Постановление суда № 139446959, 03.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 вересня 2026 року Справа № 520/26670/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Чучко В.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 нараховано за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 110 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

За результатами ознайомлення з даною позовною заявою судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, передбачених ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки норми зазначеної статті передбачають, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вбачається з позовної заяви, відповідно до витягу із наказу Військової частини від 10.12.2024 №365, позивачу нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 40 днів за 2022-2024; щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 70 днів за 2020-2024, всього 110 днів. Однак, позивач вважає протиправну бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача при звільненні сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Позивач посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 вважає, що має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оцінюючи доводи позивача, суд вказує таке.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частину другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

При цьому, з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема, в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Окремо суд вказує й на те, що рішенням Великої Палати Конституційного суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано неконституційною частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України, в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Суд зауважує, що частина перша статті 233 КЗпП України в редакції до внесення змін Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, була викладена наступним чином "Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.", тобто дана норма не визначала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Така норма була закріплена в частині другій статті 233 КЗпП України, яка рішенням Великої Палати Конституційного суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 неконституційною не визнавалась, тобто є чинною.

В свою чергу, позивач звільнений зі служби з 10.12.2024 року, відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме ч. 2 ст. 233 КЗпП України, яка визначає, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Окремо суд зауважує, що частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Великою Палатою Конституційного Суду України в рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 зазначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивач з 2020 по 2024 рік проходив службу у відповідача.

Згідно з витягу з наказу Військової частини від 10.12.2024 №365 позивача звільнено зі служби з 10.12.2024 року.

Відносини щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, врегульовані ч. 2 ст. 233 233 КЗпП України, якою встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

В свою чергу, ч. 2 ст. 233 КЗпП України рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 такою, що не відповідає Конституції України не визнавалася.

Відтак, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

2. Позивачу у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

4. Копію ухвали направити позивачу.

5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Чучко В.М.