Постановление суда № 139446818, 03.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

03 вересня 2026 року № 520/4390/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку письмового провадження заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 по справі №520/4390/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 01.02.2026 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 01.02.2026 виходячи із розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та інші похідні доплати, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату коштів різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами рішення суду, в якій просить суд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі № 520/4390/26 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вказаної заяви представник Військової частини НОМЕР_1 вказав, що вищевказане судове рішення обґрунтоване тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Однак, за результатами касаційного розгляду 16.07.2026 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову, якою касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Представник Військової частини НОМЕР_1 зазначає, що Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 сформував обов`язковий для врахування судами висновок про те, що Кабінет Міністрів України, реалізовуючи надані йому законом повноваження, вправі визначати базову величину, яка застосовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, у тому числі шляхом встановлення її у фіксованому розмірі. Відтак, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» є чинним, а встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн. підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження за нововиявленими обставинами за заявою представника відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Позивач 31.08.2026 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами просив розгляд справи здійснити без участі представника Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач надав заперечення проти задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в яких вказав, що зазначені представником відповідача обставини не є нововиявленими обставинами, отже, не є підставою для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 року у справі №520/4390/26.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

При первинному розгляді справи було встановлено, що позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 01.02.2026 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 01.02.2026 виходячи із розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та інші похідні доплати, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату коштів різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 по справі № 520/4390/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 01.02.2026 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 01.02.2026 виходячи із розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та інші похідні доплати, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату коштів різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд зазначає, що згідно із положеннями п.1 ч.2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Приписами ст. 361 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, помилковість яких обумовлена обставинами, не залежними від суду.

Істотними обставинами справи вважаються такі обставини, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який розглядав та вирішував її по суті.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Нововиявленими не вважаються нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Нововиявленими не можуть вважатися також ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у судових рішеннях від 02 травня 2018 року по справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року по справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року по справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року по справі № 826/14224/15, від 01.02.2019 року по справі №2040/7218/18.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

У поданій до суду заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник послався на те, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасування пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

Заявник вважає, Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 сформував обов`язковий для врахування судами висновок про те, що Кабінет Міністрів України, реалізовуючи надані йому законом повноваження, вправі визначати базову величину, яка застосовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, у тому числі шляхом встановлення її у фіксованому розмірі. Відтак, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704» є чинним, а встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення.

Отже, обґрунтування заяви стосуються виключно зміни правового регулювання, а саме фактичне визнання Верховним Судом чинною постанови Кабінету Міністрів України Постанови № 481.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 361 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Суд звертає увагу, що при первинному розгляді справи судом констатовано, що предметом даного спору є правомірність дій щодо перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 01.02.2026 виходячи із розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та інші похідні доплати, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснення виплати коштів різниці з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів судом при первинному розгляді справи було встановлено, що протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 01.02.2026 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Тобто, у межах справи № 520/4390/26 судом при первинному розгляді справи було повно та всебічно досліджено всі наявні докази у справі, надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності у діях відповідача протиправності непроведення нарахування грошового забезпечення Позивачу з 29.01.2020 по 01.02.2026 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Непогодження заявника з рішенням, яке набрало законної сили, не може бути підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.

Прийняття Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 320/29450/24 нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасування пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено, не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення від 22.05.2026, яке набрало законної сили, саме щодо ОСОБА_1 , та не потребує перегляду рішення суду у межах даної справи №520/4390/26.

Відповідно до ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Представником відповідача в ході розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами доказів існування будь-яких істотних для справи обставин, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, до суду не надано. Інших підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами заявником не доведено, а судом не встановлено.

Обґрунтування заяви стосуються виключно зміни правового регулювання, а саме фактичне визнання Верховним Судом чинною постанови Кабінету Міністрів України Постанови № 481, що не є нововиявленою обставиною у розумінні вищевикладених норм КАС України.

Отже, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається заявник в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, що переглядається, не відповідають ознакам нововиявлених обставин.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі №520/4390/26.

Відповідно до ч.1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Щодо заявленого клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовну заяву у справі №520/4390/26 подано фізичною особою 02.03.2026.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня 2026 року - 3 328, 00 грн.

Заявник не надав документ, що підтверджує сплату судового збору, однак в заяві про перегляд справи за нововиявленими обставинами просить відстрочити сплату судового збору.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на відсутність на цей час коштів на реєстраційному рахунку за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", необхідних для сплати судового збору, а також зазначає, що процедура виділення фінансовим органом вищого рівня коштів на сплату судового збору займає більш тривалий час, ніж строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Військова частина також зазначає, що після надходження відповідних коштів судовий збір буде сплачено невідкладно.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони та інші обставини, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 дійшла висновку, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, вирішення питання про відстрочення сплати судового збору здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин справи та належних і допустимих доказів, наданих заявником на підтвердження обставин, які унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду.

Водночас, судом встановлено, що первинну позовну заяву у справі №520/4390/26 подано фізичною особою 02.03.2026, проте позивач є учасником бойових дій, а тому на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" був звільнений від сплати судового збору за подання адміністративного позову, тому у даному випадку за подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами судовий збір не сплачується.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку за нововиявленими обставинами.

Крім того, не підлягає задоволенню заявлене Позивачем клопотання щодо накладення штрафу на посадову особу Військової частини НОМЕР_1 у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб за зловживання процесуальними правами, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 44 КАС України, особи які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно користуватися належними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.1,2 ст. 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.

Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п.5 ч.1 ст. 145 КАС України).

Пунктами 1,3 частини 1 статті 149 КАС України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

Згідно вимог ч.3 ст. 149 КАС України, у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Дослідивши матеріали справи, суд не встановив в діях представника відповідача ознак зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача заходу процесуального примусу.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 256, 293-295, 297, 361, 368, 369 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення.

Клопотання ОСОБА_1 щодо застосування до відповідача заходу процесуального примусу - залишити без задоволення.

У задоволенні заяви представника відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Анатолій Бідонько