грн., з яких 4 500,00 грн. основна сума боргу, 13,05 грн. проценти, 9 000,00 грн. пеня та 1 336,95 грн. комісія.

Разом з тим, суд встановив, що 14 грудня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 33346-12/2025. Факт укладення договору та погодження його умов підтверджується копією кредитного договору, підписаного відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора.

Судом встановлено, що 28 квітня 2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28042026, за яким до Позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 33346-12/2025. Зазначена обставина підтверджується Договором факторингу, Реєстром боржників та актом приймання-передачі.

Згідно з витягом з Реєстру боржників заборгованість відповідача за Кредитним договором № 33346-12/2025 становить 16 720,00 грн., з яких 4 000,00 грн. основна сума боргу, 4 320,00 грн. проценти, 8 000,00 грн. штраф та 400,00 грн. комісія.

Судом встановлено, що після набуття Позивачем права вимоги відповідач платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснював, у зв`язку з чим заборгованість за обома договорами залишилася непогашеною.

Таким чином, на підставі досліджених судом договорів позики та кредитного договору, договорів факторингу, реєстрів боржників, актів приймання-передачі та розрахунків заборгованості судом встановлено наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за двома договорами у загальному розмірі 31 570,00 грн.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

В ході судового розгляду, судом встановлено, що 23 листопада 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7681864, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 4 500,00 грн. Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення позики належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

24 березня 2026 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24032026/1, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним договором позики. Право вимоги передано відповідно до Реєстру боржників № 1 та акта приймання-передачі прав вимоги.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором позики № 7681864 за відповідачем обліковується 4 500,00 грн основної суми боргу, 13,05 грн процентів, 9 000,00 грн пені та 1 336,95 грн комісії.

Суд вважає доведеними вимоги про стягнення основної суми позики у розмірі 4 500,00 грн та процентів у розмірі 13,05 грн., оскільки факт укладення договору, виникнення у відповідача грошового зобов`язання та його невиконання підтверджуються матеріалами справи, а доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказав, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, тому така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У зв`язку із цим Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Водночас у ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Відтак, не підлягає задоволенню вимога про стягнення 1 336,95 грн комісії, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного надання відповідачу окремих послуг, за які передбачено сплату зазначеної комісії, а також правової та фактичної підстави для її нарахування. Саме по собі передбачення договором обов`язку сплати комісії не є достатньою підставою для її стягнення без підтвердження відповідної послуги та обґрунтованості її вартості.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня за договором нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок пені у розмірі 9 000,00 гривні тобто під час дії в Україні воєнного стану, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, 14 грудня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 33346-12/2025, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти. Свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідач належним чином не виконав.

28 квітня 2026 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28042026, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним договором № 33346-12/2025. Передача права вимоги підтверджується Реєстром боржників та актом приймання-передачі прав вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 33346-12/2025 сума заборгованості становить 4 000,00 грн основної суми кредиту, 4 320,00 грн процентів, 8 000,00 грн штрафу та 400,00 грн комісії.

Суд вважає доведеними вимоги про стягнення 4 000,00 грн основної суми кредиту та 4 320,00 грн процентів, оскільки їх розмір підтверджується розрахунком заборгованості та умовами укладеного кредитного договору, а доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань у цій частині матеріали справи не містять.

Вимога про стягнення 8 000,00 грн штрафу також не підлягає задоволенню, оскільки штраф є видом неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання, а його нарахування припадає на період дії воєнного стану, у зв`язку з чим відповідна сума не підлягає стягненню.

Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення 400,00 грн комісії, оскільки позивачем не доведено, що зазначена комісія є платою за фактично надану відповідачу окрему послугу, а також не обґрунтовано правову та фактичну підставу її стягнення.

Таким чином, за першим договором підлягає стягненню 4 513,05 грн, з яких 4 500,00 грн - основна сума боргу та 13,05 грн - проценти.

За другим договором підлягає стягненню 8 320,00 грн, з яких 4 000,00 грн - основна сума кредиту та 4 320,00 грн - проценти.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 12 833,05 грн. У решті позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу та комісій слід відмовити.

Разом з тим, згідно ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Разом з тим, ч. 5 ст. 435 ЦПК України передбачена, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Беручи до уваги заяву відповідача ОСОБА_2 про розстрочення заборгованості, з метою реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 місяців. Приймаючи рішення суду в частині розстрочення суми заборгованості, суд враховує інтереси позивача та відповідача, та вважає, що таке розстрочення призведе до збалансованого захисту прав та інтересів сторін у справі.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат у виді судового збору суд виходив з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

А тому, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн. необхідно вирішити з врахуванням положень ст. 142 ЦПК України, яка передбачає повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 7681864 від 23.11.2025 у розмірі 4 513,05 грн., з яких:

4500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу

13, 05 грн. сума заборгованості за відсотками.

за кредитним договором № 33346-12/2025 від 14.12.2025 у розмірі 8320,00 грн., з яких:

4 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу

4 320,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 12 833,05 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 50 % судового збору у сумі 1331,20 грн..

Повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду згідно з платіжною інструкцією №153745 від 15.05.2026, що становить 1331,20 грн..

Розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами по 1069,43 грн. щомісячно. Вказані виплати проводити щомісячно з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул.. Лісова, 2)

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлено 02.09.2026.

Суддя У.І. Костюк